вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Справа№ 911/1239/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»
на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025
у справі № 911/1239/25 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»
до Фермерського господарства «Едельвейс 2007»
про стягнення 248 667,78грн
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - позивач, ТОВ «Газорозподільні мережі України») в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства «Едельвейс - 2007» (далі - відповідач, ФГ «Едельвейс - 2007») про стягнення 248 667,78грн, з яких: 231 825,45грн - основний борг; 1 294,33грн - 3% річних за період з 11.12.2024 по 03.04.2025; 2 802,99 грн - втрати від інфляції за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року; 12 745,01грн - пеня за період з 11.12.2024 по 03.04.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором від 01.10.2023 №09420YEGG7NBP016 про розподіл природного газу в частині оплати послуг з розподілу природного газу у період з листопада 2024 року по лютий 2025 року у встановлений договором строк .
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фермерського господарства «Едельвейс 2007» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 117 230,65 грн основного боргу, 2 802,99 грн втрат від інфляції, 1 097,90грн - 3% річних, 10 504,05 грн пені, а також 1 579,63 грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
В частині стягнення 114 594,80 грн - основного боргу, 196,43 грн - 3 % річних, 2 240,96 грн - пені відмовлено.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 114 594,80 грн з розподілу природного газу в січні - лютому 2025 року та відповідно в частині стягнення 3% у розмірі 196,43 грн та пені у розмірі 2 240,96 грн, суд першої інстанції виходив з того, що договір є розірваним з 05.12.2024, посилаючись на п. 12.3. і п. 9.3. самого договору та на пп. 3, 5 п. 1 і п. 7 гл. 7 розд. VI Кодексу ГРМ. Відповідно визначена дата розірвання договору (05.12.2024) прорахована як 5 робочих (або 7 календарних днів) з 28.11.2024, що є датою отримання оператором ГРМ листа споживача про розірвання договору. Поряд з цим, судом зазначено, що позивачем не надано доказів того, що він намагався отримати доступ до об'єкта споживача 29.11.2024 або в інший день до 05.12.2024 для здійснення механічного від'єднання мереж відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що, на даний момент, питання щодо розірвання договору між оператором ГРМ та споживачем у встановленому законодавством порядку не врегульоване, а відтак, договір є діючим.
Також скаржник наголошує, що, у даному випадку, розірвання договору можливо: за взаємною згодою сторін; або з ініціативи споживача у порядку, визначеному п. 12.5. договору та п. 10 гл. 3 розділу VІ Кодексу ГРМ. При зверненні ФГ «Едельвейс - 2007» до Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» щодо розірвання договору споживачем не були дотримані вимоги п. 12.5. договору та п. 10 гл. 3 розділу VІ Кодексу ГРМ. Таким чином, розірвання договору можливе було лише за взаємною згодою сторін, яка мала бути зафіксована у письмовій формі (в силу вимог ст. 654 ЦК України). Оператор ГРМ в доступній формі та в найкоротший строк висловив свою згоду прийняти пропозицію споживача та розірвати договір до кінця поточного місяця, пояснивши при цьому споживачу необхідність дотримання вимог Кодексу ГРМ. Споживач, зі свого боку не вчинив у подальшому жодних дій, які б підтверджували його намір розірвати договір у визначеному порядку та припинив виконувати свої зобов'язання за договором щодо оплати послуги з розподілу природного газу.
У свою чергу, на думку апелянта, Господарський суд Київської області, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснив неправильне застосування до спірних відносин положень пп. 3, 5 п. 1 і п. 7 гл. 7 розд. VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494, п. 12.3. і п. 9.3. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2498, при цьому фактично сам визначив момент відліку відповідного строку - 28.11.2025. При цьому, судом першої інстанції взагалі не врахована категорична позиція споживача стосовно оператора ГРМ, яка підтверджується листуванням, що міститься в матеріалах справи, та свідчить про відмову споживача від конструктивної взаємодії, зокрема, щодо розірвання договору у встановленому порядку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 01.07.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Позивач вказує, що суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими вимоги позивача лише за період листопад-грудень 2024 року, коли діяв договір, що відповідає змісту ст. 903 ЦК України про оплатність договору послуг та забезпечує баланс інтересів сторін.
Розгляд клопотань
23.09.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем разом з апеляційною скаргою заявлено клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: копію листа ФГ «Едельвейс - 2007» листом вих. № 144 від 08.07.2025; копію листа Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» № СФ/300/2- вих-6335-25 від 24.07.2025 та докази його направлення; копію листа ФГ «Едельвейс - 2007» вих. № 159 від 11.08.2025 з додатками; копію листа Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» №СФ/109/2- вих-7083-25 від 18.08.2025 та докази його направлення.
В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що перелічені докази не були подані до суду першої інстанції, оскільки відповідне листування велося, коли сторонами уже були подані усі передбачені ч. 2 ст. 161 ГПК України заяви по суті справи, при цьому питання розірвання договору саме по собі не було предметом розгляду суду. Тому просив визнати вказану причину неподання відповідних доказів до суду першої інстанції об'єктивними та поважною та прийняти перелічені вище докази.
За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На підтвердження своїх доводів скаржник до апеляційної скарги додає та просить суд долучити нові докази.
Водночас, колегія суддів вказує, що провадження у даній справі порушено 14.04.2025, відзив відповідачем надано 28.04.2025, тобто на час подання відповідачем відзиву, де він заперечував проти заявлених позовних вимог, позивачу вже була відома позиція відповідача та у суді першої інстанції у позивача була можливість долучити вказані вище листи, проте, ним не надано до суду першої інстанції таких доказів.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звертаючись з вказаним клопотанням позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості його подання до суду першої інстанції із причин, що об'єктивно не залежали від нього. А тому і підстави для залучення таких доказів у суду, згідно з ч. 3 ст. 269 ГПК України, відсутні. Крім того, позивач не просив поновити такий строк відповідно до ст. 119 ГПК України
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про долучення зазначених доказів до справи не підлягає задоволенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №911/1239/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.09.2023 №1774 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу», виданої АТ «Сумигаз» зобов'язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до 31 грудня 2023 року передати відповідно до договору (конфіденційна інформація) грошові кошти та майно (рухоме та нерухоме), належне АТ «Сумигаз» на праві власності, для забезпечення виконання ТОВ «Газорозподільні мережі України» невиконаних АТ «Сумигаз» зобов'язань за періоди провадження ним господарської діяльності з розподілу природного газу, визначених за результатами здійснених НКРЕКП заходів державного контролю діяльності АТ «Сумигаз» з розподілу природного газу за попередні роки та які будуть покладені за результатами заходів державного контролю НКРЕКП діяльності АТ «Сумигаз» у 2021 - 2023 роках (п.2).
При цьому, постановою НКРЕКП від 29.12.2023 №2628 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» в абзаці першому пункту 2 постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1774 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Сумигаз» слово та цифри «грудня 2023» замінити словом та цифрами «грудня 2024» (п.6).
Згідно із додатком до постанови НКРЕКП від 26.12.2022 №1839 (в редакції постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1769) територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України, відповідно до якої визначено, зокрема, Сумську область територією, на якій розташована газорозподільна система, що перебуває у володінні Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Отже, позивач виконує функції оператора газорозподільних мереж (далі - ГРМ) на території Сумської області.
Листом від 05.10.2023 за вих.№152 позивач в особі структурного підрозділу звернувся до відповідача щодо укладення договору на розподіл природного газу та направив на адресу ФГ «Едельвейс-2007» для оформлення заяву-приєднання та додатки, акт балансової належності.
Відповідно до заяви-приєднання від 01.10.2023 №09420YEGG7NBP016 (далі - заява-приєднання) ФГ «Едельвейс-2007» приєдналося до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 (далі - договір).
Пунктом 1 заяви-приєднання визначено персональний ЕІС-код відповідача як суб'єкта ринку природного газу: 56ХО0000YEG7N00Н.
Згідно із таблицею №1Ю, що є складовою додатку №4 до договору: марка лічильника - Курс-01А №5574 типорозмір/d20, мм G250; марка, діапазон вимірювання датчика тиску - ВЕГА 01 №08146, Р max 0,7 МПа; величина приєднаної потужності точки комерційного обліку суб'єкта - 2768,62158м3/год.
15.02.2024 сторонами підписано акт №51 розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між оператором ГРМ та споживачем, в силу якого межею балансової та експлуатаційної відповідальності сторін по об'єкту споживача - газові мережі із газовикористовуючим обладнанням (за адресою: Сумська область, Конотопський район, м. Буринь, вул. Лікарняна, 3) є місце забезпечення потужності (місце приєднання в наземному газопроводі високого тиску).
Відповідно до п.1.1 договору: типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Такий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог ст.ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк; фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 договору).
Згідно із п.1.4 договору послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором; обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Приймання-передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбуваються на межі балансової належності об'єкта споживача (абз.2 п.3.2 договору).
Відповідно до п.п.5.1,5.2 договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем; визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем; тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення (п.п.6.1, 6.2 договору).
Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (абз.2 п.6.3 договору); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.6.4 договору).
Згідно із п.6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ; якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Підпунктом 2 п.7.1 договору визначено, що оператор ГРМ зобов'язаний забезпечити можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання споживачем вимог цього договору. Споживач, як визначено пп.1 п.7.4 договору, зобов'язаний здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені договором. При цьому, відповідно до пп.1 п.7.3 договору, споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об'ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.8.2 договору).
Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у випадках передбачених п.9.1 договору.
Пунктом 12.1 договору установлено, що такий договір укладається на невизначений строк.
Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України (абз.1 п.12.3 договору).
10.07.2024 представниками Сумської філії ТОВ Газорозподільні мережі України складено акт контрольного огляду вузла обліку природного газу (за адресою: м. Буринь Сумської області, вул. Лікарняна, 3), яким зафіксовано витік природного газу на вхідній засувці та засувці після ВОГ. Крім того, відповідним актом зафіксовано низку інших виявлених порушень, а саме: фільтр газу потребує обслуговування; на ВОГ відсутній контрольний термометр; внутрішні мережі потребують захисту від корозії; акт балансового розмежування не відповідає дійсності і потребує переробці; зазначений в проектній документації на газопостачання коректор не відповідає змонтованому по факту. З акту вбачається, що під час перевірки присутній представник відповідача.
Представниками Сумської філії ТОВ Газорозподільні мережі України на об'єкті відповідача, що розташований у м. Буринь, Сумської області, 11.07.2024 складено акт №59 про припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом встановлення блінди та опломбування пломбою №С55786940. Зі змісту вказаного акту вбачається, що позивачем припинено газопостачання на об'єкт споживача через наявність витоків газу.
Листом від 12.07.2024 №21, що отриманий відповідачем, позивач повідомив відповідача, що з 11.07.2024, у зв'язку із аварією на мережах Сумської філії, припинено розподіл газу до об'єкту відповідача, розташованого за адресою: м. Буринь, вул. Лікарняна, буд.3. Крім того, у відповідному листі позивач повідомив, що для відновлення розподілу газу до мереж відповідача необхідно усунути недоліки, вказані в акті контрольного огляду, що складений представниками СФ ТОВ «ГРМУ» 10 липня 2024 року.
Також, відповідачем надано копії листів від 16.08.2024 за вих.№77, 22.08.2024 за вих.№80, що адресовані позивачу щодо повідомлення з позивача про ненадання ним послуг з розподілу природного газу та вимогою негайного поновленні газопостачання для ФГ «Едельвейс-2007» та вжиттю необхідних для цього заходів. Також повідомлено, що усунуто всі недоліки стосовно акту контрольного огляду. (т.1 а.с.102-103). Доказів направлення таких листів позивачу відповідач суду не надав.
Разом з тим, у відповідь на звернення від 22.08.2024 №80 позивач листом від 03.09.2024 вих.№СФ-103-1704-24 повідомив, що через відсутність доступу до об'єкту відповідача, не володіє інформацією щодо усунення недоліків, вказаних у зазначеному у акті та просив узгодити дату та час проведення обстеження, та вирішення питання щодо відновлення газопостачання.
Як вбачається з листа від 22.08.2024 вих.№81, відповідач у відповідь на лист позивача від 01.08.2024 вих.№СФ-300-389-0824 повідомив про відсутність підстав для підписання актів про надання послуг та актів звіряння через не отримання послуг з розподілу природного газу та не відновлення позивачем газопостачання після усунення недоліків та зауважень. Доказів направлення такого листа позивачу та/або структурному підрозділу позивача не надано, однак отримання позивачем такого листа підтверджено фактом долучення його копії самим позивачем до відповіді на відзив.
Відповідно до акту від 09.09.2024 контрольного огляду вузла обліку природного газу, який здійснений представниками Сумської філії позивача, за участі представника відповідача Нован А,П., виявлені наступні недоліки та порушення, а саме: встановлений коректор газу не відповідає погодженому робочому проекту на газопостачання; відсутній договір на технічне обслуговування ВОГ.
Також відповідачем надано копію листа від 20.09.2024 за вих.№83 щодо звернення до позивача для укладення договору на технічне обслуговування комерційного вузла обліку газу згідно із внесеними пропозиціями, а також щодо зобов'язання внести зміни в робочий проект (щодо даних коректора) до кінця поточного року. Доказів направлення такого листа позивачу відповідачем не надано.
26.09.2024 відповідач звернувся до голови Конотопської районної державної адміністрації Сумської області з листом від 25.09.2024 вих.№85 щодо надання допомоги у вирішенні відповідного питання, а саме: відновлення газопостачання до об'єкту відповідача. На підтвердження направлення вказаного листа надано фіскальний чек від 26.09.2024. Факт вручення адресанту 01.10.2024 вказаного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №147000006499 (т.1 а.с.120).
З аналогічним проханням відповідач звернувся до голови Сумської обласної державної адміністрації з листом від 25.09.2024 за вих.№84, який вручений Сумській обласній державній адміністрації 03.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №417000006502 (т.1 а.с.123).
У відповідь на клопотання відповідача від 02.09.2024 щодо вирішення питання відновлення газопостачання, НКРЕКП листом від 22.10.2024 вих.№11998/16.3.2/7-24 повідомило, що для відновлення газопостачання відповідачу необхідно усунути недоліки, які виявлені оператором ГРМ під час контрольного огляду 09.09.2024 - фактична невідповідність газового коректору, зазначеному у проектній документації, відсутність договору на обслуговування вузла обліку газу.
Відповідно до інформації про величину річної замовленої потужності, відповідач на 2024 рік замовив 437 427,89м3, а на 2025 рік - 427 592,56м3. При цьому, згідно із актом від 30.09.2024 №12623 приймання-передачі природного газу, відповідач за вересень 2024 року здійснив споживання природного газу у розмірі 0,00м3 (т.1 а.с.38).
Як вбачається з листа від 01.10.2024 за вих.№СФ-300-475-1024, позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 30.09.2024 №8935 за листопад 2024 року на суму 58 615,34грн з кількістю запланованого, розподіленого об'єму газу -36452,33м3 та акт від 30.09.2024 №CMSM0016719 за надані послуги у вересні 2024 року.
На підтвердження направлення вказаного листа з додатками надано: поштову накладну №4160801268325; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 02.10.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.40).
Листом від 01.11.2024 за вих.№СФ-300-613-1124 позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 31.10.2024 №9863 на суму 58 615,34грн за грудень 2024 року з кількістю запланованого розподіленого об'єму газу - 36 452,33м3 та акт від 31.10.2024 №CMSM0018744 за надані послуги у жовтні 2024 року, а також акти звірки №226 за жовтень 2024 року та №227 за 3 квартал 2024 року. На підтвердження направлення вказаного листа з додатками надано: поштову накладну №4161200968601; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 04.11.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.43-44).
26.11.2024 відповідач звернувся до позивача з листом від 26.11.2024 за вих.№42, у якому повідомив про розірвання договору розподілу природного газу з власної ініціативи з 01.11.2024. На підтвердження направлення вказаного листа надано: поштову накладну №4170000016281; опис вкладення до відправлень, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 26.11.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення. Позивач вказаний лист отримав 28.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.135-136).
У відповідь на вказаний лист, позивач листом від 28.11.2024 за вих.№СФ/109/2-ВИХ-349-24 повідомив, що договір буде розірваний шляхом підписання додаткової угоди після надання доступу до об'єкта відповідача з метою механічного від'єднання газових мереж споживача.
Відповідно до листа від 03.12.2024 за вих. №СФ/104/3-вих-530-24 позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 30.11.2024 №10959 за січень 2025 року на суму 57 297,40грн з кількістю запланованого розподіленого об'єму газу - 35 632,71м3 та акт від 30.11.2024 №CMSM0020635 за надані послуги у листопаді 2024 року на суму 58 615,33 грн з кількістю розподіленого об'єму газу - 36 452,32м3, а також акт звірки №556 за листопад 2024 року. На підтвердження направлення вказаного листа з додатками надано: поштову накладну №4161200975373; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 03.12.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.41-42; 51-52).
Листом від 17.12.2024 за вих.№103 відповідач підтвердив свої наміри в частині розірвання договору. На підтвердження направлення вказаного листа надано: поштову накладну №4170000021420; опис вкладення до відправлень, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 17.12.2024 щодо оплати послуг пересилання відправлення. Позивач вказаний лист отримав 20.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.143-144).
Відповідно до листа від 30.12.2024 за вих. №СФ/109-ВИХ-1259-24 позивач повідомив, що з метою розірвання договору, необхідно надати представникам оператора ГРМ доступ до відповідного об'єкта для здійснення механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.
Листом від 02.01.2025 за вих. №СФ/104/3-вих-19-25 позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 31.12.2024 №12125 за лютий 2025 року на суму 57297,40грн з кількістю запланованого розподіленого об'єму газу - 35 632,71м3 та акт від 31.12.2024 №CMSM0022702 за надані послуги у грудні 2024 року на суму 58 615,34 грн з кількістю розподіленого об'єму газу - 36 452,33м3, а також акт звірки №714 за 4 квартал 2024 року. На підтвердження направлення вказаного листа з додатками надано фіскальний чек від 03.01.2025; відповідач вказаний лист отримав 07.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4161200973494 (т.1 а.с.45-48).
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 14.02.2025 за вих.№26 повідомив про відсутність підстав для підписання актів про надання послуг у зв'язку із розірванням договору. На підтвердження направлення вказаного листа відповідачем надано фіскальний чек від 17.02.2025 і позивач вказаний лист отримав 21.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4170000027780 (т.1 а.с.165).
Листом від 31.01.2025 за вих. №СФ/104/3-вих-882-25 позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 31.01.2025 №635 за березень 2025 року та акт від 31.01.2025 №CMSM0000388 за надані послуги у січні 2025 року на суму 57 297,40грн з кількістю розподіленого об'єму газу - 35 632,71м3, а також акт звірки №3 за січень 2025 року. На підтвердження направлення вказаного листа з додатками надано фіскальний чек від 05.02.2025 і відповідач вказаний лист отримав 07.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4161200974652 (т.1 а.с.54).
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 05.02.2025 за №2 повідомив про відсутність підстав для підписання актів про надання послуг та актів звірки, у зв'язку із розірванням договору. На підтвердження направлення вказаного листа поштовим відправленням №4170000027402 надано фіскальний чек від 06.02.2025 (т.1 а.с.151).
Листом від 11.02.2025 за вих.№СФ/109-ВИХ-1243-25 позивач повідомив відповідача що, відповідно до умов п.12.3 договору, його розірвання може відбуватись за ініціативою споживача, проте не беззаперечно шляхом односторонньої відмови, а у порядку, визначеному законодавством України, зокрема, приписами ЦК України; з метою розірвання договору позивач просив надати представникам оператора ГРМ доступ до відповідного об'єкта для здійснення механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи (т.1 а.с.146-149).
У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 24.02.2025 вих.№33 повідомив, що станом на 24.02.2025 глушка на фланцях засувного пристрою, яка знаходиться перед огорожею відповідача залишається встановленою, що унеможливлює доступу до отримання послуг з розподілу природного газу. На підтвердження направлення вказаного листа надано: поштову накладну №4170000040280; опис вкладення до відправлень, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 25.02.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення. Позивач вказаний лист отримав 27.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.160-161).
Відповідно до листа від 28.02.2025 за вих.№СФ/104/3-вих-1927-25 позивач направив відповідачу рахунок на оплату від 28.02.2025 №1540 за квітень 2025 року та акт від 28.02.2025 №CMSM002348 за надані послуги у лютому 2024 року на суму 57297,40грн з кількістю розподіленого об'єму газу - 35 632,71м3, а також акт звірки №9 за лютий 2025 року. На підтвердження направлення вказаного листа з додатками надано: поштову накладну №4161200987665; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною; фіскальний чек від 03.03.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення (т.1 а.с.49, зворот - а.с. 50).
Відповідачем здійснювалась оплата послуг позивача з розподілу природного газу, що підтверджується платіжними інструкціями: від: 18.06.2024 №1000 на суму 58 615,33 грн за червень 2024 року; 06.08.2024 №1370 на суму 58 615,33 грн за липень 2024 року; 12.08.2024 №1409 на суму 58 615,34 грн за серпень 2024 року (т.1 а.с.104-106).
Як вбачається з претензії від 04.03.2025 за вих.№СФ/104/3-ВИХ-2025-25, позивач вимагав від відповідача сплатити борг за послуги з розподілу природного газу у розмірі 174 528,05 грн. На підтвердження направлення вказаної претензії на зареєстровану адресу відповідача (08150, Київська обл., Фастівський р-н., м. Боярка, вул. Хмельницького Б, 21) та на адресу, за якою розташований об'єкт газоспоживання відповідача (41700, Сумська обл., Конотопський р-н., м. Буринь, вул. Лікарняна, буд.3), надано: поштові накладні №№4161200988017, 4161200988025; описи вкладення до відправлень, прийнятих за такими накладними; фіскальні чеки від 05.03.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлень (т.1 а.с.58, зворот - а.с.60).
Листом від 01.05.2025 за вих.№СФ-109-ВИХ-3845-25 позивач на адвокатський запит представника відповідача повідомив, що механічного відключення газопостачання не здійснювалось, а поставка газу припинена, у зв'язку з витоком газу (т.1 а.с.221-223).
Звертаючись до суду з позовом позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов'язань за договором в частині оплати послуг за період листопад 2024 року - лютий 2025 року, а відповідач заперечує наявність такого обов'язку, оскільки вважає що з моменту припинення газопостачання - 11.07.2024 та до листопада 2024 відповідач належним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати наданої послуги з боку оператора ГРМ.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку здійснити оплату за послуги з розподілу природного газу, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення відповідного зобов'язання.
Правовідносини, які виникли між споживачем - відповідачем та оператором ГРМ - позивачем, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» (далі - Закон №329-VIII), Кодексом газорозподільних систем, що затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), а також постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» (далі - постанова №2498), загальними нормами Господарського кодексу, які діяли на час укладення договору (далі - ГК України), ЦК України, іншими нормами та договором.
Частинами 1,2 ст.40 Закону №329-VIII визначено, що: розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами; за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу; типовий договір розподілу природного газу затверджується регулятором; оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками; договір розподілу природного газу є публічним.
Пунктами 1, 2 гл.1 розд.VI Кодексу ГРМ передбачено, що суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу; доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до п.п.1,3,4,7 гл.3 розд.VI Кодексу ГРМ: договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ; споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт; договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України ( далі - ЦК України) за формою Типового договору розподілу природного газу; оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу; договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору; фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, підписана відповідачем заява-приєднання підтверджує факт укладення сторонами договору, яким врегулювано надання послуг з розподілу природного газу, а відтак, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України (в редакції, що чинна на момент підписання такої заяви, а також виникнення спірних правовідносин).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов'язань за договором в частині оплати послуг за договором за період листопад 2024 року - лютий 2025 року, а відповідач, у свою чергу заперечує наявність такого обов'язку, оскільки вважає договір припиненим з 01.11.2024, що передувало припиненню розподілу природного газу з 11.07.2024 шляхом встановлення заглушки позивачем.
Досліджуючи чи має місце відповідний факт - припинення дії договору, на який посилається відповідач, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.651 ЦК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, можливість розірвання господарського договору в односторонньому порядку як виключення з цього правила має бути встановлена законом або договором.
При цьому, враховуючи, що договір про розподіл природного газу укладається за нормами ЦК України, що визначено гл.3 розд.VI Кодексу, до відносин з його розірвання мають застосовуватись відповідні норми ЦК України.
Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У даному випадку право споживача - відповідача у справі на односторонню відмову від договору, що є розірванням договору в односторонньому порядку, передбачено п.12.3 укладеного сторонами договору, який передбачає два окремі випадки розірвання договору: за згодою сторін, що є розірванням договору за взаємною волею обох сторін договору та за ініціативою споживача, що потребує лише направлення/вручення споживачем повідомлення у відповідній формі - письмовій оператору ГРМ про розірвання договору в односторонньому порядку.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позиція позивача про те, що договір буде розірваним лише після підписання додаткової угоди після механічного від'єднання мережі споживача помилковою. Так, підписання додаткової угоди, як доказ волевиявлення обох сторін розірвати відповідний договір, відноситься лише до першого випадку - розірвання договору за взаємною згодою сторін, яка не виключає розірвання договору виключно за волею споживача, що є другою самостійною підставою припинення договору та відповідає загальній природі договору про надання послуг, що передбачає можливість розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього.
Відповідно до ч.1 ст.907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Поряд з цим, у випадку укладення договору на розподіл природного газу, тобто специфічної послуги, надання якої врегульовано також спеціальними нормами, таке право належить споживачу, оскільки позивач згідно реєстру суб'єктів природних монополій, які проводять господарську діяльність у сфері енергетики, що ведеться НКРЕКП, віднесено до суб'єкта природної монополії, що зобов'язує надавати відповідні послуги споживачу на умовах, визначених Типовим договором.
Відповідно до пп. 3, 5 п.1 гл.7 розд.VI Кодексу ГРМ: оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема: подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; розірвання договору розподілу природного газу.
Пунктом 7 гл.7 розд.VI Кодексу ГРМ встановлено, що, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача чи його окремі газові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення або з інших причин, споживач не пізніше ніж за сім днів повинен письмово повідомити про це оператора ГРМ та узгодити з ним дату припинення газопостачання (розподіл природного газу), а оператор ГРМ в узгоджену із споживачем дату зобов'язаний припинити газопостачання (розподіл природного газу) споживачеві; припинення газопостачання за ініціативою споживача здійснюється, зокрема, шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та її опломбування, або в інший спосіб, визначений споживачем відповідно до ПТЕСГ; постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом.
Типовий договір, договір до якого приєднався відповідач також передбачає аналогічний порядок припинення газопостачання (розподілу природного газу), визначений відповідними нормами Кодексу ГРМ, однак, встановлює строк, за який споживач має повідомити про припинення газопостачання (розподілу природного газу) оператора ГРМ, 5 робочих днів (п.9.3 договору), що у більшості випадків дорівнює 7 календарним дням, з урахуванням вихідних.
Отже, припинення газопостачання (розподілу природного газу) відбувається за ініціативою споживача або тимчасово (наприклад, для ремонту, реконструкції, технічного переоснащення), або остаточно (у зв'язку з розірванням договору, у т.ч. договору про розподілу природного газу). В будь-якому з перелічених випадків ГРМ не має права відмовити в задоволенні такого звернення споживача, після отримання якого та узгодження дати припинення газопостачання (розподілу газу), зобов'язаний перекрити та опломбувати запірні пристрої або встановити інвентарну заглушку та її опломбувати, або в інший спосіб, визначений споживачем відповідно до ПТЕСГ.
Враховуючи вищевикладене, позивач, отримавши 28.11.2024 лист відповідача про розірвання договору, мав узгодити з відповідачем дату припинення надання послуги, що мало відбутись у проміжок часу - 5 робочих днів. При цьому, позивач у листі (а.с.192-194) повідомив про день можливого механічного від'єднання газових мереж відповідача від газорозподільної системи - 29.11.2024 та просив надати доступ до об'єкта 29.11.2024. Разом з тим, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки доказів направлення такого листа до вказаної дати - 29.11.2024 відповідачу не надано, суд вважає недоведеним виконання позивачем обов'язку, встановленого п.7 гл.7 розд.VI Кодексу ГРМ, з узгодження дати припинення розподілу газу з споживачем у цей день - 29.11.2024.
Поряд з цим, суду не надано доказів того, що позивач намагався отримати доступ до об'єкта споживача 29.11.2024 або в інший день до 05.12.2024 для здійснення механічного від'єднання мереж відповідача.
При цьому, як визначено п.4 гл.1 розд.I Кодексу ГТС, відмова в доступі до об'єкта споживача - вчинення споживачем (власником або наймачем об'єкта споживача) та/або власником території, де розташований/розміщений об'єкт споживача та/або комерційний вузол обліку, за яким здійснюються розрахунки споживача, дій, які перешкоджають представникам оператора газорозподільної системи виконувати функції, передбачені цим Кодексом, засвідчується актом про порушення, складеним відповідно до вимог цього Кодексу.
Водночас, актів про порушення не надано, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач намагався отримати доступ до об'єкта споживача для від'єднання його мереж від газорозподільної системи, а відповідач чинив перешкоди у цьому.
Разом з цим, не надання допуску представникам оператора ГРМ, у разі якщо такі дії вчиняються споживачем, не свідчить про неможливість виконання оператором дій по механічному від'єднанню від газових мереж, оскільки як визначено абз.2 п.5 гл.7 розд.VІ Кодексу ГРМ, при несанкціонованому відновленні газоспоживання (розподілу природного газу), відмові представникам оператора ГРМ в доступі до об'єкта споживача для припинення газопостачання (розподілу природного газу), у тому числі для локалізації чи ліквідації аварійної ситуації, а також після закінчення (розірвання) договору розподілу природного газу оператор ГРМ може здійснити припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи.
Крім того, п.1 гл.7 розд. VI Кодексу ГРМ передбачає ряд випадків, перелік яких не є вичерпним, однак має бути визначений Законом, коли оператор ГРМ має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПТЕСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/ припинення природного газу. Так, відповідно до пп. 5 п.1 такої глави розірвання договору розподілу природного газу є однією із підстав для припинення газопостачання (розподілу природного газу).
З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що договір розподілу природного газу, укладений сторонами припинив свою дію після закінчення 5 робочих днів (7 календарних днів) з дня отримання позивачем заяви відповідача про розірвання договору, а саме 05.12.2024. При цьому, відсутність фактичних даних про те, що до цієї дати відповідача від'єднано від газорозподільної системи не впливає на такий висновок суду, оскільки із змісту наведених норм вбачається, що підставою для від'єднання є саме розірвання договору, а не навпаки. Позивач мав фактичну можливість протягом 5 робочих днів з моменту отримання листа відповідача про розірвання договору від'єднати відповідача від газорозподільної системи в узгоджену із споживачем дату, або після 05.12.2024 самостійно - за фактом розірвання договору за ініціативою відповідача.
Враховуючи, що з 05.12.2024 договір є розірваним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про стягнення боргу за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2025 по лютий 2025 року є безпідставними. Водночас, вимоги про стягнення боргу за відповідні послуги за період листопад-грудень 2024 року є мотивованими та підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до п.1 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ: розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року; місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Абз.8 п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, що НКРЕКП здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 №1944 «Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газорозподільні мережі України» встановлено позивачу, а саме Сумській філії тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,34 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) (п.13).
Згідно з абз.2 п.9 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ: у разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об'єкт із заяви-приєднання.
Враховуючи, що договір вважається розірваним з 05.12.2024 на відповідача покладений обов'язок здійснити розрахунок за розподіл природного газу у листопаді 2024 року та грудні 2024 року у повному обсязі.
При цьому, посилання відповідача на те, що у нього відсутній обов'язок оплачувати такі послуги за фактом припинення розподілу природного газу, що мало місце ще 11.07.2024 є безпідставними з огляду на таке.
Пунктом 3 гл.3 розд.І Кодексу ГРМ передбачено, що: для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ; споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.
Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу з цілодобовим доступом.
За змістом абз.3 п.5 гл.3 розд.І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.
Згідно з абз.1 п.9 гл.6 розд.VI Кодексу ГРМ: припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Отже, послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Виходячи із зазначених положень, як забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи, так і розподіл належного споживачу природного газу, здійснюється з однією метою - фізичною доставкою природного газу до межі балансової належності об'єкта споживача.
Споживачі та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ в порядку, визначеному розділом VI Кодексу ГРМ.
Отже, оператор ГРМ забезпечує не лише фізичне транспортування (розподіл) газу до відповідача, а й комплекс інших дій, які полягають у забезпеченні споживача (відповідача) доступом до газорозподільної системи, належної потужності системи на підставі укладеного між оператором ГРМ та споживачем договору.
Виходячи з положень абз.1,2 п.9 гл.6 розд.VI Кодексу припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної системи, тобто до механічного від'єднання об'єкта споживача від цієї системи, не звільняє споживача від обов'язку оплатити послуги з розподілу до моменту розірвання відповідного договору.
Саме механічне від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №918/528/24).
При цьому, акт від 11.07.2024 №59 про припинення газопостачання (розподілу природного газу) шляхом встановлення блінди та пломби №С55786940, складений оператором ГРМ, не свідчить про механічне від'єднання об'єкта споживача від газорозподільної мережі, оскільки пломбування газоспоживаючого обладнання жодним чином не впливає на наявність у об'єкта відповідача цілодобового доступу до мережі, об'єкт при цьому зберігає фізичне з'єднання з газорозподільною системою; об'єкт споживача вважається приєднаним навіть якщо газоспоживне обладнання опломбоване на газопроводі, оскільки для початку фактичного споживання природного газу, окрім зняття пломби немає перешкод.
Враховуючи величину річної замовленої потужності на 2024 рік - 437 427,89м3, місячний обсяг складає 36 452,33м3 на місяць, отже, вартість відповідної послуги складає: 36 452,33*1,34+ПДВ20%, що становить 58 615,34грн.
Позивач за період з листопада по грудень 2024 року, враховуючи фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, розірвання договору лише з 05.12.2024, відсутність механічного від'єднання об'єкта споживача від газорозподільної системи, мав сплатити, з урахуванням наявності переплати на початок розрахункового періоду - 0,02 грн, всього 117 230,65 (58 615,34+58 615,33).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 117 230,65 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в іншій в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 114 594,80грн слід відмовити.
Крім того позивачем просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 294,33 грн за період з 11.12.2024 по 03.04.2025, а також втрати від інфляції у розмірі 2 802,99 грн за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати наданих послуг за листопад-грудень 2024 року, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції колегія суддів вважає його арифметично правильним, виходячи з періоду прострочення та розміру основного боргу у сумі 117 230,65 грн. Так, розмір втрат від інфляції за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року склав 3 985,84 грн, а розмір 3% річних за період з 11.12.2024 по 03.04.2025 склав 1 097,90 грн.
За розрахунком суду першої інстанції, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу - 117 230,65 грн, розмір втрат від інфляції за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року складає 3 985,84грн, а розмір 3% річних за період з 11.12.2024 по 03.04.2025 складає 1 097,90грн.
Такі розбіжності у розрахунку втрат від інфляції та 3% річних пов'язані з тим, що відповідач не має обов'язку оплачувати послуги з розподілу природного газу після 31.12.2024, внаслідок розірвання договору 05.12.2024 та припинення відповідного зобов'язання, отже розмір боргу, на який нараховані втрати від інфляції та проценти складає всього 117 230,65грн, а не як розрахував позивач - 231 825,45 грн.
Крім того, при розрахунку втрат від інфляції позивачем не враховано, що оскільки місячна оплата здійснюється до початку розрахункового періоду, як визначено п.6.6 договору, на борг за послуги листопада у розмірі 58 615,31грн втрати від інфляції можна розраховувати починаючи з листопада 2024 року, оскільки оплата мала бути здійснена до 31.10.2024, отже, з 01.11.2024 відповідне зобов'язання вже було прострочено, а на послуги за грудень 2024 року у розмірі 58 615,34грн - з 01.12.2024. Отже, на 01.12.2024 відповідач мав борг з оплати як за послуги листопада 2024 року, так і за послуги грудня 2024 року у загальному розмірі 117 230,65грн, а не 58 615,31грн, як вказано у розрахунку позивача.
Також, розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов'язані з невірною методикою розрахунку, що полягає у застосуванні індексу інфляції до всієї суми боргу на певну дату, без урахування, того, що до загальної суми боргу мав включатись борг за окремий період з урахуванням індексів інфляції/дефляції попередніх періодів існування такого боргу.
Водночас, в силу ч.2 ст.237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимоги в частині стягнення втрат він інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2 802,99 грн, а вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 1 097,90грн. У задоволені вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 196,43грн слід відмовити.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 745,01грн, яка нарахована за період з 11.12.2024 по 03.04.2025.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України (в редакції, чинній у момент вчинення правопорушення та в період нарахування), підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно із ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, встановлений п.8.2 договору, не перевищує максимального розміру пені, визначеного вищевказаними нормами.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язань у вигляді прострочення оплати послуг за листопад та грудень 2024 року, позивач набув права вимагати сплати пені, передбаченої п.8.2 договору.
Вимоги в частині нарахування пені на борг за послуги за період січень-лютий 2025 року є безпідставними, оскільки внаслідок розірвання договору 05.12.2024, відповідач не має обов'язку сплачувати за такі послуги.
За розрахунком суду першої інстанції, враховуючи розмір боргу, період прострочення, розмір облікових ставок НБУ у періоді прострочення, розмір пені за період з 11.12.2024 по 03.04.2025 складає 10 504,05 грн. Колегія суддів погоджується з таким розрахунком вважає його арифметично правильним, тому вимоги в частині стягнення пені суд підлягають задоволенню у розмірі 10 504,05грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 240,96грн, слід відмовити.
З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення частково позовних вимог позивача.
Інші доводи апеляційної скарги позивача є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені жодними належними доказами, та не спростовують висновків суд першої інстанції, а тому відхиляються колегією суддів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2025 у справі № 911/1239/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №911/1239/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім