03.12.2025 року м. Дніпро Справа № 908/3296/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж»
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.08.2025 р.
про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 р. у справі №908/3296/24 такими, що не підлягає виконанню.
( суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 20.08.2025 р. )
у справі
за позовом
Концерну “Міські теплові мережі»,
м. Запоріжжя
до відповідача:
Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж»
м. Запоріжжя
про стягнення 283 671,40 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
08.04.2025 р. на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. видано накази про стягнення з з Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» на користь Концерну “Міські теплові мережі» 283 671,40 грн. основної заборгованості та 3 404,06 грн. витрат зі сплати судового збору.
06.08.2025 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» про визнання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3296/24 від 08.04.2025 р. таким, що не підлягає виконанню.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 відмовлено Приватному акціонерного товариству «Запоріжсантехмонтаж» у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 р. у справі № 908/3296/24 такими, що не підлягає виконанню.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «Запоріжсантехмонтаж» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.08.2025 р. у справі № 908/3296/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3296/24 від 08.04.2025 р. про примусове стягнення з Боржника заборгованості в розмірі 283 671,40 грн. таким, що не підлягає виконанню.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. задоволено позов Концерну «Міські теплові мережі» про стягненя з ПрАТ «Запоріжсантехмонтаж» заборгованості у розмірі 283 671,40 грн. У зв'язку з тим, що рішення по справі отримано Відповідачем 25.03.2025 р., ПрАТ "Запоріжсантехмонтаж" подало апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду 14.04.2025 р. з клопотанням про поновлення процесуального строку для її подання. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. Відповідачу поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі. В той же час, 08.04.2025 р. Господарським судом Запорізької області видано наказ про примусове стягнення вказаної заборгованості. 29.07.2025 р. приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області А.Ю. Проценко винесено Постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості у розмірі 283 671,40 грн. ВП №78727723 та про арешт коштів Боржника. Виконавчі документи Боржником отримані 05.08.2025 р.. 06.08.2025 р. Боржником до Господарського суду Запорізької області подано заяву про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 р. по справі таким, що не підлягає виконанню.
Скаржник наголошує на тому, що з аналізу ст. 241 ГПК України слідує беззаперечний висновок, що наказ суду від 08.04.2025 р. про примусове стягнення з Боржника заборгованості в розмірі 283 671,40 грн. не відповідає її вимогам, позаяк рішення суду від 24.02.2025 р. набере законної сили виключно після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Таким чином, рішення Господарського суду Запорізької області станом на цей час не набрало передбаченої законом чинності, оскаржувана ухвала є необгрунтованою, а отже вказаний наказ має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.09.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3296/24.
Матеріали оскарження ухвали у справі № 908/3296/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.202 5р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.08.2025р. у справі № 908/3296/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.12.2025 р..
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 03.12.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 позов Концерну “Міські теплові мережі» задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» на користь Концерну “Міські теплові мережі» 283 671,40 грн. основної заборгованості та 3 404,06 грн. витрат зі сплати судового збору.
08.04.2025 р. Господарського суду Запорізької області на виконання рішення від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 видано наказ.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Запоріжсантехмонтаж» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 в повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2025 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. поновлено строк подання апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24. Відкрито апеляційне провадження для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24, на час розгляду апеляційної скарги.
06.08.2025 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» про визнання наказу Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3296/24 від 08.04.2025 р. таким, що не підлягає виконанню. Заява обґрунтована подачею апеляційної скарги на рішення суду, яке не набрало законної сили в зв'язку з оскарженням.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 відмовлено Приватному акціонерного товариству «Запоріжсантехмонтаж» у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 р. у справі № 908/3296/24 такими, що не підлягає виконанню.
Судове рішення мотивоване тим, що Господарський суд Запорізької області видав накази у відповідності до приписів діючого законодавства, отже помилка суду відсутня, оскільки станом на день видачі наказу ( 08.04.2025 р. ) в базі даних “Діловодство спеціалізованого суду» доказів звернення Відповідача з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не містилося. В базу даних «Діловодство спеціалізованого суду» запис про надходження до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення внесено 17.04.2025 р.. Будь-яких інших підстав, окрім скарження рішення суду, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню ( обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин ) заявником не наведено та судом не встановлено. Також, судом враховано, що відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 на час розгляду апеляційної скарги.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 про відмову у задоволені заяви Відповідача про визнання наказу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 р. у справі № 908/3296/24 такими, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист ( абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013).
Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 р. у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
У справі "Soering vsUK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
За приписами частин 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин ( ч. 2 ст. 328 ГПК України ).
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин ( передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 ЦК України ).
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому Суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 914/3131/15, від 14.06.20218 р. у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 р. у справі № 918/882/15.
Як зазначалося раніше, Відповідач просить визнати виконавчий документ у цій справі виданий Господарським судом Запорізької області таким, що не підлягає виконанню з підстав апеляційного оскарження рішення господарського суду на виконання якого виданий наказ.
Разом з тим, як слушно зауважив суд першої інстанції - у суду були наявні правові підстави для видачі судового наказу від 08.04.2025 р. у справі № 908/3296/24, оскільки станом на день видачі наказу ( 08.04.2025 р.) в базі даних “Діловодство спеціалізованого суду» доказів звернення Відповідача з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не містилося. В базу даних «Діловодство спеціалізованого суду» запис про надходження до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення внесено 17.04.2025 р.. При цьому, факт пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою підтверджено самим Заявником, який одночасно з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги. Також, господарським судом було враховано, що відповідно до ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. зупинено дію рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2025 р. у справі № 908/3296/24 на час розгляду апеляційної скарги.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання наказу Господарського суду Запорізької області виданого 08.04.2025 р. у справі № 908/3296/24 таким, що не підлягає виконанню.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжсантехмонтаж» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.08.2025 р. у справі № 908/3296/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.12.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін