Єдиний унікальний номер № 333/6340/25
Провадження № 1-кс/333/2557/25
01 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про відмову у визнанні потерпілим під час досудового розслідування, за участю скаржника ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №6202508010004481 від 17.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.
Скаржник під час розгляду скарги її підтримав та просив задовольнити.
Слідчий, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі та у задоволенні скарги просить відмовити.
Враховуючи скорочені строки розгляду скарги на бездіяльність слідчого та з метою виконання завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності слідчого.
Дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження №6202508010004481 від 17.06.2025, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Слідчим суддею встановлено, що постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_4 відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному проваджені №6202508010004481 від 17.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України (а.с.3-4, з.б.а.с.14-15). Постанова мотивована тим, що в ході досудового розслідування не отримано достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили про спричинення ОСОБА_3 будь-якої шкоди, передбаченої ч.1 ст.55 КПК України, внаслідок можливих неправомірних дій.
Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
Відповідно до норм кримінального процесуального закону, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).
З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Слід враховувати, що слідчий має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це - єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.
Так, процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані.
Проаналізувавши постанову слідчого, останній вважає, що з урахуванням зібраних у ході досудового розслідування матеріалів кримінального провадження, на даний момент, не отримано достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили про спричинення ОСОБА_3 будь-якої шкоди, передбаченої ч.1 ст.55 КПК України, внаслідок можливих неправомірних дій.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до правил оцінки доказів (частина 3 статті 370 КПК України). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд повинен виносити вмотивовані рішення (наприклад, Рішення Великої Палати у справі Moreira Ferreira проти Португалії (no. 2) від 11 липня 2007 року, Заява № 19867/12, параграф 84). Вмотивованість вимагає від суду чітко вказати на підстави тієї чи іншої аргументації. При вирішенні питання про встановлення процесуального статусу осіб, таким чином, необхідно чітко вказати, на підставі яких доказів в осіб виникає такий процесуальний статус.
Окрім цього, процесуальний статус потерпілого виникає саме з моменту, коли встановлено, що цій особі було завдано шкоди кримінальним правопорушенням. У цьому випадку скаржник не надає будь якого підтвердження завдання будь-якої шкоди кримінальним правопорушенням.
Слідчий суддя критично ставиться до доводів скаржника з приводу того, що постанова є незаконною та необґрунтованою. У постанові слідчого є мотивувальна частина з посиланням на положення КПК, яка містить мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування (у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки на даний момент недостатньо відомостей, які б свідчили про шкоду, завдану скаржникам кримінальним правопорушенням).
Слід зазначити, що сам факт внесення відомостей в ЄРДР не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, а є підставою для проведення певних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки обставин викладених заявником та виконання завдання кримінального провадження. Як вбачається з постанови слідчого, матеріали кримінального провадження не містять доказів завдання скаржникам будь-якої шкоди.
Таким чином, у задоволенні скарги слід відмовити, оскільки скаржником не доведено будь-якими доказами, що заявнику була завдана, або могла бути завдана шкода кримінальним правопорушенням. Разом з тим, звертаю увагу на те, що таким чином права скаржника не обмежуються, оскільки визнання потерпілим може відбутися на будь-якій стадії кримінального провадження, щойно буде встановлено (або належним чином доведено) вид і розмір шкоди, що була завдана кримінальним правопорушенням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 40, 55, 93, 110, 303-307 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про відмову у визнанні потерпілим під час досудового розслідування - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 05.12.2025 об 11 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1