Справа № 333/2230/25
Провадження № 2/333/2413/25
18 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Панченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14.03.2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.07.2020 року у розмірі 39362,74 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Позов обґрунтований тим, що 15.07.2020 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав власноручно паспорт кредиту та Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Договір) та погодив наступні умови: 1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000,00 грн. (п. 1.2. Договору); 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2. Договору); 4. Процентна ставка, відсотків річних: 43,2 % (п. 1.3 Договору); 5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; 6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); 7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24, тип - "Універсальна", що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, таким чином, згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 року, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно з п. 9.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
Позивач виконав умови договору та надав відповідачу кредитну картку, кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком.
Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 2.1.1.3.5. Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором в повному обсязі. Тобто сторони згідно з ст. 212 ЦК України передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 17.02.2025 року має заборгованість становить 39362,74 грн., яка складається з наступного: 31832,50 грн. - заборгованість за тілом кредита, 7530,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.
А тому просить стягнути з відповідача суму боргу та судові витрати по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав клопотання, в якому просить дану цивільну справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрованим постійним місцем проживання якого є тимчасово окупована територія Запорізької області, м. Мелітополь, повідомлена про розгляд справи шляхом подачі оголошення на офіційному сайті «Судова влада».
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзив на позов не подала, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення на підставі письмових доказів, які наявні у справі.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзив на позов не подала, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення на підставі письмових доказів, які наявні у справі.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав власноручно паспорт кредиту та Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.07.2020 року та приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.
Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
На підставі укладеного Договору Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24, тип - "Універсальна", що підтверджується випискою по рахунку.
Відповідач користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняла операції, таким чином, згідно з Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022 року, відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Встановлено, що у виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а також частково сплачувала заборгованість за договором.
Враховуючи встановлене, суд вважає, що відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків.
Таким чином суд вважає, що сторони погодили наступні умови: 1. Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000,00 грн. (п. 1.2. Договору); 2. Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; 3. Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2. Договору); 4. Процентна ставка, відсотків річних: 43,2 % (п. 1.3 Договору); 5. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; 6. Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн., щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100,00 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4. Договору); 7. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
При цьому за погодженою ставкою банком нараховано відсотків у розмірі 31832 грн. 50 коп.
Згідно з п. 2.1.1.3.5. Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов'язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов'язання за Договором в повному обсязі. Тобто сторони згідно з ст. 212 ЦК України передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов'язань Відповідача з погашення кредиту.
Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п. 1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60% - для картки «Універсальна».
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 станом на 17.02.2025 року має заборгованість становить 39362,74 грн., яка складається з наступного: 31832,50 грн. - заборгованість за тілом кредита, 7530,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Зазначений розрахунок відповідачем не спростовано, свого розрахунку заборгованості чи заперечень щодо цього останній не надав.
Докази у справі достовірно вказують на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрило на ім'я відповідача відповідний рахунок, видало кредит на поточний рахунок, на який в подальшому перераховані кредитні кошти.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частина друга ст. 642 ЦК України передбачає, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що в договорі від 15.07.2020 року, заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписаних, сторонами узгоджено вид кредиту, бажаний кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Зміст кредитного договору, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оспорювання ОСОБА_1 договору від 15.07.2020 року, що укладений між ним та позивачем.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 17.02.2025 року має заборгованість становить 39362,74 грн., яка складається з наступного: 31832,50 грн. - заборгованість за тілом кредита, 7530,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не спростований, власних розрахунків останньою не подано, тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внаслідок невиконання умов договору відповідачем, були порушені права банку, як кредитодавця.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідно стягнути заборгованість в сумі 39362 грн. 74 коп., задовольнивши позовні вимоги.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 15.07.2020 року у розмірі 39362 (тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 74 коп., яка складається із: 31832 грн. 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7530 грн. 24 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова