Дата документу 26.11.2025
Справа № 334/7799/25
Провадження № 2/334/4135/25
26 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі
судді Бредіхіна Ю.Ю.,
за участю секретаря Жураківської В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми,
установив:
І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 88 605,32 гривень, з яких: заборгованість по кредиту 23 799,60 грн., заборгованість по відсотках 52 905,92 грн., заборгованість зі сплати неустойки у розмірі 11 899,80 грн., а також судові витрати.
В обґрунтування своїх вказує на те, що 17.05.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидва фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 403767259, за умовами якого ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 23 800 грн., строком до 16.06.2029 зі сплатою 547,5%% річних.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
Згідно із реєстром боржників №298 до договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 403767259 від 17.05.2024 року.
27.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №27/0225-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
Згідно із реєстром боржників №1 до договору факторингу від 27.02.2025 року №27/0225-01 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 403767259 від 17.05.2024 року.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі
Ухвалою суду від 18.09.2025 року відкрито спрощене провадження у справі.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'явився. Про час, дату і місце їх проведення повідомлявся у встановленому порядку.
Частиною сьомою статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом
17.05.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидва фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 403767259, за умовами якого ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 23 800 грн., строком до 16.06.2029 зі сплатою 547,5%% річних.
За період з 17.05.2024 по 16.06.2024 ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» нарахувало ОСОБА_1 відсотки за ставкою 0,3% на день загалом у сумі 2142 грн., ОСОБА_1 за цей період сплатив 2070,60 грн. В період з 17.06.2024 по 15.07.2024 ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» нарахувало ОСОБА_1 відсотки за ставкою 0,9% на день загалом у сумі 5 997,60 грн., в період з 20.07.2024 по 20.08.2024 ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» нарахувало ОСОБА_1 відсотки за ставкою 1,5% на день загалом у сумі 11 066,69 грн., 19.07.2024 року ОСОБА_1 нараховано 1427,96 грн. відсотків, а 22.07.2024 року - 4 497,90 грн.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидва фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
Згідно із реєстром боржників №298 до договору факторингу від 28.11.2018 року №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 403767259 від 17.05.2024 року.
ТОВ «Таліон Плюс» у період з 20.08.2024 по 11.11.2024 за ставкою 1,5% на день загалом у сумі 29 630,17 грн.
27.02.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №27/0225-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах боржників.
Згідно із реєстром боржників №1 до договору факторингу від 27.02.2025 року №27/0225-01 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 403767259 від 17.05.2024 року.
ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у договорі.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Частиною п'ятою статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено в електронній формі позичальника із застосуванням електронного підпису із одноразовим ідентифікатором відповідача.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості та інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
У цій справі судом встановлено, що відповідач повністю погасив суму відсотків за період з 17.05.2024 по 16.06.2024, в подальшому первісний кредитор нараховував суми процентів за користування кредитом у відповідності до вимог договору, за виключенням двох днів: 19.07.2024 року у сумі 1427,96 грн. та 22.07.2024 року у сумі 4 497,90 грн. Будь-яких пояснень такому нарахуванню суду не надано.
20 серпня 2024 року набули чинності положення п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки на рівні 1% на день.
Приписами частини першої статті 203 ЦПК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
На момент укладення кредитного договору між первісним кредитором та боржником закон про внесення змін щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вже був прийнятий на набрав чинності, відтак укладаючи договір зі строком дії до 16.06.2029 зі сплатою 547,5%% річних, первісний кредитор достеменно був обізнаний про невідповідність вимогам закону пункту щодо розміру відсотків.
За таких обставин, а також враховуючи відсутність доказів повідомлення боржника новим кредитором про відступлення на його користь права вимоги, суд дійшов висновку про безпідставність будь-яких нарахувань відсотків новим кредитором у розмірі більшому за законодавчо встановлений мінімум.
Також, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача частково підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами в частині сплати основного боргу у сумі 23 799,60 грн та нарахованих і несплачених відсотків у розмірі, що не перевищували законодавче обмеження загалом у розмірі 17 064,29 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором № 403767259 від 17.05.2024 року у сумі 40 863 (сорок тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 89 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у сумі 1 396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) гривень 48 копійок.
В задоволені решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін