Справа № 953/2583/25
н/п 1-кп/953/693/25
"03" грудня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження № 22024220000000053 від 08.01.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження № 22024220000000053 від 08.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
29.08.2025 в судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч.2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. На думку прокурора, слід враховувати, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання та вважають, що ризики визначенні стороною обвинувачення - відсутні.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши матеріали справи, доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2024 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів - до 25.11.2024, із правом внесення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 27.12.2024, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 20.02.2025, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 27.03.2025, без визначення розміру застави.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2025 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 18.05.2025 включно без визначення розміру застави, який у подальшому був неодноразово продовжений, останній раз до 12.12.2025, включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Дія запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 закінчується 12.12.2025, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК).
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлює незворотність настання покарання, може намагатись уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані правопорушення, покинути місце мешкання та почати переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд вважає встановленим продовження існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).
Суд вважає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, як зазначає прокурор є обґрунтованим, та доведеним, з огляду на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, тобто у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану, без попередньої змови групою осіб, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна та за ч. 1 ст. 263 КК України - тобто, придбання, носіння та зберігання вибухових речовин та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Обвинуваченому інкримінується тяжке кримінальне правопорушення-злочин, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання суд вважає, що в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов'язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437, 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258, 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437, 442 КК України.
Таку аргументацію, з огляду на обґрунтованість обвинувачення, доведеність наявних ризиків передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає достатньою для висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Ризики зазначені у клопотанні прокурора (пункти 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 на більш м'який. Суд вважає, що на цей час існують підстави для продовження застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Таким чином, оцінюючи сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177,178, 183, 331 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 31.01.2026, включно, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 31.01.2026, включно.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 03.12.2025.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3