Рішення від 02.12.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

02.12.2025р. Справа №905/169/25 (932/5179/25)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Кравець А.Є., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519; адреса: 84320, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Хортицька, 87Б)

про стягнення заборгованості по заробітній платі -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», -

сторони не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду на стадії розпорядження майном знаходиться справа № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; на офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано відповідне оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" за №75623 від 26.03.2025.

03.11.2025 від Шевченківського районного суду міста Дніпра за супровідним листом від 20.10.2025 № 932/5179/25/17012/2025 надійшла цивільна справа № 932/5179/25 (№ провадження 2/932/1984/25) за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" заборгованості по заробітній платі для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (вх.№ 6833/25).

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер № 905/169/25 (932/5179/25) та на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.2025 передано на розгляд судді Величко Н.В.

В обґрунтування вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у період з 10.03.2022 по 02.09.2024, був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Позивач стверджував, що при звільненні підприємство не провело з ним остаточного розрахунку, як то передбачено ст.ст. 47, 116 КЗпП України, відомості про розмір заборгованості не надано як у день звільнення, так і на запит адвоката позивача. За підрахунком позивача заборгованість перед ним із заробітної плати становить 175967,50 грн., у тому числі за червень 2024 року - 74863,75 грн., за липень 2024 року - 71763,90 грн., за серпень 2024 року - 29339,83 грн.

На підтвердження вимог надано наступні документи: паспортні дані та картку платника податків позивача, довідку про реєстрацію місця проживання особи, витяг з трудової книжки НОМЕР_2 позивача, розрахункові листки (табулеграми): за червень 2024 року, за липень 2024 року, за серпень 2024 року, довідку Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5).

Ухвалою господарського суду від 05.11.2025 прийнято до свого провадження вказану цивільну справу, вирішено її розглядати в порядку спрощеного провадження, судове засідання призначено на 02.12.2025, визнано явку представників сторін не обов'язковою, встановлено сторонам строк для надання суду заяв по суті та документів, вирішені інші процедурні питання.

Позивачу та відповідачу така ухвала доставлена в їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В розумінні приписів статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

13.11.2025 в системі «Електронний суд» ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подано відзив на позовну заяву, з додатками за переліком (вх.№ 01-41/10636/25), за змістом якого зазначає, що позивач працював на підприємстві з 10.03.2022 по 02.09.2024, таб.№ 26432, згідно облікових даних відповідача заборгованість по заробітній платі на користь ОСОБА_1 складає 288699,40 грн. Детальний розрахунок надано у довідці від 13.11.2025, що додається.

Позивач відповідь на відзив не подавав, позовні вимоги не уточнював, витребуваних пояснень на виконання ухвали суду від 05.11.2025 у цій справі не надавав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.

У судовому засіданні 02.12.2025 позивач та відповідач участі не приймали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

З огляду на необхідність розгляду господарської справи впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року гарантій, явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою, учасники справи мали достатньо часу для висловлення своєї правової позиції і надання доказів на підтвердження аргументів, тому суд вважає можливим розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами у цьому судовому засіданні в приміщенні суду у відсутність учасників справи, що не з'явились.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25.

Судом таких обставин не встановлено. Відтак відсутні підстави для залишення без розгляду цієї позовної заяви на підставі спеціальної норми - частини 4 статті 7 КУзПБ.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ, ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ:

Згідно із статтею 43 Конституції України, гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З наданих матеріалів судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 10.03.2022 був прийнятий на роботу Товариством з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» гірником очисного забою підземним 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті тимчасово (наказ № 69к від 10.03.2022),

06.04.2022 - переведений гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним днем у шахті постійно (наказ № 96к від 06.04.2022),

02.09.2024 - звільнений за власним бажанням згідно з ч.1 ст. 38 КЗпП України (наказ № 299к від 02.09.2024), що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

У день звільнення позивач отримав трудову книжку, протилежного позивач належними доказами не довів.

Позивач стверджує, що відповідач-роботодавець має перед ним заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати у розмірі 175967,5 грн., з них: за червень 2024 року - 74863,75 грн., за липень 2024 року - 71763,90 грн., за серпень 2024 року - 29339,83 грн., на підтвердження чого надав відповідні розрахункові листки (табулеграми).

З поданих суду розрахункових листків встановлено, що позивачу

у червні 2024 року нараховано заробітну плату в сумі 74863,75 грн., після утримання податків та зборів до виплати на банкомат - 60265,31 грн.,

у липні 2024 року нараховано заробітну плату в сумі 71763,90 грн., після утримання податків та зборів до виплати на банкомат - 57769,94 грн.,

у серпні 2024 року нараховано заробітну плату в сумі 29339,83 грн., після утримання податків та зборів до виплати на банкомат - 23618,56 грн.

Слід зазначити, що за чинним законодавством, зокрема податковим, до виплати працівнику підлягає заробітна плата, з якої роботодавець, будучи податковим агентом, утримує податки, збори та інші обов'язкові платежі. Це означає, що до виплати працівнику спочатку нараховуються всі утримання: податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), військовий збір та інші платежі, а потім виплачується вже "чиста" сума заробітної плати.

Відтак, позивач безпідставно пред'являє до стягнення з відповідача саме нараховану суму заробітної плати, замість сум що підлягали видачі на банкомат.

Слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів невиконання чи невчасного виконання відповідачем-роботодавцем зобов'язань із виплати ОСОБА_1 заробітної плати, зокрема виписки банку про рух коштів по рахунку щодо зарахування заробітної плати за період його роботи у ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ".

Суд зауважує, що офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 підтверджують лише страховий стаж заявника та не можуть бути прийняті судом як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19)).

Відповідач в свою чергу не оспорює та визнає, що після звільнення ОСОБА_1 з ним не проведено остаточного розрахунку, що є порушенням норм ст.ст. 47, 116 Кодексу законів про працю України. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

З наданої до матеріалів справи довідки ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 13.11.2025 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 , таб.№ 26432, на дату складання довідки становить 288699,40 грн., з них помісячно:

за червень 2024 року - 0,00 грн. (сплачено протягом липня-серпня 2024 року),

за липень 2024 року - залишок заборгованості 22334,20 грн.,

за серпень 2024 року - заборгованість 23618,56 грн.,

за вересень 2024 року - заборгованість 2472746,64 грн. (заробітна плата за 1 день та компенсація за невикористану відпустку при звільненні за 132 дні).

Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів.

Суд враховує, що позивач не довів належними та допустимим доказами суму заборгованості із заробітної плати саме в пред'явленому розмірі - 175967,5 грн., але відповідач в свою чергу надав суду інформацію по актуальній заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_1 станом на 13.11.2025, яка позивачем не заперечується та не спростовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зазначені вище обставини визнаються учасниками справи, а отже в силу приписів ч.1 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

На дату судового засідання відповідач не надав суду доказів виконання вимог ч.1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України та доказів повної чи часткової сплати позивачу заборгованості по заробітній платі, що виникла за період з липень, серпень 2024 року у загальній сумі 45952,76 грн., при цьому позивач предмет спору не змінював, вимоги не уточнював, а згідно частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по нарахованій але не сплаченій заробітній платі за липень 2024 року у сумі 22334,20 грн. та за серпень 2024 року у сумі 23618,56 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на відповідача, пропорційно задоволеній сумі, так як позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно матеріалів справи звернення з вказаним позовом здійснювалось позивачем в електронній формі через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, ціна даного позову становить 175967,5 грн., відповідно 1% від ціни позову складає 1755,96 грн., та оскільки позов поданий в електронній формі, а тому із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, 1% від ціни позову складає 1407,74 грн.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 367,62 грн. (1407,74 грн. х 45952,76 грн. / 175967,5 грн.).

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) заборгованість по заробітній платі за липень 2024 року у сумі 22334,20 грн. та за серпень 2024 року у сумі 23618,56 грн., що разом становить 45952,76,06 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та обов'язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) на користь держави судовий збір в розмірі 367,62 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 03.12.2025.

Суддя Н.В. Величко