Справа № 750/11181/25
Провадження № 2/750/3022/25
04 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді Слісаря А.В.,
за участю секретаря Примак Т.В.,
представника позивача, відповідача та її представника
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
у серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом та просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.01.2025 року у справі № 750/14921/24 з 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на тверду грошову суму 2600 грн. щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позов обґрунтовано тим, що позивач не має постійного місця роботи, отримує нестабільний заробіток, проживає однією сім'єю з ОСОБА_3 та її сином ОСОБА_4 . Цивільна дружина позивача - ОСОБА_3 не працює, тому він утримує її та її сина, сплачує за орендовану квартиру в якій проживають, тому не має змоги сплачувати аліменти в розмірі визначеному судовим наказом.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у ньому. Додав, що позивач працює не постійно та має мінливі та не стабільні заробітки.
Відповідач та її представник позов не визнали.
Суд, заслухавши вступні слова учасників справи, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.01.2025 у справі № 750/14921/24 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.10.2024 та до досягнення дитиною повноліття(а.с.7 на звороті).
Постановою від 02.04.2025 року відкрито виконавче провадження з виконання вище вказаного виконавчого листа(а.с.15)
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2025 у справі № 750/14921/24 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі №750/14921/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини залишено без розгляду.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11.06.2025 у справі № 750/14921/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.04.2025 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.07.2025 у справі № 750/14921/24 заяву ОСОБА_1 про перегляд судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі № 750/14921/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини повернуто без розгляду.
У матеріалах справи міститься копія договору оренди квартири від 03.02.2025 року згідно якого, ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_1 . Строк оренди один рік. Орендна плата складає 8000 грн. за місяць. У квартирі мають право проживати: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.17).
Матеріали справи містять відомості з Пенсійного фонду щодо ОСОБА_1 з 2011 по 2019 рік та щодо ОСОБА_3 з 2016 по 2023 рік(а.с.19-20).
Крім того, відповідачем було надано докази про сплату коштів за садочок та гуртки., а також копію свідоцтва про народження у відповідача дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з частиною першою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін з часу стягнення аліментів і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що на даний час з позивача відбувається утримання аліментів на користь відповідача на утримання сина у розмірі 1/4 частин від усіх видів його доходів, однак він не має постійного місця роботи, проживає з цивільною дружиною та її сином у орендованій квартирі за яку сплачує кошти.
Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан, оскільки не надано суду доказів які б підтверджували доходи позивача на час винесення судового наказу про стягнення з нього аліментів та доказів погіршення стану його здоров'я. Проживання з іншою жінкою та її сином у орендованій квартирі, також не може бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зазначив, що зменшення розміру аліментів на утримання дитини у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні інших осіб, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Обов'язок щодо доведення погіршення майнового стану з метою зменшення розміру аліментів покладається на позивача. Ненадання позивачем зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Розмір аліментів, які стягуються з позивача, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини сторін та суперечитиме її інтересам. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 р. у справі № 565/2071/19.
Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, ст. 192 СК України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.В. Слісар