Справа № 521/20375/25
Номер провадження:1-кс/521/4255/25
26 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025164470000359 від 23.11.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України судимості не маючого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
Як вбачається з клопотання слідчого, ОСОБА_4 , маючи умисел на збут наркотичних засобів, у невстановленому досудовим розслідування місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 23.11.2025 року, у невстановленої досудовим розслідуванням особи незаконно придбав наркотичний засіб, та діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне зберігання наркотичного засобу з метою збуту, почав зберігати при собі, а також за адресою свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, 23.11.2025 року приблизно о 11 годині 50 хвилин співробітниками УПП в Одеській області на території Хаджибейського району, біля будинку №14 по вул. Михайла Бойчука в м. Одесі був зупинений ОСОБА_4 , який в розмові з працівниками поліції повідомив, що має при собі згортки із наркотичними засобами. Після чого, на місце події було викликано слідчо-оперативну група ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
23.11.2025 року під час проведення огляду місця події у період часу з 13 години 25 хвилин по 13 годину 32 хвилину, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Михайла Бойчука, поблизу будинку №14, ОСОБА_4 дістав та добровільно видав пакунок в якому знаходилось 13 згортків ізолюючої стрічки чорного кольору, в яких знаходилась речовина рослинного походження зелено-коричневого кольору, які ОСОБА_4 , зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Крім того, ОСОБА_4 особисто повідомив працівників поліції, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де також зберігає наркотичні засоби.
Після чого, тієї ж доби, у період часу з 19 години 49 хвилин по 21 годину 54 хвилини за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено обшук, в ході якого було вилучено: 29 згортків ізолюючої стрічки чорного кольору в яких знаходилась речовина рослинного походження зелено-коричневого кольору, 7 прозорих зіп-пакетів з речовиною рослинного походження, зелено-коричневого кольору, електронні ваги, а також пакувальні матеріали.
Речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору перевірено за допомогою експрес-тесту «Identa» за результатом якого встановлено, що вказана речовина містить наркотичний засіб.
Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», про умисел на збут наркотичних засобів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби, так й інші обставини, зокрема їх великий розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб'єкта кримінального правопорушення та інше.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів з метою збуту.
24.11.2025 року ОСОБА_4 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.
24.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
За переконанням слідчого, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 23.11.2025 року, протоколом обшуку від 23.11.2025 року, протоколами допиту свідків, протоколом затримання Прокоп'яка в порядку ст. 208 КПК України, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор підтримала клопотання слідчого, оскільки вважала мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого та застосувати найбільш суворий запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав, що його підзахисний визнає свою провину в повному обсязі, щиро розкаюється у вчиненому, судимість його підзахисного погашена та останній готовий співпрацювати з органами досудового розслідування. Також, вказав, що його підзахисний не офіційно працевлаштований та у нього наявні міцні соціальні зв'язки, просив суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого, або визначити мінімальний розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, а також вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 8 ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя під час розгляду клопотання зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
У своєму клопотанні слідчий зазначає, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Також, як підставу необхідності застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі доведеності його вини.
Так, дійсно, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
Разом із цим Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Такі висновки суду, узгоджуються з позицією Одеського апеляційного суду, зокрема, яка викладена в ухвалі Одеського апеляційного суду від 11.03.2025 (справа №521/3005/25, номер провадження №11-сс/813/547/25), згідно якої апеляційний суд зазначає, що тяжкість покарання не може слугувати безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу в межах кримінального провадження, запобіжний захід не є покаранням за злочин. Його мета забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної або обвинуваченої особи.
Крім цього, слідчий у своєму клопотанні зазначає, що підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою схилити їх до надання неправдивих показань та уникнення кримінальної відповідальності.
Однак, стороною обвинувачення у судовому засіданні вказано, що свідки у даному кримінальному провадженні відсутні та прокурором не було наведено обґрунтованих доводів, що підозрюваний ОСОБА_4 намагався впливати на свідків чи має намір вчинити такі дії.
Оцінюючи вірогідність вчинення підозрюваним зазначених дій, які слідчий суддя розглядає у сукупністю з доводами слідчого, слідчий суддя приходить до переконання, що доводи, наведені прокурором під час судового засідання є, по суті, припущеннями, які не ґрунтуються на певних фактах чи обставинах.
При вирішенні питання про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей.
Таким чином, слідчий суддя оцінивши в сукупності всі обставини, приходить до висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час є недоведеними, при цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
На думку слідчого судді, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є пропорційним меті забезпечення кримінального провадження та, за обставин даного кримінального провадження, є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , підстав для застосування більш суворого запобіжного заходу на даний час, під час розгляду клопотання, слідчим суддею не встановлено.
При встановлені процесуальних обов'язків, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя бере до уваги ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за їх викликом;
2) не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Контроль за поведінкою підозрюваного, який перебуває під цілодобовим домашнім арештом, покласти на співробітників Відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 58 днів. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 23.01.2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_7