майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
04 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/561/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.,
розглянувши клопотання Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-
виконавчої служби України (№4)" від 24.11.2025 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом: Державної установи "Житомирська виправна колонія №4"
до: Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби
України (№4)"
про стягнення 1 008 455,23грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
У провадженні господарського суду перебувала справа №906/561/25 за позовом Державної установи "Житомирська виправна колонія (№4)" (далі - позивач) до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" (далі - відповідач) про стягнення 1 008 455,23грн, з яких: 872 367,82грн відшкодування вартості земельного податку, 136 087,41грн відшкодування вартості комунальних послуг.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.11.2025 у задоволенні позову відмовлено.
24.11.2025 через систему "Електронний суд" представником Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" подано клопотання від 24.11.2025 про ухвалення додаткового рішення, у якому останній просить стягнути з позивача 20 000,00грн витрат на правничу допомогу (т.2, а.с.31-39).
Ухвалою суду від 25.11.2025 прийнято до розгляду клопотання відповідача від 24.11.2025 про ухвалення додаткового рішення. Постановлено здійснювати розгляд клопотання без повідомлення учасників справи. Запропоновано позивачу у строк до 01.12.2025 подати заперечення (за наявності) щодо клопотання відповідача.
01.12.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від 28.11.2025 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 20 000,00грн до 5 000,00грн, у яких останній вказує, що відповідачем не подано попереднього розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору. Позивач вважає заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом послугами та часом, витраченим на виконання таких робіт. Вказує, що відсутній детальний опис робіт. Посилається на те, що судові засідання були нетривалими. Вказує, що стягнення з позивача заявленої суми становитиме надмірний тягар, оскільки позивач є неприбутковою організацією.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1, 2, 3 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Такі висновки щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 29.08.2023 у справі № 911/174/22, від 13.06.2023 у справі № 923/515/21, від 28.11.2023 у справі № 947/21726/20. Судова практика є сталою та послідовною.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві від 08.07.2025 відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Проте, як вбачається з протоколу судового засідання від 19.11.2025, до закінчення судових дебатів представником відповідача - адвокатом Соломонюк І.В. заявлено усне клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначено, що відповідне клопотання з доказами буде подане протягом (5) п'яти днів з моменту оголошення судового рішення (т.2, а.с.16).
Суд зауважує, що певної форми відповідної заяви про відшкодування судових витрат та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію на якій має бути зроблена заява, але встановлює граничний строк звернення із такою заявою - до закінчення судових дебатів (схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
Клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доказами подано відповідачем через систему "Електронний суд" - 24.11.2025. Отже, заявником дотримано вимоги пункту 2 частини 8 статті 129 ГПК України.
Водночас, неподання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не позбавило позивача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, чим останній і скористався шляхом подання письмових заперечень.
Дослідивши вказане клопотання суд враховує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина 2 статті 16 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Як встановлено судом, правничу допомогу Державному підприємству "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" надавала адвокат Соломонюк Ірина Володимирівна (згідно інформації з ЄРАУ: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001186 від 30.06.2020, видане Радою адвокатів Житомирської області), повноваження та обсяг прав якої підтверджуються ордерами на надання правничої допомоги серії АМ №1104323 від 23.06.2025 (т.1, а.с.83), серії АМ №1136458 від 08.07.2025 (т.1, а.с.123) та серії АМ №1136458 від 22.09.2025 (т.2, а.с.39).
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Судом встановлено, що 23.06.2025 між Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" (клієнт) та Адвокатським бюро "Ірини Соломонюк" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №2306 від 23.06.2025 (т.2, а.с.33-34).
Відповідно до п.1.1 договору, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: 2.1.1 представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції з усіма правами сторони передбаченими: Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінальним процесуальним кодексом України; 2.1.2 представництво інтересів клієнта здійснюється в усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також в усіх без виключення державних та недержавних органах.
У п.3.2 договору сторони погодили, що клієнт зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу адвокатського бюро та оплатити її у розмірі та строки, встановлені в даному договорі.
Згідно п.4.1 договору, вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний розрахунок.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом розрахунку (якщо інше не вказано в розрахунку) від адвокатського бюро. Такий розрахунок за вибором адвокатського бюро може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Розрахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта (пункт 4.2 договору).
Згідно п.4.5 договору, підтвердженням належного надання правової допомоги є складання та подання адвокатським бюро відповідних документів до відповідного суб'єкту, або перебування представника у відповідному органі, судовому засіданні. За результатами надання юридичної допомоги у разі необхідності може бути складено акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги та її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, адвокатське бюро може надавати акти про надання юридичної допомоги в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.
У п.7.1 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна з сторін не повідомить іншу про бажання розірвати договір, він вважається продовженим на той же самий термін та на тих же умовах, без обмеження кількості продовжень.
На виконання п.4.1 договору, Адвокатським бюро "Ірини Соломонюк" складено розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу №1 від 23.06.2025, згідно якого вартість послуг з надання правової допомоги в Господарському суді Житомирської області по справі №906/561/25 складає 20 000,00грн (т.2 а.с.37).
Відповідачем 10.07.2025 сплачено на користь Адвокатського бюро "Ірини Соломонюк" 20 000,00грн за юридичні послуги згідно договору №2306 від 23.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №387 від 10.07.2025 (т.2 а.с.36).
У матеріали справи міститься акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2025 до договору про надання правничої допомоги №2306 від 23.06.2025, відповідно до якого Адвокатським бюро "Ірини Соломонюк" надано відповідачу правничу допомогу з представництва інтересів у Господарському суді Житомирської області по справі №906/561/25 на загальну суму 20 000,00грн, який підписаний обома сторонами (т.2, на звороті а.с.36).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Доводи позивача про те, що відповідачем не надано детальний опис робіт із зазначенням витраченого на них часу, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, у даному випадку адвокатським бюро визначено фіксований розмір гонорару.
Позивач у запереченнях від 28.11.2025 вважає заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу неспівмірними із складністю справи, наданими адвокатом послугами та часом, витраченим на виконання таких робіт.
Водночас, згідно частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, подані відповідачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі за рахунок позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідні докази згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно статті 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.75-79 ГПК України.
Розглянувши клопотання Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" від 24.11.2025 про ухвалення додаткового рішення та оцінивши додані до неї документи у сукупності з матеріалами справи в цілому, суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн не відповідають критеріям обґрунтованості й розумності їхнього розміру, не є співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд враховує, що справа №906/561/25 складається з 2-х томів. У ході розгляду справи представником відповідача - адвокатом Соломонюк І.В. було подано: заяву від 23.06.2025 про ознайомлення з матеріалів справи у електронному вигляді; відзив від 08.07.2025; клопотання від 08.07.2025 про поновлення строку на подання відзиву; заперечення від 25.08.2025 на відповідь на відзив; клопотання від 29.09.2025 про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті; додаткові пояснення від 29.09.2025; клопотання від 24.11.2025 про ухвалення додаткового рішення.
На переконання суду, складання та подання до суду: заяви про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання про поновлення строку на подання відзиву; клопотання про закриття підготовчого провадження; клопотання про ухвалення додаткового рішення є правом відповідача, а не обов'язком, що не може стверджувати про необхідність надання такого виду правової допомоги. Крім того, додаткові пояснення були подані відповідачем з власної ініціативи. Також суд зазначає, що доводи заперечень на відповідь на відзив частково перекликаються з доводами відзиву на позовну заяву.
Адвокат приймала участь у судових засіданнях, які відбулися: 23.06.2025 (у якому було оголошено перерву за клопотанням відповідача), 08.07.2025, 28.08.2025, 17.09.2025, 30.09.2025, 21.10.2025, 19.11.2025, які були нетривалими за часом.
Враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, дослідивши докази, надані відповідачем на обґрунтування адвокатських витрат, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00грн не є співмірним зі складністю справи, предметом позову та обсягом наданих правових послуг.
Беручи до уваги принципи справедливості й верховенства права, співмірності й розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, обставини щодо обсягу та часу витраченого адвокатом на надання таких послуг у даній справі, господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою сумою витрат Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" на надання правничої допомоги у даній справі є 10 000,00грн, які підлягають стягненню з Державної установи "Житомирська виправна колонія №4" на користь відповідача. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00грн слід залишити за відповідачем.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Клопотання Державного підприємства "Підприємство державної кримінально- виконавчої служби України (№4)" від 24.11.2025 про стягнення з Державної установи "Житомирська виправна колонія №4" витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи "Житомирська виправна колонія №4" (Україна, 10001, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 172; код ЄДРПОУ 08563323) на користь Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)" (Україна, 10001, Житомирська область, місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 172; код ЄДРПОУ 08679971) 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складено: 04.12.25
Суддя Кравець С.Г.
Надіслати:
1 - позивачу та представнику - електронний кабінет,
2 - відповідачу та представнику - електронний кабінет.