вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 920/1233/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
прокурор: Биховцова О.А.;
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 (повний текст складено 26.06.2025)
у справі № 920/1233/24 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Першого заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі
позивача 1: Державної екологічної інспекції у Сумській області,
позивача 2: Шосткинської міської ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 480 479,12 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У жовтні 2024 року Перший заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області (далі - Інспекція , позивач 1) та Шосткинської міської ради (далі - Міськрада, позивач 2) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України", відповідач) про стягнення 480 479,12 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП "Ліси України", як постійний лісокористувач земельною ділянкою, не виконало покладених на нього чинним законодавством обов'язків щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконної порубки дерев.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24 позов задоволено.
Присуджено до стягнення з ДП "Ліси України" 480 479,12 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок Шосткинської міської ради UA458999980333159331000018536, код отримувача 37970404, банк одержувача Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 144 143,73 грн до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 96 095,82 грн до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради (20%), 240 239,57 грн до спеціального фонду бюджету Шосткинської міської ради (50%).
Присуджено до стягнення з ДП "Ліси України" на користь Сумської обласної прокуратури кошти, витрачені на сплату судового збору, у розмірі 5 765,75 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 480 479,12 грн), наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, тоді, як відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Ліси України" 15.07.2025 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24 скасувати повністю; ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, за твердженням відповідача, матеріалами справи не доведено факту заподіяння діями підприємства порушення норм природоохоронного законодавства та наявності в діях підприємства складу правопорушення для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати збитків. Також відповідач посилається на відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у суді у спірних правовідносинах.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 апеляційну скаргу ДП "Ліси України" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1233/24; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ДП "Ліси України" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24 до надходження до суду матеріалів справи.
29.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/1233/24.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці з 28.07.2025 по 01.08.2025 включно, з 04.08.2025 по 06.08.2025 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Ліси України" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24, справу призначено до розгляду на 07.10.2025 о 15 год 40 хв; запропоновано учасникам справи вчинити певні процесуальні дії в установлені судом строки.
Однак, у зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 06.10.2025 по 09.10.2025 включно, судді Тарасенко К.В. у відпустці з 07.10.2025 по 09.10.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 13.10.2025 розгляд апеляційної скарги ДП "Ліси України" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24 призначено на 25.11.2025, про що повідомлено учасників справи.
За результатами поданої представником ДП "Ліси України" адвокатом Черненко Д.О. заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 її задоволено; постановлено судове засідання, яке відбудеться 25.11.2025 о 15 год 20 хв, проводити в режимі відеоконференції; визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник відповідача - адвокат Черненко Д.О.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.
12.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи не скористалась правом на подання відзиву щодо поданої ДП "Ліси України" апеляційної скарги в установлених порядку та строк, однак зазначене не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.
Явка представників сторін.
У судове засідання 25.11.2025 з'явився представник прокуратури.
Позивачі та відповідач не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.
Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивачів та відповідача.
Присутній у судовому засіданні представник прокуратури заперечив вимоги апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (підприємство) засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 "Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (орган управління) (пункт 1.1 Статуту ДП "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) нова редакція, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів від 28.05.2024 №141).
Згідно з пунктом 3.1, підпунктами 3.2.2 та 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Статуту ДП "Ліси України", підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
Підприємство є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 828 "Про припинення Державного підприємства "Шосткинське лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення"" (підпункт 1.4.94 пункту 1.4 статті 1 Статуту).
Відповідно до відомостей (витяг від 29.08.2024) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.10.2022 внесений запис про реєстрацію відокремленого підрозділу філії "Шосткинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ ВП 45040293, місцезнаходження: Україна, 41124, Сумська обл., Шосткинський р-н, село Собич, вул. Городок, будинок 35).
Згідно з наказом ДП "Ліси України" №269 від 16.01.2023 за філією "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України" (код ЄДРПОУ 45040293) закріплено майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2023 №93 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Шосткинське лісове господарство"; зобов'язано директора філії Бута М.О. забезпечити прийняття, інвентаризацію та облік зазначеного майна на самостійному балансі філії.
Пунктом 3.1 Положення про філію "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України", затвердженого наказом ДП "Ліси України" від 16.12.2022 №82, передбачено, що філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Слідчим відділом Шосткинського районного управління поліції ГУНП в Сумській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні від 07.03.2023 № 12023200490000264, відкритому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, яке в подальшому було об'єднано з кримінальним провадженням №12023200490000117.
Постановою Шосткинської окружної прокуратури від 30.08.2024, надано дозвіл на розголошення відомостей, які містяться у матеріалах досудового розслідування кримінального провадження №12023200490000117 від 01.02.2023 за частинами 1, 4 статті 246 КК України, зокрема за фактом незаконної порубки дерев у кварталі 30 виділ 9 Воронізького лісництва філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України", та використання копій матеріалів досудового розслідування вказаного кримінального провадження з метою вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави в суді.
Згідно з відомостями досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, 07.03.2023, від працівників Департаменту безпеки ДП "Ліси Україна" надійшло повідомлення про те, що під час перевірки щодо незаконних порубок на території Воронізького лісництва філії "Шосткинське лісове господарство" в кварталі 30 виділ 9 виявлено незаконну рубку дерев породи дубу, клену та інших дерев, завдавши шкоду на загальну суму 496 067,15грн, що спричинило тяжкі наслідки.
17.03.2023 за фактом незаконної рубки дерев, на підставі повідомлення у кримінальному провадженні, старшим слідчим СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Демченко Д.А., в присутності понятих, за участі інспектора-криміналіста Шосткинського районного управління поліції Осипенко О.В., державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Краснової І.В., головного лісничого філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси Україна" ОСОБА_3 та майстра філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси Україна" Авріна С.В. складено протокол огляду місця події, де зафіксоване місце вчинення незаконної порубки, кількість, порода, стан та діаметри вирубаних дерев, зокрема вирубку: 33 дубів (з них 29 сироростучих та 4 сухостійних); 1 береза (сухостійне); 5 лип (сироростучих); 1 осика (сухостійне); 2 клена (сироростучих); розміри пнів вказані за найменшим та найбільшим діаметром; дерева пошкоджені до ступеня припинення росту.
Під час огляду здійснювались фото- та відеозйомка, використовувалась рулетка Master Tool ( інв. № 1, свідоцтво №271 від 12.07.2022), про що зазначено в протоколі. В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №271 від 12.07.2022, чинне до 12.07.2023, на стрічку вимірювальну Master Tool 50мх13мм, інв. № 1.
При цьому в протоколі огляду місця події від 17.03.2023 також міститься застереження про роз'яснення особам, які беруть участь у проведенні огляду, про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання: фотоапарату Canon IxSUS 177 для проведення фотозйомки та відеокамери Panasonic KCV 260 з записом на флеш-карту задля проведення відеозйомки огляду місця події.
Протокол огляду місця події від 17.03.2023 підписаний всіма його учасниками, в тому числі представниками філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси Україна", без будь-яких зауважень та застережень щодо процедури проведення огляду місця події та здійснення замірів пнів і здійснення фото- та відеофіксації.
В ході досудового розслідування постановою слідчого від 17.03.2023 "Про уточнення до наданої постанови від 10.03.2023 про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні" залучено у кримінальному провадженні №12023200490000264 від 07.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України, спеціаліста (спеціалістів) - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області для вирішення питань, зокрема складення розрахунку шкоди лісу, яка надіслана до виконання на адресу Державної екологічної інспекції у Сумській області листом від 17.03.2023 №1218/СВ разом з копією протоколу огляду місця події.
Державною екологічною інспекцією у Сумській області на підставі наданих з листом №1218/СВ від 17.03.2023 документів здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев, за результатами якого складено Висновок про орієнтовний розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 30 виділ 9 філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України" на території Воронізького лісництва. Зазначений Висновок надано до матеріалів кримінального провадження №12023200490000294, що підтверджується листом № 571/06-17 від 21.03.2023, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до зазначеного розрахунку, проведеного на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, загальна сума шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної, тобто в порушення вимог статей 16, 64, 67, 69, 89, 90 Лісового кодексу України та статей 12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", рубки дерев, становить 482 131,65 грн.
З матеріалів справи убачається, що у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження Сумським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено Висновок експерта № СЕ-19/119-23/5070-ЕК від 05.05.2023.
На вирішення судової експертизи було поставлено питання: чи підтверджується арифметично розрахунок розміру шкоди, визначеної у "Висновку про орієнтовний розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 30 виділ 9 філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України" на території Воронізького лісництва" у сумі 482 131,65 грн, відповідно до протоколу огляду місця події від 17.03.2023?
За результатами проведення експертизи встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 17.03.2023 розмір шкоди, визначений у "Висновку Державної екологічної інспекції у Сумській області про розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев у кварталі 30 виділ 9 філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України" на території Воронізького лісництва", арифметично підтверджується в сумі 480 479,12 грн.
До позовних матеріалів прокурором на підтвердження факту вчинення незаконної рубки дерев невстановленими особами надано також копії протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07.03.2023, інформації з журналу єдиного обліку про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення за № 2917 від 07.03.2023 (електронний рапорт), акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 17.03.2023, складеним філією "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України", протоколів допиту працівників Департаменту безпеки ДП "Ліси України" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виявили незаконну порубку дерев, від 12.08.2023, протоколу допиту головного лісничого Філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України" ОСОБА_3. від 24.08.2023.
За наявною у Шосткинської окружної прокуратури Сумської області інформацією дії посадових осіб Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо розрахунків розміру збитків відповідачем у судовому порядку не оскаржувались, вказана шкода до цього часу не відшкодована.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5925355300:04:001:0120 площею 562,5176 га, в межах якої розташований виділ 9 кварталу 30 Воронізького лісництва на території Шосткинської міської ради, перебуває у постійному користуванні відповідача - ДП "Ліси України".
На цей час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена.
Враховуючи те, що шкода в розмірі 480 479,12 грн, завдана державі внаслідок незаконного порубу 42 дерев на земельній лісовій ділянці з кадастровим номером 5925355300:04:001:0120, на території лісового масиву кварталу 30 виділу 9, до цього часу не відшкодована, прокурор звернувся до суду з даним позовом до постійного лісокористувача - ДП "Ліси України".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Так, предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства, у розмірі 480 479,12 грн.
Щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді у даній справі, а також заперечень апелянта проти цього, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру":
- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина 3).
За приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з частиною першою статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина 3 статті 1ЛК України).
Відповідно до частини 1 статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно зі статтею 94 ЛК України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 зі змінами (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, захисту, використання і відтворення лісів.
Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
У відповідності до частини 1 статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2022 № 230, Держекоінспекція в області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Відповідно до пунктів 9, 10 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 №43, інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Таким чином, саме на Державну екологічну інспекцію у Сумській області як орган виконавчої влади покладено повноваження здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу, а відтак вказана особа є органом, уповноваженим у спірних правовідносинах на захист інтересів держави.
У свою чергу, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до делегованих повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (стаття 145 Конституції України).
З матеріалів справи вбачається, що самовільна порубка дерев мала місце на території Шосткинської міської територіальної громади.
Отже, Шосткінська міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних функцій з метою захисту інтересів територіальної громади.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в спірних правовідносинах саме Державна екологічна інспекція у Сумській області та Шосткинська міська рада є уповноваженими органами на подання відповідного позову.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на практику Верховного Суду, викладену в аналогічних спорах, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, у постанові від 24.01.2024 у справі №907/449/22, у яких прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції та в особі органу місцевого самоврядування звертався до суду з позовами про відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що
відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України належить 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 69-1 БК України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, суми збитків завданих навколишньому природному середовищу є джерелом формування спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.
Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Вказані фонди утворюються за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення на землях державної та комунальної форм власності, здійснення лісовпорядкування, викуп земельних ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства або створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Отже, ненадходження та несвоєчасне надходження сум збитків, завданих навколишньому природному середовищу, ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища та інших природоохоронних заходів у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що внаслідок ненадходження суми шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, держава та відповідні органи місцевого самоврядування позбавлені можливості здійснювати за їх рахунок фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природного середовища.
Отже, у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
За приписами статті 53 ГПК України встановлено:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3);
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4).
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прийнятої у зв'язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, викладено такі висновки:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;
- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;
- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Матеріалами даної справи підтверджується, що встановивши наявність порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, прокурор звернувся до Державної екологічної інспекції у Сумській області з листом від 27.08.2024 за №55/1-4743 вих24 та до Шосткинської міської ради з листом від 23.09.2024 за №55/1-5155 вих-24, в яких з метою встановлення підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру просив надати інформацію:
- щодо стягнення в судовому порядку з ДП "Ліси України" суми збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу, що в свою чергу, призвело до незаконного вибування невстановленими особами дерев;
-причини не звернення до суду з вказаним позовом (у разі невжиття заходів).
Водночас, прокурор у вказаних листах повідомив адресатів, що у разі не звернення ними до суду з таким позовом прокуратурою буде самостійно вжито заходів представницького характеру на захист інтересів держави.
У відповідь на вказане звернення прокурора Державна екологічна інспекція у Сумській області листом від 28.08.2024 №2479/10-23 повідомила, що вона не зверталась до суду з вказаним позовом у зв'язку з відсутністю у неї всіх первинних документів, в яких зафіксоване вказане порушення, та які, відповідно, потрібні для обґрунтування позовних вимог, а також у неї відсутні кошти на сплату судового збору для даної категорії справ, а тому просить прокурора, за наявності підстав, вжити відповідних заходів представницького характеру по стягненню заподіяної навколишньому природному середовищу збитків.
Згідно з відповіддю Шосткинської міської ради (лист від 25.09.2024 №01-28/3752) остання повідомила прокурора про те, що вона з позовом до суду про стягнення з ДП "Ліси України" шкоди не зверталась та звертатись не планує. З огляду на те, що у бюджеті міської територіальної громади не заплановані видатки на фінансування у 2024 році судового збору для звернення до суду з позовами вказаної категорії, Шосткинська міська рада просила прокурора самостійно вжити заходи на захист інтересів держави в особі Шосткинської міської територіальної громади про стягнення з ДП "Ліси України" 480 479,12 грн.
25.09.2023 прокурор на адресу Державної екологічної інспекції у Сумській області та Шосткинської міської ради направив листи, відповідно, за №55/1-5205 вих-24 від 24.09.2024 та за № 55/1-5206 вих-24 від 24.09.2024, в яких повідомив останніх про свій намір звернутись до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Сумській області та Шосткинської міської ради до ДП "Ліси України" про стягнення 480 479,12 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За встановлених обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, у даному випадку наявні підстави для захисту інтересів держави прокурором шляхом пред'явлення до суду даного позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, про стягнення заподіяної шкоди державі.
Отже, суд першої інстанції ухвалою від 04.03.2025 у даній справі правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника ДП "Ліси України" б/н від 03.12.2024 (вх. №5212 від 03.12.2024) про залишення позову без розгляду. Відповідачем зазначених обставин в апеляційній скарзі не спростовано.
Щодо суті спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем, у постійному користуванні ДП "Ліси України" перебуває земельна ділянка для ведення лісового господарства, на території якої, а саме у кварталі 30 виділ 9 Воронізького лісництва філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України", було виявлено незаконну порубку дерев різних порід (дуб, липа, береза, осика, клен).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Як вже зазначалось, згідно зі статтею 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 2 ЛК України передбачено, що лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 ЛК України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Приписами статей 16, 17 ЛК України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Частиною 2 статті 19 ЛК України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Положеннями статті 63 та пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (стаття 90 ЛК України).
Отже, відповідач як постійний лісокористувач, зобов'язаний був забезпечити охорону лісових насаджень у кварталі 30 виділ 9 Воронізького лісництва філії "Шосткинське лісове господарство".
Згідно з пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Приписами частини четвертої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. Зі свого боку відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
При цьому за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.
Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Статуту ДП "Ліси України", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів від 28.05.2024 № 141, підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства (підпункти 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Статуту ДП "Ліси України").
Відповідно до пунктів 1.1, 3.1, 7.8. Положення про філію "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України", затвердженого наказом ДП "Ліси України" від 16.12.2022 № 82, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДП "Ліси України", свою господарську діяльність здійснює філія, яка є відокремленим підрозділом ДП "Ліси України" та не має статусу юридичної особи.
Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2. цього ж Положення філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, яким наділило її підприємство для досягнення мети діяльності філії. Філія не є власником майна. Майно, яким наділена філія, належить підприємству на праві власності або закріплене за Підприємством на праві господарського відання.
Згідно з підпунктами 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 Положення предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
За змістом статей 19, 64, 86, 89, 90 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, дотримання заповідного режиму і вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду та природно-заповідного фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісових насаджень на підвідомчій території лісового фонду відповідачем.
Також, зазначені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також зазначає, що протокол огляду місця події, складений в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2023 за №12023200490000264, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 КК України, щодо огляду місця де невстановленими особами було здійснено самовільне вирубування дерев, проведеного за участі представників Державної екологічної інспекції у Сумській області та філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України", є належним та допустимим доказом, відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства, у зв'язку із чим твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів безпідставні.
Таким чином, зазначений документ огляду місця вчинення порушення лісового законодавства та здійснені на його підставі розрахунки завданих збитків, проведені у відповідності вимог чинного законодавства, є належними та допустимими доказами.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача є достатніми та належними доказами.
Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (квартал 30 виділ 9), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Щодо доводів відповідача про відсутність його вини у вчиненому правопорушенні, слід зазначити таке.
Дослідженими нормами чинного законодавств, зокрема ЛК України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976 затверджено Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів (далі за текстом Положення), яким передбачене таке.
Державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу (пункт 1 Положення).
Метою діяльності держлісоохорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів та власників лісів є здійснення правових, лісоохоронних та інших заходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об'єктів тваринного світу (пункт 2 Положення).
Пунктом 4 Положення визначено основні завдання держлісоохорони, зокрема здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, тощо.
Відповідно до додатку до Положення, посадовими особами підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства є: керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.
Згідно з пунктом 7 Положення на посадових осіб держлісоохорони, покладено наступні завдання: проводити перевірки додержання лісокористувачами, власниками лісів та користувачами мисливських угідь; складати протоколи та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, правопорушення у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
З огляду на встановлене, покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.
Дослідженими в ході розгляду справи доказами встановлено, що 07.03.2024 працівниками Департаменту безпеки ДП "Ліси України" при обстеженні лісових масивів виявлено факт незаконної порубки дерев різних порід у кварталі 30 виділ 9 на території Воронізького лісництва філії "Шосткинське лісове господарство" ДП "Ліси України".
Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 ЛК України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" скаржник, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев у кількості 42 штуки.
Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини апелянта в даному випадку, варто зазначити, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Подібні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, статті 1166 ЦК України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21.
У пункті постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог частини 2 статті 19, статей 63 і 86 ЛК України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу на підвідомчих йому землях лісового фонду та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісництва, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу на території Воронізького лісництва відповідачем та про наявність відповідної вини.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на невзяття до уваги судом першої інстанції його доводів щодо введення на території України воєнного стану, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджено здійснення вирубки дерев саме під час дії комендантської години, як і неможливості виконання своїх обов'язків щодо забезпечення охорони лісових насаджень та недопущення незаконної вирубки дерев внаслідок дії воєнного стану.
Щодо розміру шкоди колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Розрахунок шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, здійснюється відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665.
У даному конкретному випадку розрахунок збитків проведено залученим у ході досудового розслідування спеціалістом Державної екологічної інспекції у Сумській області - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області Іриною Красновою, якою складено Висновок про орієнтовний розмір шкоди на підставі замірів діаметрів пнів здійснених під час огляду місця події (протокол огляду місця події від 17.03.2023).
За результатами проведеної у ході досудового розслідування кримінального провадження за №12023200490000264 Сумським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого судової економічної експертизи (Висновок експерта № СЕ-19/119-23/5070-ЕК від 05.05.2023) встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 17.03.2023 розмір шкоди, визначений у вказаному Висновку Державної екологічної інспекції у Сумській області, арифметично підтверджено в сумі 480 479,12 грн.
Перевіривши надані розрахунки, суд першої інстанції цілком правомірно визнав їх такими, що вони здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісів на землях лісового фонду від незаконних рубок на підвідомчій йому території Воронізького лісництва філії "Шосткинське лісове господарство", діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу на підвідомчій відповідачу території лісового фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Зважаючи на викладене, надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України, доводи скаржника в апеляційній скарзі з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі № 920/1233/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.06.2025 у справі №920/1233/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №920/1233/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 03.12.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді К.В. Тарасенко
Г.П. Коробенко