Справа № 643/21015/25
Провадження № 2-о/643/570/25
03.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання Каратаєвої Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самардіна А.О., звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою, в якій просить встановить факт смерті свого батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер на тимчасово окупованій території України в
смт Мілове Луганської області.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги заявник вказує що у 2022 році під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України батько заявника, ОСОБА_2 , перебував у Луганській області. Після окупації частини території Луганської області батько заявника залишився проживати там, де помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що повідомили дальні родичів.
Заявник не може отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України. У зв'язку з цим заявник вимушений звернутися до суду з даною заявою про встановлення факту смерті.
Встановлення факту смерті необхідно ОСОБА_1 для оформлення спадкових прав.
Заявник та представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.10.2000, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Харкова.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.04.1971, виданого Київським ЗАГС м. Харкова, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.10.2025, виданого окупаційною владою так званої «луганської народної республіки», а саме «Новоайдарский районный отдел записи актов гражданского состояния департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Луганской Народной Республики» (мовою оригіналу) встановлено, що
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті зазначено: «Луганская Народная Республика, Меловской район, пгт. Меловое».
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (ч. 2 ст. 317 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 24.04.2024 у справі № 756/5840/23 зазначив, що вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24.02.2022 на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Обов'язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з'ясуванні обставин справи; об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24.02.2022 на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду відповідної категорії справ.
Водночас, при вирішенні цієї справи, зокрема, встановлення місця смерті, суд враховує адміністративний поділ України, а не адміністративний поділ, який запроваджений окупаційною владою.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів від 17.07.2020 № 807-IX селище Мілове відноситься до Міловської селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, Міловська селищна територіальна громада Старобільського району Луганської області є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022.
Суд зауважує, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте, держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Як вбачається із роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в інформаційному листі щодо окремих питань застосування Закону України від 04.02.2016 № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.
Разом з тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Крім того, суд враховує, що згідно з приписами ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Вказане завдання превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Встановлення факту смерті батька необхідно заявнику для оформлення спадщини.
На підставі викладеного, враховуючи сукупність досліджених доказів, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала у селищі Мілове Луганської області, беручи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті, мету встановлення цього факту, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті батька заявника.
Керуючись ст. 76, 264, 265, 315, 317 ЦПК, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті його батька на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Харкова, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Мілове Старобільського району Луганської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК допустити негайне виконання рішення.
Роз'яснити, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Заінтересована особа: Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 144, код ЄДРПОУ 33292155.
Суддя Борис ЗАМІКУЛА