ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про повернення зустрічної позовної заяви
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/13781/25
Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви Національного університету фізичного виховання і спорту України (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 1)
до Громадської організації "Асоціація Бізнес футболу" (адреса: 01014, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 10, кв. 38)
про визнання недійсним договорів, визнання відсутнім права користування приміщенням та забороні чинити перешкоди у здійсненні права господарського відання майном
За позовом Громадської організації "Асоціація Бізнес футболу" (адреса: 01014, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 10, кв. 38)
до Національного університету фізичного виховання і спорту України (адреса: 03150, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 1)
про розірвання договору
Без виклику представників учасників справи.
Громадська організація "Асоціація Бізнес футболу" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Національного університету фізичного виховання і спорту України (далі - відповідач) про розірвання Договору № 22-07/18 на надання послуг від 16 липня 2018 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем, як правонаступником Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного, порушено умови Договору № 22-07/18 на надання послуг від 16 липня 2018 року в частині припинення надання в користування позивачеві футбольного манежу та інших приміщень.
Разом з цим, позивачем до позовної заяви подано клопотання про витребування доказів в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/13781/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.12.2025, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу на подання відповіді на відзив.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 по справі № 910/13781/25 зобов'язано відповідача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України у строк до 05.12.2025 надати відповіді на поставлені позивачем у позовній заяві запитання та долучити відповідні докази, або подати до суду мотивовану відмови від надання відповідей.
28.11.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що правовідносини сторін за Договором № 22- 07/18 від 16.07.2018 мали характер прихованої оренди (найму) нерухомого майна, що підпадає під регулювання глави 58 ЦК України (Найм (Оренда)). Сторони, назвавши договір - «договором про надання послуг», намагалися приховати його справжню правову природу, а саме оренду державного майна закладу освіти.
Відповідач зазначає, що роботи, що виконувалися за Договором про співробітництво, за своїм характером є типовими поліпшеннями орендованого нерухомого майна ( зокрема, ремонт покрівлі, фарбування стін, встановлення освітлення, ремонт санвузлів, душових та роздягалень, монтаж трибун, встановлення віконних та дверних блоків є роботами, спрямованими на приведення приміщення до стану, придатного для експлуатації за цільовим призначенням, та на пристосування його під потреби користувача). Такі роботи за своєю правовою природою є поліпшеннями орендованого майна у розумінні статті 778 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а не благодійною допомогою чи результатом співробітництва.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що здійснення зазначених ремонтних робіт та поліпшень було економічно доцільним виключно в контексті довгострокового користування приміщенням. ГО «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» виконала значний обсяг ремонтних робіт у футбольному манежі саме тому, що планувала користуватися цим приміщенням протягом тривалого строку (до 31 грудня 2028 року) для ведення власної господарської діяльності.
Відповідач зазначає, що формулювання, використані в Акті прийому-передачі до Договору про співробітництво, прямо вказують на характер здійснених робіт як поліпшень нерухомого майна. Зокрема, в Акті зазначено, що ГО «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» передає Коледжу «виконані ремонтні роботи (з використаними матеріалами)», а також що «ремонтні роботи виконувалися за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4 (футбольний манеж Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного)». Такі формулювання характеризують саме поліпшення чужого нерухомого майна, а не передачу самостійних речей чи благодійну допомогу. Результати ремонтних робіт (відремонтована покрівля, пофарбовані стіни, встановлене освітлення, відремонтовані санвузли) є невід'ємними від приміщення та не можуть бути передані окремо від нього.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що Договір про співробітництво не може розглядатися як самостійний правочин у відриві від Договору № 22-07/18 на надання послуг, оскільки ці два договори становлять взаємопов'язані елементи єдиної юридичної конструкції прихованих орендних правовідносин. Договір № 22-07/18 визначає умови користування приміщенням (графік доступу, порядок оплати, права та обов'язки сторін), тоді як Договір про співробітництво № 20/05 оформлює здійснення орендарем ремонту та поліпшень цього приміщення, а отже просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Разом з цим до відзиву на позовну заяву відповідачем подано клопотання про витребування доказів.
02.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав на те, що позивач не був і не є користувачем Футбольного манежу протягом строку дії Договору, а лише має право проводити заходи в такому Футбольному манежі відповідно до визначеного графіку. Тобто за Договором Позивач отримав лише можливість використовувати Футбольний манеж незначний період часу по відношенню до загального строку дії Договору, тоді як і інший час, не передбачений визначеним Договором графіком, Футбольний манеж використовувався Коледжем на його власний розсуд. Суть відносин Позивача і Коледжу за Договором є саме відносини надання послуг, адже Коледж зобов'язувався надавати позивачу доступ до Футбольного манежу та можливість його використання для проведення заходів Позивача, що в тому числі передбачало наявність персоналу Коледжу, яким би забезпечувались доступ Відповідача до відповідних приміщень, їх тепло-, водо- та електропостачання, а також загальної придатності відповідних приміщень для їх використання за призначенням. Тобто послуги, які Коледж повинен надавати за Договором, полягають у забезпеченні технічної придатності Футбольного манежу для його використання позивачем на умовах Договору у встановлені дні та години, в тому числі включно із забезпеченням персоналу для організації фізичного доступу позивача та команд, які беруть участь у організованих позивачем турнірах, до приміщень Футбольного манежу.
Позивач звернув увагу суду на те, зазначене у акті № 1 прийому-передачі майна у тимчасове користування від 04 квітня 2019 року до Договору майно не є і не може розглядатись як поліпшення майна відповідача, а є індивідуально визначеним майном, належним на праві власності позивачу, яким з 2021 року на власний розсуд, користується відповідач в той час, як позивач позбавлений будь-якого доступу до зазначеного майна взагалі.
Позивач зазначає, що у п.п. 1.3. та 1.4 Договору позивачем тимчасово передано Коледжу конкретний перелік індивідуально визначеного рухомого майна, що є власністю позивача, для надання послуг за Договором. За доводами позивача, будь-яких доказів іншого відповідачем не зазначено і не надано, а зміст відзиву відповідача вказує лише на його прагнення будь-якими способами не повертати позивачу передане відповідно до п.1.3. Договору рухоме майно та не компенсовувати позивачу його вартість, а фактично привласнити таке майно, завдавши збитків позивачу та просить суд задовольнити позовні вимоги.
27.11.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Громадської організації "Асоціація Бізнес футболу" про:
- визнання недійсним Договору № 22-07/18 на надання послуг від 16 липня 2018 року, укладений між Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного та Громадською організацією «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» (код ЄДРПОУ 26387663);
- визнання недійсним Договору про співробітництво № 20/05 від 19 квітня 2018 року, укладений між Олімпійським коледжем імені Івана Піддубного та Громадською організацією «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» (код ЄДРПОУ 26387663);
- визнання відсутнім у Громадської організації «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» (код ЄДРПОУ 26387663) права користування приміщенням футбольного манежу за адресою: м. Київ, вул. Матеюка (нова назва - Василя Іваниса), 4.
- заборонити Громадській організації «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» (код ЄДРПОУ 26387663) чинити будь-які перешкоди Національному університету фізичного виховання і спорту України у здійсненні права господарського відання майном, зокрема шляхом пред'явлення вимог про надання доступу до приміщення футбольного манежу за адресою: м. Київ, вул. Матеюка (нова назва - Василя Іваниса), 4, на підставі Договору № 22-07/18 на надання послуг від 16 липня 2018 року.
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Національний університет фізичного виховання і спорту України зазначає, що первісний позов ГО «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» та зустрічний позов Університету виникають з одних і тих самих правовідносин, що склалися між сторонами на підставі Договору № 22-07/18 на надання послуг від 16 липня 2018 року та Договору про співробітництво № 20/05 від 19 квітня 2018 року, обидва позови стосуються одного й того ж об'єкта - приміщення футбольного манежу за адресою: м. Київ, вул. Матеюка (нова назва - Василя Іваниса), 4, та одних і тих самих договірних документів.
За доводами позивача за зустрічним позовом, вирішення питання про правову природу, дійсність чи недійсність зазначених договорів є ключовим для обох позовів, що свідчить про тотожність правовідносин, з яких вони виникають. Зустрічний позов безпосередньо пов'язаний з первісним позовом, оскільки вирішення питання про недійсність Договору № 22-07/18 виключає можливість його розірвання.
Крім того, вимоги зустрічного позову про визнання відсутності права користування та про заборону чинити перешкоди є логічним продовженням вимоги про визнання договорів недійсними та спрямовані на усунення правової невизначеності, що виникла внаслідок укладення оспорюваних правочинів. Задоволення зустрічного позову в частині визнання Договору № 22-07/18 недійсним повністю виключить можливість задоволення первісного позову про розірвання цього ж договору. Це випливає з того, що недійсний правочин не може бути розірваний, оскільки розірвання є способом припинення існуючих договірних правовідносин, тоді як недійсний правочин не створює таких правовідносин взагалі.
Національний університет фізичного виховання і спорту України у зустрічній позовній заяві зазначає, що Договір про співробітництво № 20/05 від 19 квітня 2018 року є удаваним правочином у розумінні статті 235 Цивільного кодексу України. Під зовнішньою формою «договору про співробітництво» та «благодійної допомоги» сторони здійснили оформлення ремонтних робіт та поліпшень орендованого державного майна в рамках прихованих орендних правовідносин. Оскільки ці приховані орендні правовідносини виникли на підставі Договору № 22-07/18, який є недійсним через порушення імперативних вимог законодавства про оренду державного майна, Договір про співробітництво № 20/05 також є недійсним як складова частина єдиної договірної конструкції прихованої оренди.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що передача приміщення футбольного манежу ГО «АБФ» за Договором № 22-07/18 прямо порушує частину 4 статті 80 Закону України «Про освіту», оскільки майно державного закладу освіти використовувалося не за освітнім призначенням, а для досягнення статутних цілей громадського об'єднання та ведення ним комерційної діяльності та має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, позивач за зустрічним позовом просить суд застосувати негаторний спосіб захисту та заборонити ГО «АСОЦІАЦІЯ БІЗНЕС ФУТБОЛУ» чинити будь-які перешкоди Національному університету фізичного виховання і спорту України у здійсненні права господарського відання майном, зокрема шляхом пред'явлення вимог про надання доступу до приміщення футбольного манежу за адресою: м. Київ, вул. Матеюка, 4, на підставі недійсного Договору № 22-07/18 від 16 липня 2018 року з посиланням на статтю 391 Цивільного кодексу України.
Крім того, до зустрічної позовної заяви позивачем подано клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи.
Розглянувши зустрічну позовну заяву Національного університету фізичного виховання і спорту України, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Згідно з частиною 2 цієї статті зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Частина 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України не містить вичерпного переліку взаємопов'язаності та доцільності спільного розгляду первісного та зустрічного позовів, втім є вказівка на такі альтернативні умови, а саме: первісний і зустрічний позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Висновки про наявність умов за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом та є усталеними у практиці суду касаційної інстанції.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21 та від 02.06.2022 у справі № 922/4409/21).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Первісні позовні вимоги про розірвання Договору № 22-07/18 про надання послуг від 16.07.2018 позивач обґрунтовує тим, що внаслідок тривалого (більше 4-х років) істотного порушення Договору з боку відповідача у формі ненадання позивачу права використовувати вказані у такому договорі приміщення для проведення спортивних заходів позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.
Натомість вимоги зустрічного позову стосуються визнання недійсними договорів про співробітництво № 20/05 від 19.04.2018 та Договору № 22-07/18 про надання послуг від 16.07.2018, визнання відсутнім права користування приміщенням футбольного манежу та забороною Громадській організації «Асоціація Бізнес Футболу» чинити будь - які перешкоди позивачу у здійсненні права господарського відання майном, з посиланням на статтю 235 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач у зустрічному позові зазначає, що такі позовні вимоги, як визнання відсутності права користування та заборона чинити перешкоди є логічним продовженням вимоги про визнання договорів недійсними та спрямовані на усунення правової невизначеності, що виникла внаслідок укладення оспорюваних правочинів.
Проте, суд вважає, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов'язаними, адже вони виникли з різних підстав і обґрунтовуються різними доказами. Вимоги за первісним та зустрічним позовами не є взаємовиключними, оскільки задоволення зустрічного позову жодним чином не матиме своїм наслідком відмову у задоволенні первісного позову, у зв'язку з чим їх спільний розгляд не є доцільним.
З огляду на викладене, оскільки первісний та зустрічний позови не є взаємопов'язаними і спільний їх розгляд не є доцільним, суд дійшов висновку про необхідність повернення зустрічної позовної заяви разом з доданими до неї документами відповідачу.
Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначається таке: "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді. Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (принцип диспозитивності господарського судочинства).
Розпорядження своїм правом на захист є приписом господарського (як і цивільного) законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Принагідно суд зазначає, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку, не завдає істотної шкоди самому змісту права на захист та не створює прийняття процесуальних рішень, наслідком яких є неможливість реалізувати доступ до правосуддя у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Керуючись статтями 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зустрічну позовну заяву Національного університету фізичного виховання і спорту України до Громадської організації "Асоціація Бізнес футболу" про визнання недійсним договорів, визнання відсутнім права користування приміщенням та забороні чинити перешкоди у здійсненні права господарського відання майном та додані до неї матеріали повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений статтею 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 03.12.2025.
Суддя М.Є. Літвінова