Справа № 446/1442/25
03.12.2025 м.Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.04.2025 за № 12025141420000112 за обвинуваченням
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Боянець Жовківського району Львівської області, з повною загальною середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, осіб похилого віку не має, раніше судимого 03.06.2025 Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 24.04.2025 у невстановлений судом час, перебуваючи на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою сторонніх осіб, які не були обізнаними про протиправні наміри ОСОБА_4 та не діяли як співвиконавці злочину помістив у бортовий кузов автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Crafter» реєстраційний номер НОМЕР_1 рештки тваринного походження (копита, нутрощі, шкіри, тощо), які утворилися в результаті проведеного ним забою та розбирання туш трьох корів та двох свиней, вирішив реалізувати свій протиправний умисел направлений на забруднення земель відходами шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля.
Реалізуючи свій протиправний умисел, 24.04.2025 близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, в порушення ст. 33 Закону України «Про відходи»,якою заборонено несанкціоноване скидання і розміщення відходів, ст.25 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» щодо відповідальності за порушення законодавства про побічні продукти тваринного походження, ст.46 Закону України «Про охорону земель»,яка зобов'язує громадян забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення, ст.16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,яка покладає обов'язок дотримання вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм під час виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», яка зобов'язує громадян здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, забрудненню навколишнього середовища, використовуючи сторонніх осіб, які не були обізнаними про його протиправні наміри та автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Crafter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , вивіз рештки тваринного походження - туш трьох корів та двох свиней на земельну ділянку з кадастровим номером 4622180800:07:000:0307 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_6 , що неподалік села Батятичі Львівського району Львівської області та незаконно складував їх у яму розміром 2,5х1,5 м, тим самим забруднив земельну ділянку площею 3,75 м2 відходами, шкідливими для довкілля, що проявилось у накопиченні в ґрунті токсичних хімічних сполук, хвороботворних бактерій та паразитів, які можуть викликати спільні для людей і тварин захворювання, тобто становить загрозу для життя, здоров'я людей та довкілля.
Такими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України - забруднення земель відходами шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей та довкілля.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся і свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України визнав повністю. Зокрема пояснив, що він перед святом Пасхи здійснював забій худоби, після якого, він не маючи, та не знаючи місця для вивозу їх решток , а саме туш трьох корів та двох свиней, погрузив їх в машину сусіда та вивіз їх поблизу села Батятичі, де хотів їх закопати в землю.
Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що дійсно 24.04.2025 обвинувачений ОСОБА_4 вивіз рештки тваринного походження на земельну ділянку та незаконно складував їх у яму, тим самим забруднив земельну ділянку відходами, шкідливими для довкілля. Сума завданої обвинуваченим шкоди, становила 3,57 грн. та була відшкодована обвинуваченим в повному обсязі.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорював встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальний проступок і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, представника потерпілої юридичної особи, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого, матеріали щодо речових доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 239 КК України - забруднення земель відходами шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для життя, здоров'я людей та довкілля.
При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 239 КК України є нетяжким злочином.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що він раніше судимий 03.06.2025 Радивилівським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн., на даний час вирок не виконано, не працюючий, з повною загальною середньою освітою, не одружний, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, осіб похилого віку не має, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в психолога та наркологічному кабінеті не перебуває.
При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та відповідає загальним засадам призначення покарання і не знаходить підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення 24.04.2025, тобто до винесення вироку Радивилівського районного суду Рівненської областівід 03.06.2025, де йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн.
Частиною 4 ст. 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Тому, за правилами статті 70 КК України суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання визначивши його остаточно шляхом повного складання призначеного покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 25.04.2025 - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, з врахуванням вироку Радивилівського районного суду Рівненської областівід 03.06.2025, шляхом повного складання призначеного покарання остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн.
Арешт накладений ухвалою слідчої судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 25.04.2025- скасувати.
Речові докази:
- автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Crafter» р.н. НОМЕР_1 - повернути законному власнику ОСОБА_7 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок ухвалено 03.12.2025.
Суддя ОСОБА_1