справа № 492/1053/24
провадження № 2/492/271/25
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 82763,35 грн, а також судових витрат. В обґрунтування позову посилається на те, що 10 листопада 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 478986-КС-001 про надання кредиту, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 29000 грн на засадах строковості, поворотності, платності. Позивач свої зобов'язання відповідно умов договору виконав та надав відповідачеві грошові кошти в розмірі 29000 грн, шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника, а відповідач всупереч умовам договору кредиту свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором кредиту у загальному розмірі 82763,35 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.
Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Сповіщення сторін
Представник позивача про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рушення.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою реєстрації, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачеві до суду за місцем його реєстрації призводять лише до несвоєчасного розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Згідно постанов Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за його відсутності.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Мотивувальна частина
Позиція суду
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
10 листопада 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 478986-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується пропозицією щодо укладення договору, самим договором, візуальною формою послідовності дій клієнта, правилами відкриття кредитних ліній (а.с. 25-33, 34-42, 43-51, 54-56).
Анкета клієнта від 23 липня 2024 року містить анкетні дані позичальника, суму кредиту, дату отримання кредиту, банківський рахунок/банківську картку позичальника ОСОБА_1 для перерахунку коштів 5375-4141-4984-3814 (а.с. 53)
Позивачем також долучено правила надання споживчих кредитів (а.с. 58-77).
Відповідно до умов договору кредиту позикодавець надав позичальниці грошові кошти у розмірі 29000 грн строком на 24 тижні, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,86454777 в день, комісії за надання кредиту у розмірі 3300 грн, строком до 14 грудня 2024 року, на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, у порядку та на умовах, визначених договором. Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту.
Позивач виконав умови договору, надавши суму кредиту відповідачеві, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 1094/07 від 31 липня 2024 року, згідно з якою на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна операція щодо переказу у сумі 29000 грн на картку НОМЕР_1 (а.с. 96).
Разом з тим, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором кредиту № 478986-КС-001 від 10 листопада 2023 року, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 22 липня 2024 року та довідки про стан заборгованості станом на 22 липня 2024 року становить 82763,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23031 грн, заборгованість за відсотками - 56724,55 грн, заборгованість по комісії 3007,80 грн (а.с. 52, 91-95).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей 11, 12 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону).
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Укладення кредитного договору шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 29000 грн підтверджується матеріалами справи.
Судом встановлено, що кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачеві кредитні кошті згідно з умовами кредитного договору, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 82763,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 23031 грн, заборгованість за відсотками - 56724,55 грн, заборгованість по комісії 3007,80 грн.
Положеннями статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Онлайн платежі» про перерахування коштів, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав та кредитні кошти не повернув.
Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором № 478986-КС-001 від 10 листопада 2023 року станом на 22 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 82763,35 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачкою суду не надано.
З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів та не подав суду жодних доказів, які би спростували позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом у розмірі 23031 грн та відсотками у розмірі 56724,55 грн.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути комісію в сумі 3007,80 грн.
Пунктом 5 договору про надання кредиту встановлено, що комісія за надання кредиту становить 4350 грн.
Водночас, за змістом частини 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.
Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).
Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 3007,80 грн не підлягають задоволенню.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач, отримавши від позивача кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договором строки їх не повернув, проценти у встановленому договором розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 79755,55 грн, з яких заборгованість: за основним боргом 23031 грн, за процентами - 56724,55 грн, у решті позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат
У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково, що становить 96,36 % (79755,55х100/82763,35) від загальної ціни позову, а отже з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2334,34 грн (2422,40 х 96,36 %).
На підставі статей 11, 207, 509, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 1049, 1054 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. № 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором № 478986-КС-001 про надання кредиту від 10 листопада 2023 року у розмірі 79755 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 55 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом 23031 (двадцять три тисячі тридцять одна) гривня 00 копійок, заборгованості за відсотками 56724 (п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 55 копійок.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за комісією - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. № 26, офіс 411, м. Київ, поштовий індекс 01133, код ЄДРПОУ 41084239) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2334 (дві тисячі триста тридцять чотири) гривні 34 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.