04.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1657/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2025 року у справі №908/1657/24 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» ( Україна, 70600, Запорізька область , Пологівський район, місто Пологи, вулиця Кар'єрна, будинок 28, код ЄДРПОУ 00191253).
до Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» (Україна, 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00186542).
про стягнення суми,-
Додатковим рішенням господарського суду Запорізької області від 05.02.2025 року у справі №908/1657/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» (вх. 1705/08-08/25 від 23.01.2025) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» (70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Кар'єрна, будинок 28, код ЄДРПОУ 00191253) 36 210,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивовано наявністю підстав для стягнення судових витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу, обґрунтованість та співмірність заявлених до стягнення сум.
Не погодившись з додатковим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Просить оскаржуване додаткове рішення скасувати, зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 95% від заявленої суми.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:
- судом першої інстанції не були враховані доводи відповідача щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки розмір оплати адвоката позивача за 1 годину затраченого часу є надто завищеним у порівняні з розміром середньої заробітної плати по Україні та не є обґрунтованим;
- позовна заява складена не коректно, містить суперечності у зазначенні відповідача;
- під час судового розгляду справи № 908/1657/24 у суді першої інстанції позивачем не було подано жодного процесуального документу, складеного та підписаного адвокатом, у жодному судовому засіданні адвокат не був присутній.
Апелянт вважає, що фактично позивач не може посилатися на жоден доказ виконання фахівцем в галузі права будь-якої роботи в межах судової справи № 908/1657/24.
На переконання скаржника, визначені адвокатом витрати є непропорційними до предмета спору, неспівмірними зі складністю виконаної адвокатом роботи (наданими послугами) та не відповідають критерію розумності, що вказує на необґрунтованість цих витрат, їх невідповідність ст. 129 ГПК України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив доводи на її спростування.
Вважає, що додатковим рішенням правомірно було задоволено вимоги позивача про стягнення оплати професійної правничої допомоги в розмірі 36 210,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено провести розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій та другій статті 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту першого частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Згідно із частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частин четвертої та шостої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Принцип у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частини четверта-шоста, сьома та дев'ята статті 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як зазначалося вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою- сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись вказаними нормами права відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 року у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 року у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Колегією суддів у даній справі встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2024 року у справі № 908/1657/24 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 207 004,53 грн, суму інфляційного збільшення - 74 273,83 грн та 3% річних - 16 753,00 грн.
Отже, рішення суду ухвалено на користь позивача.
Встановлено, що при вирішенні спору доведено протиправну поведінку Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів», невиконання ним з 23.02.2022 року зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманого товару.
Отже, саме поведінка відповідача стала причиною того, що позивач змушений був звернутися до суду з позовом, а задля цього звернувся за правничою допомогою до адвоката.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової №04-05 від 30.05.2024 року, підписаний адвокатським об'єднанням “Фінанси і право», ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал» ( надалі - адвокат/замовник) (а.с. 119).
За змістом вказаного договору замовник доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в свою чергу замовник зобов'язується оплатити зазначені юридичні послуги на умовах договору.
Розділом 1 договору передбачено, що:
1.1. Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
1.2. Адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає замовнику консультаційні та юридичні послуги, пов'язані із врегулюванням в досудовому, позасудовому або судовому порядку спору між замовником та Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів», код ЄДРПОУ 00186542 (далі - боржник) щодо оплати поставленого замовником боржнику товару за договором поставки.
1.3. Для захисту інтересів замовника з питань, передбачених пунктом 1.2 цього договору, адвокату надаються повноваження:
- представляти замовника перед юридичними і фізичними особами, в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судових органах України усіх інстанцій з усіма правами, які надано законом учаснику провадження, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяви про порушення справи про банкрутство, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, оскарження рішень, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання;
- підписувати та подавати від імені замовника будь-які документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше;
- вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання;
- отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки;
- сплачувати від імені замовника та отримувати належні йому платежі;
- вчиняти інші дії в інтересах замовника.
Умовами розділу 3 договору передбачено:
3.1. Вартість професійної правничої допомоги розраховується адвокатом погодинно, виходячи із часу, витраченого на надання відповідних послуг. За годину роботи адвоката по наданню професійної правничої допомоги встановлюється оплата в розмірі 30% від встановленої мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року, в якому надаються послуги. Станом на 01.01.2024 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 7 100 грн. Відповідно вартість 1 (однієї) години роботи адвоката по договору встановлено в розмірі 2 130,00 гри.
3.2. Загальний обсяг послу по наданню правової допомоги, а також порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Відповідно до розділу 4 договору:
4.1. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі послуг, який підписується сторонами.
4.2. Замовник зобов'язаний на протязі трьох днів з моменту отримання акту приймання- передачі послуг підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту.
4.3. Якщо протягом строку, вказаного в пункті 4.2 цього договору, замовник не підписав акт приймання-передачі послуг і не надав письмове заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою замовником і підлягає оплаті протягом строку, визначеному в цій додатковій угоді.
Додатковою угодою №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №04-05 від 30.05.2024 року сторони визначили порядок оплати правової допомоги (гонорару) адвоката за надання правових допомоги у спорі замовника з боржником на етапі подачі позову та розгляду справи в господарському суді Запорізької області.
2. Замовник та адвокатське об'єднання погодили такий об'єм та вартість надання правничої допомоги:
1) вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, включно зі збором доказів: орієнтовний час - 2 години;
2) складання позовної заяви: орієнтовний час - 6 годин;
3) складання докладного розрахунку заборгованості у складі позовної заяви - орієнтовний час - 3 години;
4) складання відповіді на відзив, заяв, пояснень, клопотань, інших процесуальних документів: орієнтовний час - до 3-х годин на кожний документ (залежно від обсягу та складності).
3. Оплата послуг, передбачених пунктом 2 цієї додаткової угоди, здійснюється в наступному порядку:
3.1. Авансовий платіж в розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок) вноситься замовником протягом одного робочого дня з моменту укладення цієї додаткової
3.2. Наступні платежі здійснюються на підставі акту надання-прийому правничих послуг.
3.3. Остаточний розрахунок має бути здійснений замовником не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту ухвалення господарським судом Запорізької області, рішення по суті справи, зазначеної в пункті 1 цієї додаткової угоди.
Відповідно до актів надання- прийому професійних правничих послуг по договору №1 від 30.05.2024 року, №2 від 05.07.2024 року, №3 від 05.08.204 року адвокат надав замовнику, а замовник прийняв наступну професійну правничу допомогу (юридичні послуги) акт №1 від 30.05.2024 року:
- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (2 години) - 4 260,00 грн;
- складання позовної заяви (6 годин)- 12 780,00 грн;
- складання докладного розрахунку заборгованості (3 години) - 6 390,00 грн
Загальна сума - 23 430,00 грн.( а.с.123).
Акт №2 від 05.07.2024 року
- складання відповіді на відзив (3 години) - 6 390,00 грн. (а.с.124)
Акт №3 від 05.08.2024 року
- складання додаткових пояснень з урахуванням поданих відповідачем заперечень (3 години) - 6 390,00 грн. (а.с.122)
Разом надано професійну правничу допомогу (юридичні послуги) на загальну суму 36 210 грн.
Послуги надані адвокатом належним чином та прийняті замовником без зауважень в повному обсязі. Жодна зі сторін не має одна до одної претензій щодо якості та обсягу наданих послуг.
Позивач надав суду платіжні інструкції на підтвердження часткової оплати наданих адвокатом послуг - № 9 від 30.05.2024 року на суму 5 000,00 грн, №10 від 04.07.2024 року на суму 3 000,00 грн, №13 від 02.08.2024 року на суму 2 500, 00 грн.
Вирішуючи, чи є розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Факт надання правничої допомоги позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджено відповідними доказами.
Понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу було необхідне та неминуче у зв'язку з неправомірною поведінкою відповідача, що встановлено рішенням суду по суті спору у даній справі.
Часткова оплата позивачем витрат адвоката не є перешкодою для стягнення всього розміру понесених витрат.
Згідно матеріалів справи спір розглянуто судом першої інстанції за участі представників сторін.
Як слідує з обсягу наданих адвокатом позивача послуг, які вказані в актах надання - прийому професійних правничих послуг, участь адвоката в судовому засіданні не включена.
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази виконання фахівцями в галузі права роботи, а саме: вивчення та правовий аналіз матеріалів справи; складання позовної заяви; складання докладного розрахунку заборгованості; складання відповіді на відзив; складання додаткових пояснень з урахуванням поданих відповідачем заперечень.
Очна участь адвоката позивача у засіданнях суду не передбачалась.
Апелянт за доводами скарги звертає увагу суду на участь в судових засіданнях представника позивача - виконуючого обов'язки генерального директора Страхова В.О. Наведене не суперечить чинному законодавству.
Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правову (правничу) допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених вищезгаданими приписами Господарського процесуального кодексу України, враховуючи заперечення відповідача, обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи критерій розумності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини справи та фактичності і неминучості (необхідності), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал» у суді першої інстанції у розмірі 36 210,00 грн.
Щодо доводів скаржника про не співмірність понесених витрат колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції надав належну оцінку аналогічним запереченням Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» і при цьому вірно вказав, що позиція відповідача у цій справі, а саме: невизнання ним позову, спричинила ситуацію, коли відповідач позбавив себе можливості понести судові витрати у меншому розмірі (50% сплаченого судового збору).
Отже, апеляційна скарга не спростовує висновки оскаржуваного додаткового рішення та не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2025 року у справі №908/1657/24 не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2025 року у справі №908/1657/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков