04.12.2025
Справа №639/7707/25
Провадження №1-кп/639/451/25
04 грудня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора -ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 19.09.2025 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №62025170020014376 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка Кіровоградської області, громадянина України, із вищою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який має військове звання «солдат», перебуваючого на посаді гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , 2011 р.н., зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
08.01.2025 військовозобов'язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 6 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.01.2025 №7 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометник 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат
ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби на посаді гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, 27.08.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 27.08.2025 об 10 год. 39 хв. т.в.о. командира 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_7 вишикувано зведене відділення 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_5 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 та усно доведено й роз'яснено бойове розпорядження командира 4 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення НГУ від 27.08.2025 №08/112 «З метою виконання бойових завдань у складі НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та виконання вимог бойового розпорядження командира 4 боп №08/112 дск від 27.08.2025.
З 12.00 27.08.2025 здійснити переміщення військовослужбовців у кількості 5 чоловік в зону виконання бойових завдань та до 19.00 27.08.2025 зосередитись в районі н.п. РАЙПОЛЕ (Дніпропетровська область). З 22.00 27.08.2025 здійснити заняття ВП «СКОРПІОН» (н.п. Новосергіївка, Донецька область) із завданням: стійко утримувати вогневу позицію, не допустити просування підрозділів противника на стиках підрозділів з правого та лівого флангу в глибину оборони та не допустити оточення дружніх підрозділів.»
Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район Новосергіївка Донецької області для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України визнав у повному обсязі, повністю підтверджує фактичні обставини вчиненого злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу їх скоєння так, як вони встановлені судом. Суду пояснив, що дійсно 27.08.2025 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в/ч НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_3 , він відмовився за станом свого здоров'я виконувати бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГ України ОСОБА_7 щодо переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та зосередження в районі населеного пункту Новосергіївка Донецької області, а також здійснити заняття ВП «СКОРПІОН».Кваліфікацію кримінального правопорушення не оспорює. У вчиненому щиро розкаюється, бажає продовжити проходити військову службу в ЗСУ у в/ч НОМЕР_3 , де йому вже надали відповідний рекомендаційний лист.
Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримали захисник і сторона обвинувачення.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.
На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України, учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред'явленого обвинувачення, є доведеною.
Так, ст. 402 КК України передбачає відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.
В даному випадку безпосереднім об'єктом злочину є установлений порядок підлеглості.
З об'єктивної сторони це кримінальне правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.
Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов'язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.
Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.
Наказ (розпорядження) - це обов'язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі, який віддається письмово, усно або іншим способом. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав.
Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно.
Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.
На підставі вищевикладеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності немає, розлучений, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , 2011 р.н., є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ, має постійне місце проживання та реєстрації.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених п.1 ч. 1 ч.2 ст. 66 КК України, є щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання, повне визнання вини та його посткримінальна поведінка.
Так, під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачений виявив бажання продовжити проходження військової служби та ним було отримано рекомендаційний лист командування військової частини НОМЕР_3 на проходження військової служби у вказаній військовій частині. Згідно рекомендаційного листа №6771 від 30.11.2025 року солдата ОСОБА_5 планується зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 на посаду навідника відділення охорони взводу охорони роти охорони в/ч НОМЕР_3 із всіма видами забезпечення.
Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, а також те, що протиправне діяння обвинуваченого не носило систематичний характер.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до вимог, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з статтею 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, наведені вище, також враховує його відношення до скоєного,наявність декількох пом'якшуючих покарання обставини та відсутність обставин, які його обтяжують.
Також, судом враховується письмове клопотання командування військової частини НОМЕР_3 від 29.11.2025, в якому останнє просило суд при визначенні виду покарання ОСОБА_5 не призначати покарання у виді позбавлення волі, а застосувати службове обмеження з відрахуванням до двадцяти відсотків із суми його грошового забезпечення у дохід держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
При призначенні ОСОБА_5 покарання судом, окрім наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, які його обтяжують, враховується вищевказане клопотання командування військової частини НОМЕР_3 .
Крім того, суд враховує вік обвинуваченого, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, у протиправній поведінці раніше помічений не був, що у поєднанні з критичною оцінкою ним своїх дій, щирого каяття, намагання виправити ситуацію, а також мотивів його протиправних дій, на переконання суду, суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпечність обвинуваченого.
Таким чином, судом встановлено відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , які з урахуванням вищенаведеного та даних про особу обвинуваченого суттєво знижує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, у зв'язку з чим суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити йому основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 402 КК України, та на підставі ст. 58 КК України замість покарання у виді позбавлення волі призначити ОСОБА_5 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк.
При цьому суд також враховує, що під час судових дебатів саме такий вид та міру покарання просив призначити ОСОБА_5 і прокурор.
Цивільний позов не заявлено. Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді застави слід залишити раніше обраний до набрання вироком законної сили.
Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 призначене йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки з відрахуванням у дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.
На підставі ч.1, ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув'язнення з 28.08.2025 по 29.08.2025 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає три дні службового обмеження для військовослужбовців.
До набрання вироком законної сили продовжити стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави.
Заставу у розмірі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, які знаходяться на розрахунковому рахунку ТУ ДСА України в Харківській області відповідно до ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 28.08.2025 року, після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю ОСОБА_8 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 КК України, під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
- CD-R диск із відеозаписом, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати там же (к/п том а.с. 111).
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_1