номер провадження справи 4/163/25
01.12.2025 Справа № 908/3034/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», (61001, м. Харків, вул. Бобанича Тараса, буд. 30), представник позивача адвокат Мулик Катерина Костянтинівна, (61000, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 18, а/с 3350)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)
про стягнення 274600,52 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.,
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Мулик К.К., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АХ № 1292829 від 29.09.2025, (в режимі відеоконференції);
від відповідача - не з'явився;
29.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 29.09.2025, (вх. № 3330/08-07/25 від 30.09.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 274600,52 грн. основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 32 від 11.01.2021.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 справу № 908/3034/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Федько О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 суддею Федько О.А. заявлено самовідвід від розгляду справи № 908/3034/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 274600,52 грн.
На підставі розпорядження № П-381/25 від 01.10.2025, враховуючи самовідвід судді Федько О.А. від розгляду справи № 908/3034/25, згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 справу № 908/3034/25 розподілено для розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3034/25 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/163/25, ухвалено здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.11.2025.
В судове засідання 01.12.2025 з'явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язкуvkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 01.12.2025 приєднався представник позивача.
В судовому засіданні 01.12.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в жодне судове засідання у справі № 908/3034/25 не з'явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 03.02.2026 включно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, Мелітопольська міська територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 25.02.2022 по теперішній час).
Приватне акціонерне товариство «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» має місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у м. Мелітополь Запорізької області.
Враховуючи територіальне перебування відповідача на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвала Господарського суду Запорізької області від 14.10.2025 про відкриття провадження у справі № 908/3034/25 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.
За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Крім того, у відповідності до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/3034/25 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 01.12.2025 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 11, 509, 525, 526, 610, 611, 638, 642, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 181 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 11.01.2021 між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленостей щодо всіх істотних умов поставки партій препаратів ветеринарного призначення (товар) на підставі оформлених замовлень Покупцем (відповідач) та виставлених Постачальником (позивач) рахунків. 11.01.2021 позивачем на виконання домовленостей здійснено першу поставку відповідачу товару на суму 39 883,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 33 від 11.01.2021, яка підписана уповноваженою особою Покупця. Разом із поставкою першої партії товару Покупцю направлявся примірник договору поставки № 32 від 11.01.2021 для підписання. Однак, на теперішній час підписаний примірник договору позивачу не повернутий. На виконання умов договору поставки позивачем за період з 11.01.2021 по 24.12.2021 поставлено відповідачеві товар на загальну суму 893 968,14 грн. В порушення вимог чинного законодавства та досягнутих домовленостей сторін відповідачем лише частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 619 367,62 грн. Таким чином, станом на день подачі позову, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 274 600,52 грн. В обґрунтування заявлених вимог до матеріалів позовної заяви позивачем додано 44 видаткові накладні складені за спірний період, з яких 39 видаткових накладених підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Разом із тим, частина видаткових накладних не містять особистого підпису уповноваженої особи відповідача, яка прийняла поставлений товар, а саме: № 5222 від 26.11.2021, № 5335 від 03.12.2021, № 5408 від 08.12.2021, № 5537 від 17.12.2021 і № 5652 від 24.12.2021. Поставки товару відповідачу за вказаними накладними відбулися за період листопад-грудень 2021 року, тоді як з 25.02.2022 територія, на якій розташоване підприємство відповідача (м. Мелітополь) є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, що є загальновідомим фактом. Через зазначені обставини, видаткові накладні за вказаний період до ТОВ «ВЕТПРОМ» повернуті не були, будь-які зв'язки із контрагентом на сьогодні втрачені. У зв'язку із частковим виконанням договірних зобов'язань ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» позивач вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості в сумі 274 600,52 грн. На підставі зазначеного позивач просить позов задовольнити повністю, стягнути з ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» 274600,52 грн. основного боргу за поставлений товар. Крім того, позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3295,21 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку) покласти на відповідача.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
В січні 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ» (позивач у справі, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (відповідач у справі, Покупець) було досягнуто домовленостей щодо всіх істотних умов поставки партій препаратів ветеринарного призначення (товар) на підставі оформлених замовлень Покупцем та виставлених Постачальником рахунків.
11.01.2021 позивачем на виконання домовленостей здійснено першу поставку відповідачу товару на суму 39 883,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 33 від 11.01.2021, яка підписана уповноваженими особами Покупця і Постачальника та скріплена печатками сторін.
Факт отримання відповідачем від позивача товару за видатковою накладною № 33 від 11.01.2021 також підтверджується довіреністю на отримання ТМЦ форми М-2 від 11.01.2024 № 1994, виданою ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» на ім'я Савченко І.Л.
Разом із поставкою першої партії товару Покупцю направлявся примірник договору поставки № 32 від 11.01.2021 для підписання.
Однак, на теперішній час підписаний зі сторони відповідача примірник договору поставки № 32 від 11.01.2021 позивачу не повернутий.
В матеріалах справи наявний договір поставки № 32 від 11.01.2021 підписаний позивачем та скріплений печаткою ТОВ «ВЕТПРОМ», відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, передати, а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в Договорі, прийняти і своєчасно оплатити препарати ветеринарного призначення (товар). У зв'язку із неможливістю наперед визначити кількість та асортимент товару, сторони домовилися про те, що ціна, асортимент та кількість (об'єм) кожної партії товару вказуються в рахунках/рахунках-фактурах, видаткових накладних. Доказом факту поставки товару є підписані сторонами видаткові накладні. (п., п. 1.1, 1.2, 1.3 договору)
Відповідно до умов п. 3.1 договору загальна вартість договору складається з вартості поставленого Постачальником та прийнятого Покупцем товару, зазначеної у рахунках/рахунках-фактурах і видаткових накладних на кожну партію товару протягом дії договору. Покупець здійснює оплату Постачальнику товару на умовах відстрочки платежу, але не більше ніж на 14 календарних днів з дати отримання товару. (п. 3.3 договору)
Матеріали справи свідчать, що в період з 11.01.2021 по 24.12.2021 позивач належним чином виконав свої зобов'язання, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого товару на загальну суму 893 968,14 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 33 від 11.01.2021 на суму 39 883,26 грн., № 69 від 13.01.2021 на суму 12 222,00 грн., № 148 від 19.01.2021 на суму 39 541,08 грн., № 149 від 19.01.2021 на суму 3 780,00 грн., № 214 від 22.01.2021 на суму 12 222,00 грн., № 376 від 01.02.2021 на суму 33 519,30 грн., № 394 від 02.02.2021 на суму 42 878,52 грн., № 515 від 10.02.2021 на суму 30 375,00 грн., № 516 від 10.02.2021 на суму 55 275,42 грн., № 859 від 03.03.2021 на суму 16 573,50 грн., № 1091 від 18.03.2021 на суму 28 754,40 грн., № 1092 від 18.03.2021 на суму 27 694,68 грн., № 1238 від 25.03.2021 на суму 24 979,20 грн., № 1460 від 07.04.2021 на суму 10 953,60 грн., № 1500 від 09.04.2021 на суму 7 140,00 грн., № 1716 від 21.04.2021 на суму 9 421,62 грн., № 1731 від 22.04.2021 на суму 16 920,00 грн., № 1950 від 05.05.2021 на суму 25 820,40 грн., № 2027 від 11.05.2021 на суму 35 881,62 грн., № 2117 від 14.05.2021 на суму 41 698,44 грн., № 2490 від 04.06.2021 на суму 23 639,22 грн., № 2595 від 11.06.2021 на суму 22 928,82 грн., № 2742 від 22.06.2021 на суму 29 397,60 грн., № 2770 від 23.06.2021 на суму 23 677,68 грн., № 2898 від 3,0.06.221 на суму 5 817,60 грн., № 3093 від 08.07.2021 на суму 19 477,68 грн., № 3224 від 16.07.2021 на суму 24 499,20 грн., № 3329 від 23.07.2021 на суму 24 720,00 грн., № 3453 від 30.07.2021 на суму 5 300,40 грн., № 3457 від 30.07.2021 на суму 3 600,00 грн., № 3655 від 11.08.2021 на суму 15 080,82 грн., № 3695 від 13.08.2021 на суму 17 219,16 грн., № 3812 від 20.08.2021 на суму 17 696,40 грн., № 3859 від 26.08.2021 на суму 17 859,12 грн., № 4014 від 02.09.2021 на суму 17 488,02 грн., № 4119 від 10.09.2021 на суму 4 320,00 грн., № 4120 від 10.09.2021 на суму 17 661,60 грн., № 4194 від 15.09.2021 на суму 8 528,76 грн., № 4291 від 22.09.2021 на суму 12 101,52 грн., № 5222 від 26.11.2021 на суму 6 000,00 грн.. № 5335 від 03.12.2021 на суму 7 400,04 грн., № 5408 від 08.12.2021 на суму 13 440,12 грн., № 5537 від 17.12.2021 на суму 20 940,18 грн., № 5652 від 24.12.2021 на суму 19 640,16 грн.
Відповідач факт отримання від позивача товару за вказаними видатковими накладними на загальну суму 893 968,14 грн. не заперечив.
Зазначені вище видаткові накладні з № 33 від 11.01.2021 по № 4291 від 22.09.2021 включно підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця та скріплені печатками підприємств.
Частина видаткових накладних не містять особистого підпису уповноваженої особи відповідача, яка прийняла поставлений товар, а саме: № 5222 від 26.11.2021, № 5335 від 03.12.2021, № 5408 від 08.12.2021, № 5537 від 17.12.2021 і № 5652 від 24.12.2021.
На кожну поставку товару позивачем надавався відповідачу рахунок на оплату, копі цих рахунків наявні в матеріалах справи.
Поставлений за видатковими накладними з № 33 від 11.01.2021 по № 4291 від 22.09.2021 включно товар отриманий уповноваженими особами відповідача на підставі відповідних довіреностей на отримання ТМЦ форми М-2 (копії цих довіреностей наявні в матеріалах справи), претензії щодо поставленого товару відповідачем позивачу не пред'являлися.
Оплата поставленого товару відповідачем здійснена частково на загальну суму 619 367,62 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, копії яких залучені до матеріалів справи.
Решту суми боргу відповідач не погасив.
Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі з вимогами про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» 274600,52 грн. основного боргу за поставлений товар.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір відповідно до приписів ст. 638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. (ч. 2 ст. 640 ЦК України)
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, правочин на поставку товару може бути також укладений у спрощений спосіб, у разі якщо видаткові накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та підписи уповноважених осіб сторін.
Згідно ч., ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. (ч. 1 ст. 691 ЦК України)
З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято без заперечень та зауважень товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 893 968,14 грн., однак, відповідачем товар оплачено частково, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 274 600,52 грн., що відповідачем не спростовано, доказів оплати товару в повному обсязі суду не надано.
Відповідно до ч., ч. 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сталою судовою практикою визначено, що чинним законодавством передбачена можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає, зокрема, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 ЦК України та ч. 1 ст. 692 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто, у день поставки товару, визначений у видаткових накладних.
Стосовно поставок товару за видатковими накладними № 5222 від 26.11.2021, № 5335 від 03.12.2021, № 5408 від 08.12.2021, № 5537 від 17.12.2021 і № 5652 від 24.12.2021, які не містять особистого підпису уповноваженої особи відповідача (Покупця), яка прийняла поставлений товар, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням Постачальнику про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З огляду на п. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Пунктом 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, визначено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
В постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 Верховний Суд виснував, що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
З метою встановлення обставин, щодо фактичного отримання відповідачем товару за видатковими накладними, які не містять підпису уповноваженої особи ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», а саме: № 5222 від 26.11.2021, № 5335 від 03.12.2021, № 5408 від 08.12.2021, № 5537 від 17.12.2021 і № 5652 від 24.12.2021, судом за відповідною ухвалою витребовувалася у Головного управління ДПС у Запорізькій області інформація чи були включені ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» до податкових декларацій з ПДВ в складі податкового кредиту суми ПДВ на підставі виписаних та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних від ТОВ «ВЕТПРОМ», а саме:
- № 316 від 26.11.2021 (зареєстрована 14.12.2021 на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ - 6000,00 грн., ПДВ - 1000,00 грн.;
- № 65 від 03.12.2021 (зареєстрована 30.12.2021) на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ - 7400,04 грн., ПДВ - 1233,34 грн.;
- № 66 від 08.12.2021 (зареєстрована 30.12.2021) на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ - 13440,12 грн., ПДВ - 2240,02 грн.;
- № 306 від 17.12.2021 (зареєстрована 14.01.2022) на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ - 20940,18 грн., ПДВ - 3490,03 грн.;
- № 307 від 24.12.2021 (зареєстрована 14.01.2022) на загальну суму коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням ПДВ - 19640,16 грн., ПДВ - 3273,36 грн.
З наданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області відповіді від 24.10.2025 за вих. № 44987/6/08-01-04-01-06 на запит суду вбачається, що виходячи з положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, встановити в яку саме декларацію та чи включено взагалі податковий кредит за певним номером та датою накладної можливо лише при проведенні документальної перевірки.
Одночасно, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області повідомлено, що ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» у додатку І до податкової декларації з ПДВ за листопад 2021 року в розділі ІІ «Податковий кредит» таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %» відображено податкові накладні по контрагенту ТОВ «ВЕТПРОМ» за період - 11.2021 року на суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) - 5 000 грн. та суму ПДВ - 1 000 грн. У додатку І до податкової декларації з ПДВ за грудень 2021 року відображено податкові накладні по контрагенту ТОВ «ВЕТПРОМ» за період 12.2021 року на суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) - 51 183,75 грн. та суму ПДВ - 10 236,75 грн.
З видаткової накладної № 5222 від 26.11.2021 вбачається, що сума поставки становила 6 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 000,00 грн., з видаткової накладної № 5335 від 03.12.2021 вбачається, що сума поставки становила 7 400,64 грн., в т.ч. ПДВ - 1 233,34 грн., з видаткової накладної № 5408 від 08.12.2021 вбачається, що сума поставки становила 13 440,12 грн., в т.ч. ПДВ - 2 240,02 грн., з видаткової накладної № 5537 від 17.12.2021 вбачається, що сума поставки становила 20 940,18 грн., в т.ч. ПДВ - 3 490,03 грн., з видаткової накладної № 5652 від 24.12.2021 вбачається, що сума поставки становила 19 640,16 грн., в т.ч. ПДВ - 3 723,36 грн.
Тобто, розмір ПДВ з поставленого ТОВ «ВЕТПРОМ» на користь ПрАТ «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» товару в листопаді 2021 року становить 1 000,00 грн., а в грудні 2021 року - 10 236,75 грн.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства та відповідь Головного управління ДПС у Запорізькій області від 24.10.2025 за вих. № 44987/6/08-01-04-01-06 у сукупності, суд дійшов висновку, що податкові накладні № 316 від 26.11.2021, № 65 від 03.12.2021, № 66 від 08.12.2021, № 306 від 17.12.2021 і № 307 від 24.12.2021 є доказом здійснення позивачем операцій щодо поставки відповідачу товару за видатковими накладними № 5222 від 26.11.2021, № 5335 від 03.12.2021, № 5408 від 08.12.2021, № 5537 від 17.12.2021 і № 5652 від 24.12.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару не виконано, у зв'язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 274 600,52 грн.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за укладеним у спрощений спосіб договором поставки у сумі 274 600,52 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також при вирішенні даного спору судом враховано, що згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Необхідно зазначити, що карантин КМУ установив на підставі постанови № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, а постановою № 651 від 27.06.2023 КМУ відмінив карантин з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений. З набранням чинності цим Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 (з 04.09.2025) відновлено обчислення строків позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 по 04.09.2025).
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду 12.06.2024 у справі № 906/871/21 (пункт 81), від 28.03.2024 у справі 903/877/20 (903/932/23) (пункт 94).
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду із позовом у цій справі 29.09.2025, а, отже, строки, визначені статтею 257 ЦК України, не закінчились.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Виходячи зі змісту ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
У позовній заяві позивачем зазначено лише попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу.
В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не надано відповідних документів.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В судовому засіданні 01.12.2025 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи наведене, на момент ухвалення рішення суду у цій справі заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», м. Харків до Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 274600,52 грн. основного боргу за поставлений товар задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТПРОМ», (61001, м. Харків, вул. Бобанича Тараса, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 40196783) 274 600 (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот) грн. 52 коп. основного боргу та 3 295 (три тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 21 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 04» грудня 2025 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.