04.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1657/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2024 року у справі №908/1657/24 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» ( Україна, 70600, Запорізька область , Пологівський район, місто Пологи, вулиця Кар'єрна, будинок 28, код ЄДРПОУ 00191253).
до відповідача Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів» (Україна, 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00186542).
про стягнення суми,-
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовними вимогами до Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» про стягнення суми основного боргу - 207 004,53 грн., суми інфляційного збільшення - 65 257, 96 грн та 3% річних.
В обґрунтування позову вказував, що 30.12.2020 року між Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» був укладений договір поставки № 19, на виконання якого постачальник поставив покупцю товар - “Сировина піщано - глиниста для закладки СПГ -10» загальною вартістю - 207 004,53 грн. ПДВ, однак відповідач отриманий товар не оплатив.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.11.2024 року у справі №908/1657/24 (з урахуванням інфляційного збільшення та 3% річних) позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» ( Україна, 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» ( Україна, 70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Кар'єрна, будинок 28, код ЄДРПОУ 00191253,IBAN НОМЕР_1 у АТ “Райффайзен Банк Аваль» місто Київ, МІО 380805) суму основного боргу - 207 004, 53 грн, суму інфляційного збільшення - 74 273, 83 грн, суму 3% річних - 16 753, 00 грн, суму витрат на оплату судового збору - 3 576, 38 грн.
Рішення суду обґрунтовано доведеністю факту порушення відповідачем умов договору поставки № 19 від 30.12.2020 року в частині оплати за поставлений товар в сумі - 207 004,53 грн., наявністю підстав для нарахування інфляційних та 3% річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.
Також, суд зазначив, що у даній справі обмеження, передбачені ст.13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не можуть бути застосовані, оскільки повна поставка продукції позивачем відбулась 23.01.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, введення воєнного стану в Україні та включення міста Пологи Пологівського району Запорізької області до переліку територій, які визнані тимчасово окупованими, а оплату отриманого товару відповідач мав провести в місячний термін з дня його отримання, тобто до 22.02.2022 року включно.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування скарги посилається на наступні доводи:
- місцезнаходженням позивача станом на час звернення з апеляційною скаргою є: Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Кар'єрна, 28. Починаючи з 03.03.2022 року місто Пологи є тимчасово окупованою територією України;
- судом при ухваленні рішення помилково не враховано, що відповідно до ч. 2 ст.13 Закону № 1207-VII здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України;
- суд помилково вирішив, що господарська операція між позивачем та відповідачем завершилася до початку військового вторгнення росії, але ж проведення покупцем товару оплати та прийняття цієї оплати постачальником, тобто, господарська операція, фактично має триваючий характер (триває досі).
Вважає, що судом не враховано, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Вказує, що судом не надано оцінку тому, що відповідач повідомляв позивача, що відповідно до положень п.14.3 укладеного договору всі зміни та доповнення до договору будуть вважатися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі у вигляді додаткових угод до договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Також відповідач пропонував позивачу надати витяг або виписку з ЄДР, яка б підтверджувала зміну місцезнаходження позивача, а також укласти відповідну додаткову угоду до договору. Позивачем було додано до позовної заяви копію зазначеного листа відповідача.
Вважає, що судом не надано оцінки тому твердженню апелянта, що позивач є юридичною особою, отримувачем грошових коштів як сторона по договору № 19 від 30.12.2020 року. У випадку здійснення платежу за укладеним договором, відповідач буде виступати у якості користувача платіжних послуг - платника.
Таким чином твердження позивача про те, що жодна норма чинного законодавства не забороняє проведення грошового переказу на розрахунковий рахунок в банківській установі, яка знаходиться на підконтрольній Україні території, не може прийматися до уваги, адже банківська установа не є отримувачем грошових коштів за договором № 19 від 30.12.2020 року, адже не є стороною зазначеного договору.
Апелянт зауважує, що пунктом 6 статті 13 Закону № 1207-VII визначено, що переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється. Таким чином, судом не враховано при ухваленні рішення, що відповідач справедливо вважає, що для продовження господарської діяльності (в том числі проведення розрахунків), позивач повинен здійснити перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи з окупованої території на іншу - не окуповану територію України шляхом внесення відповідних змін в Єдиний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2024 року у справі № 908/1657/24; ухвалити нове рішення по справі № 908/1657/24 про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, стягнути з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» (69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» (70600, Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Кар'єрна, будинок 28, код ЄДРПОУ 00191253) 10 650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування стягнення на правничу допомогу позивач зазначив, що зв'язку з необхідністю складання відзивів на апеляційні скарги відповідача позивач був змушений знов звернутися за професійною правничою допомогою, розмір якої, згідно з додатковою угодою до укладеного раніше договору, становить 10 650,00 грн.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2025 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач за доводами апеляційної скарги підтверджує, що всі обставини, що мають значення для справи, судом з'ясовані та встановлені цілком вірно.
Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують договірні відносини.
30 грудня 2020 року між Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів» ( покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» ( постачальник) укладений договір поставки № 19, відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у додатку ( специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Розділом 3 договору погоджені умови поставки товару, зокрема, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними у додатку (специфікації) до цього договору.
У відповідності до вимог пункту 3.4.4 договору, супровідними документами в розумінні цього договору є: - товарно - транспортна накладна ( оригінал) - за умови поставки автотранспортом, оформлена на державній мові відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363.
В межах розділу 4 договору, постачальник зобов'язаний своєчасно поставити товар відповідної якості; разом з поставкою товару надати покупцеві оригінали документів, передбачених пунктом 3.4 договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар; додатків ( специфікацій) та додаткових угод до цього договору; своєчасно та в повному обсязі декларувати свої податкові зобов'язання, що випливають з даного договору.
Пунктом 6.1 договору зафіксовано, що право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару на склад покупця.
Із змісту договору поставки № 19 від 30.12.2019 року слідує, що документ містить усі суттєві умови характерні для договорів даного виду, підписаний уповноваженими представниками покупця та постачальника , скріплений печатками юридичних осіб.
Додатком № 1 від 31.12.2020 року до договору поставки № 19 від 30.12.2020 року сторонами погоджена специфікація із зазначенням строків та номенклатури товару, а саме:
- загальна сума товару з урахуванням ПДВ - 429 025,86 грн.;
- строк поставки - до 30.06.2021 року;
- умови оплати - покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника через 30 ( тридцять) календарних днів тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1 -4.1.5 цього договору.
Додатковою угодою № 1 від 23.03.2021 року текст основного договору доповнений додатком № 2 від 23.03.2021 року щодо технічних характеристики товару, загальної суми вартості з урахуванням ПДВ - 493 377, 79 грн. ;
- умови поставки - СРТ - станція Запоріжжя - Ліве Придніпровської залізниці;
- строк поставки - 30.06.2021 року;
- умови оплати - покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через тридцять календарних днів тільки за умови виконання постачальником пункту 3.4, пунктів 4.1.1 - 4.1.5 цього договору.
Додатковою угодою № 2/1 від 24.12.2021 року сторони погодили, що основний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками, термін дії договору закінчується - 31.01.2022 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами. Термін поставки : до 31.01.2022 року.
Додатковою угодою № 3 від 24.12.2021 року сторонами погоджена специфікація до договору поставки № 19 від 30.12.2020 року.
До матеріалів позовної заяви позивачем надані такі первинні документи ( копії) - видаткова накладна від 24.12.2021 року № 1315 на суму - 2 835,65 грн., податкова декларація від 24.12.2021 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування; - видаткова накладна № 1316 від 24.12.2021 року на суму - 2 835,65 грн., податкова накладна від 24.12.2021 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування від 30.12.2021 року; - видаткова накладна № 3 від 06.01.2022 року на суму 2 835,65 грн. податкова накладна від 06.01.2022 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування; - видаткова накладна № 4 від 06.01.2022 року на суму - 2 615,88 грн., податкова накладна від 06.01.2022 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування від 18.1.2022 року; видаткова накладна № 5 від 06.01.2022 року на суму 32 505,62 грн., податкова накладна від 06.01.2022 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування від 18.01.2022 року; видаткова накладна № 28 від 18.01.2022 року на суму 32 505,62 грн., податкова накладна від 18.01.2022 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування від 27.01.2022 року; видаткова накладна № 34 від 20.01.2022 року на суму 65 435,23 грн., податкова накладна від 20.01.2022 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування від 20.01.2022 року; видаткова накладна 43 від 23.01.2022 року на суму 65 435,23 грн., податкова накладна від 23.01.2022 року, квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування.
Загальна сума поставки становить - 207 004,53 грн.
Факт отримання товару відповідач не заперечив. Згідно з долученими до матеріалів справи видатковими накладними остання із спірних поставок датована 23.01.2022 року.
Умовами договору встановлений строк оплати - 30 календарних днів з дати постачання. Таким чином, граничний строк виконання відповідачем зустрічного зобов'язання щодо оплати отриманого товару сплив 23.02.2022 року.
Отже, за умовами договору, як вірно сказав суд в оскаржуваному рішенні, товар мав бути оплачений до початку загальновідомих подій щодо початку повномасштабної війни - 24.02.2022 року.
Отже, не лише на момент початку окупації міста Пологи, де знаходиться податкова адреса позивача (03.03.2022 року), але і станом на 24.02.2022 року відповідач вже вважався таким, що прострочив оплату в розумінні частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України.
Таким чином, посилання скаржника на неналежну податкову адресу позивача як підставу для відмови від оплати товару є безпідставним.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін) - стаття 530 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Це означає, що сторони зобов'язані дотримуватися умов, узгоджених в договорі, якщо немає прямої вказівки в договорі чи законі, що дозволяє односторонні зміни.
У відповідності до положень статті 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», вимоги цієї статті застосовуються до тимчасово окупованій території.
Вказаним Законом передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням ( місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням ( місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Також статтею 13 вказаного Закону зафіксовано,що під час режиму тимчасової окупації платіжних режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій територій.
На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території , у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказів коштів. Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.
В даному випадку у цій справі не йде мова про здійснення господарської діяльності сторін. Така діяльність відбулася до окупації міста Пологи.
Приймаючи рішення у справі № 908/1657/24 , суд першої інстанції вірно зазначив, що повна поставка продукції позивачем відбулась 23.01.2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, введення воєнного стану в Україні та включення міста Пологи Пологівського району Запорізької області до Переліку територій, які визнані тимчасово окупованими.
Крім того, вірно вказано, що за умовами договору Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів» повинно було здійснити оплату отриманої продукції шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал» через 30 ( тридцять ) календарних днів, тобто до 22.02.2022 року включно.
Також суд врахував, що позивачем по факту постачання продукції за договором поставки № 19 від 30.12.2020 року сформована відповідна податкова звітність, що підтверджується своєчасно складеними податковими накладними, квитанціями про реєстрацію податкових накладних.
Отже, у даній справі позивач довів, а апелянт не спростував, що відповідачем порушено вимоги договору та діючого цивільного законодавства України і належна позивачу сума боргу підлягає стягненню.
Колегія суддів вважає, що скаржник не довів, в чому полягає незаконність або необґрунтованість оскаржуваного ним рішення.
Щодо посилання скаржника на порушення судом статті 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» слід звернути увагу на наступне:
За приписами вказаної норми права використовується термін “господарська діяльність», а не “господарська операція».
Господарська діяльність, яка, дійсно, допускається на тимчасово окупованій території лише після зміни відповідною юридичною особою податкової адреси на підконтрольну територію України, - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина 1 статті 3 Господарського кодексу України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін).
Як наголошує Верховний Суд в постанові від 26.03.2024 року по справі № 913/768/21 (пункти 58-59), стаття 13 Закону №1207-VII має назву “Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території», втім у ч.2 ст.13 вживається термін саме господарська діяльність. Отже, можна дійти висновку, що положення ч.2 ст.13 Закону №1207-VII поширюється на договори, які укладаються суб'єктом господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, тобто у випадках, коли він реалізує продукцію, виконує роботи, надає послуги. Натомість, якщо особа не надає, а отримує щось (діє пасивно, а не активно), обмеження, встановлені вказаною статтею, на таку особу не розповсюджуються.
Як стверджував позивач, його господарська діяльність (тобто діяльність, направлена на активні дії з виробництва та реалізації продукції), припинилася з початком окупації міста Пологи. Водночас, це жодним чином не означає, що позивач не вправі отримати оплату на продукцію, що була ним поставлена до початку окупації та, більш того, і оплаченою мала бути до настання цієї події.
Таким чином, посилання апелянта на обмеження щодо здійснення позивачем господарської діяльності є такими, що не відповідають дійсному змісту норми закону, на яку відповідач посилається.
Щодо заборони грошового переказу між окупованою та підконтрольною Україні територією колегія суддів звертає увагу на наступне:
Отримувачем коштів за платіжною операцією є не банк, а особа, на користь якої здійснено платіж. Однак фізично грошові кошти під час переказу на рахунок отримувача, відкритий в банківській установі України, на окуповану територію не переміщуються незалежно від того, де саме зареєстровано податкову адресу такого отримувача.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд виходив не з оцінки господарської операції як завершеної, про що безпідставно стверджує відповідач, а виходив з того, що:
- обмеження, передбачені статтею 13 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не можуть бути застосовані до правовідносини, що виникли між постачальником та покупцем, оскільки позивач не здійснює господарської діяльності як незалежної професійної на окупованій території України, що підтверджується, зокрема, рішенням Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку від листопада 2022 року № 6/08-01-04-05-03, постановою Запорізької обласної прокуратури від 14.04.2022 року про визнання потерпілим ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал» у кримінальному провадженні № 22022080000000020 від 28.02.2022 року;
- банк, який здійснює фінансове обслуговування підприємства позивача, здійснює свою банківську діяльність на території, підконтрольній Державі Україна (місто Київ), отже, для здійснення платежу, якого вимагає позивач, відсутні правові перешкоди.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що перелік підстав припинення господарського зобов'язання наведений в статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України. Підстави зміни договірного зобов'язання (в тому числі в частині порядку та строку його виконання) визначені, відповідно, статтею 188 Господарського кодексу України та статтями 651-652 Цивільного кодексу України.
Не здійснена суб'єктом господарювання зміна юридичної адреси з тимчасово окупованої території України на підконтрольну Україні територію не належить ані до передбачених законом підстав припинення зустрічного зобов'язання щодо здійснення оплати на користь такого суб'єкта, ані для зміни боржником умов виконання цього зобов'язання в односторонньому порядку.
До наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування і задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Згідно ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
19.05.2025 року позивачем було подано відзиви на апеляційну скаргу АТ “Запорізький завод феросплавів» на рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2025 року у справі №908/1657/24, які були підписані адвокатом позивача Маньчиним О.О.
У якості доказів надання правничої допомоги була долучена додаткова угода №2 від 13.05.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги №04-05 від 30.05.2024 року зі змісту якої вбачається, що між адвокатським об'єднанням «Фінанси і право» (надалі- адвокат) та ТОВ “Гірничодобувна компанія “Мінерал» (надалі- замовник) було погоджено обєм і вартість наданання професіцної допомоги, а саме:
- складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду: орієнтований час - 3 години;
- складання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду: орієнтований час - 2 години.
Відповідно до акту надання - прийому професійних правничих послуг по договору про надання професійної правничої допомоги №04-05 від 30.05.2024 року адвокат надав замовнику, а замовник прийняв наступну професійну правничу допомогу (юридичні послуги):
- складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду: орієнтований час - (3 години) 6 390,00 грн;
- складання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду: орієнтований час - (2 години) 4 260,00 грн. Разом 10 650 грн.
Послуги адвоката були надані замовнику належним чином та прийняті замовником без зауважень в повному обсязі. Жодна зі сторін не має одна до одної претензій щодо якості та обсягу наданих послуг, що є підставою для задоволення та підлягають стягненню з відповідача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 14.11.2024 року у справі №908/1657/24 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Стягнути з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів» ( Україна, 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гірничодобувна компанія “Мінерал» ( Україна, 70600, Запорізька область , Пологівський район, місто Пологи, вулиця Кар'єрна, будинок 28, код ЄДРПОУ 00191253,IBAN НОМЕР_1 у АТ “Райффайзен Банк Аваль» місто Київ, МІО 380805) 10 650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
Видачу судового наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков