ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/20/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: Г.І. Діброви, С.В. Таран,
секретар судового засідання - В.М. Фещук,
за участю представників сторін:
від позивача: О.В. Хлівицька
від відповідача: Л.А. Карапетян, Л.В. Літкова
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карапетян Лусіне Арменівни
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 (суддя Т.М. Давченко, м. Миколаїв, повний текст складено 14.08.2025)
у справі №915/20/24
за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Карапетян Лусіне Арменівни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
про стягнення 1916085,75 грн боргу та зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди,
Короткий зміст позовних вимог. Коротка історія справи
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Карапетян Лусіне Арменівни (далі - ФОП Карапетян Л.А.), в якому просив:
-стягнути з ФОП Карапетян Л.А. 1916085,75 грн, з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 767438,20 грн, неустойка в розмірі 292064,30 грн, пеня у розмірі 597391,55грн; сума збитків від інфляції в розмірі 217686,96 грн, 3% річних в розмірі 41504,74 грн;
-зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу об'єкт оренди за договором оренди б/н від 01.12.2016 - нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, загальною площею 100,2 (сто цілих дві десятих) кв.м, а саме: приміщення №1 площею 54,7 кв.м, приміщення №2 площею 6,1 кв.м, приміщення №3 площею 2,4 кв.м, приміщення №4 площею 1,4 кв.м, приміщення №5 площею 6,8 кв.м, приміщення №6 площею 28,8 кв.м;
-зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем нерухомим майном - нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,2 (сто цілих дві десятих) кв.м, а саме: приміщення №1 площею 54,7 кв.м, приміщення №2 площею 6,1 кв.м, приміщення №3 площею 2,4 кв.м, приміщення №4 площею 1,4 кв.м, приміщення №5 площею 6,8 кв.м, приміщення №6 площею 28,8 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між Івановим В.Д. (через представника Іванову Тетяну Валеріївну за довіреністю) та ФОП Карапетян Л.А. договором оренди від 01.12.2016 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з 01.03.2022 по 01.12.2023, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за вказаний період, яку позивач просив стягнути у судовому порядку. Крім того, позивач просив стягнути неустойку за користування приміщенням за час прострочення, пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Поряд з цим, з огляду на невиконання відповідачем своїх обов'язків зі сплати орендних платежів, позивачем пред'явлено вимогу про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, а також усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном.
За такими вимогами ухвалою від 05.02.2024 Господарський суд Миколаївської області відкрив провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Іванову Тетяну Валеріївну (далі - ОСОБА_2 ).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 закрито провадження у справі №915/20/24 в частині позовних вимог про зобов'язання звільнити і повернути об'єкт оренди та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном у зв'язку із відсутністю предмету спору. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП Карапетян Л.А. на користь Іванова В.Д. грошові кошти у загальному розмірі 873218,41 грн, з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 446137,02 грн, неустойка у розмірі 292064,30 грн, пеня у розмірі 1000,00 грн, сума збитків від інфляції у розмірі 119276,24 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 14740,85 грн, а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у розмірі 15111,21 грн. В решті позову відмовлено.
Місцевий господарський суд закрив провадження у справі №915/20/24 в частині позовних вимог про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з підстави повернення 17.03.2025 відповідачем приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 215, та підписання у зв'язку з цим сторонами акту передачі-приймання (повернення) з оренди нежитлових приміщень, а також передачі ключів від приміщення.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин щодо неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної сплати орендної плати та припинення вказаного договору з 06.04.2023, водночас враховуючи те, що після припинення строку дії договору оренди стягується неустойка, але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за її користування, судом здійснено перерахунок заборгованості з орендної плати з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення зобов'язань (за період з 01.03.2022 по 06.04.2023 (дату отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору) та встановлено, що розмір заборгованості з орендної плати становить суму у розмірі 446137,02 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. Водночас перевіривши заявлений позивачем до стягнення з відповідача розрахунок неустойки суд дійшов висновку, що арифметично та методологічно він є вірним, у зв'язку з чим стягнув з відповідача неустойку за заявлений позивачем період та у визначеному ним розмірі.
В частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних суд, перевіривши наведені позивачем розрахунки, встановив наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки позивачем при здійсненні розрахунків допущені арифметичні та методологічні помилки, які стосуються періоду нарахування, при цьому суд врахував наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, ФОП Карапетян Л.А. звернулася із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 та ухвалити нове, яким закрити провадження у даній справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послалась на те, що:
-спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач не є суб'єктом господарювання, а укладений між сторонами договір стосується приватного житла, а не господарського майна чи підприємницької діяльності;
-суд першої інстанції одночасно закрив провадження в частині вимог щодо звільнення приміщення та повернення об'єкта оренди, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, мотивуючи це відсутністю предмету спору, але при цьому задовольнив вимоги про стягнення грошових коштів, що є грубим процесуальним порушенням, оскільки грошові вимоги та вимоги про звільнення приміщення випливають з одного й того ж самого договору оренди;
-місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення, посилаючись на копію договору оренди від 01.12.2016, достовірність якої не була підтверджена, що є порушенням процесуального закону;
-суд першої інстанції не встановив належного позивача та не дослідив, в якій якості підписувала Іванова Тетяна Валеріївна договір оренди від 01.12.2016 - від свого імені чи від імені співвласника на підставі довіреності.
Поряд з цим, скаржник звернула увагу на неузгодженість між протоколом судового засідання від 05.08.2025 та рішенням суду першої інстанції від 05.08.2025, в яких указані різні відомості про явку представників сторін у судове засідання, а також судом першої інстанції було порушено положення частини шостої статті 240 Господарського процесуального кодексу України щодо оголошення повного тексту рішення у призначений час, оскільки ухвалою суд від 29.07.2025 було постановлено про відкладення оголошення повного тексту рішення на 05.08.2025, проте протокол від 05.08.2025 містить запис про те, що суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення. Крім того, апелянт зазначила про те, що 05.08.2025 не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що є порушенням.
Позиція позивача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у даній справі - залишити без змін. Також позивач просив розглянути питання про притягнення відповідача до відповідальності в порядку статті 135 Господарського процесуального кодексу України за зловживання процесуальними правами, а саме, викладення в тексті апеляційної скарги спотворених цитат з рішення суду першої інстанції, спрямованих на викривлення уявлення про дійсні обставини справи та висновки суду.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначив, що спір у даній справі виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, враховуючи, що об'єкт оренди за укладеним між сторонами договором від 01.12.2016 було надано в оренду саме для господарської діяльності шляхом організації та ведення оптової торгівлі квітами та рослинами, добривами, домашніми тваринами для них, тощо, а тому спір належить до юрисдикції господарських судів.
Також позивач зазначив, що повернення приміщення з оренди жодним чином не свідчить автоматично і про погашення відповідних боргових зобов'язань, з огляду на що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, неустойки, пені та нарахувань в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України були абсолютно обґрунтовано розглянуті судом першої інстанції.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що у судовому засіданні 02.04.2024 суд оглянув оригінал договору оренди від 01.12.2016 та вирішив долучити його до матеріалів справи, однак враховуючи надходження від відповідача клопотання про повернення йому оригіналу відповідного договору та залишення в матеріалах справи засвідченої суддею копії відповідного письмового доказу, суд задовольнив це клопотання, оригінал договору, відносно якого у сторін, в тому числі і відповідача, не було сумнівів у його дійсності, повернув відповідачу, а його копію, зняту в суді та засвідчену підписом судді, залишено в матеріалах справи.
Позиція апелянта щодо відповіді на відзив позивача
ФОП Карапетян Л.А. подала відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вимога позивача про застосування до скаржника заходів процесуального примусу, передбачених статтею 135 Господарського процесуального кодексу України, є юридично безпідставною та не підкріплена належними доказами, при цьому наполягала на задоволенні апеляційної скарги та вказувала про те, що твердження позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, є безпідставними та такими, що не спростовують ані процесуальних порушень суду першої інстанції, ані помилковості застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана 07.09.2025 через систему «Електронний суд» (вх.№3633/25 від 08.09.2025) та зареєстрована судом 08.09.2025 за вх.№3633/25.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№3644/25 від 08.09.2025) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.
12.09.2025 за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №329 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/20/24 у зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 для розгляду справи №915/20/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 прийнято апеляційну скаргу ФОП Карапетян Л.А. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Г.І. Діброви, С.В.Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 поновлено ФОП Карапетян Л.А. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Карапетян Л.А.
Також вказаною ухвалою від 15.09.2025 встановлено учасникам справи строк до 02.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 02.10.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Крім того, цією ухвалою від 15.09.2025 розгляд апеляційної скарги ФОП Карапетян Л.А. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 призначено на 21.10.2025 о 10:00 год.
30.09.2025 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3633/25/Д1 від 30.09.2025).
02.10.2025 від ФОП Карапетян Л.А. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№3916/25 від 02.10.2025), в якому остання просила витребувати від позивача оригінал акту передачі-приймання (повернення) з оренди нежитлових приміщень від 17.03.2025 та оригінал акту про відмову від прийняття приміщень від 17.03.2025. Клопотання мотивоване тим, що оригінальні примірники обох актів знаходяться у позивача, оскільки були ним забрані у день їх складання (17.03.2025) і до цього часу не повернуті відповідачу, що об'єктивно позбавляє останнього можливості самостійно надати суду оригінали цих документів, які мають ключове значення для розгляду відповідної справи, оскільки: підтверджують факт повернення майна орендодавцю та передачу ключів, що автоматично припиняє обов'язок орендаря зі сплати орендної плати та штрафних санкцій з 24.02.2022; фіксують спільне визнання сторонами дати 24.02.2022, як дати фактичного припинення користування приміщенням; фіксують сторони (фізична особа ОСОБА_2 - орендодавець, ФОП Карапетян Л.А. - орендар), що підтверджує неналежність позивача (Іванова В.Д.) та відсутність господарської юрисдикції; підтверджує, що відповідач вжив усіх заходів для повернення майна, незважаючи на ухилення орендодавця, що унеможливлює взагалі покладення на нього фінансової відповідальності.
Також 02.10.2025 ФОП Карапетян Л.А. подала відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу (вх.№3633/25/Д2 від 02.10.2025) та клопотання про визнання явки позивача та третьої особи обов'язковою (вх.№ 3633/25/Д3 від 02.10.2025), в якому просила визнати явку позивача (Іванова В.Д.) та третьої особи (Іванової Т.В.) у судове засідання, призначене на 21.10.2025, обов'язковою. Зобов'язати позивача та третю особу надати особисті пояснення щодо: факту отримання орендних платежів та взаємних розрахунків; причин ігнорування ними документів, витребуваних ухвалами суду першої інстанції. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на те, що пояснення позивача і третьої особи здатні усунути істотні сумніви, що безпосередньо впливають на визначення обсягу та строків відповідальності відповідача.
Поряд з цим, 02.10.2025 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів направлення документів іншим учасникам справи (вх.№3633/25/Д4 від 02.10.2025), а саме: опису вкладення та розрахункової квитанції №1745004 від 02.10.2025, що підтверджують направлення трьох процесуальних документів позивачу та опису вкладення та розрахункової квитанції №1745021 від 02.10.2025, що підтверджують направлення трьох процесуальних документів представнику третьої особи (відповіді скаржника на відзив позивача на апеляційну скаргу, клопотання про витребування доказів та клопотання про визнання явки позивача та третьої особи обов'язковою).
Між тим, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії суддів - С.В. Таран, судове засідання, призначене на 21.10.2025, не відбулось, про що помічником судді складено відповідну довідку.
Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вирішено розглянути апеляційну скаргу ФОП Карапетян Л.А. на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/20/24 відбудеться 02.12.2025 о 10:00 год, а також про місце його проведення.
У судовому засіданні 02.12.2025 заявлені апелянтом клопотання про витребування доказів та про визнання явки позивача і третьої особи обов'язковою колегією суддів не розглядались з огляду на необхідність першочергового вирішення процесуального питання, порушеного скаржником в апеляційній скарзі, щодо юрисдикції господарському суду спору, що виник між сторонами.
Іванова Тетяна Валеріївна не скористалась своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача, а також не реалізувала своє право участі у судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце проведення якого була повідомлена належним чином.
Апеляційний суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови учасникам для представлення своєї позиції, тоді як відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні третьої особи або її представника, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового засідання.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215, належать на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (частка власності 33/100), що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер майна: 12652843).
Як вбачається із наявної в матеріалах справи довіреності від 31.05.2016, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. (реєстровий №604), ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив Іванову Т.В. представляти його інтереси у будь-яких установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх організаційної форми та підпорядкованості, а також перед фізичними особами з питань, зокрема, нагляду (у межах, визначених цією довіреністю) за належними на праві власності нежитловими приміщеннями за №215 по АДРЕСА_1 та забезпечення їх життєздатності; здійснення поточного ремонту (з переплануванням) у зазначених вище нежитлових приміщеннях; здачі в оренду (найм) зазначених вище нежитлових приміщень.
01.12.2016 між фізичною особою ОСОБА_2 (далі - орендодавець), з однієї сторони, та ФОП Карапетян Л.А. (далі - орендар), з другої сторони, було укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 100,2 кв.м, а саме:
- приміщення №l площею 54,7 кв м;
- приміщення №2 площею 6,1 кв.м;
- приміщення №3 площею 2,4 кв.м ;
- приміщення №4 площею 1,4 кв.м;
- приміщення №5 площею 6,8 кв.м ;
- приміщення №6 площею 28,8 кв.м.
План приміщення наводиться у Додатку №1 до цього договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору приміщення належить орендодавцю на праві власності Іванову В.Д.
У пункті 1.3. договору зазначено, що орендодавець гарантує, що є власником приміщення та має всі права щодо розпорядженням приміщенням, в тому числі шляхом надання його в оренду на умовах цього договору. Орендодавець гарантує, що приміщення не знаходиться під арештом, заставою (в тому числі податковою), не передане в оренду іншим особам, не обмежене правами третіх осіб, на нього не звернено стягнення за рішенням судових та державних органів та стосовно нього немає прав третіх осіб.
Згідно із пунктом 1.4. договору орендодавцем приміщень, які передаються в оренду відповідно до умов цього договору, є ОСОБА_2 , яка діє від імені та за дорученням власника приміщень відповідно до нотаріально посвідченої довіреності.
Відповідно до пункту 2.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає приміщення для господарської діяльності шляхом організації та ведення оптової торгівлі квітами та рослинами, добривами, домашніми тваринами для них, тощо.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що передача та повернення приміщення оформлюється актом приймання-передачі. Проект акту готує сторона, яка передає приміщення. Акт підписується орендодавцем та орендарем.
Орендар вступає в користування приміщенням за цим договором на підставі акту приймання-передачі приміщення, який після підписання його сторонами є невід'ємною частиною цього договору (додаток №2). В акті зазначається: технічний стан приміщення, інженерного устаткування, стан та показники засобів обліку: електричної енергії, води, газу, на момент передачі приміщення. На газопостачання орендар самостійно заключає договір і самостійно сплачує за нього. На водопостачання та електроенергію орендар компенсує витрати орендодавцю на основі рахунку згідно передоплати (пункт 3.3. договору).
Згідно із пунктами 3.4., 3.5. договору акт приймання-передачі приміщення складається та підписується уповноваженими представниками сторін в день підписання цього договору. Передача приміщення в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на орендоване приміщення. Власником орендованого приміщення залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Приміщення вважається переданим в оренду після підписання акту приймання-передачі (додаток №2) (пункт 4.2. договору).
Приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 8.2. договору).
Цей договір укладений на строк з 01.12.2016 та діє до 01.11.2019 року включно (пункт 4.1. договору). Дія договору може бути продовжена шляхом письмового підписання додаткових угод, що будуть складати його невід?ємну частину (пункт 4.3. договору).
Орендодавець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку і вимагати від орендаря негайного звільнення останнім приміщення у разі несплати або сплати в неповному обсязі орендарем протягом п'ятнадцяти днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору орендної плати та компенсації за сплату комунальних платежів (пункт 6.1.4. договору).
За умовами пунктів 5.1., 5.2. договору за оренду приміщення орендар сплачує орендну плату з розрахунку: 254 грн 491 коп., що еквівалентно 9,98 доларам США за один кв.м, без ПДВ, відповідно, за все приміщення загальна сума орендної плати за місяць оренди складає 25,500 грн 00 коп, без ПДВ, що еквівалентно 1000 $ (одна тисяча ) доларів США. Розмір орендної плати визначається по формулі: А. плата = А1*К1/Кх, де: А. плата - сума щомісячної орендної плати, що підлягає сплаті орендодавцю; A1 - розмір орендної плати за перший місяць оренди - 25,500 грн 00 коп, K1 - курс USD, встановлений НБУ, за станом на 01 число розрахункового місяця; Кх - курс USD, встановлений НБУ станом на дату підписання договору 25,50 грн за 1 USD. Якщо курс USD, встановлений НБУ станом на дату сплати орендної плати менше, ніж курс встановлений НБУ на дату підписання договору, то розмір орендної плати за місяць становить 25,500 грн. На дату підписання цього договору офіційний курс гривні по відношенню до долару США встановлений НБУ у розмірі 25,50 грн за 1 (один) долар США.
Орендна плата сплачується орендарем щомісячно на 1 (перше) число поточного місяця, але не пізніше 5 числа поточного місяця на розподільчий рахунок орендодавця, №29244825509100, №5168 7555 2012 0623 інд. Код 2782513886, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 ПАТ КБ «Приват Банк», отримувач Іванова Т.В. (пункт 5.3. договору).
Орендна плата сплачується орендарем в грошовій одиниці України за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до долару США на день виставлення орендної платні, з урахуванням пункту 5.2. договору (пункт 5.3. договору). В день підписання акту приймання-передачі приміщення орендар сплачує орендодавцю орендну плату за перший і останній місяць оренди, останній є залоговою частиною договору (пункт 5.4. договору). Орендна плата нараховується з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду. Орендна плата за неповний місяць оренди сплачується у розмірі, пропорційному фактичному використанню приміщення (пункт 5.5. договору). Орендодавець має право на отримання щомісячної орендної плати у розмірі та в строк, передбачені цим договором (пункт 6.1.3. договору).
Орендар є приватним підприємцем - ФОП Карапетян Лусіне Арменівна (пункт 5.6. договору).
Орендодавцем є фізична особа (пункт 5.7. договору).
Відповідно до пункту 9.1.1. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендарем на поточний рахунок орендодавця, зазначений в пункті 5.3. договору, з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У пункті 9.1.4. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати або сплати в неповному обсязі орендарем орендної плати, а також несвоєчасної компенсації передбачених пунктом 5.7. цього договору платежів, з моменту отримання повідомлення орендодавця про розірвання договору орендар повертає приміщення на підставі акту приймання- передачі та негайно звільняє приміщення.
У разі, якщо орендар не виконує обов'язку щодо звільнення приміщення, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за час прострочення. Сплата неустойки не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань за цим договором в натурі (пункт 9.1.5. договору).
Договір оренди може бути припинено або розірвано на вимогу орендодавця в односторонньому порядку у випадку, зокрема, якщо орендар не сплачує або сплачує в неповному обсязі орендодавцю орендну плату та комунальні послуги їх постачальникам понад п'яти банківських днів з дати настання строку платежу згідно умов цього договору (пункт 10.2.4. договору).
За умовами пункту 10.4. договору дострокове припинення або розірвання договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендну плату за фактичний строк користування приміщенням (з урахуванням умов пункт 8.10. договору).
У випадку виникнення спорів з питань, що є предметом договору чи у зв'язку з ним, сторони вживатимуть заходи щодо їх вирішення шляхом переговорів (пункт 11.1. договору). У випадку неможливості вирішення спірних питань шляхом переговорів, сторони звертаються до Господарського суду Миколаївської області (пункт 11.2. договору).
Згідно із пунктом 14.1. договору договір укладено при повному розумінні сторонами його предмету та умов. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.
Зміни, доповнення, додатки до договору є невід'ємною частиною договору, якщо вони викладені письмово та підписані обома сторонами (пункт 14.4. договору).
Додатками до договору є: додаток №1 - «План приміщення, яке є предметом договору оренди» (пункт 15.2.1. договору); додаток №2 - «Акт приймання - передачі приміщення» (пункт 15.2.2. договору).
Договір підписано сторонами договору та скріплено печаткою ФОП Карапетян Л.А.
Матеріали справи містять копію розписки від 14.04.2016, відповідно до якої орендодавець - фізична особа Іванова Т.В. прийняла авансовий платіж у розмірі 2000,00 дол. США за перший і останній місяці оренди приміщення по вул. Чкалова, 215.
На виконання умов договору, відповідно до підписаного сторонами договору акту приймання-передачі оренди нежитлових приміщень від 01.12.2016 (додаток №2 до договору), який складено у присутності Іванова В.Д. та Карапетян Акопа, ФОП Іванова Т.В. (орендодавець), з однієї сторони, передала, а ФОП Карапетян Л.А. (орендар), з другої сторони, прийняла в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 100,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, буд. 215: приміщення №1 - торгівельна зала площею 54,7 кв.м; приміщення №2 - коридор площею 6,1 кв.м; приміщення №3 - душова площею 2,4 кв.м; приміщення №4 - вбиральня площею 1,4 кв.м; приміщення №5 - побудова площею 6,8 кв.м; приміщення №6 - торгівельна зала площею 28,8 кв.м. План приміщення наводиться у додатку №1 до цього договору (пункт 1.1. акту). Приміщення передається в оренду для цільового використання (пункт 1.3. акту).
05.04.2023 позивачем на адресу відповідача був направлений лист, в якому позивач, посилаючись на несплату відповідачем орендної плати з березня 2022 року, вимагав розірвання договору від 01.12.2016 нежитлового приміщення по вул. Чкалова, 215, та звільнення орендованого нежитлового приміщення протягом п'яти днiв з моменту отримання листа. Також в листі повідомив, що відповідно до пункту 8.8. договору приміщення повертається за актом приймання-передачі, і з дати складання акту припиняється нарахування орендної плати. У листі зазначив номер телефону задля узгодження дати та часу складання акту.
Вказаний лист було отримано відповідачем 06.04.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи трекінгом поштових відправлень (трек-номер 5400308515482).
Також матеріали справи містять листування між сторонами з приводу звільнення орендарем орендованих приміщень та їх повернення орендодавцю за актом приймання-передачі, а також сплати заборгованості з орендної плати.
Як вказує позивач його пропозиція щодо мирного вирішення конфлікту залишилась без відповіді відповідача, станом на момент звернення позивача до суду орендоване приміщення використовувалось відповідачем у повному обсязі, повідомлень або листів щодо припинення дії або розірвання договору в односторонньому порядку від відповідача не надходило, але сплата орендної плати за користування орендованим майном не здійснюється, орендоване приміщення відповідачем не повернуто.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.
Місцевий господарський суд закрив провадження у справі №915/20/24 в частині позовних вимог про зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з підстави повернення 17.03.2025 відповідачем приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 215, та підписання у зв'язку з цим сторонами акту передачі-приймання (повернення) з оренди нежитлових приміщень, а також передачі ключів від приміщення.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань суд першої інстанції задовольнив частково, визнавши їх частково обґрунтованими і доведеними.
ФОП Карапетян Л.А., звертаючись із апеляційною скаргою, просила скасувати ухвалене Господарським судом Миколаївської області рішення та закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини першої цієї статті визначено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №910/9568/24 зазначив, що при визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №688/2940/16-ц.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
При цьому одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також розмежування юрисдикції здійснюється залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін та суб'єктного складу сторін.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до господарського суду з даним позовом), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Відповідно до частини першої, другої статті 55 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до господарського суду з даним позовом) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У свою чергу, стаття 3 Господарського кодексу України визначала, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Частина третя статті 175 Господарського кодексу України передбачала, що зобов'язання майнового характеру, які виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами-громадянами, не є господарськими та регулюються іншими актами законодавства.
Предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_1 , який є власником майна, що є предметом оренди за договором, на підставі якого заявлено позовні вимоги у даній справі про стягнення з ФОП Карапетян Л.А. заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, зобов'язання звільнити і повернути орендоване майно та усунути перешкоди в користуванні цим майном.
Згідно із витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованих судом апеляційної інстанції, Іванов В.Д. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець 08.06.2012, і знову зареєструвався як фізична особа - підприємець 17.11.2025.
Тобто, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 виступає як фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Фізична особа здійснює право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, доданого позивачем до позову, майно, яке є предметом договору оренди, зареєстроване за позивачем як за фізичною особою.
У силу положень частини першої статті 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
За обставинами цієї справи позивач, як фізична особа, є власником нерухомого майна, яке було передано в оренду відповідачу. Однак позивач на момент укладення та дії договору оренди не мав статусу фізичної особи - підприємця, зареєстрованою у визначеному законом порядку.
Апеляційний суд не встановив, що спірні правовідносини пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності, і що саме позивач у цих відносинах діяв як фізична особа-підприємець.
Отже, суб'єктний склад учасників та підстави цього спору не відповідають приписам статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України, а тому цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права саме фізичної особи, що є спором про право цивільне та має приватноправовий характер, і за суб'єктним складом учасників та змістом спірних матеріальних правовідносин має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Висновки суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 278 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (частина перша статті 278 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Згідно з частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодесу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Оскільки Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1 ст. 231, ст. 270, п. 4 ч.1 ст. 275, ст.ст. 278, 281-284
Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карапетян Лусіне Арменівни задовольнити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.08.2025 у справі №915/20/24 скасувати.
Провадження у справі №915/20/24 закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Південно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи №915/20/24 за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 04.12.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Г.І. Діброва
Суддя С.В. Таран