ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2025Справа № 910/2101/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс";
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;
про визнання протиправною, незаконною, недійсною вимоги № 60-02/323е від 16.01.2025 та її скасування.
Суддя О.В. Мандриченко
Секретар судового засідання С.В. Григоренко
Представники:
Від позивача: Стафійчук В.В., довіреність № 23/12-4-25/3-2 від 16.01.2025;
Олійник Я.А., довіреність № 23/12-4-25/3-1 від 16.01.2025;
Від відповідача: Іздебська У. І., в порядку самопредставництва.
Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (далі також - позивач, ПрАТ "Київспецтранс", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - Відділення, відповідач), в якому просить визнати протиправною, незаконною, недійсною вимогу Відділення № 60-02/323е від 16.01.2025 (далі також - Вимога) та скасувати її.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вимога не містить інформації щодо розгляду Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заяви, наявності у Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи, проведені Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України перевірки, як того вимагає п. 1) ч. 1 ст. 3 та п. 5) ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", обумовлені тим, що: "Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, з метою виконання завдань покладених Законом України "Про Антимонопольний комітет України", здійснює державний контроль за дотриманням ... вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів в межах м. Києва, а строк виконання, встановлений у ній та повідомленні № 60-02/888е від 05.02.2025 є нерозсудливим, необґрунтованим, встановленим без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ПрАТ "Київспецтранс" і цілями, на досягнення яких спрямована Вимога.
Також позивач вказує, що дослідження на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції за своїм функціональним призначенням та спрямованістю не є дослідженням ринків, а сама Вимога не пов'язана з виконанням Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України передбачених законами України повноважень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 вирішено відмовити Приватному акціонерному товариству "Київспецтранс" у відкритті провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі №910/2101/25. Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі №910/2101/25. Матеріали справи №910/2101/25 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
28.04.2025 матеріали судової справи № 910/2101/25 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
08.05.2025 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 02.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/2101/25 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 10.06.2025.
29.05.2025 Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.
Від Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до господарського суду 02.06.2025 надійшла відповідь на відзив Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 10.06.2025 судом розглядалося клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про розгляд справи у закритому судовому засіданні (п. 3 відповіді на відзив), за наслідком розгляду якого, судом відмовлено у його задоволенні, у зв'язку з його законодавчою необгрунтованістю.
Також у підготовчому засіданні 10.06.2025 судом розглядалося клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про витребування у відповідача доказів та інформації (п. 4 відповіді на відзив).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
За змістом ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
З наведеного вбачається, що позивач, в силу приписів ст. 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язаний подати клопотання про витребування доказів разом з позовною заявою.
Однак, вимога про витребування доказів викладена позивачем у відповіді на відзив, яка подана до суду 02.06.2025.
При цьому суд вказує, що позивач не просить у відповіді на відзив поновити суд строк для пред'явлення вимоги про витребування доказів.
В свою чергу суд також зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, не надано доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів та не вказано причин неможливості отримати цей доказ самостійно позивачами, а лише обмежився посиланням на те, що такі докази є службовими, а відтак, не можуть бути ним надані.
А відтак, суд ухвалив відмовити у задоволенні вимоги про витребування доказів, викладеної у відповіді на відзив.
26.06.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до господарського суду надійшли клопотання про колегіальний розгляд справи, про виклик свідка ОСОБА_1 , про виклик свідка ОСОБА_2 , про приєднання доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 01.07.2025 судом розглядалися клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про колегіальний розгляд справи, за наслідком розгляду якого, суд ухвалив відмовити у його задоволенні.
У підготовчому засіданні 01.07.2025 судом розглядалися клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про виклик свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як передбачено ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
За змістом ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розумінні ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
Сторонами такі заяви не подавалися до суду.
При цьому суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п'ять днів до першого судового засідання.
Суд зазначає, що відповідь на письмове опитування у формі заяви свідка подано до господарського суду 29.05.2025 представником Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Тацишиною О. П.
А відтак, враховуючи викладене, судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про виклик свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Також 01.07.2025 судом розглядалося клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про долучення доказів.
За змістом ч. 2, 4, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Тобто, позивач має подати усі докази разом з поданням позовної заяви, а у разі неможливості подання таких доказів разом з позовом - повідомити про це суд.
Проте позивачем вказані дії не було вчинено.
Крім того, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з вказаного клопотання, позивач не просить поновити строк для його подання.
Враховуючи наведене вище, суд ухвалив відмовити у його задоволенні.
При цьому, у підготовчому засіданні 01.07.2025 судом було розглянуто клопотання Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про долучення доказів та за наслідком його розгляду, судом було відмовлено в його задоволенні з аналогічних підстав.
22.07.2025 до господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" надійшло клопотання про призначення експертизи.
Як роз'яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи.
При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.
Дослідивши подане Приватним акціонерним товариством "Київспецтранс" клопотання про призначення експертизи у справі суд, ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки представником позивача не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення у справі експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. Також суд відзначає, що позивач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/2101/25 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 11.11.2025 представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
11.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.01.2025 Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" отримало від Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вимогу № 60-02/323е від 16.01.2025.
Вказаною Вимогою відповідач вимагав від позивача протягом 20 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати до Відділення наступну інформацію та копії документів:
1. Установчі документи Товариства (із усіма змінами та доповненнями), у редакції яка діяла/діє протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу).
2. Дата початку здійснення Товариством діяльності у сфері побутових відходів та надання відповідних послуг на території м. Києва (із зазначенням відповідних підстав).
3. Які операції, що є складовими послуг з поводження з побутовими відходами/ послуг з управління побутовими відходами, здійснювало/здійснює Товариство на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? Інформацію надати окремо по кожній операції/виду послуг за формою, наведеною у таблиці 1. Відповідь в частині підстав для здійснення відповідних операцій підтвердити документально (копії договорів тощо).
4. Чи приймало Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу участь у конкурсах з визначення виконавця послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва? Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 2.
4.1. Якщо Товариство було визначено переможцем конкурсу, вказаного у пункті 4 цієї вимоги, надати копії рішень органу місцевого самоврядування про визначення Товариства виконавцем послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва.
4.2. Якщо Товариство було визначено переможцем конкурсу, вказаного у пункті 4 цієї вимоги, надати копії укладених Товариством з органом місцевого самоврядування відповідних договорів із додатками, додатковими угодами, протоколами розбіжності та документів, що підтверджують їх виконання (акти, накладні тощо).
4.3. Чи укладало Товариство договори з адміністратором послуг з управління побутовими відходами на території м. Києва? У разі позитивної відповіді, надати копії таких договорів.
5. Копії рішень органу місцевого самоврядування, якими встановлено чинні протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу тарифи Товариства на послуги у сфері побутових відходів у м. Києві.
5.1. Копії калькуляцій (розрахунків) з розшифровкою кожної статті витрат, на підставі яких було сформовано (визначено) чинні протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу тарифи Товариства, вказані у пункті 5 цієї вимоги.
6. Чи отримувало Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу кошти з державного/місцевого бюджету на закупівлю товарів, робіт, послуг, оновлення, будівництво, реконструкцію тощо основних засобів та інші напрямки? У разі позитивної відповіді, вказати підстави, напрямок використання, обсяг тощо та надати відповідні підтвердні документи.
7. Опишіть процес (процедуру) надання Товариством послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу, а саме який шлях проходили побутові відходи від контейнерів споживачів до полігонів або інших об'єктів для подальшого їх оброблення, захоронення тощо.
8. Чи здійснювало Товариство самостійно протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу операції із зберігання, сортування, оброблення, відновлення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення побутових відходів? У разі залучення Товариством інших суб'єктів господарювання до здійснення вказаних операцій, вказати причини такого залучення, а також надати реєстр і копії усіх відповідних договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 3.
8.1. Яким чином Товариство обирало таких суб'єктів господарювання (підрядників/субпідрядників) для укладання відповідних договорів?
8.2. Яким чином Товариство розподіляло між вказаними суб'єктами господарювання (підрядниками/субпідрядниками) обсяги зібраних побутових відходів?
8.3. Яким чином визначалася територія, на якій діятиме відповідний суб'єкт господарювання (підрядник/субпідрядник)?
9. Вказати найменування та адреси полігонів або інших об'єктів, на які Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу вивозило побутові відходи з території м. Києва для подальшого їх оброблення, захоронення тощо. Яка середня відстань від територій (районів) м. Києва надання Товариством відповідних послуг до таких полігонів/об'єктів?
10. Яку кількість спеціалізованого автотранспорту для збору та вивезення побутових відходів мало/має Товариство на своєму балансі (у власності або оренді) протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 4.
11. Чи залучало Товариство інших суб'єктів господарювання (за договорами підряду, субпідряду або іншими договорами співпраці), крім вказаних у пункті 8 цієї вимоги, до надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? У разі позитивної відповіді, вказати причини такого залучення, а також надати реєстр і копії усіх відповідних договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 3.
11.1. Яким чином Товариство обирало таких суб'єктів господарювання (підрядників/субпідрядників) для укладання відповідних договорів?
11.2. Яким чином Товариство розподіляло між вказаними суб'єктами господарювання (підрядниками/субпідрядниками) обсяги зібраних побутових відходів?
11.3. Яким чином визначалася територія, на якій діятиме відповідний суб'єкт господарювання (підрядник/субпідрядник)?
12. Чи залучалося Товариство будь-якими суб'єктами господарювання (за договорами підряду, субпідряду або іншими договорами співпраці) для надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? У разі позитивної відповіді, вказати причини такого залучення, а також надати реєстр і копії усіх відповідних договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 3.
13. Чи укладало Товариство із споживачами (їх уповноваженими особами) договори про надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва, які були/є чинними протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? У разі позитивної відповіді, надати реєстр таких договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 5.
13.1. Копії 5 типових договорів про надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва з найбільшими споживачами із усіма додатками, додатковими угодами, протоколами розбіжностей та документами, що підтверджують їх виконання (акти, накладні, тощо) за 2017 - 2024 роки та станом на дату надання відповіді на цю вимогу.
14. Вичерпний перелік суб'єктів господарювання (назва, адреса, вид відносин, вказавши конкретний розмір у відсотковому виразі частки, паю, акцій тощо), пов'язаних відносинами контролю з Товариством у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) та опис відносин контролю між ними протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу, а саме:
14.1. Перелік юридичних та фізичних осіб, що пов'язані відносинами контролю з Товариством у розумінні статті 1 Закону. Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 6.
14.2. Перелік фізичних осіб, які заміщають посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу в Товаристві та суб'єктах господарювання, що пов'язані з ним відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону. Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 7.
14.3. Перелік дієздатних фізичних осіб, що є: чоловіком (дружиною), батьками, дітьми, братами, сестрами фізичних осіб, які входять до складу суб'єктів господарювання, що пов'язані з Товариством відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону. Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 8.
15. Ліцензії (дозволи тощо), отримані Товариством для надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу.
16. Звіти про фінансові результати Товариства за 2022 - 2023 роки та 9 місяців 2024 року.
17. Податкові декларації з податку на прибуток (або податкові декларації платника єдиного податку) Товариства за 2022 - 2023 роки та 9 місяців 2024 року.
18. Перелік суб'єктів господарювання, які протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу були конкурентами Товариства на ринку послуг у сфері побутових відходів в межах м. Києва. У разі якщо Товариство вважає, що воно не мало конкурентів протягом вказаного періоду, надати ґрунтовні роз'яснення з цього питання.
19. Перелік організацій, об'єднань та асоціацій (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи тощо), учасником яких було/є Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу.
Позивач вказує, що Вимога не містять інформації щодо розгляду Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заяви, наявності у Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи, проведенні Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України перевірки, а встановлений у Вимозі та Повідомленні № 60-02/888е від 05.02.2025 (далі також - Повідомлення) строк виконання є нерозсудливим, необґрунтованим, встановленим без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Товариства і цілями, на досягнення яких спрямована.
А відтак, на думку позивача, Вимога є протизаконною та порушує його право, яке випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що Вимога обґрунтована тим, що Відділення здійснює державний контроль за дотриманням виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) (далі - BO КМР (КМДА)) / Київською міською військовою адміністрацією (далі - КМВА), Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі також - КП «Київкомунсервіс») та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів в межах м. Києва, а зазначене обґрунтування міститься на першій сторінці Вимоги, що є достатнім для виконання останньої позивачем.
Відповідач вказує, що Відділенням з метою виконання завдань покладених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» (у тому числі статтею 3 вказаного Закону), з 15.01.2025 за власною ініціативою здійснюється державний контроль за дотриманням виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) / Київською міською військовою адміністрацією, КП «Київкомунсервіс» та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів у межах м. Києва (далі - Дослідження), що наразі є службовою інформацією та не підлягає розголошенню згідно розпорядження Антимонопольного комітету України від 16.11.2011 № 687-р, яким затверджено Перелік відомостей, які містять службову інформацію Антимонопольного комітету України (зі змінами та доповненнями), а під час Дослідження у Відділення виникла необхідність отримати інформацію, необхідну для дослідження в частині такого контролю від позивача.
Відповідач зазначає про наявність у Відділення, в особі голови права при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та в інших передбачених законом випадках (як в даному випадку) вимагати від суб'єктів господарювання, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом. Право органів АМК вимагати інформацію у суб'єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання такими органами певних повноважень: розгляду справ чи заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, дослідження ринків, реалізації конкурентної політики, в інших випадках, передбачених законодавством (як в даному випадку).
Також відповідач наголошує, що Вимога була направлена належним суб'єктом владних повноважень - головою Відділення, відповідно до повноважень, визначених спеціальним Законом № 3669 та Положенням про територіальне відділення; направлена в межах здійснення державного контролю - тобто компетенції та належних підстав.
При цьому, відповідач вказує, що позивачем визнано обставину, що Повідомленням № 60-02/888е від 05.02.2025 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було подовжено термін надання інформації та копій документів на Вимогу до 17.02.2025 (включно) відповідно до приписів статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Також відповідач звертає увагу, що позивач жодним чином не доводить, що дії Відділення з направлення Вимоги призвело до порушення будь-якого права та охоронюваного законного інтересу останнього.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, висунув вимогу з перевищенням наданих йому законом повноважень, за відсутності факту порушення справи, розгляду заяв чи скарг про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або проведення перевірки.
Відповідно до частин першої і п'ятої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єктів господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; здійснювати повноваження, передбачені Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі"; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі".
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Як встановлено судом, Відділенням з метою виконання завдань покладених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (у тому числі статтею 3 вказаного Закону), з 15.01.2025 за власною ініціативою здійснюється державний контроль за дотриманням виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) / Київською міською військовою адміністрацією, КП «Київкомунсервіс» та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів у межах м. Києва (далі - Дослідження), що наразі є службовою інформацією та не підлягає розголошенню згідно розпорядження Антимонопольного комітету України від 16.11.2011 № 687-р, яким затверджено Перелік відомостей, які містять службову інформацію Антимонопольного комітету України (зі змінами та доповненнями), а під час Дослідження у Відділення виникла необхідність отримати інформацію, необхідну для дослідження в частині такого контролю від позивача.
Відділенням направлено на адресу Товариства Вимогу, яка обґрунтована тим, що Відділення здійснює державний контроль за дотриманням виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) / Київською міською військовою адміністрацією, КП «Київкомунсервіс» та іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів в межах м. Києва.
Одночасно у Вимозі зазначалось, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги Відділення є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.
Відповідно до статті 221 зазначеного Закону, суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Також у Вимозі Товариство було повідомлене про те, що відповідно до п. 13, 14, 15 ст. 50 та ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Таким чином, Товариство було поінформовано Відділенням про правові наслідки неподання інформації у встановлений строк, подання недостовірної інформації або подання інформації в неповному обсязі.
Повідомленням Відділення № 60-02/888е від 05.02.2025 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було подовжено термін надання інформації та копій документів на Вимогу до 17.02.2025 (включно) відповідно до приписів статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Таким чином Відділенням було враховано прохання Товариства та задоволено останнє в межах дискреційних повноважень, оскільки подовження або поновлення строків на подання інформації на вимогу не регламентовано прямо законодавством, а застосовується в частині повноважень та компетенції голови Відділення щодо організації та забезпечення розгляду заяв і справ адміністративною колегією територіального відділення (стаття 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", п. 8 та 11 Положення про територіальне відділення).
Положеннями ст. 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", передбачено, що вимоги державного уповноваженого Комітету є обов'язковими для виконання у визначений ним строк; суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Таким чином, враховуючи положення наведених норм чинного законодавства, а також встановлені фактичні обставини справи, Відділення, у межах наданих йому повноважень, мало право витребувати у суб'єкта господарювання відповідну інформацію, а останній зі свого боку, зобов'язаний був надати відповідну інформацію у повному обсязі та у встановлені Відділеням строки.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, у яких уповноважені особи АМК мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи Відділення повинен виконуватися суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата Відділенням справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про Антимонопольний комітет України" та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб'єктів господарювання на відмову від виконання вимоги уповноваженої особи Відділення щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на Відділення.
Близька за змістом правова позиція неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/1589/17, від 17.09.2019 у справі № 904/332/19, від 24.10.2019 у справі № 904/781/19, від 19.12.2019 у справі № 910/12403/18.
Законодавчі акти України про захист економічної конкуренції не обмежують коло тих суб'єктів господарювання, у яких органом Антимонопольного комітету може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі.
Саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 915/827/18, від 04.07.2019 у справі № 910/13461/18, від 01.08.2019 у справі № 910/15697/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13460/18, від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18.
Суд зазначає, що законодавство про захист економічної конкуренції не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено у будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що у разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (пункт 13.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").
Аналогічний за замістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення таким органом процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.
Суд наголошує, що ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено виключно підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України.
Тобто, законодавство про захист економічної конкуренції не передбачає підстав для саме визнання протиправними, незаконними чи скасування рішень органів Антимонопольного комітету України, а відтак і виключає можливість визнання протиправними, незаконними чи скасування таких рішень судом.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом міста Києва встановлено, що Відділенням, у прийнятті Вимоги, діяло у межах повноважень, встановлених Законом України "Про Антимонопольний комітет України".
Під час прийняття оскаржуваної Вимоги відповідачем не було порушено норм чинного законодавства України.
Крім того суд вказує, що надіслання Відділенням Вимоги жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Товариства та не може розцінюватися як втручання у господарську діяльність позивача.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправною, незаконною, недійсною Вимоги та її скасування не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Суддя О.В. Мандриченко