вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5707/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/5707/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Дмитрук Віолетти Олександрівни
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Фізична особа-підприємець Дмитрук Віолетта Олександрівна (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 07.10.2025 за вих. №б/н до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 38.000,00 грн заборгованості.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5707/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025.
Ухвалою від 10.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через підсистему "Електронний суд" 28.10.2025 від позивача надійшло клопотання, у якому останній зазначає про те, що станом на 28.10.2025 відповідачем відзив на позовну заяву не поданий, до матеріалів справи не долучений. Також, в матеріалах справи відсутні клопотання чи заява відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву Відтак, можна зробити висновок, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про перебіг та порядок розгляду справи, правом на подання відзиву не скористався. Тому, позивач просить суд провести розгляд справи № 904/5707/25 за наявними у ній матеріалами.
Через підсистему "Електронний суд" 30.10.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Через підсистему "Електронний суд" 03.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач також зазначив, що документи на підтвердження понесених судових витрат, в зв'язку із розглядом справи, подасть протягом 5-ти календарних днів з моменту ухвалення рішення по суті вимог, в порядку заяви про ухвалення додаткового рішення, беручи до уваги обставини та доводи, що викладені в тексті цієї відповіді на відзив.
Через підсистему "Електронний суд" 04.11.2025 від відповідача надійшло клопотання від 03.11.2025 за вих. №б/н, у якому останній просить суд поновити строк на подання відзиву у справі №904/5707/25, долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи та продовжити розгляд справи з урахуванням наданого відзиву
Ухвалою від 05.11.2025 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву відмовлено. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 30.10.2025 включно.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з пошуку та обробки інформації в частині не надання відповідачем погоджених послуг.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач у відзиві зазначає, що після укладення договору були налаштовані та запущені рекламні кампанії в Facebook Ads Manager для проєкту позивача «Бухгалтерські послуги облік Уж», що підтверджується скріншотами рекламного кабінету зі статистикою охоплень, кліків та отриманих Meta Leads.
За твердженням відповідача, усі результати передавалися позивачу у Telegram/Viber-групу, доступ до якої позивач мав постійно. Також відповідач стверджує, що ним був розроблений та надісланий 5 листопада 2024 року скрипт для менеджерів позивача, а робота системи ApiX-Drive забезпечувала автоматичну передачу заявок, що, на його думку, підтверджує реальне виконання послуг.
Відповідач пояснює, що частина рекламних акаунтів Meta була заблокована автоматично, що призвело до втрати частини історії показів, і вважає ці обставини технічними та такими, що не залежать від нього. Відповідач вважає, що за договором про надання послуг він виконав усі необхідні дії: налаштував рекламу, запустив кампанії, згенерував ліди, передав контакти, створив скрипт та здійснив технічну інтеграцію.
Тому, на його думку, позивач зобов'язаний оплатити надані послуги, незалежно від того, чи скористався він їх результатом.
Відповідач вважає, що вимога про повернення 38.000,00 грн є необґрунтованою, оскільки кошти отримано на законних підставах, а норми ст. 1212 ЦК України, не підлягають застосуванню. Позивач не надав доказів ненадання послуг або відсутності отриманих заявок, тоді як сам відповідач подає докази виконання договору.
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача
Позивач вважає, що відповідач безпідставно заперечує позовні вимоги, оскільки за договором його послуги мали полягати у пошуку та обробці інформації в інтернеті, передачі позивачу даних зацікавлених осіб, їх верифікації, здійсненні не менше п'яти дзвінків кожній особі для стимулювання продажів та розміщенні інформації позивача у соцмережах через власні рекламні кабінети. Жодних доказів надання цих послуг з 09.10.2024 відповідач не надав: відсутні докази передачі позивачу інформації про зацікавлених осіб, їх перевірені дані чи підтвердження розміщення інформації позивача в рекламних системах.
Натомість долучені роздруківки стосуються рекламної кампанії «Бухгалтерські послуги Облік Уж», яка не має відношення до діяльності позивача та стосується іншого підприємства. Це підтверджує, що надані відповідачем матеріали не пов'язані з договором №224-3, укладеним із позивачем.
Відповідач також не надав акт приймання-передачі послуг чи інших доказів їх направлення позивачу.
Тому, на думку позивача, заперечення відповідача є необґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: наявності/відсутності договірних відносин сторін; надання послуг з пошуку та обробки інформаціїї; настання строку оплати послуг; оплати/неоплати послуг; наявності/відсутності підстав для стягнення попердьої оплати.
Суд встановив, що 03.10.2024 між Фізичною особою-підприємцем Дмитрук Віолеттою Олександрівною (далі - замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Зацепіним Богданом Сергійовичем (далі - виконавець, відповідач) було укладено договір про надання послуг з пошуку та обробки інформації (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом цього договору є послуги виконавця з пошуку та обробки отриманої інформації з мережа інтернет, надалі «Лідогенерація», та повідомлення замовника про нову зацікавлену особу (особа, яка залишила свій номер телефону) стосовно послуги/або товари замовника, надалі «Лід», шляхом електронного повідомлення, при необхідності виконавець виготовляє потрібні замовнику інформаційні та графічний матеріали, а замовник сплачує послуги виконавця.
Відповідно до п. 2.1. договору виконавець зобов'язується: 2.1.1. виконати пошук зацікавлених осіб стосовно послуг та/або товарів замовника, при цьому виконавець може виконувати розміщення інформації наданої замовником в мережі Інтернет. 2.1.2. обробляти отриману інформацію та повідомляти замовника про ліди в кількості яка визначена замовленнями до даного договору.
Відповідно до п.2.2. договору замовник зобов'язуються: 2.2.1. призначити особу, уповноважену виконувати необхідні дії з боку замовника в рамках цього договору (у тому числі здійснювати ведення переговорів). 2.2.2. надавати виконавцю інформацію, стосовно послуг та/або товарів замовника. 2.2.3. своєчасно проводити оплату послуг виконавця у розмірах зазначених у замовленнях до даного договору: 2.2.4. нести відповідальність за зміст та повноту даних стосовно послуг та/або товарів замовника, що надаються виконавцю цим договором для ознайомлення.
Пунктом 3.1. договору вартість послуг, но надаються виконавцем визначені у замовленнях до даного договору.
Замовник проводить передоплату у розмірі 100% від узгоджених замовлень до даного договору на свій особовий рахунок системі виконавця (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3. договору всі платежі за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунків, виписаних виконавцем і переданих замовнику електронним повідомленням чи будь-яким доступним засобом зв'язку. Рахунки повинні сплачуватись замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів (включаючи день відправлення рахунку) з моменту відправлення рахунку замовнику.
Договір укладено на безстроковий термін і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. У разі невиконання виконавцем або замовником обов'язків за договором, договір, може бути, розірваний в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії з попередженням іншої сторони за 5 днів (п.п. 5.1., 5.2. договору).
Відповідно до замовлення №224-3 від 03.10.2024 до договору, сторонами узгоджено надання 50 одиниць послуг «верифікація» за ціною 760,00 грн. без ПДВ кожна, загальною вартістю 38.000,00 грн без ПДВ.
Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №224-3 від 03.10.2024 за розміщення інформації на веб-вузлах на загальну суму 38.000,00 грн.
Позивачем було здійснено оплату відповідачу в загальному розмірі 38.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №626 від 04.10.2024 на суму 19.000,00 грн та № 628 від 08.10.2024 на суму 19.000,00 грн.
Позивач у позові зазначає, що за період з 09.10.2024 до моменту звернення позивача з позовом, відповідачем узгоджені сторонами послуги не надано, зокрема не забезпечено позивача інформацією стосовно нових зацікавлених осіб (осіб, які залишили свій номер телефону) у придбанні послуг бухгалтерського та податкового обліку позивача, про ідентифікаційні дані таких зацікавлених осіб, коректність яких перевірена шляхом здійснення телефонного дзвінка, а також інших заходів направлених на стимулювання придбання послуг позивача.
Позивач зазначає, що відповідачем послуги в розумний строк не надані, що, на його думку, фактично є відмовою від виконання зобов'язань перед позивачем.
Позивач 06.08.2025 направив претензію на адресу відповідача, в якій просив повернути на його банківський рахунок суму попередньої оплати у розмірі 38.000,00 грн у строк 3 банківських днів з моменту отримання претензії.
Відповідач на претензію не відреагував, оскільки вона була повернута позивачу, у зв'язку із закінченням строків зберігання, що підтверджується інформацією з веб-сайту «Укрпошта», а також фіскальними чеками та описом вкладення за №8801800096156.
20.08.2025 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця Зацепіна Богдана Сергійовича.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст. 202-208 ГК України, однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
Наведені вище обставини підлягають дослідженню судом з метою виконання завдань господарського судочинства та ухвалення правильного рішення.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив стягнення 38.000,00 грн заборгованості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України (який був чинний на момент укладення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України).
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору позивач взяв на себе обов'язок надати послугу і, водночас, відповідач зобов'язується прийняти та оплатити обумовлену договором послугу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.1. договору вартість послуг, но надаються виконавцем визначені у замовленнях до даного договору.
Замовник проводить передоплату у розмірі 100% від узгоджених замовлень до даного договору на свій особовий рахунок системі виконавця (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3. договору всі платежі за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця на підставі рахунків, виписаних виконавцем і переданих замовнику електронним повідомленням чи будь-яким доступним засобом зв'язку. Рахунки повинні сплачуватись замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів (включаючи день відправлення рахунку) з моменту відправлення рахунку замовнику.
За встановленими обставинами, відповідно до замовлення №224-3 від 03.10.2024 до договору, сторонами узгоджено надання 50 одиниць послуг «верифікація» за ціною 760,00 грн. без ПДВ кожна, загальною вартістю 38.000,00 грн без ПДВ.
Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №224-3 від 03.10.2024 за розміщення інформації на веб-вузлах на загальну суму 38.000,00 грн.
Позивачем було здійснено оплату відповідачу в загальному розмірі 38.000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №626 від 04.10.2024 на суму 19.000,00 грн та № 628 від 08.10.2024 на суму 19.000,00 грн.
Позивач у позові зазначає, що за період з 09.10.2024 (наступний день після повного внесення передоплати у загальному розмірі 38.000,00 грн) до моменту звернення позивача з позовом, відповідачем узгоджені сторонами послуги не надано, зокрема не забезпечено позивача інформацією стосовно нових зацікавлених осіб (осіб, які залишили свій номер телефону) у придбанні послуг бухгалтерського та податкового обліку позивача, про ідентифікаційні дані таких зацікавлених осіб, коректність яких перевірена шляхом здійснення телефонного дзвінка, а також інших заходів направлених на стимулювання придбання послуг позивача. Тобто, відповідачем послуги в розумний строк не надані, що на його думку фактично є відмовою від виконання зобов'язань перед позивачем.
Відповідач в свою чергу у відзиві зазначає, про те, що після укладення договору були налаштовані та запущені рекламні кампанії в Facebook Ads Manager для проєкту позивача «Бухгалтерські послуги облік Уж», що підтверджується скріншотами рекламного кабінету зі статистикою охоплень, кліків та отриманих Meta Leads.
За твердженням відповідача, усі результати передавалися позивачу у Telegram/Viber-групу, доступ до якої позивач мав постійно. Також відповідач стверджує, що ним був розроблений та надісланий 5 листопада 2024 року скрипт для менеджерів позивача, а робота системи ApiX-Drive забезпечувала автоматичну передачу заявок, що на його думку підтверджує реальне виконання послуг.
Відповідач пояснює, що частина рекламних акаунтів Meta була заблокована автоматично, що призвело до втрати частини історії показів, і вважає ці обставини технічними та такими, що не залежать від нього. Відповідач вважає, що за договором про надання послуг він виконав усі необхідні дії: налаштував рекламу, запустив кампанії, згенерував ліди, передав контакти, створив скрипт та здійснив технічну інтеграцію.
Тому, на його думку, позивач зобов'язаний оплатити надані послуги, незалежно від того, чи скористався він їх результатом.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та їхні пояснення, суд зазначає наступне.
З укладеного між сторонами договору вбачається, що предметом цього договору є послуги виконавця з пошуку та обробки отриманої інформації з мережа інтернет, надалі «Лідогенерація», та повідомлення замовника про нову зацікавлену особу (особа, яка залишила свій номер телефону) стосовно послуги/або товари замовника, надалі «Лід»,шляхом електронного повідомлення, при необхідності виконавець виготовляє потрібні замовнику інформаційні та графічний матеріали, а замовник сплачує послуги виконавця (п. 1.1. договору).
Договором не встановлено порядок приймання-передачі послуг, а тому таке приймання-передачу слід оформлювати відповідно до загальних вимог законодавства (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), тобто первинними документами, як то актом приймання-передачі послуг, який підтверджує факт надання послуг.
Однак у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі позивачу результатів робіт, такі як акти-приймання наданих робіт (чи зазначені у договорі одностороні електронні повідомлення), з яких можна було б встановити обсяг та вартість послуг, обумовлених договором.
Відповідач також не надав належних доказів того, що надані відповідачем роздруківки з рекламного кабінету Facebook Ads Manager, які стосуються проекту «Бухгалтерські послуги Облік Уж», пов'язані із діяльністю позивача та охоплюється умовами укладеного між сторонами договору.
Інших належних та допустимих доказів передачі позивачу результатів робіт або направлення інформації про зацікавлених осіб відповідач також не надав (акти-приймання наданих робіт, електронні повідомлення тощо, з яких можна було б встановити обсяг та вартість послуг, обумовлених договором).
Також відповідач не надав доказів звернення до суду із позовом про зобов'язання відповідача прийняти надані послуги, як і наявності судового рішення, яким було б встановлено факт надання таких послуг.
Разом з тим, відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору його укладено на безстроковий термін і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. У разі невиконання виконавцем або замовником обов'язків за договором, договір, може бути, розірваний в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії з попередженням іншої сторони за 5 днів.
Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору:
зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;
істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями ст. 653 ЦК України передбачені, правові наслідки зміни або розірвання договору:
у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо;
у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються;
у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили;
сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;
якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.
Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом:як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред'явлення через суд позову у визначеній законом формі.
06.08.2025 позивач направив претензію на адресу відповідача, в якій просив повернути на його банківський рахунок суму попередньої оплати у розмірі 38.000,00 грн у строк 3 банківських днів з моменту отримання претензії у разі не виконання вимоги позивач зазначив, що звернеться до суду.
Відповідач на претензію не відреагував, оскільки вона була повернута позивачу, у зв'язку із закінченням строків зберігання, що підтверджується інформацією з веб-сайту «Укрпошта», а також фіскальними чеками та описом вкладення за №8801800096156
Тобто, позивач правомірно скористався правом вимагати повернення суми попередньої оплати після спливу триденного строку з моменту повернення відправнику (за закінченням терміну зберігання) вимоги (28.08.2025).
Оскільки укладений між сторонами договір не містив положення про строк його дії, то суд з урахуванням звичаїв ділового обороту доходить висновку, що на час звернення позивача до відповідача із претензією від 06.08.2025 про повернення суми попередньої оплати укладений між сторонами договір був чинний.
Таким чином, як встановлено господарським судом, договір припинив свою дію 28.08.2025, тобто з моменту повернення відправнику (за закінченням терміну зберігання) вимоги.
З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку.
Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.
Враховуючи наслідки розірвання договору про надання послуг пошуку та обробки інформації та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав оплату за договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором №224-3 про надання послуг пошуку та обробки інформації у розмірі 38.000,00 грн.
При цьому релевантною правовою позицією суд вважає позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 (від якої Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 не відступав (п. 112).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач довів обставини не надання послуг з пошуку та обробки інформації
Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Зацепіна Богдана Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Дмитрук Віолетти Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) 38.000,00 грн (тридцять вісім тисяч грн 00 к.) заборгованості, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк