Справа № 331/336/25
Провадження № 1-кп/331/433/2025
28 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 (ВКЗ),
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024080000000248 від 11.06.2024 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, має вищу освіту, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, має статус внутрішньо-переміщеної особи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
У провадженні колегії суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження №12024080000000248, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024 року відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб, адже до закінчення строку запобіжного заходу розглянути кримінальне провадження неможливе. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу в цьому кримінальному провадженні, знищити, переховувати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжують існувати. Також у клопотанні прокурор посилається на те, що під час досудового розслідування була встановлена достатня кількість доказів для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні зухвалого особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено покарання в разі визнання винним ОСОБА_6 у вигляді довічного позбавлення волі. На даний момент триває судове слідство, судом досліджуються письмові докази, виявлені та встановлені під час досудового розслідування, свідки та потерпіла в судовому засіданні безпосередньо не допитані. Зауважив, що будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, а також те, що ризики, зазначені вище, мають високу ймовірність виправдатись. Прокурором зазначено, що ОСОБА_6 не має соціальних зв'язків, не працевлаштований, постійне місце проживання має на тимчасово окупованій території Запорізької області, що збільшує шанси виправдання ризиків. Також обвинувачений має можливість перетинати державний кордон України, що підтверджує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Органом досудового розслідування були встановлені факти, які вказували на те, що ОСОБА_6 намагався ухилитися від органів досудового розслідування. Підтверджуючи ризик знищення та спотворення доказів, вказав на те, що не всі учасники злочину затримані та встановлені, тому продовжується збір доказів щодо подій, зазначених у обвинувальному акті. Отже, перебуваючи на свободі, обвинувачений може знищити докази, які мають суттєве значення для кримінального провадження та які ще не знайдені органом досудового розслідування. Прокурор зазначив, що з метою впливу на свідків і потерпілу, та знищення доказів, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім того, ОСОБА_6 може вчиняти протиправні дії відносно потерпілої та свідків задля змінення ними своїх показів, які були надані на досудовому розслідуванні Стосовно ризику знищення доказів, то прокурор звернув увагу на те, що перед проведенням слідчої дії, а саме огляду мобільного телефону, належного ОСОБА_6 , останній намагався видалити дані, які на ньому були, шляхом знищення мобільного телефону. Окрім того, сама зброя, яка була предметом вчинення кримінального провадження, на даний момент органом досудового розслідування ще не віднайдена. На підставі вищевикладеного, прокурор просив продовжити запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_10 підтримав клопотання прокурора, зазначив, що ризики, на які вказує прокурор дійсно мають місце, просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на наступне. Адвокатом зауважено, що матеріалами справи не доведена причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення. Жоден свідок не вказує на ОСОБА_6 , як на особу, причетну до вчинення злочину, через що ризик впливу на них не є логічним. Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то адвокат послався на характеризуючи матеріали обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Знищення або пошкодження доказів у кримінальному провадженні також вважає неможливим, адже всі докази по справі зібрані, відеозаписи вилучені, свідки допитані, слідчі експертизи проведені та досудове розслідування закінчено. Стороною обвинувачення ще на досудовому слідстві було зазначено про наявність беззаперечних доказів вини ОСОБА_6 , однак досі жодного такого доказу під час дослідження сторонами по справі не виявлено. За весь час перебування ОСОБА_6 під вартою ступінь ризиків істотно зменшилась, через що є підстави обрати альтернативний захід у вигляді застави.
Адвокат ОСОБА_8 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що ОСОБА_6 не переховувався від органів досудового розслідування, місце проживання останнього було відомо працівникам поліції. Маючи можливість виїхати за корон, ОСОБА_6 проживав як в Києві та і в м. Дніпро. Обурливим адвокат вважала твердження прокурора про відсутність соціальних зв'язків та місця проживання ОСОБА_6 , напротивагу, ОСОБА_6 має статус внутрішньо-переміщеної особи та зареєстрований як ВПО у м. Запоріжжя. ОСОБА_6 статус внутрішньо-переміщеної особи не повинне трактуватися як недолік, оскільки окупація м. Мелітополь не залежить від волі чи дій обвинуваченого. Сторона обвинувачення подає ідентичні клопотання про продовження запобіжного заходу, не звертаючи уваги на досліджені у судовому засіданні докази, які підтверджують невинуватість ОСОБА_6 . Відеозаписи, які містять матеріали справи не доводять, що саме він був на них, також як і те, що ОСОБА_6 керував транспортним засобом, яке фігурує у справі. Більш того, жодних доказів того, що ОСОБА_6 саме 11 червня, в день вчинення вбивства перебував у м. Запоріжжя, стороною обвинувачення не надано, хоча органу досудового розслідування достайменно відомо було про всі пересування її підзахисного. Відзначила проблеми зі здоров'ям її підзахисного, через що, на думку захисту, останній не може перебувати в місцях попереднього ув'язнення. Окремо просила звернути увагу, що законом передбачена альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою - застава, яку просила застосувати.
Обвинувачений підтримав заперечення адвокатів, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити. Зазначив, що тривалий час перебуває під вартою, без належних доказів його винуватості. Звинувачення по справі вибудовані лише на припущеннях, а ризики, на які посилається прокурор під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу не мають підтверджень.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2024 року (провадження № 1-кс/335/2993/2024) до ОСОБА_6 застосований запобіжних захід у вигляді тримання під вартою. У подальшому під час досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.
У судовому засіданні встановлено, що до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вказаний злочин віднесений згідно норми ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі.
У підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , колегія суддів враховує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.
Твердження сторони захисту щодо відсутності доказів винуватості обвинуваченого колегія суддів не може приймати до уваги, адже оцінка доказів проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, а не під час вирішення питання щодо запобіжного заходу, у зв'язку із чим до закінчення етапу дослідження всіх доказів по справі, колегія суддів не може вдаватись до їх оцінки.
Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків наявність осіб на утриманні. ОСОБА_6 не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Також, суд враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги серйозність висунутого останньому обвинувачення за п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, КК України, зокрема, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, отже існує ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій. Крім того колегія суддів бере до уваги, що ризик переховування обумовлюється ще тим, що місцем постійного проживання обвинуваченого була тимчасово окупована територія. Стороною захисту під час розгляду клопотання не заперечувалося, що до затримання ОСОБА_6 проживав за різними адресами, виїжджав за кордон, тобто не має зв'язку із певним місцем проживання у тій мірі, щоб спростувати наявність ризику переховування. Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченого жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена дієвістю обраного запобіжного заходу.
Суд також оцінює як високий ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки продовжується розгляд даного провадження та триває стадія дослідження письмових доказів, потерпіла та свідки не допитані. Суд наголошує на встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд оцінює як середній, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може вчинити насильницькі дії, націлені на вплив на свідків задля їх залякування, або неможливістю надання свідчень. Однак, суд також враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відсутні також дані щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення суд також вважає високим, у зв'язку із тим, що органом досудового розслідування продовжується досудове розслідування щодо інших встановлених та невстановлених осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, триває збір доказі.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Колегія суддів також враховує тривалість перебування обвинуваченого під вартою, однак враховує, що органом досудового розслідування був зібраний значний обсяг доказів, який підлягає дослідженню, у зв'язку із чим, судовий розгляд провадження триває.
Для з'ясування реальності твердження сторони захисту щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого судом було направлено запит про стан здоров'я обвинуваченого та можливості його утримання в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)». В.О. начальник філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях ОСОБА_11 повідомила, що обвинувачений до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» прибув без тілесних ушкоджень, звернень з приводу наявності тілесних ушкоджень не було. За даними форми 025/о, а саме «Медична карта амбулаторного хворого №619» обвинувачений оглянутий певними лікарями, проведені лабораторні дослідження. На час огляду стан здоров'я ОСОБА_6 стабільний, задовільний, останньому надані рекомендації лікарів.
Щодо клопотання сторони захисту про застосування застави як альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, то колегія суддів керується наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, який пов'язаний із протиправним позбавленням життя людини, колегія суддів вважає за доцільне не визначати розмір застави.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, спотворити, знищити будь-яку із речей або документів, здійснювати протиправний вплив на свідків та потерпілу, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Керуючись 178, 179,194, 217, 314-316, 334 КПК України колегія суддів, -
Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 26 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 02 грудня 2025 року о 11 год. 55 хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3