Справа №443/2131/25
Провадження №2/443/1210/25
про відмову у забезпеченні позову
04 грудня 2025 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, -
встановив:
Суть заяви.
Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом негайного встановлення тимчасового розміру аліментів у твердій грошовій сумі 15 000,00 грн щомісяця до ухвалення рішення у справі.
В обґрунтування заяви покликається на те, що відповідач проживає за кордоном з 20.02.2022 та не сплачує аліменти, відтак існує ризик затягування розгляду справи, що може погіршити матеріальне становище дитини.
Позиція суду.
Суд, вивчивши викладені у заяві аргументи та матеріали цивільної справи, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Нормативно-правові акти, якими керувався суд.
Згідно з вимогами частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України передбачено види забезпечення позову, перелік яких, з огляду на пункту 10 частини 1 цієї норми ЦПК України не є вичерпним. Однак, можливість застосування інших заходів забезпечення позову, які не передбачені статтею 150 ЦПК України, має межі, а саме: такі заходи повинні бути передбачені законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім цього, суд бере до уваги роз'яснення, викладені у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанова Пленуму ВСУ), згідно з якими розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків.
Суд зауважує, що метою застосування заходів забезпечення позову є гарантування виконання можливого рішення суду, відтак такі повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивачки у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивачки повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Суд зазначає, що позивач як вид забезпечення позову зазначила «негайне встановлення тимчасового розміру аліментів у твердій грошовій сумі 15 000,00 грн щомісяця до ухвалення рішення у справі», який не передбачений статтею 150 ЦПК України, а також іншими законами чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Окрім цього, забезпечення позову у тому виді, який зазначила позивач, за своїм змістом узгоджується з прохальною частиною позовної заяви, у якій вона просить стягувати з відповідача аліменти на дитину у твердій грошовій сумі 15 000,00 грн щомісячно, відтак у разі задоволення цієї заяви суд, по суті, до ухвалення судового рішення висловить свою думку про обґрунтованість позову, що є неприпустимим. Також, суд звертає увагу на те, що у разі задоволення позову (повністю чи частково) аліменти на дитину будуть присуджені за рішенням суду від дня пред'явлення позову, відтак право дитини на утримання не буде порушено.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260, 261 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.
Суддя А.І. Павлів