Справа № 128/1085/25
01.12.2025 м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли із Відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №278504 від 22.03.2025, водій ОСОБА_1 22.03.2025 приблизно о 13-40 год. в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області по вул. Баженова, керував мінітрактором марки «Зубр ХА31», б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, хитка хода, почервоніння обличчя. Однак, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інспектором ВП №3 ВРУП у Вінницькій області Бевзою І.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №278504 від 22.03.2025 відносно ОСОБА_1 ..
В судовому засіданні 17.06.2025 ОСОБА_1 вказав, що 22.03.2025 близько 11-30 год. він керував належним йому мотоблоком «Зубр» НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Баженова в с. Бохоники Вінницького району. В цей момент двигун мотоблоку заглох та спробу його запустити результату не дали. З'ясувавши що в мотоблоці закінчилось пальне, він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_2 , який проживав неподалік, та попросив аби той привіз йому кілька літрів бензину, щоб доставити мотоблок до себе додому. ОСОБА_2 погодився, та сказав, що привезти бензин зможе через півтори-дві години, оскільки у нього немає і потрібно їхати за бензином в м. Вінницю. Деякий час він очікував біля свого мотоблоку, який стояв на узбіччі вулиці Баженова. Через хвилин 15 його помітив сусід, біля будинку якого він зупинився, та з'ясувавши що він робить біля його будинку, запросив його до себе додому. Звідти він ще раз зателефонував до ОСОБА_2 та запитав чи зможе той завезти його мотоблок до дому, оскільки сусід запрошує пообідати, та чи може він випити горілки. ОСОБА_2 відповів що зможе, але щоб той не напивався, і що приблизно 13-40 - 14-00 він під'їде до мотоблока та щоб ОСОБА_1 чекав його біля мотоблока. Близько 13-30 год. він повернувся до мотоблока та стояв біля нього, очікуючи на ОСОБА_2 .. Близько 13-40 год. до нього під'їхав екіпаж патрульної поліції, та стали питати чого він тут стоїть та чи потрібна допомога, на що він повідомив, що у нього закінчилося пальне, але допомога не потрібна, оскільки його товариш вже під'їжджає із пальним. Патрульні почали йому пропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки їм здається що він керує в стані алкогольного сп'яніння. Він відмовився, пояснивши, що оскільки він транспортним засобом не керував, жодних правопорушень не скоював, стояв біля нерухомого та вимкненого мотоблока, тому проходити огляди на стан алкогольного сп'яніння не повинен, після чого працівник поліції почав складати протокол про адміністративне правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показав, що ОСОБА_1 знає, вони товаришують. 22.03.2025 року близько 12 години до нього подзвонив ОСОБА_1 та попросив підвезти на вулицю Баженова в с. Бохоники кілька літрів бензину, оскільки коли він їхав додому у його мотоблоці закінчилось пальне і він заглох. Свідок погодився та пояснив, що зможе привезти пальне через години дві, оскільки треба дещо доробити вдома, і йому прийдеться їхати в м. Вінниця за пальним, адже найближча паливна заправка знаходиться в м. Вінниці, і в місті йому потрібно буде ще вирішити свої справи. ОСОБА_1 погодився та сказав, що зачекає. Близько 13-00 год. ОСОБА_1 знову йому зателефонував і запитав чи зможе той перегнати мотоблока до нього додому, оскільки його, ОСОБА_1 , запросили пообідати, та він хоче випити. Свідок погодився. Коли свідок близько 13-55 год під'їхав із паливом до ОСОБА_1 на вул. Баженова, то побачив мотоблок разом ОСОБА_1 , які були на узбіччі дороги та автомобіль патрульної поліції, в якому сидів поліцейський та щось записував. Коли він підійшов до ОСОБА_1 , той повідомив, що до нього під'їхала поліція та хотіли везти в м. Вінницю для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився оскільки не мотоблоком не керував а стояв біля нього.
Надалі в судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Грицуляк Т.П. не з'явилися, захисником попередньо подано клопотання про закриття провадження у справі, яке обгрунтоване неступним.
Як зазначається в протоколі серії ЕПР1 №278504 від 22.03.2025 року об 13.59 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мінітрактором Зубр НОМЕР_1 з явними ознаками сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку на нагрудну бодікамеру поліцейського 796567 чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об'єктивною стороною адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння. Тобто, для появи у працівника поліції законних та обґрунтованих підстав для направлення водія на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння насамперед необхідною умовою є керування водієм транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння. В постанові від 20.02.2019 року в справі №404/4467/16-а ВС/КАС зазначив, що «під керуванням транспортним засобом розуміється технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.» Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 , 22.03.2025 року близько 11.30 год він керував належним йому мотоблоком «Зубр» НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Баженова в с. Бохоники Вінницького району. В цей момент двигун мотоблоку заглух та спробу його запустити результату не дали. З'ясувавши що в мотоблоці закінчилось паливо, ОСОБА_1 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_2 який жив неподалік, та попросив щоб той привіз йому кілька літрів бензину, для того щоб доставити мотоблок до себе додому. ОСОБА_2 погодився, та сказав, що привезти бензин зможе через півтори-дві години, оскільки у нього немає і потрібно їхати за бензином в місто Вінницю. Деякий час ОСОБА_1 чекав біля свого мотоблоку «Зубр» НОМЕР_1 , який стояв на узбіччі вулиці Баженова. Через хвилин 15-ть його помітив сусід, біля будинку якого він зупинився, та з'ясувавши що ОСОБА_1 робить біля його будинку, запросив останнього до себе додому. Звідти він зателефонував до ОСОБА_3 та запитав чи зможе він завезти його мотоблок до дому, оскільки сусід запрошує пообідати, та чи може він випити горілки. ОСОБА_3 відповів що зможе, але щоб той не напивався, і що приблизно 13.40-14.00 він під'їде до мотоблока та щоб ОСОБА_1 чекав його біля мотоблока. Близько 13-30 год. ОСОБА_1 повернувся до мотоблока та стояв біля нього та чекав на ОСОБА_3 . Близько 13-40 год. до нього під'їхав екіпаж патрульної поліції, та стали задавати питання чого він тут стоїть та чи потрібна допомога, на що ОСОБА_1 відповів що у нього закінчився бензин, але допомога не потрібна, оскільки його товариш вже під'їжджає із пальним. Патрульні почали пропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки їм здається що він керує в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився, та пояснив що оскільки він транспортним засобом не керував, жодних правопорушень не скоював, стояв біля нерухомого та вимкненого мотоблока, а тому проходити огляди на стан алкогольного сп'яніння не повинен, після чого працівник поліції почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Зазначені обставини підтвердив допитаний в якості свідка ОСОБА_2 . Який пояснив, що 22.03.2025 року близько 12.00 години до нього подзвонив ОСОБА_1 та попросив підвезти на вулицю ОСОБА_4 в с. Бохоники кілька літрів бензину, оскільки коли він їхав додому у нього закінчилось пальне і він заглух. ОСОБА_5 погодився та сказав що зможе привезти через години дві, оскільки треба дещо доробити вдома, і йому прийдеться їхати в м. Вінниця за пальним, оскільки найближча паливна заправка знаходиться в місті Вінниці, і в місті потрібно буде ще заскочити по своїм справам. ОСОБА_6 відповів що він зачекає. Близько 13.00 год. ОСОБА_1 знову зателефонував ОСОБА_3 та запитав чи зможе той перегнати мотоблока до нього додому, оскільки ОСОБА_6 запросили пообідати, та він хоче випити. ОСОБА_3 відповів що пережене. Коли він близько 13.55 год під'їхав із паливом до ОСОБА_1 на вул.. Баженова, то побачив мотоблок разом ОСОБА_1 , які були на узбіччі дороги та автомобіль патрульної поліції, в якому садів поліцейський та щось записував. Коли він підійшов до ОСОБА_6 той повідомив що до нього під'їхала поліція та хотіли везти в місто Вінницю для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відмовився оскільки не мотоблоком не керував а стояв біля нього. Будь яких доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, та був зупинений патрульними, працівник патрульної поліції, що склав протокол про адміністративне правопорушення суду не надав. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», одним із превентивних заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Згідно ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі автоматичну фото- і відеотехніку. з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб. Відповідно п. 1.3. «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100 використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції. Відповідно до вимог п. 3.3 розділу 111 зазначеної Інструкції, нагрудна відеокамера (відеореєстратор) повинна активовуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно; при оформленні дорожньотранспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому огляді; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відеофіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. П. 3.5. Розділу III Інструкції визначено, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно. В судовому засіданні було оглянуто відеозапис з нагрудної камериреєстратора працівника патрульної поліції, який не підтверджує факту керування транспортним засобом гр. ОСОБА_1 , та підтверджують покази ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 .. Окрім того, в судовому засіданні було з'ясовано що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №278504 від 22.03.2025 року в п. 7 протоколу зазначається фіксування на бодікамеру поліцейського №796567, в п. 10 протоколу зазначається технічний засіб відеозапису №596567, а оглянутий в судовому засіданні відеозапис було здійснено на відео реєстратор ІД 798141, тобто технічний засіб який не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно рапорту від 29.07.2025 року який надійшов до суду, зазначається, що надати відеозаписи із зазначених в протоколі відео реєстраторів поліцейських не представляється за можливе, в зв'язку із їх втратою. Оскільки відеозапис долучений до матеріалів справи було здійснено на технічний засіб, який не вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, такий доказ є незаконним та недопустимим, та не повинен братись судом до уваги при розгляді справи. У п. 24 Постанови Пленуму ВСУ 23.12.2005 N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків, вивченням доказів та призначення експертиз. Зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відео та аудіо записи, тощо. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а не на особу що притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Як зазначив ВС/КАС в постанові від 29.04.2020 року в справі №161/5372/17, - «відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. При цьому цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Оскільки стороною яка ініціювала притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, його вина спростовується його показами та показами свідка ОСОБА_2 , а протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції не являються доказами винуватості ОСОБА_1 в справі а лише містять суб'єктивну думку працівника поліції, який є зацікавленою особою в справі, вважаю що вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена а сама подія даного правопорушення відсутня. Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочата справа підлягає закриттю в разі відсутності події правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, справа №128/1085/25 по притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю. На підставі викладеного просив провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, по яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Відповідно до зазначеної норми Закону присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою. А тому, суд вважає можливим розглянути адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП без його участі, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, обсяг яких суд вважає достатніми для прийняття рішення у справі.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, клопотання ОСОБА_7 про закриття провадженні у справі, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до вимог п. 2.9а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, визначальними для кваліфікації діяння за статтею 130 КпАП України є встановлення спеціального суб'єкта такого адміністративного правопорушення, оскільки суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А тому обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КпАП України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 Постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справа про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із того моменту, коли він почав рухатись.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому орган (посадова особа) за змістом статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
У ст. 40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Таки чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Зазначене кореспондує із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.07.2019 по справі № 216/5226/16-а.
До матеріалів справи долучено диск із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №798141.
Оглядом даного відеозапису встановлено, що він розпочинається 22.03.2025 о 13:43:28 год. у момент коли працівник поліції, на форменому одязі якого встановлено нагрудну камеру, йде у бік стоячого на узбіччі дороги мотоблоку поряд із яким стоїть інший працівник поліції та спілкується із ОСОБА_1 .. Коли даний працівник поліції підійшов до ОСОБА_1 та іншого працівника поліції, можна почути, як той працівник поліції пояснює ОСОБА_1 порядок проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР». Окрім того, даний працівник поліції зазначив, що в разі, якщо будуть виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, то вони запропонують йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. В цей час працівник поліції, на форменому одязі якого встановлено нагрудну камеру, зазначив ОСОБА_1 , що той має право відмовитися від проходження огляду і в разі такої відмови відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі, ОСОБА_1 та інший працівник поліції відходять в бік, виходять з кадру, вони про щось спілкуються, проте зміст розмови чітко зрозуміти неможливо. А працівник поліції із нагрудною камерою оглядає мотоблок. Надалі працівник поліції із нагрудною камерою знову підходить до ОСОБА_1 та іншого працівника поліції, який знову пропонує ОСОБА_1 пройти медичний огляд або відмовитися від його проходження. Надалі, на запитання працівника поліції із нагрудною камерою, навіщо він їхав, ОСОБА_1 вказав, що він взагалі не їхав, а йшов пішки. Надалі ОСОБА_1 пропонує вирішити дане питання у будь-який спосіб без складання протоколу, але працівник поліції роз'яснює, що такі дії носять кримінальний характер та мають наслідком кримінальну відповідальність. Далі, працівник поліції із камерою просить ОСОБА_1 підійти до службового автомобіля, інший працівник поліції вчергове пропонує ОСОБА_1 визначитися чи він їде до медичного закладу або він відмовляється від такого огляду. Працівник поліції із камерою знову ж зазначає що не потрібно було керувати транспортним засобом вживши попередньо алкогольні напої, на що ОСОБА_1 знову каже, що він не їхав. Далі ОСОБА_1 було роз'яснено його права, ОСОБА_1 на чергову пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння, вказав, що відмовляється від такого огляду. Після чого, відносно ОСОБА_1 було скалдено адміністративний матеріал за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі, о 14:00:28 год., коли працівник поліції із камерою на форменому одязі вийшов із службового автомобіля та підійшов до ОСОБА_1 і іншого працівника поліції, то біля них вже стояв ОСОБА_2 .
Відеозапису з нагрудної камери іншого працівника поліції суду не надано та чи така взагалі проводилася, невідомо.
Отже, факт керування саме ОСОБА_1 транспортним засобом на наданому суду відеозапису відсутній.
З огляду на вказане суд не бере до уваги в якості доказу вини ОСОБА_1 відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оскільки даним доказом не доводиться факт керування ним транспортним засобом. Тобто, що ОСОБА_1 , керував 22.03.2025 о 13-40 год. в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області по вул. Боженова керував мінітрактором марки «Зубр ХА31» з явними ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження в установленому законом порядку огляду відмовився. Адже за диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за існування одночасно двох обставин: керування особою транспортним засобом та відмова такої особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Слід також зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним та достатнім джерелом доказу вини особи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказування, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Інших належних доказів, які підтверджували обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надано не було.
Згідно з статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію прозахист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та спростовують презумпцію його невинуватості, а усі сумніви щодо керування ОСОБА_1 22.03.2025 о 13-40 год. транспортним засобом, суд тлумачить на користь останнього відповідно до положень ст. 62 Конституції України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що Конституцією України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, особа не може бути визнана винуватою доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку, при тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та, керуючись ст. 245 КУпАП, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, суд приходить до висновку, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 256, 276, 278, 283, 284, 287, 289, 294 КпАП України, суд -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.
Суддя Л.П. Шевчук