Справа № 947/1393/25
Провадження № 2/947/1238/25
04.12.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства « Теплопостачання міста Одеси » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання -
З позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію у розмірі 82 472,57 гривень до Київського районного суду м.Одеси 09.01.2025 звернулось КП «Теплопостачання міста Одеси».
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач як споживач житлово-комунальних послуг у вигляді теплової енергії яку надає позивач, має заборгованість за отримані послуги за період з жовтня 2014 року по липень 2024 року у загальному розмірі 82 472,57 грн., що свідчить про невиконання споживачем своїх зобов'язань.
При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою від 29.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження із викликом учасників справи до судового засідання.
Від представника позивача надана заява про розгляд справи за відсутності представників сторони позивача.
Представником відповідача подано письмова заява про часткове визнання позовних вимог із застосуванням строку позовної даності до заявлених вимог а також врахування що відповідача є власником 1/3 частини квартири а тому несе відповідальність у межах своєї частки.
Як встановлено судом ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , та на нього як на відповідального споживача відкрито особовий рахунок за отриману теплову енергію № НОМЕР_1 .
Позивач - КП « Теплопостачання міста Одеси» - забезпечує тепловою енергією вказану квартиру .
Згідно розрахунку заборгованості за період з жовтня 2014 року по липень 2024 року нарахована заборгованість у розмірі 82 472,57 гривень.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Правовідносини пов'язані зі загальними основами виконанням зобов'язань власниками нерухомого майна врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" ( далі Закон ).
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч.1 ст. 316 ЦК України ).
За змістом ч.1,2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власність зобов'язує ( ч.4 ст. 319 ЦК України).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
З боку відповідача заперечень проти надання послуг відповідної якості та у відповідному об'ємі не надано.
Таким чином суд вважає доведеним надання позивачем житлово-комунальних послуг у вигляді забезпечення квартири АДРЕСА_1 тепловою енергією та наявність порушень зобов'язань відповідача по оплаті вказаних послуг.
Водночас , приймаючи до уваги що заявлені вимоги, згідно розрахунку заборгованості , заявлені з жовтня 2014 року, заяву відповідача про застосуванню строків позовної давності, а також враховуючи що згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України , строки позовної давності були продовжені на час дії Карантину ( п.12) та зупинені на час воєнного стану (п. 19), на момент звернення до суду строки позовної до заборгованості, яки виникли у період з жовтня 2014 року по квітень 2017 року , у розмірі 19 085,24 грн., є такими що сплили.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який розглядається заборгованість).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
Таким чином , суд приходить до висновку, що вимоги які заявлені з жовтня 2014року по квітень 2017 року не підлягають задоволенню внаслідок спливу строку позовної давності , а позовні вимоги з квітня 2017 по липень 2024 в розмірі 63 387,33 грн., заявлені у строк позовної давності.
Крім того, факт наявності у власності відповідача 1/3 частини квартири, що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно, свідчить про те, що стягненню з відповідача підлягає частка заборгованості яка відповідає його частки у власності квартири.
Так, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю ( ч.1 ст. 356 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином відповідач як співвласник квартири у межах своєї частки несе відповідальність і за сплату житлово-комунальних витрат, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню 1\3 частина від суми заявленої заборгованості, у межах строку позовної давності, а саме 21 129,11 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).
Таким чином з ОСОБА_1 на користь позивача стягується судовий збір , пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 787,28 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити частково позовні вимоги Комунального підприємства « Теплопостачання міста Одеси » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, яке постачалось у квартиру АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2014 року по липень 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» ( код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: м. Одеса, вул Балківська, буд 1-Б) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 21 129 ( двадцять одна тисяча сто двадцять дев'ять ) гривень 11 копійок.
В іншої частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» ( код ЄДРПОУ 34674102) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 787,28 грн.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. О. Луняченко