Справа № 521/19692/25
Провадження № 2-а/521/246/25
03 грудня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.
за участі секретаря судового засідання - Коржеван В.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справ про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить: 1. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.06.2025 № 11121. 2. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання даної позовної заяви у розмірі 605,60 грн.
Позов обґрунтовує тим, що по тексту постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.06.2025 № 11121 зазначено, що: «У матеріалах справи про адміністративне правопорушення громадянина (громадянки) ОСОБА_2 , наявні докази, що ним (нею) допущено порушення вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовій обов?язок та військову службу» яким зазначено обов'язок громадянина України який підлягає взяттю на військовий облік, або перебуває на військовому обліку у запасі Збройних Силу виконувати Правила військового обліку, що встановлені законодавством (Додаток 2 до постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р.), а саме не перебування на військовому обліку за місцем проживання у Р(М)ТЦК та СП під час мобілізації в умовах дії особливого періоду». Тобто, у зв'язку з не перебуванням на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
У свою чергу, позивач наголошує, що в його діях відсутні події і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки постійно перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить неодноразове проходження військово-лікарської комісії безпосередньо у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також в ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому не порушував вимоги п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовій обов'язок та військову службу», а саме щодо не перебування на військовому обліку за місцем проживання у Р(М)ТЦК та СП під час мобілізації в умовах дії особливого періоду. До того ж наголошує, що 09.06.2025 солдатом (запасу) ОСОБА_1 була пройдена військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.06.2025 пройдена військова-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 , а оскаржувана постанова винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 - 12.06.2025, тобто коли Позивач ще проходив відповідні обстеження у ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП відносно Позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 12.06.2025 тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 , полковник ОСОБА_3 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУПАП, а саме не перебування на військовому обліку за місцем проживання у Р(М)ТЦК та СП під час мобілізації в умовах дії особливого періоду. У свою чергу, в оскаржуваній постанові Відповідачем не вказано обґрунтованих доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, що Позивач є належним суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності, що справа розглянута відповідно до територіальної юрисдикції, доказів про наявність відомостей про належне повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи, а також дотримання інших вимог КУпАП щодо розгляду справи.
Наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була розглянута за відсутності Позивача, а надана виконавчою службою оскаржувана постанова з відміткою про отримання відповідного документу не відповідає дійсності справи, бо позивач її не підписував. Таким чином, Позивач незаконно був позбавлений можливості приймати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.
Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що Відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.
Так, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, в нормах КУпА профільним Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вказано про можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП посадовими особами ТЦК та СП та надане виключне право керівникам ТЦК та СП розглядати адміністративні справи та накладати адміністративні стягнення.
У свою чергу, невідомо на підставі чого (якого законного документу) ТВО начальника, полковник ІНФОРМАЦІЯ_1 уповноважений був розглядати справу про адміністративне правопорушення.
У постанові по справі про адміністративне правопорушення від 12.06.2025 № 11121 не зазначено, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Відповідачем в оскаржуваній постанові не викладено, що ним було дотримано вимоги ст. 33, ст. 278, ст. 279 та ст. 280 КУпАП, а саме, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, встановлювалась правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, встановлювалась наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її необхідність витребування необхідних додаткових матеріалів, та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності). Відповідачем не зазначено, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п?ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідачем не зазначено, коли саме i яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно Позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості, коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідними для дотримання вимог ст. 38 та ст. 277 КУПАП.
Так, оскаржувана постанова від 12.06.2025 № 11121 не може братися до уваги, оскільки цей документ не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В постанові від 12.06.2025 №11121 суть правопорушення викладена формально, не конкретизовано, загальними фразами і не відображає усіх кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 210 КУпАП.
Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі.
Позивач подав до суду заяву про розгляд адміністративного позову в його відсутність, на задоволенні адміністративного позову наполягав з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_8 у судове засідання не з'явився. 01.12.2025 року надав суду відзив на адміністративний позов, в якому наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
В силу ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що 12.06.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_4 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , прийняв рішення у вигляді постанови № 11121 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час особливого періоду тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий обов'язок включає:
- підготовку громадян до військової служби;
- взяття громадян на військовий облік;
- прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
- проходження військової служби;
- виконання військового обов'язку в запасі;
- проходження служби у військовому резерві;
- дотримання правил військового обліку.
Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідно до п. 25 Постанови КМУ № 560 від 24.05.2024 року (в редакції, що діяла станом на 07.04.2025 року) «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» передбачає, що громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України
Оскаржувана постанова № 11121 від 12.06.2025 року містить інформацію, що причиною притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , те що ним допущено порушення вимог п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовій обов'язок та військову службу» яким зазначено обов'язок громадянина України який підлягає взяттю на військовий облік, або перебуває на військовому обліку у запасі Збройних Силу виконувати Правила військового обліку, що встановлені законодавством (Додаток 2 до постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 р.), а саме не перебування на військовому обліку за місцем проживання у Р(М) ІНФОРМАЦІЯ_10 під час мобілізації в умовах дії особливого періоду.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки вказана обставина суперечить матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що громадянин ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.06.2025 солдатом (запасу) ОСОБА_1 була пройдена військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 , 20.06.2025 пройдена військова-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 , а оскаржувана постанова винесена ІНФОРМАЦІЯ_3 - 12.06.2025, тобто коли Позивач ще проходив відповідні обстеження у ВЛК при РТЦК/ТЦК та СП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за № 36/41381.
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Відповідно до ст. 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Судом встановлено, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення від 12.06.2025 № 11121 не зазначено, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звернув увагу, що Відповідачем в оскаржуваній постанові не викладено, що ним було дотримано вимоги ст. 33, ст. 278, ст. 279 та ст. 280 КУпАП, а саме, що в процесі підготовки до розгляду справи встановлювалась наявність компетенції щодо розгляду даної справи, встановлювалась правильність складеного протоколу (за наявності) та інших матеріалів справи, встановлювалась наявність підтверджувальних документів про належне сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її необхідність витребування необхідних додаткових матеріалів, та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (за наявності). Відповідачем не зазначено, що під час розгляду справи дійсно досліджувались докази, які можуть підвереджувати або спростовувати адміністративне правопорушення, а при накладанні стягнення були виконані вимоги ст. 33 КУпАП.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідачем не зазначено, коли i яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення відносно Позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Відомості, коли саме і як саме було виявлено правопорушення є необхідними для дотримання вимог ст. 38 та ст. 277 КУПАП.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № K/9901/1403/17.
Відповідно до ст. 7 КУПАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що позивач допустив вказане правопорушення.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій правопорушення.
Пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року передбачено, що статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_11 суд констатує неправомірність оскаржуваної постанови № 11121 від 12.06.2025 року та визнання її такою, що підлягає скасуванню.
Враховуючи, що відповідачем по справі не надано доказів на спростування тверджень позивача, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору за подачу адміністративного позову у розмірі 605,60 гривень.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 20, 46, 241, 243, 245, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови в справ про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 12.06.2025 №11121.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_12 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 605, 60 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 03.12.2025 року.
Суддя Ірина Поліщук