Справа № 598/1977/25
провадження № 1-в/598/219/2025
іменем України
"03" грудня 2025 р. Збаразький районний суд
Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , представника ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі Тернопільської області клопотання адвоката ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Фрунзівка, Фрунзівського району Одеської області, зареєстрованої АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою освітою, не одружену, до засудження не працюючої, раніше судимої:
- вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 12 січня 2022 року за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;
- вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 09 жовтня 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу у сумі 17000 грн;
- вироком Київського районного суду від 18 липня 2024 року за ч.2 ст.309, ч.1 ст.71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі,
встановив:
До провадження Збаразького районного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , зареєстроване через канцелярію суду 30 вересня 2025 року, про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_6 , згідно якого просить звільнити її умовно-достроково від відбування покарання призначеного вироком Малиновського районного суду м.Одеса від 04 лютого 2025 року за ч.3 ст.309, ч.4 ст.70 КК України у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі, посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.81 КК України, засуджена ОСОБА_6 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення.
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 підтримали клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженої, пославшись при цьому на те, що засуджена на даний час стала на шлях виправлення.
Представник ДУ «Збаразька виправна колонія (№63)» ОСОБА_4 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання посилаючись на те, що засуджена ОСОБА_6 не досягла ступеня виправлення «довела своє виправлення». Поведінка засудженої пристосувального характеру, вона намагається зовнішньо показати себе краще. Також засуджена ОСОБА_6 має заборгованість по виконавчих листах, що свідчить, що вона байдуже ставиться до виконання вироку. Раніше ОСОБА_6 засуджена за аналогічні кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Прокурор у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні даного клопотання за безпідставністю.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання та матеріали особової справи засудженої, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_6 слід відмовити виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що за даною справою ОСОБА_6 засуджена вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 04 лютого 2025 року за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці.
Початок строку відбування покарання - 22.05.2024.
Кінець строку відбування покарання - 18.07.2026.
Засуджена ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 22.05.2024. За час утримання у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» характеризувалась не задовільно. Стягнень та заохочень не мала. За час утримання в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» характеризувалась не задовільно. Допустила три порушення вимог режиму утримання і за зберігання заборонених предметів, за що притягувалася до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Заохочень не мала.
До державної установи «Збаразька виправна колонія №63» засуджена ОСОБА_6 прибула 03 липня 2025 року. За період відбування покарання характеризується задовільно. Намагається не допускати порушень режиму відбування покарання. Заходи стягнень та заохочень не застосовувалися.
Рішенням комісії установи від 24.07.2025 (протокол №16) засудженій ОСОБА_6 відмовлено в направленні матеріалів справи в суд на умовно-дострокове звільнення, так як засуджена не досягла ступеня виправлення «стала на шлях виправлення». Дане рішення засудженою ОСОБА_6 не оскаржено.
Таким чином, засуджена ОСОБА_6 під час відбування покарання три рази порушувала вимоги режиму утримання, за зберігання заборонених предметів, і правами начальника установи тричі притягувалася до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Дані стягнення погашенні у вересні місяці 2025 року, після відмови комісією установи виконання покарань в направленні матеріалів справи в суд на умовно-дострокове звільнення.
Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Згідно оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення та ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як середній.
Відповідно до висновку щодо ступеня виправлення засудженої ОСОБА_6 , складеного відповідно до Методики визначення ступеня виправлення засудженого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 №294/5, вказана засуджена не довела своє виправлення та не може бути представлена до умовно-дострокового звільнення.
Згідно характеристики від 06 жовтня 2025 засуджена ОСОБА_6 досягла ступеню виправлення «стає на шлях виправлення».
Враховуючи вказане, суд вважає, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, враховуючи все вищевказане, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не здобуто доказів того, що засуджена ОСОБА_6 своєю поведінкою і ставленням до праці довела своє виправлення, а тому вона не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання, суд, виходить з того, що умовно-дострокове звільнення є правом, а не обов'язком суду. Також, суд враховує не тільки факт відбуття засудженою певної частини покарання, а й тяжкість та характер вчиненого нею кримінального правопорушення, те, що вона засуджена за нетяжкий злочин, поведінку засудженої під час всього періоду відбування покарання, дотримання засудженою Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, зокрема те, що стягнення за неодноразові порушення правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань погашені. Заходи заохочення за час відбування покарання до засудженої ОСОБА_6 не застосовувалися.
Також, суд враховує тяжкість вчинених ОСОБА_6 злочинів, за які вона засуджена до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці.
Разом з тим, суд, враховує особу засудженої ОСОБА_6 , яка неодноразово засуджена за умисні, нетяжкі злочини, звільнявся від відбування покарання з іспитовим строком і знову вчиняла умисні, аналогічні кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Також згідно матеріалів справи, характеристик засуджена ОСОБА_6 «стає на шлях виправлення» і «не стала на шлях виправлення».
Суд, враховуючи все вищенаведене, зокрема те, що засуджена ОСОБА_6 своєю поведінкою і ставленням до праці не довела своє виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.81 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-
постановив :
У задоволені клопотання адвоката ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_6 за вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 04 лютого 2025 року за ч.2 ст.309, ч.4 ст.70 КК України у виді 2 років 2 місяців позбавлення волі, - відмовити.
На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою у той же строк з моменту вручення її копії ухвали.
Дана ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копія ухвали не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Повний текст даної ухвали суду складений, підписаний і проголошений суддею 03 грудня 2025 року.
Суддя ОСОБА_7