вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" листопада 2025 р. Справа№ 911/2453/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 (повне рішення складено 30.06.2025)
у справі № 911/2453/24 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до 1. Поліської селищної ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"
про визнання недійсним рішення, договору оренди та скасування державної реєстрації,
Короткий зміст позовних вимог.
У вересні 2024 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач або КОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Поліської селищної ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
1) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 28, 8115 га з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району №849-53-VII від 15.07.2020 недійсним;
2) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування рішення державного реєстратора індексний номер 53209682 від 20.07.2020 про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 із припиненням речових прав щодо неї;
3) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.07.2020 між Радинською сільською радою та ТОВ "Світанок полісся";
4) усунути перешкоди власнику - державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 у Державному земельному кадастрі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (далі - третя особа або ДП СЛП "Київоблагроліс").
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 частково накладається на землі лісового фонду, з огляду на що рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 року №849-53-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в ТОВ "Світанок Полісся" є незаконним і прийнятим в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 16, 17, 18 Лісового кодексу України, оскільки, прийнято не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб, не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача ДП "СЛП "Київоблагроліс".
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24 у задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Поліської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 28,8115 га з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 шляхом визнання недійсним рішення, договору оренди, скасування державної реєстрації відмовлено повністю.
Відмовляючи прокурору у задоволенні позову, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що прокурором при зверненні до суду в інтересах позивача до відповідачів із даним позовом неправильно обрано спосіб захисту прав та інтересів у спірних відносинах, а також те, що ним у процесі розгляду справи достовірно не доведено віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, межі та координати накладання спірної земельної ділянки із землями, які знаходяться в постійному користуванні Поліського агролісництва, факти та момент надання (передачу) відповідному державному (комунальному) лісогосподарському підприємству у постійне користування спірної земельної ділянки, а тому позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури 16.07.2025 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити; судові витрати стягнути з відповідача на рахунок Київської обласної прокуратури.
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалено з недотриманням норм процесуального права (статей 2, 3, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статей 15, 16, 328, 330, 373, 387, 391 та 658 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 152 Земельного кодексу України).
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає таке:
- при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України;
- саме наявність у лісогосподарського підприємства матеріалів лісовпорядкування є належним доказом наявності права постійного користування лісовими ділянками спеціалізованого лісогосподарського підприємства;
- рішенням Радинської сільської ради від 14.02.2000 №1 "Про надання у користування земель лісового фонду", яке судом першої інстанції безпідставно відхилено, передано в постійне користування Іванківському міжлісгоспу асоціації "Київагроліс", правонаступником якого є ДП "СЛП "Київоблагрорліс" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 911/164/21) ділянки лісового фонду, які були в постійному користуванні КСП "Світанок" площею 1265,6 га;
- відповідно до листа ДП "СЛП "Київоблагроліс" від 30.05.2024 №210 спірна земельна ділянка частково накладається на землі, які знаходяться в постійному користуванні підприємства (квартал 1, виділи 1-22);
- розташування спірної земельної ділянки на землях лісового фонду, які знаходяться в постійному користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс" також підтверджується інформацією ВО "Укрдержліспроект" від 22.05.2024 №03-607 у відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року;
- отже, в силу положень статей 19, 55, 84 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України;
- у порушення приписів статей 92, 141, 142 Земельного кодексу України, якими визначено поняття та порядок припинення права постійного користування землею, ДП "СЛП "Київоблагроліс" не надавало згоду на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що підтверджено листом від 30.05.2024 №210;
- у силу положень статті 122 Земельного кодексу України належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту, які фактично перебувають в постійному користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс", є виключно Київська обласна державна адміністрація, а тому оспорюване рішення Радинської сільської ради є незаконним і прийнято з порушенням вимог статей 20, 22, 57, 84, 93, 116, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та статей 1, 5, 7, 16, 17, 18 Лісового кодексу України, а тому останнє та укладений на його підставі договір оренди землі підлягають визнанню недійсними;
- суд першої інстанції не надав оцінки факту відсутності правонаступництва ТОВ "Світанок Полісся" від СТОВ "Світанок" та КСП "Світанок". Так, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містить висновків щодо фактичних обставин, які б свідчили про законність відведення спірної земельної ділянки чи відсутність порушення прав власника у зв'язку із цим та не містить мотивованої оцінки аргументів учасників справи і усіх поданих доказів, у тому числі оцінки факту відсутності правонаступництва ТОВ "Світанок полісся" від СТОВ "Світанок" та КСП "Світанок". У справі №911/838/21 судовими рішеннями встановлено, що реорганізація КСП "Світанок" шляхом перетворення у СТОВ "Світанок", а в подальшому у ТОВ "Світанок Полісся" не відбулася, оскільки 15.04.2020 мала місце реєстрація нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся";
- відповідно до пункту 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, проте, спірна земельна ділянка надана в оренду ТОВ "Світанок полісся" лише за результатами затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто всупереч вимог пункту 2 статті 124 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів;
- висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову через неправильність обраного позивачем способу захисту порушеного права (необхідність застосування віндикації) є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушенням статті 6 Конвенції, оскільки позивач визначає предмет, підстави позову та спосіб захисту прав, який він просить визначити у рішенні, а обов'язком суду, який наділений повноваженнями застосувати правомірний та ефективний спосіб захисту прав, є установлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог із визначенням правомірного та ефективного способу захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, яким у цьому спорі може бути визнання недійсним рішення та відновлення становища, яке існувало - повернення майна попередньому власнику, що відповідає пунктам 4, 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, пункту "г" частини третьої статті 152, частині першій статті 155 Земельного кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.
01.09.2025 від відповідача-1 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у державній власності, а також те, що користувачем спірної земельної ділянки є ДП СЛП "Київоблагроліс", а отже відсутні підстави для визнання недійсним рішення Радинської сільської ради Поліського району №847-53-VII від 15.07.2020, скасування рішення державного реєстратора індексний номер 391076029 від 20.07.2020 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Радинською сільською радою та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 15.07.2020 між Радинською сільською радою Поліського району та ТОВ "Світанок Полісся".
Прокурором обрано неналежний способу захисту у даній справі, адже прокурор мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а мав звернутися з віндикаційним позовом за правилами статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
Щодо питання правонаступництва ТОВ "Світанок Полісся" після СТОВ "Світанок", то відповідач-1 звертає увагу на обставини, встановлені у межах справи №911/838/21.
08.09.2025 від відповідача-2 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Узагальнені доводи відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу зводяться до такого:
- прокурором невірно застосовані положення пункту 5 Розділу VIII "Прикінцевих положень" Лісового кодексу України, оскільки згідно зазначеної норми закону матеріали лісовпорядкування можуть тимчасово посвідчувати права державних лісогосподарських підприємств лише на фактично раніше надані або передані їм землі;
- обов'язковою обставиною для підтвердження належності відповідних земельних лісових ділянок лісогосподарським підприємствам є факт надання таких земельних ділянок уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування, однак в матеріалах справи відсутні жодні документи, що підтверджують факт надання відповідних земельних ділянок для лісогосподарського призначення;
- недоведеність факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення свідчить і про недоведення віднесення спірної земельної ділянки до державної власності, порушення інтересів держави в особі КОДА, що є достатнім для відмови у задоволенні позову;
- наведені прокуратурою в позові твердження створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном;
- прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі КОДА, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем Поліською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірними земельними ділянками, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення та державної власності мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а мав звернутися з віндикаційним позовом за правилами статей 387, 388 Цивільного кодексу України, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не є належним до розглядуваних правовідносин.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги.
Згідно Витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.07.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Андрієнко В.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2453/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24 до надходження до суду матеріалів справи.
04.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2453/24.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 04.08.2025 по 05.08.2025 включно, процесуальні дії по справі не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику десятиденний термін з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 14.08.2025 (до суду надійшло 18.08.2025) надано суду докази сплати судового збору у розмірі 18 168,00 грн.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Андрієнка В.В.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі № 911/2453/24, справу № 911/2453/24 призначено до розгляду на "23" жовтня 2025 року о 10 год 40 хв.
У судовому засіданні 23.10.2025 Північним апеляційним господарським судом оголошено перерву до 10 год 20 хв 27.11.2025.
Явка представників учасників справи.
У судове засідання 23.10.2025 з'явилися прокурор та відповідача-2.
Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи у судове засідання 23.10.2025 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі "Електронний суд".
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача, відповідача-1 та третьої особи.
Представник прокуратури у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001203 від 22.05.2000 року Колективному сільськогосподарському підприємству "Світанок" надано право постійного користування 1265,6 га землі в межах Радинської сільської ради Поліського району.
Також, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №001201 від 22.05.2000 року КСП "Світанок" надано право постійного користування 561,6 га землі в межах Орджонікідзевської (Романівської) сільської ради Поліського району.
Рішенням Радинської сільської ради Поліського району Київської області від 15.07.2020 року №849-53-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у ТОВ "Світанок Полісся"" затверджено технічну документацію та передано в оренду ТОВ "Світанок Полісся" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 площею 28,8115 га на території Радинської сільської ради за межами населеного пункту.
15.07.2020 між Радинською сільською радою (за договором - орендодавець) та ТОВ Світанок Полісся (за договором - орендар) на підставі рішення Радинської сільської ради Поліського району Київської області від 15.07.2020 №849-53-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває у ТОВ "Світанок Полісся"" укладено Договір оренди землі, згідно умов п. 1 якого, орендодавець надає згідно рішення Радинської сільської ради від 15.07.2020 року №849-53-VII, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 28,8115 га з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009.
Відповідно до п. 8 Договору оренди землі , договір укладено на 49 років.
20.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. від 20.07.2020 року за індексним номером 53209682 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Радинською сільською радою Поліського району права власності на земельну ділянку площею 28,8115 га, кадастровий номер 3223588000:12:001:0009, а також, за ТОВ "Світанок Полісся" права користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 28,8115 га, кадастровий номер 3223588000:12:001:0009.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, зокрема, посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 частково накладається на землі лісового фонду, з огляду на що рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 року №849-53-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в ТОВ "Світанок Полісся" є незаконним і прийнятим в порушення вимог ст.ст. 20, 22, 57, 93, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 16, 17, 18 Лісового кодексу України, оскільки, прийнято не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, у спосіб та для потреб, не передбачених законодавством, без попереднього припинення права користування землекористувача ДП "СЛП "Київоблагроліс".
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить, зокрема, встановлення факту того, чи відносилась земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 на момент прийняття Радинською сільською радою Поліського району рішення від 15.07.2020 року №849-53-VII до земель лісогосподарського призначення, чи перебувала вона у державній власності, розпоряджатися якою могла тільки Київська обласна державна адміністрація, та користувачем якої є Державне підприємство Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс".
Листом від 30.05.2024 року №210 ДП СЛП "Київоблагроліс" повідомило прокуратуру, що відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року земельна ділянка 3223588000:12:001:0009 частково накладається на квартал 1 Поліського агролісництва. До вказаного листа додано копію Проекту організації та розвитку лісового господарства, копію планшетів Поліського агролісництва, скріншот з програмного забезпечення Google Планета Земля з накладанням квартальної сітки Поліського агролісництва.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельні відносини, що виникають при використанні лісів регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Земельна ділянка та права на неї, розташована на землях лісогосподарського призначення, є об'єктом земельних правовідносин. Тому, склад учасників і зміст таких правовідносин мають визначатися відповідно до земельного законодавства, з урахуванням норм лісового законодавства щодо використання та охорони лісового фонду.
Згідно ст. 1 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурором обґрунтовано позовні вимоги тим, що частина спірної земельної ділянки є частиною земель лісового фонду і перебуває у державній власності, а тому, Радинська сільська рада не мала права здійснювати реєстрацію комунальної власності на цю ділянку та не могла розпоряджатися нею на користь ТОВ "Світанок Полісся".
Згідно ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Отже, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також, не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.
За змістом ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом та виникає з моменту державної реєстрації права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 вказує: покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.
За твердженням прокурора, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності, підтверджується відповідними планово-картографічні матеріалами лісовпорядкування, які у відповідності до положень п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджують їх перебування в користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.
Згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в редакцій чинній на момент звернення прокурора з позовом до суду, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою може бути засвідчено планово-картографічними матеріалами лише за наявності доказів її передання державному чи комунальному підприємству до моменту набуття чинності Земельним кодексом України, який вступив у дію 01.01.2002 року.
З урахуванням вищенаведених приписів закону, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що умовами, за яких право постійного користування земельною ділянкою може підтверджуватися планово-картографічними матеріалами, є доведеність факту передання земельної ділянки на користь відповідного державного (комунального) підприємства до набрання чинності Земельним Кодексом України (тобто до 01.01.2002), і саме в сукупності ці дві обставини підтверджують віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Отже, доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що відповідно до положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України саме наявність у лісогосподарського підприємства матеріалів лісовпорядкування, є належним доказом наявності права постійного користування лісовими ділянками спеціалізованого лісогосподарського підприємства - є необґрунтованими, оскільки як було зазначено вище, саме в сукупності обставини надання у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України земельної ділянки та оформлення планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування підтверджують віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Матеріали справи не містять рішення уповноважених органів про передачу в постійне користування ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" спірної земельної ділянки, а також, доказів отримання ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" державного акта або іншого документа на право постійного користування спірною земельною ділянкою.
Апеляційним господарським судом критично оцінюється посилання прокурора на рішення Радинської сільської ради №10 від 14.02.2000 року "Про надання в користування земель лісового фонду", яким Радинська сільська рада вирішила дати згоду на передачу в постійне користування Іванківському міжлісгоспу ділянки лісового фонду, які були в постійному користуванні КСП "Світанок" на площі 909,3 га, оскільки, з вказаного рішення не вбачається, що земельна ділянка площею 909,3 га, згоду на передачу якої в постійне користування Іванківському міжлісгоспу було надано рішенням ради, та земельна ділянка площею 1265,6 га, право постійного користування якою надано КСП "Світанок" державним актом серії ІІ-КВ №001203 від 22.05.2000 р., є однією і тією ж самою земельною ділянкою.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання "Укрдержліспроект" разом із листом від 22.05.2024 року №03-607, адресованим Київській обласній прокуратурі, надало витяг з картографічної бази даних лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів 2, 3, 7, 35, 37, 47, 48, 49, 50, 56, 58, 79, 80, Радинського, 6 Стещанського, 70, 72 Зеленополянського лісництв ДП "Поліський лісгосп" відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, кварталів 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, ДП СЛП "Київоблагроліс" Північний агролісосп Поліського лісництва відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 року та межами їх таксаційних виділів і межами земельних ділянок, що нанесені згідно з наданими каталогами координат. Також, у вказаному листі ВО "Укрдержліспроект" повідомило, що інформація про межі лісокористувачів за матеріалами лісовпорядкування з 1990 року в ВО "Укрдержліспроект" відсутня.
До вказаного листа доданий, зокрема витяг з картографічної бази даних ДП СЛП "Київоблагроліс" Північний агролісгосп Поліського лісництва частини кварталів № 1, №2 і частини кварталу №3 відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року з нанесеними земельними ділянками за наданими координатами М 1:10 000, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009.
Проте, вказаний витяг не підтверджує факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" або іншого лісогосподарського підприємства до 01.01.2002 року, оскільки, складений відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 року. Інші витяги, додані до листа ВО "Укрдержліспроект" від 22.05.2024 року №03-607, інформації щодо розташування спірної земельної ділянки не містять.
Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" листом №210 від 30.05.2024 року повідомило Київську обласну прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 частково накладається на квартал 1 Поліського агролісництва. До вказаного листа додано, зокрема, копію наказу від 08.09.2022 р. № 48 Київського обласного по м. Києву управління лісового та мисливського господарства "Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"", копію "Проекту організації та розвитку лісового господарства", копію планшетів №1, №2 та №3 Поліського агролісництва за матеріалами лісовпорядкування 2019 року.
Проте, вказані документи не підтверджують факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" або іншого лісогосподарського підприємства до 01.01.2002, оскільки, складені відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2019 р.
З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт віднесення спірної земельної ділянки, станом на дату передання її у комунальну власність та в оренду, до земель лісогосподарського призначення.
Недоведеність факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, свідчить і про недоведення віднесення спірної земельної ділянки до державної власності, порушення інтересів держави в особі КОДА, що є достатнім для відмови у задоволенні позову та усуває необхідність надання оцінки іншим доводам прокурора.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про ненадання прокурором належних і допустимих доказів, які б підтверджували віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення на час її передачі в комунальну власність і, в подальшому, в оренду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор в апеляційній скарзі посилався зокрема на те, що в силу положень ст. 122 Земельного кодексу України належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту, які фактично перебувають в постійному користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс", є виключно Київська обласна державна адміністрація.
Однак, недоведеність факту віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, свідчить і про недоведення віднесення спірної земельної ділянки до державної власності, порушення інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, що свідчить про відсутність обумовлених законом підстав для задоволення вимог прокурора за наведених ним підстав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції, що не було спростовано прокурором в апеляційній скарзі.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до листа ДП СЛП "Київоблагроліс" від 30.05.2024 року №210, земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 частково накладається на землі, які знаходяться в постійному користуванні підприємства, що також підтверджується інформацією ВО Укрдержліспроект від 22.05.2024 року №03-607 у відповідності до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 Верховний Суд сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним способом захисту порушеного права слід вважати віндикаційний позов.
Особа, яка подає такий позов, повинна довести, на яку саме земельну ділянку та в яких межах відбувається накладання. Захистити право без чіткої ідентифікації земельної ділянки неможливо. Позивач повинен ідентифікувати ділянку, зокрема, визначивши координати поворотних точок меж та прив'язку цих точок до пунктів державної геодезичної мережі, відповідно до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Прокурор, заявляючи про часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які знаходяться у користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс", не дотримався вказаних вимог та не визначив меж можливого накладання.
Доводи прокурора про те, що ДП "СЛП "Київоблагроліс" фактично з 2000 року вчиняються правомірні дії щодо спірної земельної ділянки, а саме: проводиться постійне лісовпорядкування спірної земельної ділянки, за результатами якого розробляються відповідні матеріали лісовпорядкування, здійснюються заходи щодо охорони, захисту та відтворення лісів, також здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів, а також вчиняються інші дії, відповідно до сфери діяльності підприємства - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказані обставини не є такими, що підтверджують право постійного користування спірною земельною ділянкою в розумінні п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в контексті спірних правовідносин.
Щодо доводів прокурора про те, що судом першої інстанції не надано оцінки факту відсутності правонаступництва ТОВ "Світанок Полісся" від СТОВ "Світанок" та КСП "Світанок", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вказував Верховний Суд, складовою юридичної визначеності є принцип res judicata. Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано (п.8.15 постанови Верховного Суду у справі №910/16505/19 від 11.09.2020).
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У межах справи № 911/839/21 розглядались позовні вимоги Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Поліської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" про визнання недійсним рішень та договорів оренди землі, зокрема і щодо спірної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі №911/839/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022, у позові прокурора відмовлено, а Верховний Суд ухвалою від 22.12.2022 закрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, зокрема з огляду на наступне:
- у вказаних судових актах в межах справи № 911/839/21 також встановлено, що згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 року №11399352202 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся" (код ЄДРПОУ 43595021) є правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (код ЄДРПОУ 30163758), а як вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Світанок Полісся" від 08.04.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області Білан Є.Г. за №1096, 1097, що міститься у матеріалах справи, до ТОВ "Світанок Полісся" як правонаступника, передаються всі права, майно та обов'язки СТОВ "Світанок", які належать йому;
- згідно Рішення загальних зборів засновників СТОВ "Світанок" від 20.04.2020 року вбачається, що у зв'язку із ліквідацією СТОВ "Світанок" (правонаступника КСП "Світанок") вирішено передати право власності на земельні ділянки колективної власності СТОВ "Світанок" правонаступнику ТОВ "Світанок Полісся" загальною площею 747,78 га, передати право постійного користування землями загальною площею - 2174,5 га правонаступнику ТОВ "Світанок Полісся", вважати ТОВ "Світанок Полісся" правонаступником СТОВ "Світанок";
- рішенням загальних зборів учасників СТОВ "Світанок Полісся" від 21.04.2020 року вирішено наступне. У зв'язку з тим, що ТОВ "СВІТАНОК ПОЛІССЯ" є правонаступником СТОВ "СВІТАНОК" (правонаступник КСП "СВІТАНОК"), прийняти у власність товариства землі колективної власності СТОВ "СВІТАНОК" площею - 747,78 га, які належали СТОВ "СВІТАНОК" на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ №000005 від 22.05.2000 року; серії КВ №000006 від 22.05.2000 року; серії КВ №000004 від 22.05.2000 року. Також, запропоновано ТОВ "СВІТАНОК ПОЛІССЯ", як правонаступнику СТОВ "СВІТАНОК", прийняти землі площею - 2174,5 га, які перебували в постійному користуванні СТОВ "СВІТАНОК" (правонаступник КСП "СВІТАНОК") на підставі державних актів на право колективної власності серії ІІ-КВ №001203 від 22.05.2000 року, ІІ-КВ №001202 від 22.05.2000 року, ІІ-КВ №001201 від 22.05.2000 року;
- статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою;
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 року у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 року у справі №826/5806/17 зроблено висновок, що статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР;
- отже, запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує (аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2020 № 826/10249/18);
- відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №826/10249/18);
- крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі №810/3563/13-а за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до СТОВ "Світанок" припинено юридичну особу - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" та запис №13371130010000910 щодо припинення юридичної особи СТОВ "Світанок" внесено саме на виконання вказаного судового рішення;
- згідно ч. 1 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду;
- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація припинення юридичної особи за судовим рішенням проводиться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов'язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію;
- згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників;
- відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства чи договору, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 ЦК України);
- внаслідок певної дії (події) сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу - правонаступника чи стосовно лише цивільних прав (обов'язків), чи одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Заміна сторони у зобов'язанні може бути результатом або сингулярного правонаступництва, або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (ч. 1 ст. 104 ЦК України), або спадкування (ст. 1216 ЦК України);
- реорганізацію слід розглядати крізь призму сукупності ознак, які притаманні даному правовому явищу, не ототожнюючи таку процедуру тільки зі зміною організаційно-правової чи майнової складової як кваліфікуючої ознаки реорганізації. Це процес, якому притаманні такі ознаки: 1) має місце універсальне правонаступництво, яке полягає у переході майна, прав і обов'язків від юридичної особи - правопопередника до юридичної особи - правонаступника; 2) при здійсненні реорганізації відбувається припинення та / або створення юридичних осіб, які перебувають у процесі реорганізації; 3) суб'єктами, які беруть участь у проведенні реорганізації, виступають юридичні особи, які передають своє майно, права і обов'язки юридичним особам - правонаступникам; 4) при проведенні реорганізації може відбуватися зміна майнового становища юридичної особи - правонаступника, яка полягає у зменшенні або збільшенні обсягу капіталу, що переходить у порядку правонаступництва, та / або зміна суб'єктного складу (учасників), що залежить від порядку та форми проведення реорганізації;
- при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №910/5953/17);
- згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №264/5957/17 зазначено, що відомості з ЄДР можуть підтверджувати факт правонаступництва юридичної особи у випадку її припинення шляхом реорганізації. Проте у випадках заміни сторони у зобов'язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в ЄДР щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов'язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов'язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації;
- відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 року у справі №21-3а11, припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво;
- як вірно встановлено судом першої інстанції, КСП "Світанок" припинило своє існування та право постійного користування на земельні ділянки 01.01.2002 року. Відповідно до Статуту ТОВ "Світанок Полісся" (код ЄДРПОУ 43595021), затвердженого протоколом №1 від 08.04.2020 року установчих зборів засновників, ТОВ "Світанок Полісся" є юридичним правонаступником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" (код ЄДРПОУ 30163758);
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним;
- статтею 141 ЗК України, передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме, а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
- відповідно до ст. 37 ЦК України у редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання) (ч.1). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію (ч.2);
- таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд, наведені положення Земельного кодексу України потрібно застосовувати таким чином, що коли відбувається припинення особи без правонаступництва, то у такому випадку виникають підстави для припинення права користування земельною ділянкою;
- у разі ж реорганізації особи, зміни її організаційно-правової форми чи назви, підстави для припинення права користування земельною ділянкою не виникають (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №914/839/18);
- відповідно до п. 6 Положення про ЄДР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється. Відповідно до п. 15 Положення про ЄДР, ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 року);
- у разі реорганізації новоутворена юридична особа має однаковий код ЄДРПОУ, майно, юридичну адресу, що і юридична особа, яка припинилася (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року у справі №5004/1264/12).
З викладеного вбачається, що доводи прокурора про те, що у справі №911/838/21 судовими рішеннями встановлено, що реорганізація КСП "Світанок" шляхом перетворення у СТОВ "Світанок", а в подальшому у ТОВ "Світанок Полісся" не відбулася, оскільки 15.04.2020 мала місце реєстрація нової юридичної особи - ТОВ "Світанок Полісся" - є необґрунтованими.
Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права Київської обласної державної адміністрації, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Так, способом захисту порушеного права прокурор обрав негаторний позов. Сутність такого захисту, на думку прокурора, має полягати у необхідності усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 року №849-53-VII недійсним; скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за Радинською сільською радою на земельну ділянку із припиненням речових прав щодо неї; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладено 15.07.2020 між Радинською сільською радою та ТОВ "Світанок Полісся"; скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Судом встановлено, що 20.07.2020 року на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Березанської міської ради Брикова О.С. від 20.07.2020 з індексним номером: 53209682 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за Радинською сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 площею 28,8115 га, а також, про реєстрацію за ТОВ "Світанок Полісся" права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 площею 28,8115 га строком на 49 років.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Верховний Суд відступив від своїх попередніх висновків, та зазначив, що оскільки законодавство прямо передбачає можливість перебування земель лісового фонду у володінні приватних суб'єктів, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності, то на відміну від земель водного фонду захист прав власника на які має здійснюватися у спосіб подання негаторного позову, захист прав власника на землі лісогосподарського призначення має здійснюватися у спосіб подання віндикаційного позову, в порядку передбаченому ст. 387 ЦК України, за умови, що за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі прав, що є підтвердженням здійснення відповідачем володіння такою земельною ділянкою.
Так, у п. 72 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.
Згідно приписів ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Тобто, негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
У п. 70 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
Як вже зазначалося, право власності за Поліською селищною радою на спірні земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на майно, що, з огляду на викладене вище, дає підстави для висновку, що відповідач-1 є володільцем спірної земельної ділянки.
У п. 146 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Таким чином, прокурор, здійснюючи захист інтересів держави в особі Київської обласної державної адміністрації, усвідомлюючи, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за відповідачем-1 Поліською селищною радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та який здійснює фактичне володіння спірними земельними ділянками, стверджуючи про її приналежність до земель лісогосподарського призначення та державної власності, мав звернутися до суду не з негаторним позовом та просити усунути перешкоди у користуванні майном, а мав звернутися із віндикаційним позовом за правилами ст. ст. 387, 388 ЦК України, а тому, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права не є належним до розглядуваних правовідносин.
В контексті зазначених висновків суд відхиляє посилання прокурора в позові на низку постанов Верховного Суду, відповідно до яких, протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державну реєстрацію права власності на неї необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.
Крім того, в обґрунтування обраного способу захисту прокурор посилається на те, що оскільки, спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, а інша частина належить іншій особі, то повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право цієї особи на іншу частину земельної ділянки, а часткове повернення неможливе у зв'язку із її сформованістю як єдиного об'єкта цивільних прав, з огляду на що зобов'язати відповідачів повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави буде неправомірним.
Прокурор вважає, що ефективним способом захисту порушеного права у разі часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісового фонду є подання негаторного позову, у складі позовних вимог якого має бути вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з огляду на що прокурор також просить суд усунути перешкоди власнику державі в особі Київської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 у Державному земельному кадастрі.
Як вже зазначалось, ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" листом №210 від 30.05.2024 повідомило Київську обласну прокуратуру про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 частково накладається на квартал 1 Поліського агролісництва.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №446/478/19 Верховний Суд сформував висновки про те, що навіть у разі часткового накладання спірної земельної ділянки особи, за якою зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, належним способом захисту порушеного права слід вважати саме віндикаційний позов.
Особа, що звертається із таким позовом має довести, яка саме земельна ділянка, в яких межах накладається. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо. Тобто позивач має ідентифікувати, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Інакше, особа, за якою в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право власності, буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною, і правомірність надання у власність якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.
У цій справі, прокурор, посилаючись на часткове накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності та у користуванні ДП "СЛП "Київоблагроліс" зазначених вимог не дотримався, межі ймовірного накладання не визначив, а тому, вимоги про усунення перешкод у користуванні, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009 у Державному земельному кадастрі в цілому не відповідають ознакам законності та не можуть бути задоволені як з мотивів обрання неналежного способу захисту порушеного права (подання негаторного позову замість віндикаційного) так і з мотивів недоведеності позовних вимог (щодо меж часткового накладання).
Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.
А тому, оскільки, висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах мають перевагу над висновками касаційних судів у складі Верховного Суду, викладених з відповідного питання, суд не приймає до уваги посилання прокурора в позові на висновки, що викладено у постановах Верховного Суду, перелік яких зазначено в позові, та вважає, що релевантними для розглядуваної справи є саме висновки, що викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 446/478/19.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).
Отже під час розгляду справи прокурором не доведено факт віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель лісогосподарського призначення, та, звертаючись з даним позовом, прокурором обрано неналежний спосіб захисту права.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи недоведеність прокурором факту безпідставності набуття відповідачем-1 Поліською селищною радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, та, відповідно, приналежності її до земель державної власності, приймаючи до уваги недоведеність прокурором факту порушення прав та інтересів Київської обласної державної адміністрації, обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують установлених судом обставин.
Усі інші доводи та міркування прокурора, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги прокурора не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судові витрати.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі №911/2453/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2025 у справі №911/2453/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/2453/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 03.12.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
К.В. Тарасенко