Справа № 462/8115/25
03 грудня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Кирилюка А. І.,
за участю секретаря судового засідання Ковбаси К. П.,
представника позивача Дуди І. П.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Короткий виклад обставин справи.
21.10.2025 року ОСОБА_3 , звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою у якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь позику у розмірі 550 000 доларів США відповідно до курсу НБУ на момент виконання рішення суду, 3% річних у розмірі 37 809 грн 86 коп., пеню у розмірі 390 701 грн 92 коп. та покласти судові витрати на відповідачів.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2024 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики, який оформлено на підставі раніше оформлених розписок, які надавались відповідачем позивачу на протязі 2020 - 2024 років. Згідно даного договору позики ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_3 кошти в сумі 550 000 доларів США та зобов?язувався повернути кошти до 30.09.2025 року. 3 вересня 2025 року ОСОБА_1 просив зачекати до 10.10.2025 року, однак, розрахунок щодо повного повернення позики станом на дату подання цього позову так і не відбувся.
ОСОБА_1 не виконав грошові зобов?язання перед Позивачем, тобто не виконав обов'язок щодо повернення боргу. Враховуючи вищенаведене, позивач просить задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.
Рух справи в суді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 21.10.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І. (а.с. 24).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 22.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості залишено без руху. (а.с. 27-28).
23.10.2025 року від уповноваженого представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Дуди І. П. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви у якій остання виконала вимоги ухвали суду. (а.с. 30-33).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.10.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання. (а.с. 34-35).
Позиція сторін по справі.
Уповноважений представник позивача ОСОБА_3 - адвоката Дуда І. П. у підготовчому судовому засіданні просила позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду пояснення, визнав позовні вимоги, просив такі задовольнити.
Враховуючи, що відповідач позов визнає, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Розглянувши справу у порядку загального позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши думку учасників справи, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики від 10.09.2024 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 від ОСОБА_3 отримав протягом 2020-2024 років грошові кошти у розмірі 550 000 Доларів США, позика є безпроцентною та повинна бути повернута до 30.09.2025 року.
Пунктом 10 вище вказаного договору передбачено, що «Якщо я, ОСОБА_1 в термін, вказаний в п.5 договору не поверну позику, то зобов?язуюся сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Разом з цим, позивачем надано у позовній заяві розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 390 701 грн 92 коп. та 3% річних - 37 809 грн 86 коп. від простроченої суми,
Застосоване судом законодавство.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.
У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 § 58 ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Мотиви прийняття рішення та висновки суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Відповідно до ч. 4 ст. 206ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Отже беручи до уваги те, що відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення у повному обсязі.
Судові витрати по справі.
Приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем визнано позов, відтак понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір відповідно до платіжної інструкції №2.368261391.1 від 23.10.2025 року у розмірі 15 140 грн 00 коп. враховуючи приписи ст.ст. 141, 142 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 7 570 грн 00 коп., що становить 50 % сплаченого судового збору та поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову розмірі 7 570 грн 00 коп.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення вищевказаної позовної заяви до суду, матеріали даної справи не містять.
На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 10.09.2024 року у розмірі - 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3% річних у розмірі - 37 809 (тридцять сім тисяч вісімсот дев'ять) грн 86 коп. та пеню у розмірі - 390 701 (триста дев'яносто тисяч сімсот одна) грн 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн 00 коп. 50% судового збору.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області повернути з державного бюджету ОСОБА_5 50% сплаченого судового збору згідно платіжної інструкції №2.368261391.1 від 23.10.2025 року у розмірі 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн 00 коп..
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: