Справа № 626/3042/25
Провадження № 2/626/1144/2025
Іменем України
26.11.2025 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області
в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.
за участі секретаря Скачко Т.А..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Берестинського районного суду Харківської області звернулося ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5363753 від 21.08.2024 року в розмірі 12410,00 грн. та понесених судових витрат по справі.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.08.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5363753, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 3000 грн. ТОВ "Мілоан" свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому, відповідно до п.1.1. Кредитного договору кредитні кошти. В свою чергу позичальник свої зобов'язання перед позичкодавцем не виконав.
24.12.2024 року між ТОВ "Мілоан" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", відповідно до законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги №113-МЛ. Відповідно до умов даного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "Мілоан", в тому числі і до відповідача за кредитним договором, у зв'язку з чим позивачем відповідачу було направлено відповідну претензію.
Заборгованість ОСОБА_1 за даним кредитним договором становить 12410,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 0,00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 450,00 грн прострочена заборгованість за комісією, 3360,00 грн.- прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 5600,00 грн.- сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".
Від ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він позовні вимоги ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" про стягнення заборгованості за кредитним договором визнав частково, не погоджується з нарахуванням комісії та пені в порушення грошових зобов'язань за договором, також клопотав про зменшення витрат на правову допомогу.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав до суду письмове клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги повністю підтримує та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 21.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Мілоан" із анкетою-заявою на кредит №5363753, про отримання кредиту у сумі 3000 грн. Згідно даних процесу оформлення та розгляду заяви №5363753 від 21.08.2024 р. відбулося заповнення заяви, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, підтвердження зміни умов, підписання договору.
Між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 21.08.2024 було укладено Договір про споживчий кредит №5363753 (індивідуальна частина), який ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором 250017, предметом якого є споживчий кредит - грошові кошти які надаються позичальнику для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Сторони погодили істотні умови договору, зокрема суму кредиту: 3000,0 грн. (п. 1.2), строк кредитування: 345 днів з 21.08.2024 (п. 1.3), термін повернення кредиту та сплати комісії за надання кредиту і процентів за користування кредитом: 01.08.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.4). Загальні витрати позичальника за кредитом: 9690,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 12690,00 грн.(п. 1.5). Комісія за надання кредиту: 450,00грн. (п. 1.5.1), комісія за обслуговуваня кредиту (за весь строк кредитування): 9240,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (п. 1.5.2). проценти за користування кредитом протягом першого та решти решти розрахункових періодів нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту (п. 1.5.3, п.1.5.4).
Додатком №1 до вказаного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит №5363753 від 21.08..2024 р., додатком 2 до вказаного договору є заява на отримання кредиту №5363753.
З копії платіжного доручення 138827491 від 21.08.2024 вбачається перерахування коштів від ТОВ "Мілоан" на рахунок відповідача в сумі 3000,00 грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору №5363753.
24.12.2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимог № 113-МЛ, за яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №5363753 від 21.08.2024 р., розмір заборгованості за яким склав 12410 грн.
ТОВ "Мілоан" надало відомості про щоденне нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором №5363753 від 21.08.2024 р. за період з 21.08.2024 р. по 24.10.2024 р.
Згідно з випискою з особового рахунку та розрахунку заборгованостіц за кредитним договором №5363753 від 21.08.2024 р., станом на 19 вересня 2025 року наявна заборгованість в сумі 12410,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 0,00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 3360,00 грн.- заборгованість за комісіями за обслуговування кредту, 5600,00 грн.- сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
Позивачем було надіслано відповідачу письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Заходи досудового врегулювання спору проводились, але спір вирішено не було.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань стало підставою для пред'явлення даного позову.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Згідно із п.1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із п.1 ст.1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст.ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч.12 ст.11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, процентами; сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
При укладенні спірного кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено, що на підставі договорів факторингу відбулася заміна первісного кредитора за кредитними договорами, на нового кредитора - ТОВ ФК "Кредит-Капітал".
ОСОБА_1 усунувся від виконання передбачених договором обов'язків та отримані кредитні кошти розмірі не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками, яка склала 12410,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 0,00 грн прострочена заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 3360,00 грн.- заборгованість за комісіями за обслуговування кредту, 5600,00 грн.- сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання.
Водночас, суд не може погодитися з законністю нарахування та стягнення комісії в сумі 450,00 грн. та 3360,00 грн. виходячи з наступного.
Так, умовами п.1.5.1 кредитного договору передбачено, що комісія за надання кредиту нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Згідно розрахунку заборгованості розмір комісії становить 272,00 грн.
Пунктом 1.5.2 комісія за обслуговування кредиту ( за весь строк кредитування): 9240 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду) .
Разом з тим, вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 5600,00 грн., суд приходить до наступного.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір укладено 21.08.2024 року, відповідно і штрафні санкції нараховані після 24.02.2022. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, суд частково погоджується з заявленими позовними вимогами, наданим позивачем розрахунком заборгованості та вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №5363753 від 21.08.2024 року в розмірі 3000,00 грн.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що 01.07.2025 року між ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" в особі директора Ломідзе Д.В. та АО "Апологет" укладений Договір про надання правничої допомоги № 0107 (далі Договір). Відповідно до детального опису наданих послуг до акту №Д/2951 від 19.09.2025, акту №Д/2951 від 19.09.2025 вбачається, що вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 8000 гривень.
З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати з надання професійної правничої допомоги підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1933,92 грн.
Разом з тим, оцінюючи обґрунтованість заяви представника відповідача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об'єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 12410,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат.
Беручи до уваги категорію і складність справи, суму заявлених вимог, зважаючи, що справа є малозначною, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні, враховуючи конкретні обставини справи, висновок суду про часткову обґрунтованість позовних вимог, обсяг підтверджених робіт, виконаних адвокатом, їх необхідність та доцільність, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 585,59 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 35234236, 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 28 корпус, 3 поверх) суму заборгованості: за Кредитним договором №5363753 від 21.08.2024 року в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 59 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисячя) гривень 00 коп., а всього 4585 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 59 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Берестинського районного суду І.Г.Рибальченко