Справа №635/11666/24 Головуючий 1 інстанції: Омельник М.М.
Провадження №33/818/1427/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.2 ст.130, ст.124 КУпАП
03 грудня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді Люшні А.І.,
- за участю захисника Кравчуна Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Кравчуна Д.В. на постанову Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Також ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрито, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення в порядку п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 30 вересня 2024 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом «Volvo V40», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в Харківській області, с-ще.Високий, ст.«Самохідне Шоссі», під час руху здійснив наїзд на паркан з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на сп'яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Крім того, 30 вересня 2024 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volvo V40», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в Харківській області, с-ще.Високий, ст.«Самохідне Шоссі», не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на паркан. При дорожньо-транспортній пригоді отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Кравчун Д.В. просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volvo V40», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказав, що вказаним автомобілем керував ОСОБА_2 . Зазначив, що ОСОБА_1 письмових пояснень під час складання протоколів про адміністративні правопорушення не надавав. Наголосив, що надані відеозаписи є недопустимим доказом, оскільки не містять відображення цілісної картини події і обстановки. Вважає, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп'яніння.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Кравчун Д.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
У п.4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Враховуючи, що з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, пройшов передбачений ч.2 ст.38 КУпАП трьох місячний строк накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130 КУпАП, ст.124 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме:
-дані протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД №838202, ААД № 838203 від 30 вересня 2024 року;
-дані схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 30 вересня 2024 року;
-фототаблицю;
-акт огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , з використанням спеціальних технічних засобів «Drager Alcotest 6820», з якого вбачається, що водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів відмовився;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; письмові пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання протоколів;
-письмові поясненнями потерпілого ОСОБА_3 ;
-заяву потерпілого ОСОБА_3 ;
-довідки інспектора СРПП ВП № 3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області І.Дудко;
-постанову Московського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;
-клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, а саме ч.2 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 відповідно до п.8 ч.1 ст.247 КУпАП;
-копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024221160000962 від 01 жовтня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України;
-дані відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції.
Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З матеріалів справи, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається,що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.
Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Отже, доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння носять суб'єктивний характер.
Доводиапеляційної скарги захисника Кравчуна Д.В. про відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Volvo V40», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є необґрунтованими.
Відповідно до наданих відеозаписів з нагрудної камери поліцейського на місці дорожньо-транспортної пригоди перебував лише ОСОБА_1 ,який під час спілкування з працівниками поліції підтвердив факт керування ним вказаним автомобілем та повідомив, що їхав з «Горизонту на Салтівку» та на передодні вживав пляшку горілки 0,5 л; про керування автомобілем ОСОБА_2 не вказував (відеозапис VID 240930-125220F-000000-000000-0005.MP4 02 хв. 50 с.). Також із рапорту інспектора СРПП ВП №3 ХРУП №1 Харківської області Терещенка О.І. вбачається, що 30 вересня 2024 року надійшло повідомлення на службу «102» щодо дорожньо-транспортної пригоди, по приїзду на місце події було виявлено автомобіль «Volvo V40», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с.24).
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які є у матеріалах справи.
Доводи сторони захисту про зворотне розцінюються як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Твердження захисника Кравчуна Д.В. про недопустимість наданих відеозаписів, в якості доказу, через те, що вони не містять цілісної картини події і обстановки, є безпідставними.
Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов'язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Письмові пояснення ОСОБА_1 , надані під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, не є єдиним доказом винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, його винуватість підтверджується саме сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, а не лише взятим окремо доказом.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Приписами ч.2 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є вчинення особою діяння повторно протягом року. Відсутність вищезазначеної кваліфікуючої ознаки виключає відповідальність саме за ч.2 ст.130 КУпАП.
З матеріалів справи, зокрема з постанови Московського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2023 рокувбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння вчинене 25 липня 2023 року.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №838202 30 вересня 2024 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_1 в Харківській області, с-ще.Високий, ст.«Самохідне Шоссі» керував транспортним засобом «Volvo V40», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху здійснив наїзд на паркан з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на сп'яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Аналізуючи дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №838202 та інші наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що працівником поліції при складанні протоколу було допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме невірно зазначена частина ст.130 КУпАП, оскільки ч.2 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи те, що адміністративне правопорушення згідно з протоколом серії ААД №838202вчинено ОСОБА_1 30 вересня 2024 року, а наявна у матеріалах справи постанова Московського районного суду м.Харкова від 11 жовтня 2023 рокустосується адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, вчиненого 25 липня 2023 року, що виключає відповідальність ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП через відсутність кваліфікуючої ознаки «повторності», із врахуванням дати вчинення адміністративних правопорушень.
За таких обставин, дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП «відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння», з зменшенням розміру основного адміністративного стягнення у виді штрафу до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. та з зменшенням строку додаткового адміністративного стягнення до позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, відповідно до п.4 ч.8 ст.294 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Кравчуна Д.В. задовольнити частково.
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст.130 КУпАП та за цим законом зменшити розмір накладеного на ОСОБА_1 основного адміністративного стягнення у виді штрафу до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. та зменшити строк накладеного додаткового адміністративного стягнення до позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
У решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня