Справа № 909/869/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.12.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., розглянувши заяву про забезпечення позову вх.№10616/25 від 01.12.2025 у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скоробогатої Галини Богданівни
про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4 587 536 грн 00 коп.
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скоробагатої Галини Богданівни про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 3 646 000 грн 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 753 044 грн 00 коп., 3% річних у сумі 188 492 грн 00 коп.
Відповідно до ухвали від 28.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
01.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до суду надійшла заява (вх.№10616/25) про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у межах ціни позову з урахуванням нарахувань (інфляційні втрати, 3% річних); заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам за її дорученням відчужувати, передавати у заставу, обтяжувати, дарувати та іншим способом розпоряджатися належним їй нерухомим і рухомим майном, у тому числі корпоративними правами, у межах ціни позову, до вирішення спору по суті; заборонити державним реєстраторам та нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або обтяження майна відповідача, а також щодо її корпоративних прав (часток у статутних капіталах юридичних осіб), до вирішення спору по суті.
Заявник мотивував подану заяву тим, що відповідачка протягом тривалого часу, починаючи з листопада 2022 року, демонструє системну та послідовну поведінку, спрямовану на уникнення повернення позивачу безпідставно перерахованих грошових коштів у розмірі 3 646 000 грн 00 коп., що свідчить про небажання добровільно виконати обов'язок щодо повернення цих коштів та створює реальні ризики унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому. Позивач звернув увагу на той факт, що після відкриття провадження у справі відповідачка подала до суду ряд документів, справжність яких викликає обґрунтовані сумніви.
Крім того, відповідачка ухилилася від виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2025 не надавши жодного з витребуваних оригіналів, натомість обмежилась поданням двох накладних, котрі не стосуються цього спору та не підтверджують належність вказаного майна позивачу. Пояснення представника відповідачки про нібито зіпсуття документів дітьми під час судового засідання 17.11.2025 є голослівними та не підтверджені жодними доказами, попри відповідну вимогу суду. Жодних залишків пошкоджених документів або інших підтверджуючих матеріалів суду подано не було. Відповідачка та її представник без поважних причин 19.11.2025 подали повторне клопотання про витребування тих же доказів, що не стосуються предмету позову та мають конфіденційний характер, з єдиною метою - затягування розгляду справи.
Також одразу після покладення на відповідачку обов'язку надати оригінали документів, представник подав заяву про відвід судді, що додатково свідчить про спроби ухилення від розгляду справи по суті та небажання нести відповідальність.
У сукупності ці обставини свідчать про зловживання відповідачкою процесуальними правами, про свідоме ухилення від повернення безпідставно набутого майна, і створюють серйозні підстави вважати, що в разі задоволення позову відповідачка вживатиме заходів для унеможливлення виконання судового рішення (зокрема, шляхом відчуження активів, виведення або приховування коштів).
Відповідно до частини 1,6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Дослідивши заяву суд дійшов висновку, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідачки, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у неї грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо недобросовісної поведінки відповідачки та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Заявник не надав доказів на підтвердження того, що відповідачка здійснила, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів чи відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов'язань.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Всупереч вищевказаним нормам процесуального закону, заявник не надав суду жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими він пов'язує застосування заявлених ним заходів забезпечення позову. Саме лише посилання заявника на ухилення боржника від виконання грошових зобов'язань без відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" вх.№10616/25 від 01.12.2025 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статей 255-257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 04.12.2025.
Суддя Т.В.Максимів