ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2025Справа № 910/1895/24 (910/7443/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13; ідентифікаційний код 40248942) арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вулиця Мазепи Івана, будинок, 59, офіс, 202; ідентифікаційний код 41602141)
про визнання правочинів недійсними
в межах справи № 910/1895/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЗ-Інвест" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код 37906355)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13; ідентифікаційний код 40248942)
про банкрутство
Представники учасників справи: не з'явились
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що:
- керівником позивача за три місяці до відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/1895/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет", шляхом укладення двох додаткових угод взято на себе зобов'язання, визнати надану безпроцентну фінансову допомогу відповідачу у сумі 6 945 700,00 грн (5 486 700,00 грн + 1 459 000,00 грн) безповоротною, внаслідок чого він став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед конкурсними кредиторами у сумі 1 178 273,64 грн (визнано ухвалою попереднього засідання суду 05.09.2024) стало неможливим;
- ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" взяло на себе зобов'язання без відповідних майнових дій відповідача, фактично відмовилося від власних майнових вимог у сумі наданої безпроцентної фінансової допомоги 6 945 700,00 грн.
У зв'язку з чим, позивач вказує, що наявні підстави для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання спірних правочинів недійсними.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому відзиві відповідач зазначив, що ТОВ "Енкі Констракшн" здійснювало повернення боргу по Договору № 30/09/21-ПФД від 30.09.2021, виплачуючи його частинами, однак непередбачувані фінансові труднощі призвели до неможливості його повернення.
В результаті перемовин та застосовуючи принцип свободи договору, сторони дійшли домовленості внести зміни до договорів, на підставі яких позикодавець добровільно погодився звільнити позичальника від обов'язку повернення фінансової допомоги у зв'язку з прощенням боргу та визначенням наданої поворотної безпроцентної фінансової допомоги - безповоротною.
Враховуючи відсутність будь-яких заборон на вчинення правочинів, позивач прийняв рішення про визнання безпроцентної фінансової допомоги на безповоротну, діючи в межах та спосіб передбачений чинним законодавством, зокрема, Податковим кодексом України.
Позивач безпідставно стверджує, що причиною неплатоспроможності та неможливості виконання грошових зобов'язань позивача перед конкурсними кредиторами у сумі 1 178 273,64 грн, стало наслідком укладання оспорюваних додаткових угод з відповідачем не надаючи відповідачу доказів своїх підозр.
Окрім того, позивач помилково посилається на статтю 42 КУзПБ вказуючи на обов'язок кредитора повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 31.10.2024 перебуває справа № 910/1895/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет".
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражний керуючий Терещук Олександр Володимирович звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн", в якому просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду від 10.01.2024 до № 2 до договору №030522 від 03.05.2022 укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 59, офіс 202, код ЄДРПОУ 41602141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет"(01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13, код ЄДРПОУ 40248942).
- визнати недійсною додаткову угоду від 10.01.2024 до №3 до договору №30/09/21-ПФД від 30.09.2021 укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 59, офіс 202, код ЄДРПОУ 41602141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет"(01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13, код ЄДРПОУ 40248942).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 31.07.2025.
11.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов.
16.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив у якій ліквідатор зазначає, що твердження відповідача, що грошові кошти підприємства не є його майном, є помилковим. В розумінні глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти є майном. Таку правову позицію Верховного суду висловлено в п. 20 постанови суду від 19.11.2020 у справі 913/160/17. Відповідач у відзиві не надав доказів, яким чином оспорювані правочини сприяли погашенню кредиторської заборгованості позивача перед конкурсними кредиторами та забезпеченим кредитором. Таким чином, відповідач у відзиві на позовну заяву, не надав жодного обґрунтованого заперечення.
Судове засіання 31.07.2025 було відкладено судове засідання на 11.09.2025.
07.08.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Енкі Констракшн" про долучення доказів.
11.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ "Енкі Констракшн" про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 було відкладено судове засідання на 06.11.2025.
У судове засідання 06.11.2025 сторони не з'явилися, причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 06.11.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення по суті спору
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" та ТОВ "Енкі Констракшн" були укладені наступні договори фінансової допомоги:
- договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №30/09/21-ПФД від 30.09.2021, сума неповернутої фінансової допомоги станом на 01 січня 2024 року за яким становить 5 486 700,00 грн;
- договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №030522 від 03.05.2022року, сума неповернутої фінансової допомоги станом на 01 січня 2024 року за яким становить 1 459 000,00 грн.
Додатковими угодами були подовжені строки повернення фінансової допомоги по договору 1 до 10 вересня 2024, по договору 2 до 30 квітня 2024.
Крім того, між ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" та ТОВ "Енкі Констракшн" були укладені наступні додаткові угоди:
- додаткова угода від 10.01.2024 №3 до договору №30/09/21-ПФД від 30.09.2021;
- додаткова угода від 10.01.2024 №2 до договору №030522 від 03.05.2022.
Додатковою угодою від 10.01.2024 до договору №30/09/21-ПФД від 30.09.2021 передбачено:
- сторони домовились про те, що безпроцентна фінансова допомога у розмірі 5 486 700,00 грн не підлягає поверненню та вважається безповоротною;
- по всіх інших питання, які не врегульовані цією угодою, сторони керуються умовами основного договору та чинним законодавством України;
- ця додаткова угода №3 від 10.01.2024 до основного договору набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами;
- ця угода складена при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
Додатковою угодою від 10.01.2024 до договору №030522 від 03.05.2022 передбачено:
- сторони домовились про те, що безпроцентна фінансова допомога у розмірі 1 459 000,00 грн не підлягає поверненню та вважається безповоротною;
- по всіх інших питання, які не врегульовані цією угодою, сторони керуються умовами основного договору та чинним законодавством України;
- ця додаткова угода №3 від 10.01.2024 до основного договору набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами;
- ця угода складена при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.
Позивач стверджує, що з умов вищенаведених додаткових угод, вбачається, що керівником ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" за три місяці до відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі № 910/1895/24 порушено права позивача та його кредиторів, оскільки:
- позивач взяв на себе зобов'язання, визнати надану безпроцентну фінансову допомогу відповідачеві у сумі 6 945 700,00 грн (5 486 700,00 грн + 1 459 000,00 грн) безповоротною, внаслідок чого він став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов'язань перед конкурсними кредиторами у сумі 1 178 273,64 грн (визнано ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024) стало неможливим;
- позивач взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій відповідача, фактично відмовився від власних майнових вимог у сумі наданої безпроцентної фінансової допомоги 6 945 700,00 грн.
З огляду на викладене, позивач вважає, що наявні правові підстави для застосування cт. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання недійсними додаткових угод.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
За правовим характером договір поворотної фінансової допомоги являє собою договір позики (частина перша статті 1046 ЦК України). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24.07.2019, № 910/8357/18 від 28.11.2019).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).
Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.
Стаття 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак ця норма щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
Вказане викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 917/373/18 (917/1878/20).
При цьому, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності:
об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості;
суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Будь який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
У постанові КЦС ВС від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 суд дійшов висновку, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.
У порядку передбаченому ст. 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).
Суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/1895/24 про банкрутство ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЗ-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" в розмірі 576 771, 17 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 визнано кредитором у справі № 910/1895/24 по відношенню до боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЗ-Інвест" на суму 1 074 746, 53 грн, з яких: 100 236, 00 грн. - вимоги першої черги, 974 510, 53 грн - вимоги четвертої черги; Публічне акціонерне товариство Акціонерний Комерційний банк "ІндустріалБанк" на суму 4 381 179, 23 грн, з яких: 4 375 123, 23 грн - забезпечені вимоги; 6 056, 00 грн - вимоги першої черги; Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з на суму 97 471, 11 грн, з яких: 6 056, 00 грн - вимоги першої черги; 65 146, 50 грн - вимоги другої черги, 9 966, 67 грн - вимоги третьої черги, 16 301, 94 грн - вимоги шостої черги.
Відтак, враховуючи дату відкриття провадження у справі № 910/1895/24 про банкрутство ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет"- 18.04.2024, судом встановлено, що спірні додаткові угоди №3 від 10.01.2024 до договору №30/09/21-ПФД від 30.09.2021 та №2 від 10.01.2024 до договору №030522 від 03.05.2022, укладені за три місяці до відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет".
При тому, суд вказує, що внаслідок укладення між ТОВ "Енкі Констракшн" та ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" вказаних додаткових угод фактично припинено зобов'язання відповідача перед ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" у сумі 6 945 700,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок укладення спірних угод, боржник відмовився від власних майнових активів, у даному випадку грошових коштів в сумі 6 945 700,00 грн, в той час, як кредиторські вимоги, заявлені у справі № 910/1895/24 про банкрутство ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет", становлять 1 178 273,64 грн.
Разом з тим, суд відзначає, що в укладенні ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" спірних правочинів не вбачається жодної економічної мети, адже, маючи борг перед своїми контрагентами, боржник повинен утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір його активів.
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною, натомість, укладаючи спірні правочини, боржник вочевидь діяв недобросовісно зменшуючи розмір своїх активів.
Таким чином, з наведеного вбачається, що укладення ТОВ "Енкі Констракшн" та ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" додаткових угод щодо визнання наданої поворотної безпроцентної фінансової допомоги відповідачеві у сумі 6 945 700,00 грн безповоротною, свідчить про нелегітимність мотивів укладення таких угод та про те, що дії сторін не містять прозорої економічної мети, а навпаки пов'язані зі зменшенням платоспроможності ТОВ "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" та є сумнівними в частині їх добросовісності, а відтак, набувають ознак фраудаторності правочину.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність правових підстав для визнання додаткових угод №3 від 10.01.2024 до договору №30/09/21-ПФД від 30.09.2021 та №2 від 10.01.2024 до договору №030522 від 03.05.2022 недійсними, оскільки оспорювані угоди не відповідають критеріям розумності та добросовісності, є фраудаторними та фактично направлені на ухилення від виконання обов'язку щодо погашення наявної заборгованості.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності оспорюваних правочинів, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання недійсними додаткових угод.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" арбітражного керуючого Терещука Олександра Володимировича - задовольнити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду від 10.01.2024 до № 2 до договору № 030522 від 03.05.2022 укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 59, офіс 202, код ЄДРПОУ 41602141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13, код ЄДРПОУ 40248942).
3. Визнати недійсною додаткову угоду від 10.01.2024 до № 3 до договору № 30/09/21-ПФД від 30.09.2021 укладену Товариством з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 59, офіс 202, код ЄДРПОУ 41602141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13, код ЄДРПОУ 40248942).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енкі Констракшн" (39600, Полтавська обл., місто Кременчук, вул. Мазепи Івана, будинок 59, офіс 202, код ЄДРПОУ 41602141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алке Іншаат Санайе Ве Тіджарет" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7, приміщення 13, код ЄДРПОУ 40248942) ліквідаційний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "ПУМБ", МФО 334851 витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 04.12.2025
Суддя Сергій СТАСЮК