номер провадження справи 19/161/25
28.11.2025 Справа № 908/2937/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 118а, ідентифікаційний код 0290997328) в інтересах держави в особі
позивача 1 : Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-Б, ідентифікаційний код 37573094)
позивача 2: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 206, ідентифікаційний код 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні технології" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Широка, 2А, ідентифікаційний код 40609167)
про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення штрафних санкцій
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №3225/08-07/25 від 22.09.2025) Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі позивача 1 - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та позивача 2 - Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні технології" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 29.11.2024 до договору підряду № 4545/8 від 19.11.2024 від 19.11.2024 та стягнення штрафних санкцій у розмірі 67 688,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 203, 215 ЦК України та мотивовано тим, що оспорювана Додаткова угода суперечить вимогам чинного законодавства, укладена з порушенням п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі-Особливості), внаслідок чого порушено строки виконання робіт (надання послуг) за Договором від 19.11.2024 № 4545/8, що є підставою для стягнення штрафу в розмірі 67 688,36 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.09.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2937/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2937/25, присвоєно справі номер провадження 19/161/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, без виклику учасників справи.
15.10.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує та зазначає наступне.
ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з метою забезпечення належного виконання своїх договірних зобов'язань за Договором підряду №4545/8 від 19.11.2024р. відповідно до п. 11.5 Договору звернулося до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради з листом від 27.11.2024р. (вих. №02/27-11/960) щодо вирішення питання про можливість перегляду строків надання послуг по зазначеному Договору, а саме: до 10 грудня 2024 року. Підставою звернення до замовника стала необхідність придбання товарів (акустичних штор), необхідних для виконання Договору підряду.
Також вказує, що Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради за результатами розгляду поданого ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» листа від 27.11.2024р. (вих. №02/27-11/960) та з огляду на викладені в ньому обставини було погоджено укладання Додаткової угоди до Договору підряду №4545/8 від 19.11.2024р. щодо продовження строків надання послуг за Договором до 10 грудня 2024 року. Відповідачем в повному обсязі було виконано ремонті роботи, надано послуги з проведення поточного (аварійного) ремонту приміщень закладу Запорізької гімназії №8 Запорізької міської ради, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт №1 за грудень 2024 року (за формою КБ-2в) та Довідкою вартості виконаних будівельних робіт та витрат (за формою КБ-3).
На думку відповідача, Замовник жодним чином не був обмежений в частині прийняття рішення про відхилення пропозиції ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» щодо можливості продовження строків надання послуг за Договором підряду №4545/8 від 19.11.2024р. з підстав відсутності документально підтверджених об'єктивних обставин, які спричинили таке продовження. При цьому рішення про продовження строку виконання договору приймалося виключно керівництвом підприємства-Замовника за результатами поданого позивачем листа та зазначених вище обставин.
За твердженням відповідача, згода замовника на укладання додаткової угоди сама по собі не є підставою для недійсності договору; недійсність договору може бути спричинена іншими обставинами, наприклад, вчиненням правочину під тиском, обманом, в результаті фіктивності або нікчемності.
Також відповідач зазначає, що в період з 19.11.2024р. по 10.12.2024р. на території міста Запоріжжя було зафіксовано близько 73 повітряних тривог через загрозу здійснення військами російської федерації ракетних обстрілів та/або обстрілів з інших видів озброєнь загальною тривалістю 105,3 годин, що фактично складає 13 робочих днів із проведеного розрахунку (105,3год. : 8 год. = 13 днів) . Через загрозу ракетних обстрілів міста Запоріжжя та Запорізької області ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» було змушено призупиняти виконання робіт за Договором на невизначений термін з метою забезпечення життя та здоров'я працівників Товариства, які в період дії оголошеної повітряної тривоги були змушені перебувати в захисних укриттях, виконання робіт за Договором підряду проводилося працівниками відповідача протягом робочого дня лише в періоди, коли повітряна тривога не оголошувалась.
Відповідач вважає, що доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві жодним чином документально не підтверджують того факту, що укладання Додаткової угоди №1 до Договору здійснено з порушеннями вимог чинного законодавства України, що в подальшому призвело до невідповідності правочину вимогам закону.
20.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від Запорізької міської ради надійшла відповідь на відзив, якою позивач наголосив, що за усталеною судовою практикою Верховного Суду зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за таких умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника. В обґрунтування позиції позивач 2 послався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду № 916/4679/23 від 12.12.2024, № 907/811/21 від 30.01.2024, №927/863/23 від 27.02.2024, №927/792/23 від 30.04.2024, №910/332/24 від 10.10.2024, №910/3657/24 від 23.01.01.2024, № 8580/22 від 15.06.2023.
Запорізька міська рада також зазначила, що постачальник, прийнявши рішення про укладення Договору на певних умовах, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для себе негативних майнових наслідків. Підставою для укладення Додаткової угоди від 29.11.2024р. №1 до Договору від 19.11.2024р. №4545/8, згідно листа ТОВ «УКРІНТЕК» від 27.11.2024р. №02/27-11/960, була триваюча збройна агресія російської федерації проти України, внаслідок чого виникла значна затримка постачання товарів (матеріалів), які необхідні для проведення будівельних робіт, що суттєво уповільнило роботу Підрядника. Натомість, вказані обставини не є документально підтвердженими об'єктивними обставинами, що згідно з п.п. 4 п. 19 Особливостей, з урахуванням наведених постанов Верховного Суду, могли б спричинити продовження строків виконання робіт (надання послуг) за Договором.
З огляду на викладене, позивач 2 вважає, що Додаткова угода від 29.11.2024р. №1 до Договору укладена з недодержанням вимог п.п. 4 п. 19 Особливостей, а тому має бути визнана недійсною. Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Таким чином, наслідком недійсності Додаткової угоди від 29.11.2024р. №1 до Договору, укладеної з недодержанням вимог п.п. 4 п. 19 Особливостей, буде застосування до правовідносин сторін умов Договору від 19.11.2024р. №4545/8, без урахування змін внесених недійсною додатковою угодою.
Від позивача 1 - Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 23.10.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла «відповідь на відзив», з якої вбачається, що позивач позов прокурора не підтримує, свою позицію обґрунтовує наступним.
Договором підряду від 19.11.2024 №4545/8 сторони передбачили, що при виникненні обставин, незалежних від Підрядника, що перешкоджають виконанню поточного ремонту у встановлені строки, він може поставити питання перед Замовником про перегляд строків надання послуг. Рішення про перегляд строків виконання поточного ремонту оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною даного Договору ( п. 11.3 Договору) . Відповідно до п.11.4, обставинами, що перешкоджають виконанню поточного ремонту у зазначені даним Договором строки, які не залежать від Підрядника, є обставини: - непереборної сили; - залежні від Замовника (відсутність фінансування, затримка у виконанні зобов'язань, наявність додаткових робіт з поточного ремонту). Строки виконання поточного ремонту переносяться на час дії вказаних обставин, з урахуванням часу на відновлення робіт чи перенесення їх на більш сприятливий час року. Згідно з п. 11.5, строк виконання робіт може бути продовжений на термін припинення робіт з вини Замовника, а також через інші обставини, які не залежать від Підрядника, що оформлюється представниками Сторін шляхом укладання додаткової угоди. …».
Позивач 1 зазначає, що за приписами ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, у п.5.3. Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 Справа №3-95/2020(193/20), зокрема, зазначено: «… Конституційний Суд України виходить із того, що, здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності.
За твердженням позивача 1, прокурор нормативно не довів суду які ж саме докази, на його думку, повинні свідчити про “документальне підтвердження об'єктивних обставин» і яких, на його думку, достатньо для застосування пп.4 п.19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
Також позивач 1 зазначив, що при укладенні департаментом освіти і науки Запорізької міської ради Додаткової угоди від 29.11.2024 №1 до Договору підряду №4545/8 від 19.11.2024 було взято до уваги, що за приписом п.4.8 ДБН А.3.1-5:2006 «Організація будівельного виробництва», прийнятому наказом Мінрегіону України від 05.05.2016 №115: «… 4.8 За результатами виконаних будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація. Перелік необхідної виконавчої документації, визначений відповідно до вимог нормативних документів щодо виконання відповідного виду робіт на конкретному об'єкті будівництва, має бути наведений у ПВР. До виконавчої документації належать: а) загальний журнал робіт (додаток А); …». Питання обґрунтованості продовження строків робіт обумовлені об'єктивним станом їх виконання, закриття тих чи інших етапів монтажу обладнання, що фіксується у загальному журналі робіт.
На думку позивача 1, до позову не додано жодного документу, який би засвідчив дослідження перед подачею позову прокурором чи то фахівцями Державної інспекції архітектури та містобудування України (як центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду) або Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.10.2025 7 міської ради виконавчої документації, передбаченої ДБН А.3.1-5:2006 «Організація будівельного виробництва», з'ясування етапу виконання робіт, стану готовності об'єкту чи окремо виконуваних робіт з «Поточного (аварійного) ремонту приміщень закладу Запорізької гімназії №8 Запорізької міської ради, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Європейська, 14а».
Також позивач 1 вказує, що згідно підписаних сторонами Акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма №КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 року (форма №КБ-3), роботи за Договором від 19.11.2024 №4545/8 були виконані 10.12.2024. Тобто, прокурор намагається застосувати норму, яка діє вже під час порушеного права до правовідносин, під час яких такого порушення ще не відбулося - ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, за змістом якої: «… 1. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. …».
Позивач 1 вважає, що прокурором не підтверджено порушення ТОВ «УКРІНТЕК» зобов'язання станом на 29.11.2024 - день укладання Додаткової угоди №1 до Договору підряду та, відповідно, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності.
28.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора, якими відповідач наголошує, що з метою забезпечення надання належним чином послуг за Договором підряду Виконавцем було обґрунтовано необхідність продовження строків надання послуг за Договором, надане документальне обґрунтування, враховано безпекову ситуацію. Прийняття зазначеного рішення було також викликано обставинами, що не залежали від волі сторін. Надання послуг за Договором підряду №4545/8 від 19.11.2024р. здійснювалося ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ» в максимально можливі строки для їх проведення.
За твердженням відповідача, форма документального підтвердження об'єктивних обставин Особливостями не визначена, оскільки вона залежить саме від обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг (Відповідь Мінекономіки на запит 679/2023 https://me.gov.ua/InfoRez/Details/59dcbb21-b18b-4126-a9d2-eff9c2565252?lang=uk-UA). А тому відповідне документальне обґрунтування та листування, надане Виконавцем відповідає вимогам законодавства.
12.11.2025 від прокурора через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив відповідача.
Прокурор зазначає, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, в силу ч. 1 ст. 44 ГК України, ч. 1 ст. 617 ЦК України не були об'єктивними обставинами, що могли б спричинити продовження строку надання послуг за договором про закупівлю, а охоплювались комерційним розрахунком та ризиком Відповідача
Щодо твердження Відповідача про те, що він був змушений призупиняти виконання робіт через оголошення повітряних тривог та загрозу здійснення військами російської федерації обстрілів міста Запоріжжя, прокурор, зазначає, що є сталою практика Верховного Суду щодо документального підтвердження обґрунтованості підстав для внесення змін до істотних умов договору в частині строку виконання зобов'язання під час дії. Зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за таких умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника.
З огляду на те, що вказані обставини існували до та в момент укладення договору про закупівлю, вони не можуть бути об'єктивними обставинами, що могли б спричинити продовження строку надання послуг за вказаним договором. Разом з цим, до подачі Відповідачем відзиву до суду, сторони не посилались на вказані обставини під час укладення спірної додаткової угоди, як на підставу продовження строку надання послуг за договором про закупівлю.
Прокурор вважає твердження Відповідача про те, що він був змушений призупиняти виконання робіт через оголошення повітряних тривог та загрозу здійснення військами російської федерації обстрілів міста Запоріжжя не відповідає іншим обставинам справи, адже згідно умов спірної додаткової угоди підставою для її укладення була значна затримка постачання товарів (матеріалів), які необхідні для проведення будівельних робіт.
12.11.2025 від прокурора через підсистему «Електронний суд» також надійшли пояснення, яким додатково зазначив, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, в силу ч. 1 ст. 44 ГК України, ч. 1 ст. 617 ЦК України не були об'єктивними обставинами, що могли б спричинити продовження строку надання послуг за договором про закупівлю, а охоплювались комерційним розрахунком та ризиком Відповідача. Твердження Відповідача про те, що труднощі з придбання акустичних штор на внутрішньому ринку були законними підставами для укладення спірної додаткової угоди до договору про закупівлю є неправильним застосуванням норм матеріального права.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2937/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.11.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради 14.10.2024 в електронній системі публічних закупівель Prozorro оприлюднена інформація про закупівлю послуг з поточного (аварійного) ремонту приміщень закладу Запорізької гімназії№8 Запорізької міської ради, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул. Європейська, 14в (ідентифікатор закупівлі UA-2024-10-14-013955-а).
Згідно з планом вказаної закупівлі джерелом її фінансування визначено кошти місцевого бюджету.
За результатами закупівлі між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (далі - Замовник, позивач 1 ) та ТОВ «Українські інвестиційні технології» (далі-Підрядник відповідач) укладено договір підряду №4545/8 від 19.112024 (далі - Договір).
За змістом п.п. 1.1., 1.2. Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується відповідно до умов цього Договору виконати роботи з «Поточний (аварійний) ремонт приміщень закладу Запорізької гімназії № 8 Запорізької міської ради, розташованої за адресою: м.Запоріжжя, вул.Європейська, 14а» (код ДК 021:2015 - 454500006- Інші завершальні будівельні роботи), на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором. Об'єкт виконання робіт - Запорізька гімназія №8 Запорізької міської ради, розташована за адресою: м.Запоріжжя, вул.Європейська, 14а.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна договору складає 676 883,60 грн, у тому числі ПДВ 112 813,93 грн. Договірна ціна додається до Договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.п. 7.1 -7.3 Договору, у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання Підрядником договірних зобов'язань Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від ціни Договору зазначеної у п.3.1 Договору. У разі порушення строків надання ремонтних робіт / послуг Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору зазначеної у п.3.1 Договору. Сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за Даним Договором.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і дії до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Початок виконання поточного ремонту зх. Дати укладання Договору.
Згідно з п. 11.2 Договору, Підрядник зобов'язаний виконати роботи впродовж 30 календарних днів з моменту підписання Договору з додержанням Календарного графіку виконання робіт/послуг (Додаток №2), але не пізніше 30.11.2024.
Відповідно д Календарного графіка (Додаток № 2) строк надання послуг: з моменту укладання договору по 30 листопада 2024.
29.11.2024 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 4545/8 від 19.11.2024 про наступне: відповідно до п.п.4 п.19 Постанова КБУ від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» сторони дійшли згоди: 1. Викласти пункт 11.2Договору в редакції « 11.2. Підрядник зобов'язується виконати роботи, впродовж 40 календарних днів з моменту підписання Договору з додержанням Календарного графіку виконання робіт/послуг (Додаток №2), але не пізніше 10.12.2024».
Згідно з календарним графіком виконаних робіт/послуг строк надання послуг: з моменту укладання договору по 10 грудня 2024.
10.12.2024 сторонами Договору підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року (форма №КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2024 (форма №КБ-з) на суму 676 883,60 грн.
Згідно платіжної інструкції № 106 від 18.12.2024 Замовник Департамент освіти і науки Запорізької міської ради оплатив отримані послуги на суму 676 883,60 грн.
В електронні системі Prozorro Замовником опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю UA-2024-10-14-013955-а.
Прокурор звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 29.11.2024 до договору підряду №4545/8 від 19.11.2024 як такої, що суперечить вимогам Закону, а саме п.3-7 Розділу Х Закону України “Про публічні закупівлі» та підпункту 4 п.19 Особливостей, у зв'язку з відсутністю документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, та просить застосувати до відповідача штрафні санкції на підставі п.7.2 договору у зв'язку з несвоєчасним виконанням робіт в сумі 67 688,36грн.
Відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Поняття “інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, згідно якого поняття “інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Пунктом 3.1 рішення № 18-рп2004 від 01.12.2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України справа про охоронюваний законом інтерес), конституційний суд України зазначив, що в юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства та конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (пункт 54 рішення).
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради та Запорізької міської ради, у зв'язку з невиконанням ними своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Преамбулою Закону України «Про публічні закупівлі» визначено мету вказаного законодавчого акта, яка полягає у забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти безпідставно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковою угодою до договору, укладеною з порушенням імперативних норм, закріплених законодавством у сфері публічних закупівель, призвело до збільшення термінів виконання зобов'язань за Договором, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону.
Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України, є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.
Порушення інтересів держави полягає в тому, що під час виконання договору, укладеного за результатами проведення процедури закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економії, що зумовило протиправне збільшення терміну виконання зобов'язань за кошти місцевого бюджету. «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачалися, такому суспільному інтересу не відповідає.
Звернення прокурора до суду у даній справі зумовлено необхідністю усунення порушення законодавства щодо публічних закупівель за бюджетні кошти, та дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та раціонального використання бюджетних коштів.
Джерелом фінансування за Договором № 4545/8 від 19.11.2024 були кошти місцевого бюджету.
Норма ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює (1) або неналежним чином здійснює (2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (3).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 37573094) є органом місцевого самоврядування.
Згідно з даними з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, Департамент освіти і науки Запорізької міської ради є розпорядником коштів міського бюджету.
Відповідно до п. 3 Особливостей, замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна система України ґрунтується на принципі ефективності та результативності, відповідно до якого, при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування належать до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.
За змістом ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що, на виконання вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області листом від 13.01.2025 № 57-101-220ВИХ-25 та листом від 17.03.2025 №57-101-1361 ВИХ2- 5повідомлено Запорізьку міську раду та Департамент освіти і науки Запорізької міської ради про порушення інтересів держави та необхідність звернення до суду за їх захистом.
Листом від 16.09.2025 № 57-101-5919 Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області повідомлено Департамент освіти і науки Запорізької міської ради та Запорізьку міську раду про звернення до суду з відповідною позовною звою.
Прокурором з відомостей офіційного веб-порталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в провадженні судів України відсутня справа з таким же предметом та підставами позову.
Судом вбачається, що не зважаючи на повідомлення прокурора, суб'єкти владних повноважень протягом розумних строків не здійснили заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII).
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Отже, передбачені Законом процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням (ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт. Змістом діяльності з проведення публічних закупівель законодавцем визначено проведення відбору переможця процедури закупівель за основним критерієм «ціна». Ціна послуги, товару має визначальне значення, а її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону. Приведення ціни договору у відповідність до існуючих ринкових цін на електричну енергію повністю знецінює зміст інституту публічних закупівель та його мету, оскільки сама закупівля здійснюється для отримання пропозицій, що є кращими (нижчими) за ринкові.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 922-VIII, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю, це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За змістом пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 року у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору. Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору. Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду. Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Із системного аналізу зазначених вище норми ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що визначена сторонами договору підряду така умова як строк виконання робіт, є істотною умовою договору.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 за №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, в тому числі, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, під час дії спірного договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання робіт шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №907/811/21).
Як вище встановлено судом, продовження терміну виконання робіт шляхом укладення спірної Додаткової угоди № 1 від 29.11.2024 року, сторони обґрунтували тривалою збройною агресією російської федерації проти України, через яку виникла значна затримка постачання товарів (матеріалів), необхідних для проведення будівельних робіт, що суттєво уповільнює роботу Підрядника.
На час укладення Договору в листопаді 2024 року, військова агресія російської федерації проти України та відповідно пов'язані з цим негативні наслідки у вигляді повітряних тривог, обстрілів території, блокування кордонів тощо, фактично тривали вже більше двох років, а отже, зазначені події не можна віднести до виникнення обставин, які дають підстави для зміни істотних умов договору.
Що стосується посилання Відповідача на неможливість вчасного виконання умов Договору через затримку в поставці необхідних матеріалів, зокрема, акустичних штор, слід зазначити, що згідно з календарним графіком (Додаток 1 до Договору), строк виконання робіт - з моменту укладання договору по 30.11.2024, при цьому, як свідчать матеріали справи, договір на поставку відповідного товару (акустичних штор) був укладений Відповідачем лише 29.11.2024.
Суд вважає, що посилання відповідача на лист від 27.11.2024 № 02/27-11/960, яким Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРІНТЕК» повідомило Департамент освіти і науки Запорізької міської ради про затримку поставки товарів (акустичних штор) через тривалу військову агресію РФ, що впливає на строки поставки матеріалів для виконання умов Договору № 4545/8 від 19.11.2024, і звернулося з проханням про перегляд строків надання послуг до 10.12.2024 відповідно до п. 11.5 Договору, не є належним доказом, який би підтверджував наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження строку дії договору на момент укладення спірної додаткової угоди.
За загальним правилом будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір підприємець бере на себе обов'язок та гарантує виконати зобов'язання у певний строк. Посилання у вказаному листі на військову агресію як на підставу для перегляду строків виконання є необґрунтованим, оскільки договір було укладено вже в умовах воєнного стану, і сторони були поінформовані про наявність відповідних ризиків на момент укладення правочину. Отже, такі обставини належать до сфери комерційного ризику виконавця і не можуть бути підставою для зміни погоджених строків.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що неможливість закінчення виконання робіт у визначений пунктом 11.2 Договору строк (30.11.2024), безпосередньо пов'язана з недотриманням з боку Відповідача встановлених графіком виконання робіт строків.
Статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачені основні принципи здійснення публічних закупівель, а саме 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" процедури закупівель визначені з метою забезпечення добросовісної конкуренції серед учасників, досягнення економії та ефективності, а тому базуються на таких принципах. Максимальна економія публічних коштів та ефективність їх використання забезпечується шляхом конкурентного визначення постачальника товарів і послуг, виконання робіт.
Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строку виконання робіт шляхом укладення Додаткової угоди № 1 суперечать меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
Укладення оспорюваної додаткової угоди до Договору щодо продовження строків виконання зобов'язань за Договором за відсутності для цього документально підтверджених об'єктивних обставин, у т.ч. обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Таким чином, укладення додаткових угод про продовження строків виконання зобов'язань, жодним чином не відповідає принципам добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності.
А можливість зміни строків виконання робіт внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 921/524/18.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України). Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17).
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевказані положення законодавства, враховуючи зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, суд приходить до висновку, що на дату укладення Додаткової угоди № 1 від 29.11.2024 року не було документально підтвердженого виникнення об'єктивних обставин, що зумовило би необхідність та правомірність продовження строків виконання будівельних робіт за Договором №4545/8 від 19.11.2024 року, а отже, сторони вказаного договору внесли до нього зміни шляхом укладання оспорюваної додаткової угоди всупереч приписам закону (зокрема, Закону України "Про публічні закупівлі"), що є підставою для визнання її недійсною в судовому порядку.
Щодо вимог про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.
В силу положень ст.ст. 216, 236 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У зв'язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 1, якою сторони змінили істотній умови договору щодо строку виконання робіт, відповідно до чинних умов п. 11.2. Договору, Відповідач мав виконати роботи в строк до 30.11.2024 року.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків надання ремонтних робіт/послуг Підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від ціни Договору зазначеної у п.3.1 Договору.
За наведеним в позові розрахунком, з урахуванням вартості невиконаних Відповідачем робіт (676 883,60 грн), розмір штрафу за порушення строків виконання робіт склав 67 688,36 грн.
Перевіривши наданий прокурором разом із позовною заявою розрахунок штафних санкцій у розмірі 67 688,36 грн, суд вважає його правильними та обґрунтованими.
Відповідач не заперечував правильність здійснення прокурором розрахунку штрафних санкцій, контррозрахунку не надав.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні технології" на користь держави в особі Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором № 4545/8 від 19.11.2024 у розмірі 67 688,36 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 29.11.2024 до Договору підряду № 4545/8 від 19.11.2024, укладену між Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні технології".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні технології" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Широка, 2А, ідентифікаційний код 40609167) на користь держави в особі Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-Б, ідентифікаційний код 37573094) грошові кошти в сумі 67 688,36 грн (шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 36 коп.).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інвестиційні технології" (51900, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Широка, 2А, ідентифікаційний код 40609167) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, ідентифікаційний код 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені в 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп.)
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 03.12.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.