вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"02" грудня 2025 р. Справа№ 927/1000/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025
у справі № 927/1000/25 (суддя Моцьор В.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_3 ,
3. ОСОБА_4 ,
4. ОСОБА_5 ,
5. ОСОБА_6 ,
6. ОСОБА_7
про стягнення 821 000,00 грн,
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі № 927/1000/25 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором безпроцентної цільової позики (фінансової допомоги) у розмірі 20 000 доларів США (824 572,00 грн).
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 05.11.2025 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 про відмову у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фруктова Феєрія», ОСОБА_4 , директора підприємства споживчої кооперації «Прилуцький консервний завод», Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення боргу за договором безпроцентної цільової позики надаю уточнюючу інформацію; ухвалити нове рішення, згідно якого врахувати безпідставність та неправомірність ухвали Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025, а також стягнути з відповідачів на користь позивача борг за договором безпроцентної цільової позики у розмірі 20 000 доларів США (824 572,00 грн); судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі № 927/1000/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1000/25. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі № 927/1000/25 до надходження до суду матеріалів справи.
27.11.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/1000/25.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до приписів пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини вказаного рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Водночас реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якими, відповідно, й закріплені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема статтею 258 ГПК України.
Відповідно до вимог частини першої статті 56 ГПК України cторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Приписами частини першої статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким внесено зміни до Конституції України та доповнено Основний Закон окремими статтями.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України).
Ураховуючи наведене, представництво у суді апеляційної інстанції, у провадженнях, розпочатих після 01.01.2018 має здійснюватися адвокатом. При цьому підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Згідно з частинами першою та третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Отже, особа, яка здійснює представництво за довіреністю, в якій зазначено, що вона видана фізичній особі/громадянину, повинна мати статус адвоката та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Також, відповідно до вимог статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви скарги клопотання (частини четверта та дев'ята статті 60 ГПК України).
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає документів на підтвердження його повноважень.
Колегією суддів Північного апеляційного господарського суду встановлено, що апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 підписано та подано через систему "Електронний суд" на підставі довіреності представником Соломкою Анастасією Вячеславівною. На підтвердження своїх повноважень останньою додано довіреність за № 1038 від 12.07.2023, згідно якої ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважила Соломку Анастасію Вячеславівну представляти її інтереси як фізичної особи.
Доказів того, що Соломка Анастасія Вячеславівна є адвокатом апеляційному господарському суду не надано та матеріали справи не містять. В довіреності за № 1038 від 12.07.2023 не зазначено, що вона видана Соломці Анастасії Вячеславівні як адвокату.
Крім того, Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно з частиною першою статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина третя статті 12 ГПК України).
Малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 12 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 247 ГПК України у спрощеному позовному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи.
Відповідно до частини третьої статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Окрім наведеного, відповідно до частини другої статті 247 ГПК України у спрощеному порядку може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Приписами пункту 1 частини п'ятої статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, відповідно до пункту 2 указаної норми малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, процесуальний закон визначає малозначними справами, які по-перше, визнані такими (малозначними) в силу закону (пункт 1 частина п'ята статті 12 ГПК України), і по друге, визнані малозначними судом (пункт 2 частини п'ятої статті 12 ГПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що дана справа не є малозначною, оскільки згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3 028,00 грн, а тому на момент подання позову, малозначною справою була справа, у якої ціна позову не перевищує 302 800,00 грн. А отже, представництво інтересів скаржника фізичною особою (не адвокатом) за довіреністю виключається.
Таким чином, матеріали апеляційної скарги та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що Соломка Анастасія Вячеславівна має право, відповідно до закону, представляти інтереси ОСОБА_1 в Північного апеляційному господарського суді в якості представника (адвоката), а тому відсутні підстави вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Згідно ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано, або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Однак Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 17.08.2020 у справі №908/290/20, від 17.09.2020 у справі №910/3850/20, від 25.08.2022 у справі №910/25456/15, неодноразового наголошував на "виключності" випадків повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України, які полягають у тому, що у суду, з урахуванням долучених до апеляційної скарги документів, не повинно виникати сумнівів у відсутності в особи, яка підписала апеляційну скаргу як представник або в порядку самопредставництва, повноважень на підписання апеляційної скарги.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина 4 статті 11 ГПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 наголосила, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду також прийняла до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
Подібний правовий висновок міститься також в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2024 у справі № 907/643/21.
У зв'язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, уникаючи надмірного формалізму, скаржнику слід у строк, визначений цією ухвалою подати до апеляційного суду докази на підтвердження повноважень Соломки Анастасії Вячеславівни на представництво інтересів ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене та приписи Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства та підлягає залишенню без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України.
За приписами ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо заявником не будуть усунуті недоліки в строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.10.2025 у справі № 927/1000/25 залишити без руху.
2. Роз'яснити скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржник має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази на підтвердження повноважень Соломки Анастасії Вячеславівни на представництво інтересів ОСОБА_1 , шляхом подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.
3. Попередити скаржника, якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана в зазначений строк, то у господарського суду апеляційної інстанції будуть відсутні підстави прийняти таку апеляційну скаргу до розгляду та остання буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга