04.12.2025
Справа № 642/299/18
Провадження № 1-в/642/160/25
02 грудня 2025 року Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника відділу пробації - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові подання начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про вирішення питання про звільнення від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку відносно засудженого ОСОБА_6 , -
встановив:
ОСОБА_6 засуджений 23.06.2018 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, із покладенням обов'язків в порядку ст. 76 КК України.
Вирок набрав законної сили 24.07.2018 року.
Начальник Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 звернулася з поданням для вирішення питання про звільнення від покарання з випробуванням ОСОБА_6 після закінчення іспитового строку, вказуючи, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в Холодногірському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Х/о з 06.08.2018 року.
30.08.2018 року засудженому, під підпис, було роз'яснено покладені на нього судом обов'язки. Покладені судом обов'язки виконав в повному обсязі.
01.10.2018 року ОСОБА_6 обвинувачено у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (ЄРДР № 12018220510003586).
25.12.2024 року Київським районним судом м. Полтави винесено ухвалу відносно ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК україни у зв'зяку із закінченням строків давності.
Посилаючись на те, що відносно ОСОБА_6 минули строки давності судового провадження та іспитовий строк призначений вироком суду закінчився 23.06.2020 року, перебування останнього на обліку уповноваженого органу з питань пробації не є доцільним та суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права засудженого, просить вирішити питання про звільнення від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Засуджений ОСОБА_6 в судове засідання не прибув, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник органу пробації в судовому засіданні підтримала подання.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання та звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Згідно ч.5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Суд, вислухавши доводи прокурора, представника органу пробації, дослідивши матеріали подання, особової справи № 12/2018-н, вважає його таким, що підлягає задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до п.9 ст.537 КПК України, судом під час виконання вироків вирішується питання про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно ч. 1, 2 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, за поданням уповноваженого органу з питань пробації звільняється судом від призначеного йому покарання, нагляд припиняється і засуджений знімається з обліку в зазначеному органі.
Так, протягом іспитового строку рішення про скасування засудженому ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання судом не приймалось.
Натомість згідно з ч.2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
При цьому, відповідно до ч.1ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Частина 4 ст. 75 КК України визначає мінімальний та максимальний іспитовий строк, який може бути визначений судом при ухваленні вироку.
Також відповідно до п.1 ч.1ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.
З вказаного слідує, що законом прямо визначено, що рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути скасоване виключно до закінчення іспитового строку.
Ст. 164 КВК України передбачає цілий ряд заходів, які застосовуються до засуджених, які звільнені від відбування покарання з випробовуванням.
Виходячи зі змісту ст. 75 КК України та ст. 165 КВК України такі заходи щодо контролю за звільненим з випробуванням засудженим можуть здійснюватись виключно до закінчення чітко визначеного судом іспитового строку.
Крім того, ст. 78 КК України визначає три альтернативні наслідки звільнення особи від відбування покарання з випробуванням: 1)після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання; 2)якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. 3) у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71,72 КК України.
За такого, останні два наслідки вказані вище виключають перший (звільнення від відбування покарання), проте мають бути підтверджені відповідними рішеннями: ухвалою суду про направлення засудженого для відбування покарання або вироком суду про вчинення засудженим в період іспитового строку нового кримінального правопорушення. І відмова засудженому у його звільненні від відбування покарання після спливу іспитового строку може ґрунтуватись виключно на вказаних вище судових рішеннях.
Отже визначений в ст. 78 КК України наслідок у виді звільнення засудженої особи від відбування покарання після закінчення іспитового строку можливо вважати загальним правилом, виключенням з якого є інші два наслідки, які можуть бути підтверджені виключно відповідним судовим рішенням.
При цьому, як вказувалось вище, скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням та його направлення для відбування призначеного покарання можливе виключно до закінчення іспитового строку.
Також засуджений ОСОБА_6 ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25.12.2024 року ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'зяку із закінченням строків давності, тому застосування до нього положень ст.71,72 КК України також неможливе.
Отже, відмова засудженій особі у звільненні від покарання після спливу іспитового строку за відсутності відповідних рішень про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням чи її засудження із застосуванням ст.71,72 КК України за своєю суттю суперечитиме принципу правової визначеності долі засудженого та його статусу по спливу іспитового строку без будь-яких рішень щодо наслідків спливу такого строку.
Оскільки іспитовий строк визначений ОСОБА_6 вироком суду сплив та суду не надано відповідних судових рішень, які набрали законної сили, про направлення засудженого для відбування призначеного покарання за порушення обов'язків чи систематичне вчинення адміністративних правопорушень або про засудження за правилами ст.ст.71,72 КК України за вчинення засудженим нового кримінального правопорушення в період іспитового строку, у зв'язку з чим він не може бути направлений для відбуття покарання за вказаним вироком, в суду відсутні законні підстави для відмови в задоволенні подання про звільнення засудженого від призначеного основного покарання, та засуджений підлягає звільненню від основного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Керуючись ст.ст.537,539, 376 КПК України, суд, -
ухвалив:
Подання начальника Холодногірського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_5 про вирішення питання про звільнення від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням іспитового строку відносно засудженого ОСОБА_6 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 23.06.2018 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, із покладенням обов'язків в порядку ст. 76 КК України, від призначеного судом покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1