вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа № 911/2256/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2024 (повне рішення складено 02.06.2025) (суддя Ярема В.А.)
у справі № 911/2256/23 Господарського суду Київської області
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг"
про стягнення 13 684,29 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У серпні 2023 року Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (позивач) звернулось Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (відповідач) про стягнення 13 684,29 грн, з яких: 7 378,80 грн основного боргу, 4 382,81 грн пені, 289,90 грн 3 % річних, 1 632,78 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02.5-14/1-15 від 25.03.2015 (далі - Договір) у частині оплати наданих йому у лютому 2022 року послуг на суму 7 378,80 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2024 у справі № 911/2256/23 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 7 378,80 грн основного боргу; 4 271,62 грн пені; 289,90 грн 3 % річних; 1 632,78 грн інфляційних втрат; 2 662,19 грн судового збору; 79,35 грн судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що саме лише недотримання відповідачем власного договірного обов'язку з отримання рахунка та актів на оплату не звільняє його від обов'язку оплатити фактично отримані послуги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2024 у справі № 911/2256/23, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 111,19 грн пені та 21,81 грн судового збору як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 509, 526, 649 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" 111,19 грн пені та 21,81 грн судового збору.
При цьому скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 6 ст. 232 ГК України, не врахував умови п. 4.2 Договору, де чітко визначено період нарахування пені, який не може бути обмежений шістьма місяцями, оскільки у даній справі прострочення триває довше.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (колегія суддів у складі: Іоннікової І.А. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2024 у справі № 911/2256/23; зупинено дію оскаржуваного рішення до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акта за результатами розгляду апеляційної скарги; постановлено перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 про звільнення судді Іоннікової І.А. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 № 09.1-07/467/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2256/23.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у справі № 911/2256/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2024 у справі № 911/2256/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідач своїм правом, наданим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (Компанія) було укладено генеральну угоду № 37.1-14/4-02 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування від 30.05.2014, додатковою угодою № 1 від 05.12.2014 до якої термін дії генеральної угоди встановлено до 31.12.2024.
Відповідно до умов договору № 02.5-14/1-15 про надання послуг з вивезення та передачі на знешкодження побутових відходів з повітряних суден від 25.03.2015, укладеного між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт" Бориспіль" (Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (Клієнт), Аеропорт зобов'язався надавати Клієнту послуги з вивезення та передачі на знешкодження побутових відходів з повітряних суден, далі - ПВ з ПС.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 3.4, 6.1, 6.3 Договору Аеропорт зобов'язаний надавати послуги з вивезення та передачі на знешкодження ПВ з ПС, далі - послуги, в обсязі та періодичністю в залежності від накопичення ПВ з ПС та потреб Клієнта в їх передачі та знешкодженні; вести відомість прийому ПВ з ПС від представників авіакомпанії, клієнтів та структурних підрозділів аеропорту (додаток № 1), далі - відомість, обсяги яких підтверджуються підписом уповноваженої особи Аеропорту та представником Клієнта; цілодобово (включаючи вихідні та святкові дні) на майданчику тимчасового акумулювання ПВ з ПС Аеропорту здійснювати прийом від Клієнта ПВ з ПС для подальшої їх передачі для знешкодження на спеціалізований завод.
Клієнт зобов'язаний, зокрема: самостійно, власним транспортом, доставляти побутові відходи, зняті з повітряних суден на майданчик тимчасового акумулювання ПВ з ПС Аеропорту; своєчасно здійснювати сплату за надані послуги.
Аеропорт щомісячно виписує Клієнту рахунок за фактично надані послуги за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг). Клієнт з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту рахунок, відомість прймання ТПВ та акт виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється Клієнтом до 20 числа того ж місяця. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт виконаних послуг не буде повернутий Аеропорту, він вважається підписаний сторонами.
Договір набирає чинності з моменту укладення та діє протягом терміну дії генеральної угоди № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування.
Договір припиняє свою дію з дати припинення генеральної угоди № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014 про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування.
На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу у лютому 2022 року послуги на загальну суму 7 378,80 грн, проте відповідач у порушення п. 3.4 Договору не отримав в бухгалтерії Аеропорту виставленого рахунка та акта виконаних послуг.
За доводами позивача, рахунки та акти виконаних робіт були направлені відповідачу в електронному вигляді, підписані за допомогою ЕЦП, через програму документообігу М.Е.Doc.
На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" додано копії: рахунку-фактури № 897/122 від 28.02.2022 на суму наданих у лютому 2022 року послуг у розмірі 9 649,20 грн; акта від 22.06.2022 щодо коригування рахунку № 897/122 від 28.02.2022 зі зменшенням суми такого рахунку до 7 378,80 грн.
Також до позовної заяви додано копії адресованих Товариству з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" листів Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про зміну вартості послуг за № 19-22/1-613 від 15.05.2019 та № 01-2218-136 від 26.04.2017.
Звертаючись із позовом у даній справі, позивач зазначив, що в порушення умов Договору відповідач не оплатив надані йому в лютому 2022 року послуги на суму 7378,80 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що розмір сплати за послугу залежить від фактичного її об'єму, який підтверджує Відомість приймання ТПВ (додаток № 1 до Договору), втім, таку відомість, передбачену Договором, до позовної заяви не додано, а тому є необґрунтованими та безпідставними доводи позивача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" зобов'язане сплатити Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 7 378,80 грн за послугу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
За частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що надані позивачем електронні докази, в сукупності з наявними в матеріалах справи копіями письмових доказів - рахунку № 897/122 від 28.02.2022 та відомості прийому ПВ з ПС Ф 09.218-14, оригінал якої судом оглянуто в засіданні 04.06.2024, є належними, допустимими, достовірним та такими, що підтверджують виконання позивачем власного договірного обов'язку з надання відповідачу та прийняття ним послуг загальною вартістю 7 378,80 грн з ПДВ, у зв'язку із чим суд виснував про наявність правових підстав для стягнення зазначеної суми з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
В оскаржуваній частині рішення щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором та порушенням строку оплати отриманих у лютому 2022 року послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 382,81 грн пені, нарахованої з 21.03.2022 по 11.07.2023 на 7 378,80 грн боргу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України (чинного на день ухвалення оскаржуваного рішення суду) визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За умовами пункту 4.2 Договору Клієнт зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі № 924/1012/23, наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.
Згідно з пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який було неодноразово продовжено відповідними постановами Кабінету Міністрів України та відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Поряд із цим, за доводами позивача, у п. 4.2 Договору сторони погодили інший строк нарахування пені, ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, що законодавством не заборонено. Аналогічне тлумачення умови договору про нарахування пені протягом усього періоду порушення, як вважає позивач, викладене в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.
Із цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, на яку послався позивач, суд встановив, що "Згідно з пунктом 7.6 Договору неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення".
У даній же справі, яка розглядається (№ 911/2256/23), у п. 4.2 Договору встановлено, що Клієнт зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати Аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Тобто у вказаному пункті Договору відсутня умова про те, що пеня нараховується протягом усього періоду порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, пункт 4.2 Договору, як і інші умови Договору, не встановлює іншого, більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Ураховуючи наведене та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов'язку зі сплати вартості отриманих у лютому 2022 року послуг - до 20.03.2022, а також припинення дії пункту 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України 30.06.2023 (у зв'язку з відміною карантину), колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право позивача на нарахування передбаченої п. 4.2 Договору пені виникло 21.03.2022 та припинилось із 01.07.2023.
Відтак, встановивши, що позивач здійснив нарахування пені поза межами зазначеного вище періоду, суд правомірно здійснив обрахунок заявленої до стягнення пені в межах вказаного позивачем періоду з 21.03.2022 по 30.06.2023 на 7 378,80 грн боргу.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що арифметично правильний розмір пені, обрахований судом за правильно визначений період, складає 4 271,62 грн, та правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 4 382,81 грн пені частково - в сумі 4 271,62 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витрати позивача зі сплати судового збору, а також додатково підтверджені в сумі 80,00 грн судові витрати на поштове пересилання відповідно до ст. 123, 128, 129 ГПК України підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 2 662,19 грн та 79,35 грн відповідно.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2024 у справі № 911/2256/23 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2024 у справі № 911/2256/23.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко