вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа№ 925/90/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Носова П.І.
від відповідача: не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025, повний текст рішення складено 09.04.2025
у справі № 925/90/25 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат»
про стягнення 3 053 375,15 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 053 375,15 грн. з яких: 2 424 494,75 грн основний борг, 319 851,29 грн пені, 36 666,33 грн як 3 % річних, 151 138,04 грн інфляційних втрат та 121 224,74 грн штрафу на підставі договору поставки № 9 від 25.03.2024, укладеного між сторонами у справі.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібзавод № 5» - 2 424 494,75 грн основний борг, 319 851,29 грн пені, 36 666,33 грн 3 % річних, 151 138,04 грн інфляційних втрат, 121 224,74 грн штрафу на підставі договору поставки № 9 від 25.03.2024 року, 45 800,63 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 30 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 повністю. Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Запорізький хлібзавод №5» повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що в договорі №9 від 25 березня 2024 особою, що має право виступати інтересах ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» визначено Директора товариства Іванченка Олексія Леонідовича, інших підписантів ані договором, ані статутними документами ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» не встановлено. До позовної заяви Позивачем не надано документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особою відмінною від директора ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» Іванченка Олексія Леонідовича. Отже додані до Позовної заяви на підтвердження факту відвантаження та реалізації товару видаткові накладні не підписані уповноваженою на те особою. Виходячи з вищенаведеного Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо здійснення постачання товарів. Додані до Позову Позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути належними та допустимим доказами в даній справі.
Скаржник вважає, що позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості Відповідача та права на стягнення такої заборгованості, отже судом неправомірно враховані додані Позивачем в якості доказів документи.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що твердження скаржника спростовуються наявними документальними доказами, а саме: до позовної заяви Позивачем було надано підписану уповноваженими представниками Сторін Додаткову угоду про використання факсимільного підпису від 25.03.2024 року до Договору поставки від 25.03.2024 року № 9, відповідно до умов якої, Сторони домовились, що уповноваженою особою покупця з підписання видаткових накладних щодо прийняття товарно-матеріальних цінностей є Менеджер зі збуту Попов В.О. При виконанні зобов'язань для підписання документів (первинні документи бухгалтерського обліку, товаросупровідні документи та інші облікові документи) може використовуватися факсимільний підпис (факсиміле), що має силу власноручного підпису. Всі наявні видаткові накладні щодо передачі товару мають відтиск саме такого факсиміле, зразок якого міститься у вказаній додатковій угоді. До того ж, слід звернути увагу, що видаткові накладні/товарно-транспортні накладні фіксують факт отримання/передачі/доставки товару, тобто це підтверджує, що позивач поставив, а Відповідач прийняв товар за видатковими накладними/товарно-транспортними накладними, які були підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача. Таким чином, твердження Відповідача про не надання Позивачем документів на підтвердження права підпису видаткових накладних іншою особо, відмінною від директора, є таким, що не відповідає дійсності.
Також позивач вказує на те, що у тексті апеляційної скарги відповідач прямо не заперечує фактичне отримання товару, а надаються зауваження виключно до оформлення первинних документів, належне оформлення яких, при цьому, покладається саме на отримувача товару, тобто на відповідача. Позивачем зі свого боку належним чином було оформлено видаткові та товарно-транспортні накладні. Всі додані позивачем до матеріалів справи видаткові та товарно-транспортні накладні містять обов'язкові реквізити, такі як: дата їх складання; назва підприємства, від імені якого складено документ і назва підприємства, якому здійснюється поставка товару за цими накладними; зміст та обсяг господарських операцій, одиниця виміру господарських операцій; особисті підписи уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки підприємств). Відтиск печатки та підписи уповноважених осіб на видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням участі ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат», у здійсненні господарських операцій за цими накладними.
Позивач зазначив, що ним додано до позовної заяви належні та допустимі докази на
підтвердження здійснення постачання товару відповідачу та, відповідно, заборгованості відповідача (належним чином оформлені видаткові та товарно-транспортні накладні). Окрім того, відповідач фактично не заперечує проти приймання ним товару від позивача, а саме: відповідач здійснив приймання товару та його часткову оплату в сумі 4 093 230,83 грн., тобто здійснив часткове виконання прийнятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки від 25.03.2024 року № 9, крім того, після винесення рішення суду першої інстанції відповідач здійснив часткову оплату боргу в загальній сумі 200 000,00 грн, а саме: 10.04.2025 - 100 000,00 грн; 22.04.2025- 100 000,00 грн.
Позивач вважає, що така поведінка відповідача може свідчити про недобросовісність його як покупця, який таким чином намагається уникнути обов'язку з оплати отриманого товару. Невизнання відповідачем підписаних його представником первинних документів (підписаних таким саме чином, які і всі інші первинні документи, поставка по яких не оспорювалась та була проведена оплата) не може бути підставою, яка звільняє його від обов'язку оплатити отриманий товар.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 925/90/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 54 960,75 грн.
09.05.2025 від скаржника надійшло клопотання на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025, до якого додано платіжну інструкцію № 4785 від 07.05.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 54 960,75 грн.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25. Призначено справу № 925/90/25 до розгляду у судовому засіданні 08.07.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 задоволено заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібзавод № 5» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
30.06.2025 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібзавод № 5» надійшла заява про заміну найменування позивача, оскільки 24 червня 2025 було проведено державну реєстрацію зміну найменування позивача, а саме з Товариства з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» на Товариство з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ».
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» про відкладення розгляду справи № 925/90/25. Відкладено розгляд справи № 925/190/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 на 09.09.2025.
У судовому засіданні 09.09.2025 колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача про зміну найменування.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 925/90/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 до 14.10.2025 в режимі відеоконференції. Змінено найменування позивача у справі № 925/90/25 з Товариство з додатковою відповідальністю «Запорізький хлібозавод № 5» на Товариство з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ».
13.10.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю отримання професійної правничої допомоги ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат» та залучення адвоката.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 розгляд справи відкладався на 14.10.2025 з цих самих підстав, водночас, повторне відкладення розгляду справи є правом а не обов'язком суду, крім того, керівник відповідача не був позбавлений права представляти інтереси відповідача особисто.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 925/90/25 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання 14.10.2025 не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 25.03.2024 між позивачем (Товариством з додатковою відповідальністю «Запорізький Хлібозавод № 5», в подальшому змінено назву на Товариство з додатковою відповідальністю «ЕЙЧДІ БЕЙКЕРІ ІСТ» та відповідачем укладено договір поставки № 9, відповідно до п. 1.1. якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язався передати у власність відповідача, за договором покупця, товар, визначений у п. 1.2. цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2. договору, товаром за даним договором є харчові продукти, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається в додатку № 1 до даного договору «Специфікація» ( далі - Товар та/або харчові продукти). Кожна окрема партія товару, строки постачання, порядок фасування та/або пакування визначається в заявках відповідача та видаткових накладних на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за заявками відповідача, які узгоджуються засобами зв'язку, які визначені в розділі 13 даного договору або інші засоби зв'язку представників сторін.
Згідно із п. 2.2. договору, розрахунки за цим договором між позивачем і відповідачем здійснюються у строк 21 банківський день з моменту отримання Товару відповідачем, підписання видаткових накладних.
Сторонами у п. 1.6 договору погоджено умову про те, що доставка Товару здійснюється власним або найманим транспортом за рахунок позивача в місця доставки, що вказуються відповідачем в заявках.
Приймання-передача Товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару відповідачу (за умови, якщо у відповідача не виникає об'єктивної підозри, щодо якості Товару), яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - відповідачу, 1 примірник - позивачу та товарно-транспортною накладною (п. 4.2 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
На виконання умов договору в період з 09.04.2024 по 14.04.2024 позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 6 517 725,58 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу (том 1-13), належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.
Видаткові накладні мають посилання на укладений між сторонами договір № 9 від 25.03.2024, містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками.
Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 500 000,00 грн (а.с. 61 том 1), у зв'язку з цим було частково погашено накладну від 09.04.2024 № ХК5П0111008 на суму 2011,80 грн. Тому сума за накладною від 09.04.2024 № ХК5П0111008 з урахуванням часткового погашення складає 589,40 грн. (2601,20-2011,80 = 589,40 грн). Сума, в розмірі 497 988,20 грн було направлено на погашення раніше виниклої заборгованості.
Також позивачем подано довідку АТ «Райффайзен Банк» (а.с. 60 том 1) про сплату на користь позивача відповідачем в загальній сумі ще 3 593 230,83 грн із посиланням у призначеннях платежів на договір між сторонами № 9 від 25.03.2024.
Тобто, з урахуванням часткової оплати, загальна сума залишку боргу відповідача за отриманий товар складає 2 424 494,75 грн. (6 517 725,58 - 500 000,00 - 3 593 230,83 грн), у зв'язку із чим позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 053 375,15 грн. з яких: 2 424 494,75 грн. основний борг, 319 851,29 грн. пені, 36 666,33 грн. як 3 % річних, 151 138,04 грн. інфляційних втрат та 121 224,74 грн. штрафу на підставі договору поставки № 9 від 25.03.2024, укладеного між сторонами у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного Кодексу України.
Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору в період з 09.04.2024 по 14.04.2024 позивачем поставлено товар відповідачу на загальну суму 6 517 725,58 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу (том 1-13), копії яких є в матеріалах справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що видаткові накладні мають посилання на укладений між сторонами договір № 9 від 25.03.2024, містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками. При цьому, відповідачем не надано доказів наявності між сторонами спору з приводу якості та кількості поставленого товару, отже товар за всіма накладними відповідачем прийнято без зауважень.
Враховуючи часткові сплати відповідачем за отриманий від позивача товар, загальна сума залишку боргу відповідача за отриманий товар складає 2 424 494,75 грн (6 517 725,58 грн - 500 000,00 грн - 3 593 230,83 грн).
Строк виконання зобов'язання за всіма поставками товару для відповідача є таким, що настав.
Доказів сплати заборгованості за поставлений позивачем товар, як і доказів відсутності заборгованості, відповідачем не надано, у зв'язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 424 494,75 грн заборгованості за поставлений позивачем товар.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 319 851,29 грн пені та 121 224,74 грн штрафу за прострочення розрахунків, 151 138,04 грн інфляційних втрат та 36 666,33 грн як 3% річних за прострочення сплати основної суми боргу за товар.
Відповідно до п. 7.9. договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей), у випадку прострочення строків оплати поставленого Товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення платежу. У разі порушення відповідачем строків оплати поставленого Товару більш ніж на 5 календарних днів, відповідачем на вимогу позивача додатково сплачує штраф у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розрахунки є арифметично правильними, у зв'язку із чим правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є суми пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у розмірах 319 851,29 грн, 121 224,74 грн, 36 666,33 грн та 151 138,04 грн, відповідно.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 51 156,00 грн, з яких 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 21 156,00 грн як вартість виготовлених копій документів.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із матеріалів справи, послуги правничої допомоги позивачу надавалися з боку адвоката Носової Поліни Ігорівни, яка брала участь у всіх судових засіданнях, подавала документи і докази до суду, виконувала вимоги суду.
Згідно із договором № 5-АП про надання правової допомоги від 18.09.2017, укладеного між адвокатським об'єднанням «Калниш, Носова і партнери» та товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький хлібзавод № 5» , Адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надати усіма законними методами та способами юридичну (правову) допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором ( п. 1.1. договору).
Додатковими угодами від 30.11.2020 та від 29.12.2023 продовжено дію договору.
Додатковою угодою від 06.01.2025 (а.с. 144, том 14) сторони погодили наступні погодинні ставки представників Адвокатського об'єднання:
Ставка представника - 500,00 грн. за 1 робочу годину
Ставка представника за участь в одному судовому засіданні (з урахуванням відеоконференції ) - 4 000,00 грн.
31.03.2025 між адвокатським об'єднанням та позивачем складено та підписано Акт прийому-передачі виконаних послуг (наданих послуг) (зворотній а.с. 144, том 14) з якого вбачається, що вартість наданих послуг за цим актом становить 30 000,00 грн. та складається з наступного:
1. Збирання, аналізування та систематизація документів щодо контрагента Клієнта ТОВ «Черкаський м'ясокомбінат», а саме: договір поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт звірки, банківські виписки, листа та інше.
Кількість витраченого часу представником - 10 робочих годин.
Ставка представника грн./год. - 500,00 грн. Разом - 5000,00 грн.
2. Підготовка позовної заяви з розрахунком судових витрат до ТОВ « Черкаський м'ясокомбінат», формування документів , нумерування та їх зшивання.
Кількість витраченого часу представником - 25 робочих годин.
Ставка представника грн./год. - 500,00 грн. Разом - 12 500,00 грн.
3. Участь у підготовчому засіданні 06.03.2025 в режимі відеоконференції, адвокат Носова П.І. - 4 000,00 грн.
4. Участь у підготовчому засіданні 24.03.2025 в режимі відеоконференції, адвокат Носова П.І. - 4 000,00 грн.
5. Участь у підготовчому засіданні 04.04.2025 в режимі відеоконференції, адвокат Носова П.І. - 4 000,00 грн.
6. Підготовка заяви від 31.03.2025 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та про залучення Акту виконаних робіт та додаткової угоди до справи.
Кількість витраченого часу представником - 1 робоча година
Ставка представника грн./год. - 500,00 грн.
Разом 500,00 грн.
Даний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками без зауважень до адвокатських послуг.
Позивачем на користь адвокатського об'єднання сплачено 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1749 від 25.03.2025.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що адвокат позивача належним чином представляв інтереси сторони спору, не вчиняв дій для затягування розгляду справи чи зловживання процесуальними правами і з урахуванням критерію розумності цих витрат у даному конкретному спорі між сторонами, суд вважає обґрунтованим стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу до стягнення з відповідача в розмірі 30 000,00 грн.
Заперечення відповідача у відзиві на заяву про стягнення судових витрат від 03.04.2025 щодо розміру витрат є необґрунтованими та правомірно відхилено господарським судом першої інстанції, враховуючи те, що проведена адвокатом робота з підготовки позовної заяви із додатками (14 томів справи), ціна позову в розмірі 3 053 375,15 грн, участь в судових засіданнях, подання документів з процесуальних питань відповідає заявленим до стягнення 30 000,00 грн. адвокатських витрат в даній конкретній справі.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості виготовлення копій документів в розмірі 21 156,00 грн, оскільки при наявності у обох сторін електронних кабінетів, у позивача ні для суду, ні відповідачу, не було необхідності направляти позовну заяву із додатками у паперовому вигляді, що потягло за собою виготовлення копій документів на суму 21 156,00 грн, тобто, зазначені витрати не були необхідними для розгляду справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на те, що товар прийнято відповідачем, докази проведення розрахунку за позовними вимогами останнім не надано а строк виконання зобов'язання з оплати товару є таким, що настав, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 424 494,75 грн заборгованості, 319 851,29 грн пені, 121 224,74 грн, штрафу, 36 666,33 грн 3% річних та 151 138,04 грн інфляційних втрат на підставі договору поставки № 9 від 25.03.2024, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що додатковою угодою від 25.03.2024 до договору поставки від 25.03.2024 № 9 про використання факсимільного підпису (а.с. 58 (зворот) т. 1), сторони домовились, що уповноваженою особою відповідача з підписання видаткових накладних щодо прийняття товарно-матеріальних цінностей є Менеджер зі збуту Попов В.О., яким і підписані накладні, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України); настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини; доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.); наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що навіть якщо первинні документи на отримання товару за видатковими накладними і було підписано особою від імені позивача, яка вийшла за межі своїх повноважень, то відповідач не заперечив отримання товару, кошти за товар частково сплачено відповідачем із посиланням на договір між сторонами і відповідачем не надано доказів протиправного вибуття печатки із його володіння, якою скріплено первинні документи про господарські операції, у зв'язку із чим, доводи скаржника про підписання видаткових накладних не уповноваженою особою відповідача є безпідставними.
Слід зазначити, що відповідач не заперечує отримання поставленого позивачем товару, водночас посилається лише на недоліки оформлення товарно-супровідних документів.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що апеляційна скарга не містить доводів відповідача про порушення чи неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, як і не містить заперечень щодо стягуваної суми витрат на послуги адвоката.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський м'ясокомбінат» на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.04.2025 у справі № 925/90/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 925/90/25 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 04.12.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич