Справа № 639/8566/25
Провадження № 3/639/2139/25
04 грудня 2025 року м. Харків
Суддя Новобаварського районного суду міста Харкова Курило В. О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
03 листопада 2025 року о 17 год 23 хв за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 115, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електровелосипедом, без номерного знаку, з підвісним електродвигуном марки «ENLEE RE-100» потужністю до 3 кВт, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810 та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, водій ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , у призначене судове засідання 04.12.2025 о 09:30 не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки поштою за адресою його фактичного місця проживання, однак судова повістка не вручена адресату, у зв'язку з його відсутністю за вказаною адресою.
Поважні причини своєї неявки ОСОБА_1 не повідомив, клопотань чи заяв на адресу суду від нього не надходило, хоча йому достеменно було відомо про те, що розгляд справи відбудеться в Новобаварському районному суді міста Харкова, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно позиції Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03), сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Частиною 1 статті 277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом, для прискорення процедури слухання.
Згідно з статтею 268 КУпАП, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відноситься до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою, та враховуючи те, що законом передбачено обмежений строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №502442 від 03.11.2025, який складено стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03.11.2025, яким підтверджується, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest не проводився, у зв'язку з відмовою водія;
- направленням від 03.11.2025, яким підтверджується, що 03.11.2025 о 17 год 27 хв водій ОСОБА_1 направлялася до КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, однак такий огляд не проводився;
- рапортом поліцейського роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області капрала поліції Павлюка Т. від 03.11.2025, яким підтверджується, що 03.11.2025 екіпажем патрульної поліції «3106» було зупинено електровелосипед «ENLEE RE-100» під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду в медичному закладі та на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест водій ОСОБА_1 відмовився. Відносно водія було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом.
З дослідженого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції (ID-реєстратор 472892) за 03.11.2025 встановлені такі обставини:
- о 17:26:30 зафіксовано момент руху та момент зупинки поліцейськими електровелосипеда під керуванням ОСОБА_1 , який під час руху на електровелосипеді впав на проїжджу частину дороги;
- о 17:28:34 поліцейський запитав у водія ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої, після чого запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння;
- о 17:29:25 водій ОСОБА_1 намагався сісти на електровелосипед та поїхати від поліцейських, але поліцейські завадили йому втекти;
- о 17:33:03 водій ОСОБА_1 , тримаючи велосипед в руках, пішов від поліцейських, виражаючись нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, тим самим відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Сукупністю досліджених у справі доказів підтверджується, що на пропозицію поліцейського водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Причини, з яких водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають.
При вирішенні питання про те, чи є електровелосипед транспортним засобом, суд виходить з таких обставин.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023, електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, електровелосипеди та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
За змістом наведених норм законодавства України електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами, а особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.
Отже, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому на водія розповсюджується дія Правил дорожнього руху, в тому числі вимоги п. 2.5 ПДР.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи вищевикладене, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Кирюши О. підтверджується, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України», не отримував посвідчення водія.
Суддя враховує, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, зокрема попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету адміністративного стягнення.
Вищевказані висновки суду узгоджуються з практикою, яка викладена у постановах апеляційних судів України, зокрема: у постанові Одеського апеляційного суду від 21.04.2025 у справі №522/14301/24 (провадження №33/813/961/25); у постанові Чернігівського апеляційного суду від 29.04.2025 у справі № 750/11886/24 (провадження №33/4823/372/25); у постанові Київського апеляційного суду від 08.05.2025 у справі № 760/575/25 (провадження №33/824/2262/2025); у постанові Київського апеляційного суду від 30.05.2025 у справі № 359/2890/25 (провадження №33/824/2914/2025); у постанові Київського апеляційного суду від 16.06.2025 у справі №759/6696/25 (провадження №33/824/3309/2025); у постанові Дніпровського апеляційного осуду від 24.07.2025 у справі №932/5036/25 (провадження №33/803/1970/25); у постанові Київського апеляційного суду від 02.09.2025 у справі №752/13841/25 (провадження №33/824/4224/2025); у постанові Запорізького апеляційного осуду від 12.09.2025 у справі № 335/5421/25 (провадження №33/807/794/25).
Таким чином, суддя вважає можливим накласти на водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення за санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 1 січня 2025 року - 3 028 грн), що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) (отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харків обл/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя В. О. Курило