Справа №463/11752/25
Провадження №1-кс/463/11040/25
про застосування запобіжного заходу -тримання під вартою
03 грудня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваногоОСОБА_4 , розглянувши клопотаннястаршого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових № 62025140120000787 від 06.06.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волиця, Сокальського району, Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «старший солдат»
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України,
встановила:
слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_5 , за погодженням прокурора, звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні№62025140120000787 від 06.06.2025.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин ОСОБА_4 01.04.2021 був призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 та того ж дня був направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - НОМЕР_1 НГУ).
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 01.04.2021 № 75 старшого солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ, призначено на посаду стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 НГУ та він вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до положень ч. 1 п. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) військового комісаріату.
Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом і проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ старший солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом - Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Однак старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану 12.05.2025 до 08.00 години, без поважних причин самовільно залишив на понад три доби розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та до 03.12.2025 відсутній на службі та обов'язки з несення військової служби не виконував.
03.12.2025 місце перебування старшого солдата ОСОБА_4 було встановлено співробітниками поліції, він був доставлений до розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_2 та таким чином припинив вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, старший солдат ОСОБА_4 з 12.05.2025 по 03.12.2025 проводив час на власний розсуд, обов'язки військової служби не виконував, свою належність до Національної гвардії України та Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховував. Під час незаконного перебування за межами місця служби старший солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
За таких обставин ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.
Про підозру у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_4 повідомлено 03.12.2025.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, ухилявся від військової служби, є підстави вважати, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, окрім цього підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, навівши мотиви, зазначені у ньому, просив його задовольнити та зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними є ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та обставини передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, є недоцільним.
ОСОБА_4 у судовому засіданні проти поданого клопотання не заперечив, просив застосувати поданий запобіжний захід, окрім цього пояснив, що готовий повертатися до служби у Збройних силах України.
Заслухавши думку прокурора, який вважає за необхідне обратиОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підозрюваного, проаналізувавши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до вимог п. п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу».
Слідчою суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №62025140120000787 від 06.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України /а.с. 8/.
Останнє розпочато за фактом самовільного залишення розташування військової частин в умовах воєнного стану.
При розгляді клопотання встановлено, щоОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану 12.05.2025 до 08.00 години, без поважних причин самовільно залишив на понад три доби розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та до 03.12.2025 відсутній на службі та обов'язки з несення військової служби не виконував.
Також встановлено, що 03.12.2025 ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та роз'яснено процесуальні права та обов'язки підозрюваного /а.с. 40-45/.
За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідча суддя дійшла висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутоїОСОБА_4 сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України/, про що свідчать, зокрема:протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 26.08.2025 /а.с.34-36/; протоколом допиту ОСОБА_8 від 26.08.2025 /а.с.37-39/; копією документів службового розслідування від 30.05.2025 з додатками /а.с. 10-33/; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; 4) перешкоджати іншим чином, зокрема шляхом узгодження показань; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідча суддя враховує, щоОСОБА_4 працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідча суддя, враховуючи доводи сторони захисту, не вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 альтернативного запобіжного західу, оскільки підозрюваний не заперечує щодо такого запобіжного заходу, може переховуватися від органів досудового слідства та суду.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а саме слід обрати підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, без визначенням застави
Згідно зі ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
постановила:
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити термін дії ухвали шістдесят днів - до 31 січня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з часу оголошення ухвали 03 грудня 2025 року 16 год. 15 хв.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 04.12.2025 о 10 год.00 хв.
Слідча суддя ОСОБА_9