ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/12009/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. при секретарі судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до 1) ОСОБА_2 (Чернівецька обл. Вижницький р-н., с.Митків, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )
про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) про переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що продаж частки, яка належала ОСОБА_2 відбулась із суттєвим порушенням як статутних вимог підприємства так і діючого законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024, заяву про забезпечення позову задоволено повністю. Заходи забезпечення позову застосовано до набрання рішення, у даній справі, законної сили, шляхом:
- заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відчужувати або іншім чином передавати зареєстровану за ним частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА" (код за ЄДРПОУ 31092683).
- заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснювати реєстраційні дії, пов'язані з переходом прав на частку ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА" (код за ЄДРПОУ 31092683) та внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 відкрито провадження по справі №910/12009/24 та призначено підготовче засідання на 20.11.2024.
20.11.2024 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1, мотивований тим, що останній не погоджується з заявленими позовними вимогами, незгода з обставинами на яких грунтуються позовні вимоги вбачається зі змісту письмових доказів долучених до відзиву.
20.11.2024 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 2, аналогічний поданому відзиву відповідача 1.
20.11.2024 через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування доказів від позивача.
У судовому засіданні 20.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024.
11.12.2024 через канцелярію суду від відповідача 1 та 2 надійшли клопотання про прийняття додаткових доказів до матеріалів справи та поновлення пропущено строку для подання даних доказів. Правова позиція відповідачів ґрунтується на тому, що 03.09.2024 відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» (надалі - Товариство) від Відповідача 1 на користь Відповідача 2 відбулось не на підставі договору купівлі-продажу, а на підставі договору дарування. Інформація, яка міститься у Акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» від 03.09.2024 (надалі - Акт) не відповідає дійсності, а в самому Акті була допущена «технічна помилка», зокрема, в абзаці четвертому преамбула Акта (другий рядок зверху) замість слів «купівлі-продажу» слід було зазначити слово «дарування».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 витребувано докази у Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
10.01.2025 через канцелярію суду надійшли витребувані докази на вимогу Ухвали Господарського суду від 11.12.2024.
14.01.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 04.02.2025.
В судовому засіданні 04.02.2025 оголошено перерву до 25.02.2025.
25.02.2025 через відділ діловодства суду ОСОБА_3 , подав клопотання про зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_2 . Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 відкладено розгляд справи на 04.03.2025.
В системі "Електронний суд" 03.03.2025 позивачем подано заяву про проведення судового засідання призначеного на 04.03.2025 за відсутності представника.
В судовому засіданні 04.03.2025 судом встановлено, що відповідач 1 ОСОБА_2 - помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 від 20.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025, зупинено провадження у
справі № 910/12009/24 до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників)
відповідача 1 - ОСОБА_2
30.09.2025 відповідачем подано узагальнюючі письмові пояснення по справі, клопотання про долучення доказів, клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, клопотання про поновлення провадження по справі, клопотання про проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2025 поновлено провадження по справі та призначено засідання на 28.10.2025.
Через відділ діловодства суду 27.10.2025 позивачем та відповідачем 2 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 відкладено розгляд справи на 18.11.2025.
Через відділ діловодства суду 17.11.2025 позивачем подано заперечення на клопотання про проведення експертизи.
Через відділ діловодства суду 18.11.2025 позивачем подано заперечення щодо поточного розрахунку суми судових витрат.
В судовому засіданні 18.11.2025 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотань відповідача щодо повернення у підготовче судове засідання, про призначення експертизи, про долучення доказів та оголосив перерву до 25.11.2025.
В судовому засіданні 25.11.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача 2 заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 25.11.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» було зареєстроване 16.10.2000 (надалі - Підприємство, Товариство). Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД: 68.20). Статутний капітал Товариства дорівнює 100 000 гривень.
Станом на 02.09.2024 учасниками (засновниками) Товариства були: ОСОБА_1 , якому належить частка у розмірі 50 % статутного капіталу Товариства, яка в грошовому еквіваленті становить 50000 грн.; ОСОБА_2 , якому належить частка у розмірі 50 % статутного капіталу Товариства, яка в грошовому еквіваленті становить 50000 грн.
03.09.2024 на підставі акту приймання-передачі №01/2024, посвідченого приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, за нотаріальними записами № 1554, 1555 (надалі - Акт) учасник ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 свою частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 50% статутного капіталу Товариства, яка в грошовому еквіваленті становить 50000 грн.
На думку позивача, передача частки у статутному капіталі Товариства відбулась на підставі укладеного між Сторонами договору купівлі - продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора» від 03.09.2024.
Відповідно до п. 7.1 статуту ТОВ «Флора» (надалі - Статут), засновник Товариства може за згодою решти Засновників уступити свою частку (її частину) одному або декільком Засновникам. За домовленістю Засновників частка (її частина) може бути уступлена третім особам.
Приписами п. 7.2 Статуту встановлено, що Засновники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) уступаючого Засновника пропорційно їх внеску в статутний фонд або в іншому погодженому ними розмірі.
Позивач вказує, відповідно до приписів статей 20, 21 Закону та Статуту, учасник Товариства, який має намір уступити (продати) свою частку у статутному капіталі Товариства третім особам, повинен: отримати згоду решти засновників Товариства; надати іншим засновникам можливість скористатись своїм переважним правом на придбання частки.
Позивач вказує, учасник Товариства ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 20, 21 Закону та п. 7.1, 7.2 Статуту здійснив уступлення (продаж) своєї частки, без здійснення отримання згоди від решти учасників та без належного та завчасного повідомлення Позивача, чим не надав можливість скористатись своїм переважним правом на придбання частки. При цьому обов'язок доказування щодо належного забезпечення переважного права іншого учасника несе особа яка здійснила купівлю-продаж частки у статутному капіталі, тобто - ОСОБА_2 .
Що стало підставою звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, 03.09.2024 на підставі акту приймання-передачі №01/2024, посвідченого приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, за нотаріальними записами № 1554, 1555 (надалі - Акт) учасник ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 свою частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 50% статутного капіталу, яка в грошовому еквіваленті становить 50000 грн.
Згідно Акта про внесення змін до Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «ФЛОРА» від 07 грудня 2024 року, справжність підписів посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котик Д.І., зареєстровано в реєстрі за № 1290, 1291, нотаріальний бланк ПТР 693520, укладеного між Відповідачем 1, від імені якого діяв представник ОСОБА_4 на підставі довіреності, та Відповідачем 2, з метою виправлення технічної помилки, допущеної при засвідчені справжності підписів Відповідача 1 та Відповідача 2 на Акті приймання-передачі № 01/2024 частки у статутному капіталі ТОВ «ФЛОРА» від 03 вересня 2024 року, справжність підписів на якому засвідчено 03 вересня 2024 року за реєстровими № 1554, 1555 ОСОБА_5 , а саме щодо помилкового зазначення в абзаці четвертому преамбули Акта № 01/2024 від 03 вересня 2024 року слів «купівля-продаж», замість яких слід було зазначити слово «дарування».
Зазначеним актом внесено зміни та викладено абзац четвертий преамбули Акта № 01/2024 від 03 вересня 2024 року, у якому допущено помилку, у наступній редакції: «які в подальшому разом іменуються - ,, Сторони", а кожна окремо -« Сторона", у зв 'язку з укладенням між Сторонами договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА", склали цей Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ,, ФЛОРА " .
Окрім вказаного, в матеріалах справи наявна спільна Заява Відповідачів від 07 грудня 2024 року, справжність підписів посвідчив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Котик Д.І., зареєстровано в реєстрі за № 1288,1289, нотаріальний бланк НТР 693519, за змістом якої Відповідачами підтверджено, що між ними 03 вересня 2024 року укладено не договір купівлі-продажу, а саме договір дарування частки у статутному капіталі товариства, а Акт приймання передачі № 01/2024 підписано саме на виконання договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА» від 03 вересня 2024 року, укладеного між Відповідачами.
З внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказування таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний".
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №911/1411/19, від 30.08.2022 у справі №925/778/19, від 16.06.2022 у справі №910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження саме відносин дарування та спростування доводів позивача щодо продажу частки, Відповідачем 2 долучено до матеріалів справи укладений у письмовій формі Договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ФЛОРА» від 03 вересня 2024 року, підписаний та укладений між Відповідачем 1 за Відповідачем 2, за змістом якого Відповідач 1 подарував Відповідачу 2 належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «ФЛОРА». Саме на виконання зазначеного правочину 03 вересня 2024 року й було складено відповідний акт приймання-передачі.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що між відповідачами укладено не договір купівлі-продажу, а договір дарування частки в статутному капіталі від 03.09.2024. В зв'язку з чим твердження позивача, що між відповідачами укладено договір купівлі-продажу не приймаються судом до уваги.
Як вказує відповідач 2, Відповідачі є рідними братами.
Згідно з Заповітом ОСОБА_2 від 15 червня 2023 року, посвідченим приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В., зареєстрованому в реєстрі за № 2061, нотаріальний бланк НСК 266098, Відповідач 1 заповідає своєму братові Відповідачу 2 на випадок смерті 50/100 (п'ятдесят сотих) частки Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛОРА», юридична адреса: м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 31.
Довідкою приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М. від 20.03.2025 року Вих. № 61/02-14 підтверджено, що Відповідач 2 є єдиним спадкоємцем за заповітом, який подав заяву про прийняття спадщини.
Довідкою приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Олійник Ю.М. від 11.08.2025 року Вих. № 183/02-14 підтверджено, що Відповідач 2 є єдиним спадкоємцем за заповітом та за законом, який прийняв спадщину.
Тобто, Відповідач 2, рідний брат Відповідача 1, є єдиним спадкоємцем як за заповітом, так і за законом (спадкова справа 73828800, місце заведення Чернівецька обл., Вижницький район, V- Приватний нотаріус Олійник Ю.М.)
За приписами ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
У відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, договір дарування на відміну від договору купівлі - продажу є завжди безоплатним, а вартість відчужуваного майна сплачується продавцеві лише у грошовому вираженні, а відтак, відмінність між договорами купівлі-продажу та дарування полягає в оплатності за одержане майно.
Згідно положень ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі.
Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства.
Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов'язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки).
Учасник товариства має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки (частини частки), якщо переважне право такого учасника товариства є порушеним. Позовна давність за такими вимогами становить один рік.
За змістом ч.ч. 1, 3, 5, ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину моє бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Відповідно до положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підстави для задоволення позовних вимог щодо переведення на ОСОБА_1 права та обов'язки покупця - ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора», укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відсутні, з огляду на те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження оплатності договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Флора", а також будь-яких інших, зокрема, і непрямих доказів спрямованості волі сторін в укладеному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а відтак твердження позивача є недоведеними та безпідставними.
Переважне право позивача передбачене ч. 5, ст. 20 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" на придбання частини частки не порушено, оскільки між відповідачами був укладений саме договір дарування та заповіт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Флора", а не договір купівлі-продажу такої частки.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ч. 1, ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно з ст. 77 (допустимість доказів) ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Решта доводів та доказів наданих сторонами на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі що не мають значення для правильного вирішення спору.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Згідно з ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/12009/24 було застосовано заходи забезпечення позову до набрання рішення, у даній справі, законної сили, шляхом:
- заборонити ОСОБА_3 відчужувати або іншім чином передавати зареєстровану за ним частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА";
- заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснювати реєстраційні дії, пов'язані з переходом прав на частку ОСОБА_3 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРА" та внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, суд, на підставі ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі №910/12009/24.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. ст. 76, 77, 129, 145, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/12009/24.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03.12.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА