Справа № 333/9406/25
Провадження № 3/333/3223/25
02 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., за участю секретаря судових засідань Єрмоленко А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Левшакової О.І., розглянувши в режимі відео конференції матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
17.09.2025 о 01 год. 30 хв. ОСОБА_1 у м. Запоріжжі по вул. Технікумівська, 8, керував транспортним засобом AUDI А6 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат тесту позитивний, склав 1,15% проміле, номер тесту 2661. Від керування транспортним засобом відсторонений, про повторність попереджений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
14.11.2025 на адресу суду надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження, відповідно до якого адвокат Левшакова О.І. зазначила, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то відносно нього повинен діяти спеціальний порядок огляду на стан сп'яніння, який визначений ст. 266-1 КУпАП. Огляд військовослужбовця ЗСУ, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, має проводитися уповноваженою особою-начальником органу управління ВСП у ЗСУ. Поліцейський не є тією особою, яка має право проводити огляд військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння, а також не є особою, яка уповноважена складати відповідний протокол за відмову військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння. Просили провадження по справі закрити, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Левшакова О.І. подане клопотання підтримали, просили провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. п. «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
З ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, повністю підтверджена фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456177 від 17.09.2025 у сукупності із рапортом співробітника поліції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідкою бази даних «Інформаційний портал НПУ»; відеофайлами подій за участю ОСОБА_1 , які містяться на DVD-R диску, що знаходиться в матеріалах справи.
Отже, наведені у протоколі обставини, у тому числі й факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.9.а. ПДР підтверджується відеозаписом події.
Відеозапис події містить достовірні дані про вчинення водіємОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та має істотне значення для правильного вирішення даної справи.
На зазначеному відеозаписі об'єктивно за допомогою технічного засобу відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, що мають істотне значення для правильного вирішення даної справи у взаємозв'язку з іншими зібраними доказами.
Зафіксовані на відеозаписові події ніким у встановленому законом порядку не спростовано.
Відтак, відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими наявними доказами.
Доказів протилежного стороною захисту не надано та матеріали справи не містять.
Дослідивши наведені вище докази, суд дійшов висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. «а» п. 2.9. Правил дорожнього руху.
В діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо посилань сторони захисту на необхідність закриття провадження у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є військовслужбовцем, і у зв'язку з цим мав бути проведений огляд відносно нього у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП, то слід зазначити наступне.
Статтею 266-1 КУпАП визначений порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за виконання обов'язків військової служби військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, передбачена ст. 172-20 КУпАП.
Проте,ОСОБА_1 у вказаний у протоколі день та час керував транспортним засобом, тобто виконував функцію водія та був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом на території м. Запоріжжя, а не на території військової частини. Крім цього, останній, будучи військовослужбовцем, міг бути у відпустці у вказаний період. Докази протилежному суду не надані.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вказана позиція сторони захисту не заслуговує на увагу.
Посилання сторони захисту на те, що працівниками поліції не були роз'яснені ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та на те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля, спростовуються переглянутим в судовому засіданні відеозаписом.
Все інше, зазначене захисником у поясненнях, на висновки судді не впливає і не є підставою для закриття провадження у справі, не спростовує необхідності визнання винним особи, яка грубо порушила вимоги ПДР.
Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, ухвалюючи дане судове рішення, суд керується також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд наголошує, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Платіжні реквізити для сплати адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху:
Отримувач:ГУК у Зап.обл/Запорізька обл/21081300
Код отримувача (ЄДРПОУ):37941997
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001
Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Адміністративні штрафи у сферізабезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Платіжні реквізити для перерахування судового збору:
Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України)
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова