Справа №333/8839/25
Провадження №2-п/333/93/25
04 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Круглікова А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2025 по справі №333/8839/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості,
17.11.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі №333/8839/25 ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 7 000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 25 200 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1 330 грн. заборгованість за комісійними винагородами, 2 422 грн. 40 коп. судового збору та 5 000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
02.12.2025 на електронну пошту Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2025 по справі №333/8839/25.
Суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1, 8 статті 285 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, а також до заяви, поданої особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України визначені випадки повернення заяви, а саме, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З урахуванням норм чинного законодавства, ОСОБА_1 мала можливість подати заяву про перегляд заочного рішення в: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису; 3) в електронній формі з використанням електронної адреси та засвідченням кваліфікованим електронним підписом.
Верховний Суд у складі суддів Касаційного цивільного суду, зокрема в ухвалах від 06 вересня 2022 року у справі № 128/905/22 (провадження № 61-8604ск22), від 09 січня 2023 року у справі № 127/8793/22 (провадження № 61-12931ск22), від 23 січня 2023 року у справі № 128/905/22 (провадження № 61-933ск23), від 09 лютого 2023 року у справі № 128/2721/21 (провадження № 61-1840ск23), від 09 лютого 2023 року у справі № 128/2655/22 (провадження № 61-1841ск23), від 27 лютого 2023 року у справі № 930/814/22 (провадження № 61-2034ск23), від 20 березня 2023 року у справі № 128/2721/21 (провадження № 61-3073ск23), від 09 травня 2023 року у справі № 128/454/23 (провадження № 61-6115ск23) неодноразово викладав висновок про визнання неподаними та повернення заявнику касаційної скарги, у зв'язку з тим, що касаційна скарга не підписана заявником, тобто не містить його підпису під текстом касаційної скарги або під відміткою про наявність додатків. Також зазначав, що наявний запис у лівому верхньому куті титульної сторінки касаційної скарги за своєю суттю є візуванням документів, а не їх підписанням.
Заяву про перегляд заочного рішення подано відповідачем на електронну адресу суду, однак без засвідчення її кваліфікованим електронним підписом.
Використання електронного цифрового підпису врегульовано Законом України «Про електронні довірчі послуги», згідно зі статтею 1 якого автентифікація - це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Кваліфікований електронний підпис має таку ж юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Отже, слід розмежовувати спосіб звернення до суду із вимогами до оформлення процесуального документа. Якщо електронний документ підписаний накладенням електронного підпису, який забезпечує ідентифікацію фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб), але електронний підпис накладений без використання підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а процесуальний документ направлений на офіційну електронну адресу суду, то відсутні правові підстави стверджувати, що такий електронний документ не підписаний.
Протилежний підхід нівелює приписи про юридичну силу електронного документа та презумпцію відповідності кваліфікованого електронного підпису власноручному, суперечить частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Звернення фізичної особи (за виключенням адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
До вказаних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 (провадження № 14-48цс22).
Суд також звертає увагу відповідача на ухвалу Верховного Суду від 03 червня 2025 року у справі № 754/2415/25 (провадження № 61-6752 зно 25), де судом касаційної інстанції наголошено на альтернативу звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником - звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет». При цьому матеріали заяви про перегляд судового рішення у справі надіслані на електронну пошту суду та не містять відомостей про їх надсилання з використанням офіційної електронної адреси та підписання документів електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на заяву, із використанням підсистеми «Електронний суд», що позбавляє суд можливості встановити дотримання заявником вимог щодо обов'язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає, та свідчить про використання заявником непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Також в заяві заявник не надав обґрунтованих пояснень в чому полягає неможливість подання цієї заяви через підсистему ЄСІКС «Електронний суд». Верховний Суд у вказаній справі вкотре звернув увагу заявника на те, що прийняття заяви у спосіб, не передбачений законом, порушує принцип рівності балансу між сторонами, оскільки суд повинен гарантувати, що обидві сторони матимуть рівні умови для захисту своїх прав. А відтак, заяву заявнику необхідно було надіслати не на електронну адресу, а в паперовій формі, зі скріпленням власноручним підписом, чи в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Таким чином, з огляду на те, що заява не у спосіб, передбачений ЦПК України, та не містить відомостей про її підписання електронним цифровим підписом у встановленому законом порядку, вона підлягає поверненню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/75/21, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/76/21, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/82/21, від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 362/6591/20 (провадження № 61-6313св21), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі № 340/3169/22, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22.
Враховуючи, що заяву про перегляд заочного рішення подано шляхом направлення її на електронну пошту суду та вона не підписана позивачем у встановлений процесуальним законом спосіб, така заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 185, 260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2025 по справі №333/8839/25 повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова