майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
01 грудня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/968/25
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Заруцька І.В., витяг з ЄДР;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (м.Житомир)
до ОСОБА_1 (м.Київ)
про розірвання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації та повернення об'єкта незавершеного будівництва.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося до господарського суду з позовом до Суржока Сергія Олександровича про:
- розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва цеху харчових концентратів від 28.11.2018, зареєстрований в реєстрі №1212, з врахуванням змін від 17.12.2021, зареєстрованих в реєстрі №4286;
- повернення Суржоком Сергієм Олександровичем об'єкта незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, що за адресою: Житомирська область, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14б, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях шляхом підписання між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ОСОБА_1 акту приймання - передачі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не виконано умови договору купівлі-продажу від 28.11.2018 в частині завершення будівництва об'єкта до 30.11.2024, у зв'язку з чим позивач, керуючись п.7.4. договору, має право порушити питання про розірвання договору та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передачі у державну власність.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 29.09.2025.
Ухвалою суду від 29.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 03.11.2025 (включно); відкладено підготовче засідання на 21.10.2025.
Ухвалою суду від 21.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/968/25 до судового розгляду по суті на 01.12.2025.
У засіданні 01.12.2025 представник позивача підтримала заявлені вимоги за предметом та підставами позову, просила задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв із зазначенням поважних причин такої неявки, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не направив, хоча про дату, час та місце цього засідання повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копії ухвал суду від 05.08.2025, від 29.09.2025 та від 21.10.2025 за зареєстрованим місцем проживання.
21.08.2025, 06.10.2025 та 10.11.2025 до суду повернулися без вручення копії ухвал від 05.08.2025, 29.09.2025 та від 21.10.2025, надіслані ОСОБА_1 , з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Будь-які інші адреси відповідача, окрім вищевказаної суду не відомі; заяв про зміну місцезнаходження відповідача під час розгляду справи не надходило.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22).
Для отримання поштових відправлень, користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (зі змінами).
Відтак повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на відповідача.
Також суд бере до уваги, що відповідач мав об'єктивну можливість ознайомитися з ухвалами суду у справі №906/968/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".
Судом в межах наданих йому повноважень були створені всі належні умови в реалізації учасниками судового процесу прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України). Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (ч.4 ст.161 ГПК України).
Відповідач не скористався процесуальними правами для участі в судовому засіданні та подати письмовий відзив на позовну заяву.
Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи, явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а його неявка та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього за наявними матеріалами, згідно з ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
28.11.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (правонаступник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях) (продавець/позивач) та ОСОБА_1 (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1212 об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва цеху харчових концентратів на аукціоні за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій (далі-договір) (а.с.7-9), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт малої приватизації - незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14 Б, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені в договорі умови (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.3 договору, указаний у цьому договорі об'єкт приватизації з урахуванням ПДВ продано за 78000,00грн.
Згідно з п.3.3. договору, право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта з неустойкою (у разі її нарахування).
Пунктом 4.1. договору визначено, що кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї договором, сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків та має право вимагати від іншої сторони виконання належним чином її обов'язків.
До обов'язків покупця належить завершення будівництва об'єкта протягом трьох років з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 5.3.1. договору).
Відповідно до п.6.2. договору, продавець зобов'язаний в тому числі здійснювати контроль за виконанням покупцем зобов'язань та умов договору.
У пункті 7.4. договору сторони погодили, що у разі повного або часткового невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передавання в державну власність.
Пунктом 11.2. договору передбачено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються додатковими договорами, здійснюються в письмові формі, підлягають нотаріальному посвідченню. Зміни, що вносяться до договору здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та не можуть передбачати зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань.
Відповідно до п.11.3. договору, у разі невиконання однією зі сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду. При цьому об'єкт приватизації повертається в державну власність у порядку. встановленому чинним законодавством України.
Договором про внесення змін від 17.12.2021 № 4286, викладено п.5.3.1 в новій редакції: завершити будівництво об'єкта в термін до 30.11.2024 (а.с.10).
30.11.2018 між продавцем та покупцем підписаний акт приймання - передачі об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14 Б (а.с.9 на звороті).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником об'єкта є ОСОБА_1 (а.с.19).
Позивач стверджує, що листом від 04.10.2024 № 18-04-1227 продавець звернувся до покупця щодо надання останнім звіту з підтверджуючими документами щодо виконання зобов'язань відповідно до договору купівлі-продажу, однак відповідач звіт не надав.
19.11.2024 позивач направив на адресу Червоненької селищної ради запит щодо надання інформації про стан виконання покупцем умови добудови об'єкта (а.с.11). У відповідь Червоненська селищна рада повідомила, що на об'єкті малої приватизації - незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, який розташований за адресою: Житомирська область, Бердичівський (Андрушівський ) район, сел.Червоне, вул.Перемоги, 14Б будівельний майданчик відсутній (лист від 22.11.2024 № 990) (а.с.11 на звороті).
Актом №43 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу ОНБ від 05.12.2024 встановлено, що умова щодо завершення будівництва об'єкта покупцем в термін до 30.11.2024 не виконана. За час володіння покупцем об'єктом відсутні ознаки його будівництва (а.с.13-14).
Листом від 12.12.2024 № 18-04-1461 позивач направив акт поточної перевірки на адресу покупця для ознайомлення (а.с.14 на звороті, а.с.15). Будь - яких зауважень від відповідача по акту №43 від 05.12.2024 на адресу позивача не надходило.
12.02.2025 на адресу ОСОБА_1 була направлена претензія від 12.02.2025 № 18 04-190 щодо невиконання умов договору купівлі-продажу та пропозиція щодо розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта. Відповідно до трекінгу відстежень АТ "Укрпошта" претензія вручена 20.02.2025, проте відповідач відповіді на претензію не надав (а.с.16-18).
Враховуючи факт невиконання відповідачем, як покупцем, взятих на себе зобов'язань у встановлені строки, тим самим істотно порушивши умови договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулось до суду з даним позовом про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 28.11.2018 на підставі частини другої статті 651 ЦК України та статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації. відповідно до положень частини другої статті 651 ЦК України у зв'язку з його істотним порушенням покупцем та відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", а також зобов'язання повернути майно.
Статтею 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що з моменту переходу права власності на об'єкт приватизації покупець, який придбав об'єкт приватизації, зобов'язаний виконувати всі умови договору купівлі - продажу об'єкта приватизації.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" також визначено виключні умови для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, серед яких зазначено невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.
Крім того, відповідно до пункту 9 зазначеної статті, на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. В разі розірвання судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну (комунальну) власність. Порядок повернення в державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або знання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Фондом державного майна У країни.
Процедура повернення у державну власність приватизованих об'єктів здійснюється відповідно до Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна від 18.10.2018 №1331 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 27.11.2018 за №1338/32790. Передача об'єкта приватизації, що повертається у державну (комунальну) власність оформлюється актом приймання-передачі, за формою, наведеною у додатку до цього Порядку.
Тобто, чинним Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" чітко визначено, що невиконання покупцем взятих на себе зобов'язань є підставою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а одностороння відмова від зобов'язання заборонена.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно положень частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не непередбачено договором або законом.
Водночас, за приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором aбо законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Оскільки частина друга статті 651 Цивільного кодексу України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.
Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.
При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об'єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Суд констатує, що основною метою приватизації, відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", чинний з 18.01.2018 (далі - Закон), є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об'єктів приватизації ефективному приватному власник).
Враховуючи що сторонами в спірному договорі від 28.11.2018 погоджено, що покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта до 30.11.2024, вказана обставина є істотною умовою даного договору.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 24.07.2025 відсоток готовності об'єкта складає 28%.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на час розгляду спору відповідачем будівництво цеху харчових концентратів, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район (Андрушівський район), смт.Червоне, вул.Перемоги, 14 Б не завершено.
Таким чином, невиконання Суржоком С.О. договору істотно порушило права Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях оскільки, укладаючи договір, останнє очікувало, що відповідач завершить будівництво об'єкта приватизації у визначені строки, натомість позивач не отримав задоволення своїх легітимних очікувань, що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договору.
Відповідачем жодних належних та допустимих доказів поважності причин невиконання умов договору упродовж 6 років не надано. Крім того, відповідачем також не оскаржувався акт поточної перевірки №43 від 05.12.2024, яким були зафіксовані порушення відповідачем умов договору.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства та умови договору, суд встановивши, що порушення відповідачем спірного договору входять до переліку виключних умов, визначених частиною третьою статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", та до переліку виключних умов для розірвання договору, визначених у самому приватизаційному договорі (пункт 7.4. договору), а також встановивши, що такі порушення є істотними в розумінні статті 651 ЦК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації від 28.11.2018.
Щодо вимог про повернення з володіння об'єкта незавершеного будівництва, суд зазначає наступне.
За змістом ч.11 с.26 Закону, порядок повернення в державну (комунальну) власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Фондом державного майна України.
У пункті 7.4. договору сторонами узгоджено, що у разі повного або часткового невиконання покупцем зобов'язань за договором, продавець має право, зокрема, порушити питання повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передачі у державну власність.
Частиною 1 Розділу IV Порядку повернення у державну (комунальну) власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого наказом Фонду державного майна від 18.10.2018 №1331 передбачено, що повернення у державну (комунальну) власність об'єкта приватизації у примусовому порядку поширюється на випадки розірвання договору купівлі-продажу за рішенням суду у зв'язку з невиконанням умов договору купівлі-продажу або визнанням його судом недійсним
На підставі усього вищевикладеного, враховуючи встановлений факт неналежного виконання покупцем (відповідачем) умов продажу об'єкта приватизації, в т.ч. щодо своєчасного завершення будівництва об'єкта приватизації та введення його в експлуатацію, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення у власність держави об'єкта незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, що за адресою: Житомирська область, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14 Б шляхом підписання між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ОСОБА_1 акту приймання - передачі є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позову та його задоволення у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 6 056,00грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір купівлі-продажу від 28.11.2018 року, зареєстрований в реєстрі №1212, з врахуванням змін від 17.12.2021, зареєстрованих в реєстрі №4286 об'єкта малої приватизації - незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, що за адресою: Житомирська область, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14 Б.
3. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , орган, що видав 8026, дата видачі 23.07.2019) повернути об'єкт незавершеного будівництва цеху харчових концентратів, що за адресою: Житомирська область, смт.Червоне, вул.Перемоги, 14 Б, у власність держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул.Петра Могили, 24, м.Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 42956062) шляхом підписання між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та ОСОБА_1 акту приймання - передачі.
4. Стягнути з Суржока Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул. Петра Могили, 24, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 42956062)
- 6 056,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
2 прим.
1 - у справу;
2- позивачу через "Електронний суд";
3-відповідачу РНОКПП НОМЕР_1 (рек. з повід).