Справа № 591/9826/25
Провадження № 2/591/2339/25
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411 в особі представника Коростельова Станіслава Володимировича до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
28.08.2025 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 21.12.2021 відповідач уклав із Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» кредитний договір № 85-402-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами). 03.09.2024 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 85-402-867-2-21-Г. 27.12.2024 між «ФК «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 85-402-867-2-21-Г у розмірі 315 452,33 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 151 976,00 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 79 087,40 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 84 388,93 грн. Оскільки відповідач взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів не виконав, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10.09.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 09.10.2025, у зв'язку із перебуванням судді у щорічній відпустці, розгляд справи був відкладений до 03.12.2025.
Крім того ухвалою Зарічного районного суду м. Суми про забезпечення позову від 29.08.2025 була встановлена заборона на вчинення реєстраційних дії щодо транспортного засобу, що належить на праві власності відповідачу.
03.10.2025 від представника відповідача засобами підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач визнає, що він дійсно 21.12.2021 уклав з АТ «МЕГАБАНК» кредитний договір № 85-402-867-2-21-Г. Сума кредиту становила 156 000,00 грн. Відповідач проводив часткову оплату за договором № 85-402-867-2-21-Г від 21.12.2021 на суму 19 000,00 грн, відтак сума боргу з урахуванням проведених виплат складає 137 000,00 грн. Крім того представник відповідача вважає, що правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами відсутні у зв'язку з тим, що відповідач є військовослужбовцем та з 16.05.2022 по теперішній час проходить військову службу, має статус учасника бойових дій, що підтверджують додані до відзиву документи. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії, представник вважає, що позов не містить детального розрахунку, що унеможливлює перевірку правильності та обґрунтованості нарахування даної складової заборгованості. Також представник позивача вважає завищеними заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20700 грн. Крім того у відзив на позов заявлено клопотання про розстрочення сплати заборгованості та зняття заборони на вчинення реєстраційних дій щодо транспортного засобу, який належить відповідачу.
13.10.2025 від представника відповідача засобами підсистеми «Електронний суд» надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому остання вказує, що сплата відповідачем на користь банку комісії за розрахунково-касове обслуговування є незаконною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.
14.10.2025 від представника позивача засобами підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує, що відповідно до наданих відповідачем квитанцій від 30.12.2021, 29.01.2022 та 21.06.2022 ним були здійснені оплати за договором №85-402-867-2-21-Г від 21.12.2021 на загальну суму 18 550 грн, що зарахована в рахунок погашення тіла кредиту. Водночас представник відповідача помилково зазначає, що оплата за договором становила 19 000 грн. Таким чином у поданому відзиві відповідач визнав наявність заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у сумі 137 000 грн, але відповідно до наданих підтверджень сплати, сума боргу складає 137 450 грн. Також з урахуванням обставин, повідомлених у відзиві на позов (щодо статусу військовослужбовця у відповідача) позивач відмовився від заявлених позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих відсотків. Також позивачем було враховано, що відповідачем була сплачена заборгованість за комісією за користування кредитом у сумі 11 083,07 грн, у зв'язку з чим сума нарахованої комісії за період з 21.12.2021 по 16.05.2022 (до моменту набуття відповідачем статусу військовослужбовця та початку проходження військової служби) становила 16 848,00 грн, однак з урахуванням здійснених оплат, залишок заборгованості за комісією складає 5 764,93 грн. Витрати на правничу допомогу представник позивача вважає не завищеними та такими, що відповідають обсягу наданих послуг. Враховуючи, що позов визнаний частково, а позивач частково відмовився від позовних вимог, виходячи із загальної суми позову, представник позивача у відповіді на відзив просить суд повернути 50% від суми сплаченого судового збору.
Представник позивача у судове засідання не прибув, у позові просив суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.
Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
21.12.2021 відповідач уклав із Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» кредитний договір № 85-402-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами), що підтверджує його особистий підпис.
Вищевказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК»/Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, які розміщуються на офіційному сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua.
Розділом 2 Кредитного договору визначені умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов кредит надається на строк з 21.12.2021 до 20.12.2024 включно.
Загальний розмір кредиту складає 156000 гривень; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 5.00% % річних; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту складає 1.80% та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
На виконання умов договору Банк видав Позичальнику кредитні кошти в сумі 156000 гривень.
Також факт отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем.
Згідно пункту 5.4. кредитного договору Сторони погоджують та своїм підписом Позичальник підтверджує, що цей Договір з усіма додатками являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв'язку із чим істотні умови, які є обов'язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися у тексті Договору, чи додатках до нього.
Як встановлено у ході розгляду справи, відповідач виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту, оплати нарахованих процентів та комісії лише частково. Відповідно до умов Кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом - 20.12.2024.
Також встановлено, що датою останнього платежу по сплаті заборгованості за Кредитним договором є 21.06.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця.
03.09.2024 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір № GL1N426240 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 85-402-867-2-21-Г.
27.12.2024 між «ФК «Мустанг Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» був укладений договір №1/12 про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 85-402-867-2-21-Г у розмірі 315 452,33 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 151 976,00 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 79 087,40 грн, з заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 84 388,93 грн.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов'язань, відповідальності за порушення зобов'язання, а також питання, пов'язані з кредитом та відступленням права вимоги.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1048 ЦК України визначає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідач згідно укладеного договору отримав у користування кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок, повідомлений ним при укладанні договору, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів та комісії своєчасно та у повному обсязі не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким він не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, який вказаний у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником зобов'язання, а на відповідача - обов'язок довести належне виконання договірних зобов'язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Суд враховує, що відповідно до наданих відповідачем квитанцій від 30.12.2021, 29.01.2022 та 21.06.2022, ним було здійснено оплату за договором №85-402-867-2-21-Г від 21.12.2021 на загальну суму 18 550 грн, що зарахована в рахунок погашення тіла кредиту.
Таким чином залишок несплаченої основної заборгованості за кредитним договором № 85-402-867-2-21-Г складає 137 450 грн.
Наявними у справі документами підтверджується, що відповідач ОСОБА_1 з 16.05.2022 по теперішній час, перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій (довідка військової частини №1369/105 від 23.09.2025, посвідчення учасника бойових дій).
Позивач скористався своїм правом та відмовився від позову в частині заявлених позовних вимог у частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи, що відмова від частини позовних вимог не порушує прав інших осіб, суд вважає за доцільне прийняти таку відмову.
Як зазначає позивач у відповіді на відзив, загальна сума несплаченої відповідачем заборгованості за комісією становить 5 764, 93 грн, дану суму позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до складу загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
При укладенні кредитного договору відповідачу була надана вся необхідна та повна інформація про умови кредитування, включаючи розмір і порядок сплати комісії, відповідач, підписуючи договір погодився на сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Умови договору щодо встановлення щомісячної комісії не порушують вимог Закону України «Про споживче кредитування», є зрозумілими, не містять положень щодо оплати прихованих послуг, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5764,93 грн комісії за період з 21.12.2021 по 01.05.2022 (місяць набуття статусу військовослужбовця) суд визнає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розстрочення суми заборгованості, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а частини третя вказаної статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Враховуючи, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для розстрочення виконання рішення, на даний час вирішити дане питання не є можливим.
Щодо зняття заборони вчиняти реєстраційні дії щодо транспортного засобу відповідача, суд зазначає, що згідно з положеннями частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що за подання позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3785,42 грн, відповідач позовні вимоги визнав частково, надав докази сплати частини боргу до подання позову, у зв'язку з чим позивач відмовився від частини позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 1892,71 грн витрат по сплаті судового боргу, а також повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1892,71 грн.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20700,00 грн надано: договір №1/07-25 про надання правничої допомоги від 01.07.2025, реєстр боржників від 02.07.2025, який є Додатком № 1 до договору, акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги, у якому розмір наданих адвокатом послуг з проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписання та подання позовної заяви до суду, складання, підписання та подання до суду заяви про забезпечення позову, склав 20700,00 грн, довідка про вартість послуг (прейскурант), яка є Додатком №2 до договору №1/07-25 про надання правової допомоги від 01.07.2025.
Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача у своєму відзиві вказувала, що заявлений до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеними та необґрунтованими.
За змістом части першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20700,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною справою та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, кількості судових засідань, проведених у справі, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об'єктивності, справедливості та розумності наявні підстави для зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411, заборгованість за кредитним договором № 85-402-867-2-21-Г у розмірі 143 214, 93 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) в сумі 137450,00 грн, заборгованості за комісією у сумі 5764,93 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1892,71 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (частина сьома статті 158 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ю. О. Зеря