вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2025 р. Справа№ 910/5303/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року
у справі №910/5303/25 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев»
про стягнення 177 408,75 грн,-
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 238 101,96 грн за скид стічних вод без умов на скид стічних вод (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
Позовні вимоги мотивовано порушення відповідачем умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №055596/5-05 та пункту 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" про стягнення 238101,96 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 238 101,96 грн плати за скид стічних вод без умов на їх скид і 2 422,40 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бондарев" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Крім того, просить витребувати у Антимонопольного комітету України повні (включно з обмеженим доступом) тексти рішень від 24.06.2025 р. №6-р/тк у справі №318/60/101-рп/к.23 та рішення від 24.06.2025 р. №7-р/тк у справі №422/60/94-рп/к.24.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вказав, що 24.06.2025 року відбулось засідання Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, на якому за поданням Північного міжобласного територіального відділення АМК були прийняті рішення щодо порушення конкурентного законодавства Компанією та виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); зазначена інформація опублікована на офіційному вебпорталі АМК за посиланням https://amcu.gov.ua/news/informatsiia-pro-rishennia-tak-amku-24062025.
Крім того, за твердженням скаржника, АМК прийнято рішення від 24.06.2025 року №6-р/тк у справі №318/60/101-рп/к.23, яким визнано дії Компанії, які полягають у розробленні та застосуванні Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з централізованого водовідведення (приймання стічних вод) у період з 12.10.2011 року по 24.06.2025 року; за вказане порушення на Компанію накладено штраф у сумі 10 095 500,00 грн та зобов'язано припинити порушення і усунути його наслідки протягом 2-х місяців з моменту одержання рішення;
Разом з цим, скаржник вказав, що АМК прийнято рішення від 24.06.2025 року №7-р/тк у справі №422/60/94-рп/к.24, яким визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порушенням конкурентного законодавства, передбаченого ст. 17 та п. 7 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді легітимації порушення Компанії, яке полягає у затвердженні розпорядженням від 12.10.2011 року №1879 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва; Міськраду зобов'язано у двомісячний строк з дня отримання рішення припинити порушення конкурентного законодавства.
Вищевикладене, за твердженням скаржника, доводить безпідставність доводів, викладених у позовній заяві Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року у справі №910/5303/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
18.09.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/5303/25 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує на те, що враховуючи предмет спору у справі №910/9390/25 (за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 №6-р/тк у справі №318/60/101-рп/к.23), за результатами її розгляду будуть остаточно встановлені та підтверджені обставини щодо зловживання Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» монопольним (домінуючим) становищем на ринку в тому числі щодо сплати в п'ятикратному розмірі тарифу на послуги з водовідведення, що, у свою чергу, має бути враховане судом при прийнятті законного рішення у справі №910/5303/25.
29.09.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року у справі № 910/5303/25 без змін.
Разом з цим, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що зміст доводів апеляційної скарги зводиться виключно до висновків Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, опублікованих на порталі АМКУ. Так, опублікована на порталі АМКУ інформація, не є ні засобом доказування, ні судовим рішенням, яким встановлені преюдиційні обставини.
Крім того, за твердженням представника позивача посилання апелянта на опубліковану інформацію, розміщену на порталі АМКУ не звільняє абонентів (в даному випадку - апелянта) від обов'язку дотримуватись загальновизнаних, формально-визначених правил поведінки обумовлених відповідними нормами права, зокрема, правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва (далі - Правила № 1879).
При цьому, представник позивача зауважив, що станом на сьогодні рішення Київської міської ради про скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 року № 1879, яким затверджені Правила № 1879, не прийнято, вказані Правила не визнані в судовому порядку нечинними внаслідок невідповідності нормативному акту вищої юридичної сили за змістом або порядком прийняття.
Крім того, за твердженням представника позивача у постанові Верховного суду від 25.04.2025 року у справі № 910/8094/24 судом зауважено, що порушення Правил № 1879, а саме здійснення скиду стічних вод без отримання Умов на скид, з урахуванням обов'язкового поширення Правил № 1879 на організації, установи, підприємства всіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, свідчить про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених п. 8.1 Правил № 1879, а саме сплати відповідачем у п'ятикратному розмірі тарифу на послуги з водовідведення за весь період відсутності Умов.
Так, представник позивача вказав, що незважаючи на передбачені умовами договору та діючими правилами № 1879 обов'язки, останній здійснював скид стічних вод без умов на скид, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879.
Щодо клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, представник позивача зауважив, що вирішення питання щодо оскарження індивідуального акту, а саме рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 року №6-р/тк не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд зобов'язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, встановити обставини, які є предметом доказування.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі №910/5303/25 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.
Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначає, що розгляд даної справи до ухвалення рішення у справі №910/9390/25 є передчасним, оскільки саме у справі №910/9390/25 встановлюються наявність у позивача, як суб'єкта природної монополії права на стягнення штрафа (оперативно-господарська) санкція, на стягненні яких позивач наполягає у даній справі.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом.
Колегія суддів зазначає, що підставою зупинення провадження за п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України може бути об'єктивна неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зупинення провадження необхідно здійснювати з урахуванням предмета та підстав позову.
Колегія суддів зазначає, що суд не знайшов обставин неможливості розгляду цієї справи № 910/7309/25 до вирішення справи № 910/9390/25.
Поряд з цим суд також враховує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Враховуючи те, що відповідач не навів обґрунтованості правових підстав, з якими процесуальний закон пов'язує обов'язок суду зупинити провадження у цій справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі належить відмовити, через необґрунтованість в розумінні ч. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, та враховуючи, що суд не знайшов обставин неможливості встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду у даній справі без вирішення справи №910/9390/25 Господарським судом міста Києва (за позовом ПрАТ "АК "Київводоканал" до АМКУ про визнання недійсним рішення АМКУ № 6-р/тк від 24.06.2025 року) клопотання скаржника про витребування у Антимонопольного комітету України повні (включно з обмеженим доступом) тексти рішень від 24.06.2025 р. №6-р/тк у справі №318/60/101-рп/к.23 та рішення від 24.06.2025 р. №7-р/тк у справі №422/60/94-рп/к.24 також не підлягає задоволенню, як безпідставне.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2005 року Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (після зміни назви Компанія, постачальник) і Закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Бондарев» (правонаступником якого є Товариство; абонент) було укладено договір №05596/505 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір), відповідно до умов якого за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 01.07.1994 №65 (далі - Правила №65), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.
Відповідно до п. 1.3 договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийманню в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору; обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору; загальний обсяг поставлених за договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.
Згідно п. 1.5 договору абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження дозволу на скид стічних вод згідно з вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин; для житлового фонду, в якому немає підприємств-орендарів, які скидають стічні води технологічного походження, дозвіл на скид стічних вод не потрібен.
Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (підпункт 2.1.4 п. 2.1 договору);
Згідно підпункт 3.3.11 п. 3.3 договору абонент зобов'язується своєчасно подовжувати у встановленому порядку дозвіл на скидання стічних вод у каналізаційну мережу постачальника.
Відповідно до п. 7.1 договору, останній укладається строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання сторонами; Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач у період з 17.05.2022 року по 20.02.2023 року здійснював скид стічних вод без умов на скид за адресою: просп. Литовський, 4, м. Київ.
У зв'язку з наведеним позивачем було нараховано Товариству плату за скид стічних вод без умов на скид у сумі 177 408,72 грн.
Також відповідач у період з 24.02.2022 року по 31.12.2023 року здійснював скид стічних вод без умов на скид за адресою: просп. Литовський, 4, м. Київ.
З огляду на це Компанією було нараховано Товариству плату за скид стічних вод без умов на скид у сумі 60 693,24 грн.
Позивач надіслав відповідачу лист-попередження від 02.05.2023 року та розрахунок від 02.05.2023 року №15/ВУ-Ф-04/222-02-2023р щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без умов на скид у сумі 177 408,72 грн, а також лист-попередження від 09.01.2024 року з розрахунком від 09.01.2024 року №15/ВУ-6/348-11-2023 на суму 60 693,24 грн.
Відповідач в свою чергу відповіді не надів, грошові кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Правил №190 Приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 року №316 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.
Правилами № 1879 встановлені, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
Пунктом 1.2 Правил №1879 передбачено, що вказані правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).
Згідно з п. 1.5 Правил №1879 останні встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.
Відповідно до п.у 1.7 Правил №1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими водоканалом технічними умовами (далі - ТУ) на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами державних будівельних норм, абонентом одержані умови на скид та укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення.
Згідно п. 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст.ст 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".
Згідно з пунктом 3.3.1 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у Водоканалі Умови на скид.
Пунктом 3.3.2 Правил № 1879 передбачено, що для отримання Умов на скид абонент повинен звернутись до водоканалу для їх оформлення та надати документи, передбачені вказаним пунктом, зокрема письмовий запит (у разі подовження Умов на скид - за один місяць до закінчення строку дії попередніх).
Згідно з пунктом 3.3.4 Правил № 1879 Умови на скид видаються на один рік.
У пункті 3.3.5 Правил № 1879 зазначено, що якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні, Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до водоканалу з письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.
При цьому, пунктом 8.1 Правил № 1879 встановлено, що абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тариф на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Відповідно до п. 7.10 Правил № 1879 при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п'ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил.
За змістом пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі: а) відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії; б) відмови або затримання з боку абонента укладання з водоканалом договору на послуги водопостачання та водовідведення (при відсутності технічної можливості відключення від міської мережі та після письмового попередження абонента); в) затримки з оформленням перепустки представнику контролюючих служб на територію абонента або неможливості відібрати пробу стічних вод у визначеному КК абонента протягом 30 і більше хвилин з моменту прибуття для виконання службових обов'язків); г) відмови абонента виділити представника для відбору проби; д) відмови абонента від виконання пункту 8.9 цих Правил.
Як зазначалось раніше та підтверджено матеріалами справи, з 24.02.2012 року Товариство не зверталося до Компанії за отриманням або за продовженням умов на скид стічних вод, та здійснювало скид стічних вод без відповідного дозволу.
Пунктом 8.1 Правил №1879 передбачено, що абонент не має права скидати стічні води без одержання умов на скид. За скидання стічних вод без умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.
Згідно з пунктом 7.10 Правил №1879 при виявленні факту порушення вимог Правил №1879 абоненти сплачують у п'ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3 - 8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил.
З огляду на викладене та враховуючи, що протягом періоду з 17.05.2022 року по 20.02.2023 року за адресою: просп. Литовський, 4, м. Київ, та періоду з 24.02.2022 року по 31.12.2023 року за адресою: просп. Литовський, 4, м. Київ, здійснювався скид стічних вод без умов на скид, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Антимонопольного комітету України від 24.06.2025 року № 6-р/тк у справі № 318/60/101-рп/к.23, оскільки, по-перше, рішення цього органу не має преюдиційного значення для суду. Під час розгляду справи суд встановлює фактичні обставини справи та ухвалює рішення самостійно, а не ґрунтується на рішеннях інших органів, навіть якщо вони стосуються того самого питання.
Чинне законодавство не містить норм, які надавали б преюдиціальний характер рішенням та рекомендаціям Антимонопольного комітету України з інших справ і звільняли б органи Антимонопольного комітету України від обов'язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі № 910/17929/19.
Тоді як оскарження вказаного рішення АМК в Господарському суді міста Києва (ухвала про відкриття провадження від 30.07.2025 року у справі № 910/9390/25) не є підставою для зупинення апеляційного провадження у даній справі, враховуючи мотиви відмови у задоволенні поданого клопотання.
Крім того, твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що АМК прийнято рішення від 24.06.2025 року №7-р/тк у справі №422/60/94-рп/к.24, яким визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) порушенням конкурентного законодавства, колегія суддів також не визнає переконливими доводами, як безпідставні та такі, що не спростовують вищевикладених висновків суду.
В цій частині колегія суддів зазначає, що Правила №1879 є чинними, в судовому порядку не скасовані та не визнані недійсними, а тому підлягають застосуванню.
Разом з тим, колегія суддів також зазначає, що положенням ч.ч. 1, 2 ст 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п.п. 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 ст. 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Відтак, скаржник не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом щодо стягнення збитків.
Інші доводи скаржника фактично направлені на переоцінку правильно встановлених обставин справи, а тому відхиляються через безпідставність.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Бондарев» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року у справі №910/5303/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року у справі №910/5303/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/5303/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич