Справа № 127/25415/25
Провадження № 2/127/5479/25
(заочне)
27 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням ) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання коштів у кредит №75537932 в розмірі 27 104 грн., з яких: 8000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 104 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками, та суму сплаченого судового збору і витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що 16.05.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №75537932, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 8000 грн., на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день, а позичальник в свою чергу зобов'язався повернути кошти на умовах встановлених договором.
19.11.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 1 911 від 19.11.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75537932 від 16.05.2021.
03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75537932 від 16.05.2021.
Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 104,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, а тому заборгованість за договором становить 27 104,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, чим порушуються права та інтереси ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що стало підставою для звернення до суду із позовом..
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
На виконання ухвали суду від 02.09.2025 про витребування доказів, АТ «Універсал Банк» підтвердив належність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; надавши виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 16.05.2021 року по 19.05.2021 року, згідно якого вбачається зарахування 8 000 грн. саме 16.05.2021.
Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення-повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення судової кореспонденції за останнім відомим місцем його проживання. Однак конверт повернувся до суду з відміткою на довідках АТ «Укрпошта» про причину повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до його умов та вимог ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи 39861924, далі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1 , далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір позики №75537932 на умовах повернення позики в кінці строку позики.
Відповідно до умов договору Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % на день (базова процентна ставка, фіксована).
Договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису Ox2PbiwQa6), який був надісланий на вказану Позичальником електронну адресу [ІНФОРМАЦІЯ_1](mailto:ІНФОРМАЦІЯ_1) у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені у розділі «Реквізити сторін.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з яким укладено договір №75537932 від 16.05.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора Ox2PbiwQa6. Час відправлення ідентифікатора позичальнику - 16.05.2021 о 19:38:04. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Будь-який договір, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Відповідно до статей 205, 207 ЦК України, договір, укладений в електронній формі, вважається укладеним у письмовій формі. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Того ж дня Позикодавець, виконуючи пункт 1 Договору позики №75537932 від 16.05.2021 року, виконав свої зобов'язання, передавши Відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_2 через платіжну установу ТОВ «ФК Фінекспрес», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку.
Переказ здійснено відповідно до електронної платіжної інструкції № b2521301-3df8-40a8-888b-0f8f7aa129fb від 16.05.2021 року, яка є первинним бухгалтерським документом, складеним і підписаним в електронній формі.
Згідно з листом №15/07/25-53 від 15.07.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача, на підставі вищезазначеної платіжної інструкції, перераховано кошти в сумі 8 000,00 грн через платіжну установу на виконання умов Договору позики №75537932.
Також, відповідно до довідки №КД-000037657/ТНПП від 15.07.2025 року, ТОВ «ФК Фінекспрес» підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924), та завершення платіжної операції від 16.05.2021 року на суму 8 000,00 грн за номером платіжної картки 4441114758, номер платежу b2521301-3df8-40a8-888b-0f8f7aa129fb.
Оскільки платіжна установа не здійснює операцій з готівковими коштами, а перекази виконуються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Оскільки позику видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок Позичальника, усі правовідносини між Позичальником, Кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №705 від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», чинною на момент укладення договору.
Згідно з пунктом 5 розділу VII зазначеної Постанови НБУ №705, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинних документів і можуть використовуватися для врегулювання спірних питань. Таким чином, наявні у справі документи платіжної системи про перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача та платіжна інструкція мають статус первинних документів, що підтверджують факт переказу коштів.
Відповідно до пункту 5.2. Договору позики №75537932 Позичальник до підписання договору ознайомився з його умовами та з Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщеними на сайті Позикодавця: [https://mycredit.ua/ua/documents-license/](https://mycredit.ua/ua/documents-license/), і підтвердив, що йому зрозумілий їх зміст, суть зобов'язань та наслідки укладення договору.
Пунктом 6.5 Правил (у редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що у разі неповернення або несвоєчасного повернення позики та процентів Позикодавець має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором, за кожен день понадстрокового користування, але не більше ніж за 90 календарних днів.
Таким чином, строк користування позикою становив 30 днів, проте умовами договору та Правил передбачена можливість пролонгації (у тому числі автопролонгації) строку користування позикою, тривалість якої обмежена 90 календарними днями.
Без проходження процедури реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця, отримання одноразового ідентифікатора, введення особистих даних, підтвердження оферти договору позики та Правил надання грошових коштів - укладення електронного договору є технічно неможливим, що відповідає положенням статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, підписанням договору позики Позичальник підтвердив прийняття умов кредитування, а також факт ознайомлення з усією необхідною інформацією згідно з чинним законодавством України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20) та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження №61-18967св20), які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховуються судом при виборі та застосуванні норм права.
З урахуванням викладеного, а також відсутності здійснених відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №75537932 від 16.05.2021 року становить 27 104,00 грн, у тому числі: 8 000,00 грн - основна сума боргу; 19 104,00 грн - нараховані проценти.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати процентів не виконав ні перед Позикодавцем - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні перед Позивачем - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», яке набуло право вимоги за договором позики №75537932 на підставі договору факторингу.
19.11.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 1 911 від 19.11.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75537932 від 16.05.2021.
03.04.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75537932 від 16.05.2021.
Так, згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 104,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право кредитора за вищевказаними кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.
З розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за договором №75537932 від 16.05.2021 року становить 27 104,00 грн, у тому числі: 8 000,00 грн - основна сума боргу; 19 104,00 грн - нараховані проценти.
Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитними коштами. При цьому звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору та в межах строку користування, з урахуванням строку авто пролонгації.
Суд також відмічає, що відповідач доказів на спростування розміру суми заборгованості не надала, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137,141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем в підтвердження своїх витрат надано: договір про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, витяг з акту №15-П приймання-передачі надання правничої допомоги за договором №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1149961 від 01 листопада 2024 року та копію свідоцтва про направо на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03 квітня 2018 року, виданого на ім'я Ткаченко Ю.О.
Оплата послуг з надання правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів.
Оцінюючи надані стороною позивача докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про задоволення позову, суд вважає, що існують підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням результатів розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3500,00 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором позики №75537932 в розмірі 27 104,00 грн. (двадцять сім тисяч сто чотири гривні 00 копійок), з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 104,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205. м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9 А, офіс 204.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлено 27.11.2025.
Суддя: