Справа № 909/853/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.12.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст",
про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 665 375,61 грн, з них: 783 091,98 грн - штрафу та 882283,63 грн - пені
за участю:
від відповідача: Мінченко Ярослав Васильович
установив: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 1665 375,61 грн, з них: 783 091,98 грн - штрафу, 882 283,63 грн - пені за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № ЦЗВ-02-08223-01 від 21.12.2023.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №ЦЗВ-02-08223-01 від 21.12.2023, зокрема відсутністю поставки товару в кількості та у строки визначені умовами Договору та рознарядки , у зв'язку із чим нараховано штрафні санкції в розмірі в сумі 1665375,61 грн, з них: 783091,98 грн - штрафу, 882283,63 грн - пені. Разом з тим , позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на ухвалення Господарським судом м. Києва рішення від 28.01.2025 у справі №910/9483/24, яким встановлено факт недоведеності поставки товару відповідачем позивачу через неналежне оформлення експрес-накладних.
15.08.2025 відповідач подав до суду заяву за вх. №7128/25, в якій просить зупинити провадження у справі №909/853/25 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом України справи №910/9483/24 за позовом ТОВ “Бест-Текст» до АТ “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів.
19.08.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав заперечення на заяву про зупинення провадження у справі (вх.№13616/25 від 19.08.2025), в якому проти зупинення провадження у справі заперечує та просить в задоволенні заяви відмовити. Заперечення обгрунтовує тим, що у матеріалах справи наявні докази, що дають суду можливість оцінити факти, які є предметом судового розгляду у справі, за своїм внутрішнім переконанням.
Протокольною ухвалою суду в задоволенні клопотання про зупинення провадження в справі судом відмовлено.
02.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" повторно подав клопотання за вх.№19701/25 про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом України справи №910/9483/24 за позовом ТОВ “Бест-Текст» до АТ “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів. .
Зупинення провадження обгрунтовує тим, що в провадженні Верховного Суду знаходиться справа №910/9483/24 за касаційною скаргою ТОВ “Бест-Текст» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі за позовом ТОВ “Бест-Текст» до Акціонерного товариства “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів, і провадження касаційною інстанцією зупинено до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судових рішень у справі №910/8181/24. Підставою для зупинення провадження у справі зазначає п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, як об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом України справи 910/9483/24 за позовом ТОВ “Бест-Текст» до Акціонерного товариства “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів за Договором поставки №УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023. В обгрунтування заяви відповідач посилається на те, що в рамках перегляду у касаційному порядку рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі №910/9483/24 буде встановлено правовий висновок щодо факту поставки товару постачальником чи його відсутності, що безумовно вплине на об"єктивність рішення та повноту розгляду спору 909/853/25.
Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
В судовому засіданні представник відповідача заяву про зупинення провадження у справі підтримав та просив суд її задовольнити.
Розглянувши заяву про зупинення провадження у справі, дослідивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, суд приходить до висновку про її задоволення.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст.227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Положеннями пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
При застосуванні наведеної правової норми за вимогами ст.234 ГПК України в мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2019р. у справі № 904/4233/18).
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21). Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно з'ясувати обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 27.02.2018 у справі №904/6636/17.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019р. у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
При дослідженні доказів у справі судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень в провадженні Верховного суду знаходиться справа №910/9483/24 за касаційною скаргою ТОВ “Бест-Текст» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 у справі за позовом ТОВ “Бест Текст» до АТ “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів за Договором поставки №УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023.
Ухвалою від 15.07.2025 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі №910/9483/24 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судових рішень у справі №910/8181/24.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/8181/24 в зв'язку з необхідністю відступлення від сформульованих у постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №910/1144/19, від 14.05.2024 у справі № 914/1757/22 висновків щодо обґрунтованості (підставності) вимоги постачальника про зобов'язання покупця виконати обов'язок у натурі шляхом зобов'язання прийняти товар.
При цьому колегія суддів в ухвалі від 23.04.2025 зазначила, що належним способом захисту прав постачальника у випадку відмови покупця від отримання товару та несплати його вартості є реалізація одного з механізмів захисту, передбачених частиною 4 статті 692 ЦК України: 1) права вимагати від покупця оплати вартості відповідного товару; 2) права на відмову від договору купівлі-продажу. Такий спосіб захисту, як вимога про зобов'язання покупця прийняти товар за відсутності його належної ініціативи щодо формування замовлень, не забезпечує ефективного відновлення порушеного права постачальника, оскільки не усуває наслідків порушення в повному обсязі та не гарантує поновлення майнового становища без необхідності додаткового звернення до суду, як наслідок, не відповідає вимогам статті 16 ЦК України щодо ефективності способу судового захисту.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 23.06.2025 справу № 910/8181/24 прийняла до розгляду. Розгляд справи не завершено.
Відповідно до ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За аналізу наведених правових норм та обставин встановлених у справі, суд приходить до висновку про неможливість ухвалення судового рішення у справі 909/853/25 до перегляду справи №910/9483/24 в касаційному порядку, оскільки за результатами касаційного розгляду, при якому будуть враховані висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду за результатами розгляду справи 910/8181/24, - залежить обгрунтованість та законність прийняття рішення у справі №909/853/25 про стягнення штрафних санкцій за непоставку товару на підставі укладеного між сторонами Договору поставки №УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023, який є об'єктом дослідження спірних правовідносин як у справі №910/9483/24 та у справі №909/853/25. Саме зупинення провадження у справі забезпечить повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин у справі №909/853/25 та відповідно ухвалення судом законного рішення у ній.
Відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Дана норма кореспондується зі статтею 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Разом з тим, відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
При цьому статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також згідно з усталенню практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії") принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п.61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п.123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).
Таким чином, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Враховуючи, що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до його невизначеності, суперечливого та довільного застосування, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі № 909/853/25 до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом справи №910/9483/24 у справі за позовом ТОВ “Бест Текст» до АТ “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів за Договором поставки №УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023.
Керуючись ст. 227, 228, 229, 232-235 ГПК України, суд, -
Клопотання (вх. № 19701/25 від 02.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест-Текст" про зупинення провадження у справі №909/853/25 (вх. № 19701/25 від 02.12.2025) - задовольнити.
Провадження по справі № 909/853/25 зупинити до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом справи №910/9483/24 у справі за позовом ТОВ “Бест Текст» до АТ “Українська залізниця» про зобов'язання прийняти товар та стягнення грошових коштів за Договором поставки №УЦВ-02-08223-01 від 21.12.2023.
Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 03.12.2025.
Суддя С. М. Кобецька