Справа № 128/3269/20
Провадження № 22-ц/801/2537/2025
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
04 грудня 2025 рокуСправа № 128/3269/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Войтка Ю. Б.,
суддів: Матківської М. В., Сопруна В. В.,
розглянув заяви про самовідвід суддів Матківської М. В., Сопруна В. В. у цивільній справі № 128/3269/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі в розгляді справи - ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження,
встановив:
До Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга особи, яка не приймала участі в розгляді справи - ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 30 жовтня 2025 року визначено колегію суддів для розгляду указаної справи у складі: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., Матківської М. В., Сопруна В. В.
До вирішення питання про відкриття провадження у справі судді Матківська М. В., Сопрун В. В. заявили самовідвід з підстав передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України, посилаючись на те, що вони входили до складу колегії суддів при попередньому розгляді цієї справи в апеляційному суді та в постанові від 29 жовтня 2025 року висловили свою позицію щодо оспорюваного питання.
Колегія суддів, розглянувши заяви, дійшла висновку, що вони підлягають до задоволення, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, колегією суддів у складі: головуючого судді Сопруна В. В., суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В. вирішувалось питання у цій справі про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 - адвоката Мотилюка Олексія Вільямовича на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України ратифікована Законом України від 07 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» є частиною національного законодавства України, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими («Білуха проти України», N 33949/02, § 49 - 52,ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року ).
У практиці Європейського суду з прав людини, врахування якої національними судами є обов'язковим, розрізняються як суб'єктивний підхід, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у справі, та об'єктивний підхід, тобто встановлення того, чи судді надали достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу.
При цьому об'єктивний підхід у випадку колегіального розгляду справи вимагає поставити питання про те, чи, незалежно від особистого ставлення одного з суддів, певні факти, котрі можна перевірити, дозволяють піддати сумніву безсторонність усього складу суду («Кастільо Алгар проти Іспанії, § 45).
Для того, щоб вирішити, чи у даній справі є правомірні підстави сумніватись в неупередженості судді, слід взяти до уваги думку скаржника, якій, проте, не можна надавати вирішальної ролі. Визначальною є потреба встановити, чи його оцінка може вважатись об'єктивно виправданою («Феррантеллі Сантангело проти Італії», § 58; «Падовані проти Італії», § 27).
У цьому випадку навіть зовнішня видимість може бути важливою. Вона полягає в довірі, котру в демократичному суспільстві суди мають викликати під час судового розгляду, в тому числі й у підсудних.
Існування національної процедури, покликаної гарантувати неупередженість, а саме правила стосовно відводу і самовідводу суддів, є необхідною складовою. Такі правила засвідчують намагання національного законодавця усунути будь-які правомірні сумніви в неупередженості судді відповідного суду, а також є спробою забезпечити безсторонність, усунувши таким чином причину занепокоєння. Окрім гарантування відсутності дійсно заангажованого підходу, вони мають на меті усунути будь-яку видимість упередженості і, відповідно, зміцнити довіру, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати у громадськості («Мікаллеф проти Мальти», § 99, «Межнарич проти Хорватії, § 27, «Харабін проти Словаччини», § 132).
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
За змістом частини першої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з частиною першою статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З огляду на те, що судді Матківська М. В., Сопрун В. В. входили до складу колегії суддів при попередньому розгляді цієї справи в апеляційному суді та в постанові від 29 жовтня 2025 року висловили свою позицію щодо оспорюваного питання, то зазначена обставина є такою, що виключає їхню участь у розгляді цієї справи з метою уникнення в подальшому в учасників провадження сумнівів у законності прийнятого рішення та з метою ствердження довіри до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з метою усунення сумнівів у безсторонності суддів Матківської М. В., Сопруна В. В., їхні заяви про самовідвід слід задовольнити, справу передати до канцелярії Вінницького апеляційного суду для здійснення її повторного автоматизованого розподілу в частині заміни відведених суддів.
На підставі викладеного, керуючись нормами статей 36, 39, 40 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяви про самовідвід суддів Матківської М. В., Сопруна В. В. у цій справі - задовольнити.
Відвести суддів Матківську М. В., Сопруна В. В. від участі у розгляді цивільної справи № 128/3269/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі в розгляді справи - ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року про закриття провадження
Справу передати на повторний автоматичний розподіл між суддями в частині відведених суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
В. В. Сопрун